Рішення

від 26.10.2022 по справі 280/12555/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року Справа № 280/12555/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Панцакова Сергія Юрійовича ( АДРЕСА_2 ), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника адвоката Панцакова Сергія Юрійовича, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо залишення без розгляду заяви про підтвердження стажу роботи позивача;

зобов`язати відповідача розглянути заяву про підтвердження стажу роботи позивача.

Крім того, просить судові витрати стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01.02.1993 по 31.08.2005 він працював на посаді машиніста холодильно-аміачних установок в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Запорізький пивоварний завод №1», яке було ліквідоване без встановлення правонаступника за судовим рішенням у процедурі банкрутства. Посада, яку обіймав позивач належить до переліку посад, зайнятість на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2. Відповідач неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо підтвердження пільгового стажу, проте з листа відповідача дізнався, що його звернення щодо підтвердження пільгового стажу було залишене без розгляду. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 20.12.2021 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

28.12.2021 від представника позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 10.01.2022 було відкрите спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

04.02.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що за наслідком розгляду звернення позивача комісією відповідача воно було залишене без розгляду на підставі Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006 (далі Порядок №18-1), оскільки надані документи не відповідають пункту 11 зазначеного Порядку. Крім того, заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу. Просить відмовити у задоволенні позову.

До відзиву були додані матеріали звернення позивача до відповідача із заявою про підтвердження стажу роботи.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши усі наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Станом на 13.04.2021 позивач мав вік 52 роки 7 місяців.

За даними трудової книжки позивача судом встановлено, що в період з 01.02.1993 по 31.08.2005 позивач працював в ТОВ «Запорізький пивоварний завод №1» на посаді машиніста холодильно-аміачних установок (12 років 7 місяців).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 19.10.2020 у справі №336/674/20 було задоволено заяву позивача про встановлення факту, що має юридичне значення: встановлено факт роботи позивача на умовах повного робочого дня за спеціальністю машиніста холодильно-аміачних установок в товаристві з обмеженою відповідальністю «Запорізький пивоварний завод №1» (код ЄДРПОУ 00377472) у період з 1 лютого 1993 року по 31 серпня 2005 року.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 10.03.2021 у справі №336/674/20 було частково задоволено апеляційну скаргу відповідача: рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 19.10.2020 у справі №336/674/20 скасоване; у задоволенні заяви позивача про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено. Постанова Запорізького апеляційного суду вмотивована тим, що факт наявності трудового стажу не може бути встановлений в порядку окремого провадження, встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України, а не в судовому порядку.

13.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про підтвердження стажу роботи, в якій просив розглянути заяву про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, за вислугу років.

До цієї заяви були додані:

відомості про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Запорізький пивоварний завод №1» (код ЄДРПОУ 00377472);

трудова книжка;

документи, видані архівними установами копії документів про проведення атестації робочих місць;

інші документи.

Крім того, у заяві були зазначені свідки, які працювали із позивачем та можуть підтвердити періоди роботи позивача на зазначеному підприємстві.

Листом від 28.04.2021 №5262/03-16 відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства управління пенсійного забезпечення відповідача був залишений без розгляду комплект документів позивача, наданий на комісію відповідача з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Залишення без розгляду заяви позивача обґрунтоване тим, що надані документи не відповідають пункту 11 Порядку №18-1.

Листом від 02.06.2021 №0800-0210-8/37784 відповідач повідомив позивачу про залишення його звернення без розгляду з наведених вище підстав, а також зазначив, що для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви позивачем не додано (відсутні) за весь період роботи документи, видані архівними установами, зокрема: довідки про заробітну плату; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати, оскільки вони на зберігання до архівних установ не надходили.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (в редакції, яка була чинною станом на час залишення відповідачем заяви позивача без розгляду) (далі Порядок №637), визначалось, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Абзацом 5 пункту 20 Порядку №637 визначалось, що у разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до п. 20 Порядку №637 постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 затверджено Порядок №18-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за №1231/13105.

Пунктом 1 Порядку №18-1 визначено, що цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи:

для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника;

до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території).

За приписами п. 2 Порядку №18-1 дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали:

на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України;

на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років;

у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи (далі - періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території).

З приписів п. 1 та п. 2 Порядку №18-1 вбачається, що позивач має право на звернення до органу Пенсійного фонду України для встановлення наявності у нього стажу роботи за Списком №2 незалежно від досягнення позивачем пенсійного віку (віку з якого може бути призначена пенсія).

Відповідно до п.п. 3-7 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

Комісії діють у відповідності до цього Порядку. Склад Комісій затверджується начальником головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Головою Комісії є начальник головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.

Для виконання покладених на Комісію завдань їй надається право:

заслуховувати на своєму засіданні особу, яка подала заяву про підтвердження стажу роботи (далі - заявник), або її законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально;

запрошувати на засідання як консультантів та експертів фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій;

отримувати від заінтересованих органів інформацію, необхідну для підтвердження стажу роботи, у встановленому порядку;

інформувати територіальні органи Пенсійного фонду України з питань, що входять до компетенції Комісії.

Згідно із п. 14 Порядку №18-1 комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення.

З наведеного вбачається, що саме до повноважень комісії, визначеної Порядком №18-1, віднесене питання розгляду заяви про підтвердження стажу роботи, і за наслідками розгляду також заяви комісією приймається одне з двох рішень: щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні. При цьому розгляд заяви про підтвердження стажу роботи має відбуватися саме у відповідності до Порядку №18-1.

Будь-якої норми, яка передбачає право комісії чи будь-якого підрозділу органу Пенсійного фонду України залишити заяву про підтвердження стажу роботи без розгляду ані Порядок №18-1, ані інші норми пенсійного законодавства України не містять.

Відповідно, з матеріалів справи судом встановлено, що на розгляд комісії, визначеної Порядком №18-1 заява позивача про підтвердження стажу роботи не надходила, цю заяву було залишено без розгляду відділом методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства управління пенсійного забезпечення відповідача. Суду не надано жодного доказу наявності у цього структурного підрозділу відповідача повноважень розглядати заяву позивача про підтвердження стажу роботи, так само відзив не містить будь-якого обґрунтування передачі заяви позивача зазначеному структурному підрозділу на розгляд.

З наведеного вбачається, що дії пенсійного органу вчинені не на підставі та не в порядку визначеному законодавством, а тому ці дії є протиправними.

Крім того, в обґрунтування залишення заяви позивача без розгляду пенсійний орган посилається на невідповідність наданих позивачем документів пункту 11 Порядку №18-1, а також зазначає, що для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви позивачем не додано (відсутні) за весь період роботи документи, видані архівними установами, зокрема: довідки про заробітну плату; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати, оскільки вони на зберігання до архівних установ не надходили.

За приписами п. 11 Порядку №18-1 із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.

Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються:

документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр);

трудова книжка;

документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема:

довідка про заробітну плату;

копії документів про проведення атестації робочих місць;

копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.

Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник (його представник) подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі в колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника.

Заявник (його представник) може додатково подавати інші документи про стаж роботи.

Суд зазначає, що заява позивача за формою та змістом повністю відповідає додатку 2 до Порядку №18-1.

Щодо ненадання позивачем за весь період роботи документів, виданих архівними установами, зокрема: довідка про заробітну плату; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати, суд зазначає, що пункт 11 Порядку №18-1 містить чітке застереження щодо надання таких документів, а саме за наявності. Натомість позивач додав до своєї заяви довідки архівних установ щодо відсутності таких архівних даних. Відповідно, у позивача відсутній обов`язок подання відповідачу відсутніх у нього документів.

З наведених вище підстав, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо залишення заяви позивача без розгляду.

Разом з тим, суд зазначає, що в даному випадку позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки залишення заяви без розгляду є активною дією відповідача, а не бездіяльністю.

За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог, та визнати протиправними дії відповідача щодо залишення заяви позивача без розгляду.

В свою чергу у визнанні протиправною бездіяльності відповідача слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що питання підтвердження наявності у позивача пільгового стажу за Списком №2 не є предметом даного спору, оскільки позивачем таких вимог не заявлялось.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, суд висновує, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання його вчинити певні дії.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено 908,00 грн., відтак стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума сплаченого судового збору.

Крім того, матеріали справи містять документальні докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу, відповідно до яких позивачем за квитанцією до прибуткового касового ордера №15/12-1 від 15.12.2021 сплачено 1500,00 грн. на підставі договору від 27.01.2020 №6/1 та акта виконаних робіт №15/12 від 15.12.2021.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа №810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, а також такі обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, тобто доведеними стороною в процесі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Між тим, в даному випадку, предмет спору у цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Таким чином, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

На підставі вище викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат шляхом компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Панцакова Сергія Юрійовича ( АДРЕСА_2 ), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м. Запоріжжя, 69005) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження стажу роботи від 13.04.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про підтвердження стажу роботи від 13.04.2021.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

У задоволенні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «26» жовтня 2022 року.

СуддяР.В. Кисіль