Рішення

від 24.11.2021 по справі 160/14581/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року Справа № 160/14581/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Татьяна» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Татьяна" (далі ФГ "Татьяна", позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за формою "С" від 22.02.2021 року №0013890710, що видане Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач).

В обґрунтування позову позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення 22.02.2021р. №0013890710 прийняте за результатами фактичної перевірки, якою встановлено порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995р. №481/95-ВР (далі Закон України №481/95-ВР) та застосовано до ФГ «Татьяна» штрафні санкції в розмірі 500 000грн. 00коп. за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії. Позивач стверджує, що штрафні санкції застосовані неправомірно, оскільки дизельне пальне Євро-5 використано у кількості 5 249,66 л. після доставки бензовозом від постачальника, одразу використано безпосередньо для заправки транспортних засобів сільгосптехніки, а згідно Закону України №481/95-ВР зберігання пального в паливних баках транспортних засобів/технічному обладнані/пристроях не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки дані резервуари не являються нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Крім того, 29.01.2021 року посадовою особою ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено протокол №31 про адміністративне правопорушення. Підставою для складання протоколу зазначено, що ОСОБА_1 , працюючи головою ФГ «Татьяна», в період з червня по листопад 2020 року допустив здійснення підприємством господарської діяльності без наявності дозвільних документів, а саме: зберігання пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив ст.15 Закону України №481/95-ВР.

24.02.2021 року постановою Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області по справі № 198/52/21 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю події і складі адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, спірне податкове повідомлення-рішення 22.02.2021р. №0013890710 є протиправним та підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.09.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що фактичну перевірку позивача проведено з підстав, встановлених п.п. 80.2.2, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.01.2021 р. №114-п. Не зазначення в наказі підстави для проведення перевірки не свідчить про протиправність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п.81.1 ст.81 ПК України в наказі достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Так, перевіркою встановлено, що за період з червня 2020р. по листопад 2020р. ФГ «Татьяна» здійснено придбання дизельного палива, а саме: 21.08.2020р. придбано дизельне пальне «Євро 5» УКТ ЗЕД 2110194300 у кількості 5249,66 л, що підтверджується товарно-транспортними накладними та банківськими виписками, щодо проведення розрахунків, при цьому позивач не заперечує про факт придбання пального, однак безпідставно вказує, що пальне зберігалося лише в топливних баках транспортних засобів.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, пунктів 8.1, 8.4, 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів позивачем не подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП по орендованих транспортних засобів.

Відповідно до наявних баз даних ДПС, ФГ «ТАТЬЯНА» отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для власних потреб власного споживання чи промислової переробки №04350414202002379 від 07.11.2020р. з терміном дії з 04.11.2020р. по 04.11.2025р.

У позивача відсутні транспортні засоби. До перевірки позивачем надано договір оренди пересувного майна №6 та договір найму транспортних засобів і машин (автомобілів та сільськогосподарської техніки). Проте, сумарний обсяг топливних баків зазначених транспортних засобів значно менше придбаного позивачем.

Крім того, відповідно до штатного розпису позивача від 31.12.2020р. підприємства, 1 тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва та 1 тракторист-машиніст сільськогосподарського підприємства, а тому твердження позивача щодо зберігання пального лише в топливних баках транспортних засобів є недоведеними.

03.11.2021р. представником позивача подано відповідь на відзив, яка за своїм змістом підтверджує обґрунтування позову.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ФГ «Татьяна» (код ЄДРПОУ 30795540) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.02.2000 року. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності господарства є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11)

Наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.01.2021р. №114-п, на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5. п.80.2 ст.80, п.52-2 підрозділу XX Податкового кодексу України, призначено фактичну перевірку ФГ «Татьяна» з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, датою початку перевірки визначено 22.01.2021р.

22.01.2021р. наказ на перевірку, разом з направленнями вручено голові ФГ «Татьяна» Криворучко А.І.

За результатами фактичної перевірки ФГ «Татьяна» посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт №108/04/36/07/10/РРО/30795540 від 01.02.2021р. (далі Акт перевірки), із зазначенням дати початку перевірки - 21.01.2021р. та дати її закінчення - 29.01.2021р.

Згідно висновків Акту перевірки, ФГ «Татьяна» виявлено порушення ст.15 Закону України №481/95-ВР, а саме: зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

04.02.2021р. позивачем подано заперечення на акт фактичної перевірки від 01.02.2021р. №108/04/36/07/10/РРО/30795540.

18.02.2021р. ФГ «Татьяна» отримало відповідь ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відхилення заперечень на акт перевірки (вих. №5596/6/04-36-07-10-18 від 18.02.2021р.).

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 22.02.2021р. №0013890710, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального у сумі 500 000грн. 00коп.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України (скарга від 16.03.2021р.).

06.08.2021 р. рішенням ДПС України №18198/6/99-0006-03-01-06 податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 22.02.2021р. №0013890710 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Окрім того, 24.02.2021р. постановою Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області у справі №198/52/21 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП, відносно голови ФГ «Татьяна» ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України).

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).

У пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п.80.1 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пп.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1 ст.86 ПК України).

Згідно з п.86.8 ст.86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному п.44.7 ст.44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Положеннями абз.5 п.81.1 ст.81 ПК України визначено, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Зі змісту наведеної правової норми видно, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може не допустити посадових осіб контролюючого органу до перевірки, тоді як у спірних правовідносинах позивач не скористався таким правом, за результатами якої складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, для проведення фактичної перевірки ФГ «Татьяна» у наказі ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.01.2021р. №114-п зазначено підпункти 80.2.2, 80.2.5, п.80.2 ст.80, п.52 прим.2 ПК України, без наведення конкретних і фактичних підстав для його застосування щодо зазначеного платника податків.

Однак, на переконання суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати лише тільки номер підпункту статті ПК України, особливо, якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019р. у справі №1440/2045/18.

Крім того, як вбачається зі змісту цього ж наказу про призначення фактичної перевірки, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього товариства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

Тобто, суд вважає, що підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів. Натомість, у даному випадку, податковий орган фактично лише тільки послався на загальні формулювання, без конкретної підстави для проведення перевірки.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що фактична перевірка ФГ «Татьяна» проводилась у зв`язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, як це передбачено пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

Проте, суд зауважує, що за змістом пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, підставою для проведення фактичної перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, якщо вважати, що перевірка позивача проводилася з метою здійснення функцій, визначених законодавством з питань, що пов`язані з пальним, то це лише додатково свідчить про неправомірність наказу від 21.01.2021 №114-п., оскільки у ньому міститься посилання в цілому на пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, тобто на всі визначені цією нормою підстави перевірки.

Відтак, відповідач повинен був чітко обґрунтувати конкретні підстави для перевірки та зазначити конкретну мету її проведення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у відповідача відсутні підстави для проведення фактичної перевірки ФГ «Татьяна».

Щодо встановленого порушення, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.38-39 ст.15 Закону України №481/95-ВР для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження (ч.43 ст.15 Закону України №481/95-ВР).

З наведеного вбачається, що даний Закон України покладає обов`язок на суб`єкта господарювання отримувати ліцензію на право зберігання пального тільки щодо стаціонарних об`єктів зберігання пального, адже із змісту переліку документів, необхідних для отримання ліцензії, вбачається, що такі неможливо надати для пересувних ємностей та транспортних засобів, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив`язки до місця (території).

Положення частин 1-2 ст.17 Закону України №481/95-ВР передбачають, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500 000грн. 00коп. (абз.8 ч.2 ст.17 Закону України №481/95-ВР).

Отже, для застосування передбаченої цією статтею санкції необхідне надання контролюючим органом беззаперечних доказів зберігання суб`єктом господарювання пального та відсутність у нього відповідної ліцензії за умови існування обов`язку з її отримання.

Відповідно до пп."б" пп.14.1.6 п.14.1 ст.14 ПК України, акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

За приписами пп.14.1.16-1 п.14.1 ст.14 ПК України, не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки та паливний бак транспортного засобу.

Відповідно до абз.52, 56 ст.1 Закону України №481/95-ВР місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Закон України №481/95-ВР не містить вказівки на те, що пальне повинно зберігатися виключно у стаціонарних ємностях для зберігання пального. Не визначає законодавець і граничний об`єм пального чи обмежень по строку, з якого починається «зберігання пального».

У свою чергу, саме по собі зберігання пального не є підставою для реєстрації акцизного складу, оскільки вимагає певного обсягу пального.

Більш того, ПК України чітко визначено, що не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

В своїй позовній заяві позивач зазначає, що дизельне пальне «Євро - 5» у кількості 5249,66 л., після доставки бензовозом від постачальника, одразу було використано безпосередньо для заправки транспортних засобів та сільгосптехніки (на підтвердження чого, під час перевірки відповідачу надано підтверджуючі документи), оскільки в серпні 2020р. ФГ «Татьяна» проводило сільгоспроботи із використанням цих засобів виробничого процесу.

Відповідач наполягає на тому, що сумарний обсяг топливних баків транспортних засобів позивача значно менший придбаного позивачем дизельного пального, крім того, відповідно до штатного розпису позивача від 31.12.2020 р. підприємства, 1 тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва та 1 тракторист-машиніст сільськогосподарського підприємства.

Окрім твердження зберігання ФГ «Татьяна» пального, в акті перевірки відсутнє роз`яснення, чи зберігалось таке пальне у приміщенні (складі), чи на відкритому повітрі та яким чином таке пальне зберігалось, в яких ємностях, тарах, обладнанні, тощо.

Крім того, 29.01.2021 року посадовою особою ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено протокол №31 про адміністративне правопорушення відносно голови ФГ «Татьяна» ОСОБА_1 . Підставою для складання протоколу зазначено, що перевіркою виявлено порушення порядку провадження господарської діяльності, а саме: факт зберігання пального для власних господарських потреб, без одержання відповідної ліцензії, чим порушено ст.15 Закону України №481/95-ВР.

24.02.2021 р. постановою Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області по справі №198/52/21 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії та позиції, яка викладена у відзиві на позовну заяву, взагалі не з`ясував обставин фізичного зберігання ФГ «Татьяна» пального, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положення КАС України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідач у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України), з урахуванням наведених положень КАС України позивачем доведено протиправність винесеного ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «С» від 22.02.2021р. №0013890710, прийнято відповідачем необґрунтовано, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Оцінюючи усі докази, які досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття контролюючим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 7 500грн. 00коп. відповідно до платіжного доручення від 19.08.2021 р. №2078 підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства «Татьяна» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2021 року №0013890710 за формою «С», яке видане Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Фермерського господарства «Татьяна» (51311, Дніпропетровська область, с. Олексіївка, вул.Підгірна, 1; код ЄДРПОУ 30795540) судовий збір у розмірі 7 500грн. 00коп. (сім тисяч п`ятсот гривень 00коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова