Рішення

від 25.10.2022 по справі 640/10535/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2022 року м. Київ №640/10535/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Ходзіцького О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за участю представника позивача - Поваляєва О.Б., представника відповідача - Бугаєнко С.С.;

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0019924202 від 22 березня 2019 року та №0019934202 від 22 березня 2019 року.

Заявлені вимоги мотивовані безпідставністю та процедурними порушеннями податкової перевірки позивача, за результатами якої відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення, а також помилковістю висновків посадових осіб контролюючого органу щодо наявності допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства.

Ухвалою суду від 14.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання та відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання даної ухвали запропоновано подати відзив на позовну заяву і всі письмові і електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

04.07.2019 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити позивачеві у задоволенні заявлених вимог у зв`язку з їх безпідставністю.

Оскільки в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа під №640/10535/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №1186 від 29.01.2019, яким було ініційовано податкову перевірку позивача та за результатами якої винесено оскаржувані у даній адміністративній справі під №640/10535/19 податкові повідомлення рішення №0019924202 від 22.03.2019 та №0019934202 від 22.03.2019, за клопотанням позивача і з урахуванням думки відповідача, відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою від 05.09.2019 судом вирішено зупинити провадження у справі №640/10535/19 до набрання законної сили рішенням суду у справі №640/3169/19.

У зв`язку із набранням законної сили рішення суду від 05.05.2022 у справі №640/3169/19, за клопотанням позивача ухвалою суду від 22.06.2022 поновлено провадження у справі №640/10535/19 та призначено підготовче судове засідання.

12.07.2022 та 18.07.2022 судом отримано додаткові пояснення позивача та відповідь на відзив з відповідною аргументацією на користь наявності підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

15.08.2022 судом отримано пояснення відповідача з обґрунтуваннями щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог.

Окрім того, в підготовчому судовому засіданні здійснено заміну Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві як відокремленим підрозділом.

Ухвалою суду від 16.08.2022 закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позивачем вимоги та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 29.01.2019 №1186, уповноваженими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу інвестиційних активів платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 22.02.2019 №396/26-15-42-02-30/2693715787, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем:

- підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України - не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат, яку платники податків зобов`язані вести для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 з урахуванням вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170, підпункту "б" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України - занижено інвестиційний прибуток за 2015 рік на суму 93530319,54 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 18706063,91 грн з отриманого інвестиційного прибутку;

- підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України - не нараховано, не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 1402954,80 грн.

Не погоджуючись із висновками акта від 22.02.2019 №396/26-15-42-02-30/2693715787, позивачем до ГУ ДФС у м. Києві подавались заперечення від 11.03.2019, за результатами розгляду яких у відповідності до рішення відповідача від 20.03.2019 №37952/К/26-15-42-02-27 висновки акта викладено в редакції, згідно якої документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 :

- підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 з урахуванням вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170, підпункту "б" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України - занижено інвестиційний прибуток за 2015 рік на суму 93530319,54 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 18706063,91 грн з отриманого інвестиційного прибутку;

- підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України - не нараховано, не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 1402954,80 грн.

Надалі, на підставі висновків акта від 22.02.2019 №396/26-15-42-02-30/2693715787 та висновку за результатами розгляду заперечень, відповідачем у відношенні позивача винесено податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 №0019924202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 23382579,89 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 18706063,91 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 4676515,98 грн, а також податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 №0019934202, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 1753693,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 1402954,80 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 350738,70 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем до контролюючого органу вищого рівня, однак рішенням ДФС України від 04.06.2019 №4356/К/99-99-11-05-01-25 відповідну скаргу позивача залишено без задоволення, а ППР - без змін, що власне і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Так, у позовній заяві, як і в запереченнях до акта від 22.02.2019 №396/26-15-42-02-30/2693715787 та у скарзі на ППР від 22.03.2019 №№ 0019924202, 0019934202, правова позиція позивача щодо спірних правовідносин обґрунтовується наступним.

В першу чергу позивачем наголошується на тому, що у відповідача були відсутні підстави для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої мало місце винесення спірних ППР.

Позивачем зазначено, що в один день 19.02.2019 нею через уповноваженого представника отримано повідомлення від 30.01.2019 №8242/К/26-15-42-02-27 про дату початку та місце проведення податкової перевірки позивача, наказ від 29.01.2019 №1186 про проведення перевірки, а також запит від 24.01.2019 №6429/К/26-15-42-02-27 про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Зважаючи на те, що наказ відповідача від 29.01.2019 №1186 на проведення податкової перевірки винесено зокрема на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, в силу приписів підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України відповідач мав право розпочати проведення перевірки лише за сплином встановленого строку (15 робочих днів) для надання запитуваної інформації.

Оскільки відповідний запит відповідача позивачем отримано 19.02.2019, то таким чином останнім днем для надання відповіді на запит було 13.03.2019 включно, а враховуючи надання останньої 11.03.2019, позивачем зауважено, що видання відповідачем 24.01.2019 наказу на проведення податкової перевірки позивача вказує на її незаконність та власне на відсутність правових наслідків такої перевірки.

Окрім того, посилаючись на вимоги статей 78, 79 Податкового кодексу України, позивачем також зазначено, що всупереч їм повідомлення та наказ на проведення податкової перевірки позивача нею отримано вже після завершення перевірки.

В свою чергу, позивачем наголошено і на тому, що зазначені вище документи були надіслані відповідачем на стару адресу місця проживання позивача, а не на нову, яка при цьому внесена до облікових даних платника податків та відома ГУ ДФС у м. Києві, що свідчить про порушення відповідачем вимог пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України.

Щодо суті виявлених проведеною податковою перевіркою порушень, позивачем зазначено, що висновки посадових осіб відповідача про заниження позивачем у 2015 році інвестиційного прибутку та, відповідно, про не сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік з отриманого інвестиційного прибутку, а також про не нарахування та сплату до бюджету військового збору - є незаконними і необґрунтованими, адже не враховують понесені позивачем витрати за вказаний період.

Так, позивачем вказується на те, що 25.11.2015 позачерговими загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПІ-5" (код 35572722) прийнято рішення про нарахування на користь учасників Товариства дивідендів у вигляді часток у статутному капіталі Товариства за рахунок суми нерозподіленого прибутку Товариства, який отримано Товариством за результатами 2007-2014 років в розмірі 381781338,95 грн пропорційно їх часткам у статутному капіталі Товариства та затвердження нового розподілу часток у грошовому виразі у статутному капіталі Товариства (що пов`язане із реінвестуванням прибутку) без зміни пропорцій часток учасників. Також, на зазначену суму було збільшено статутний капітал ТОВ "ГПІ-5".

Згідно відповідного рішення Товариства позивачеві нараховано дивіденди (за рахунок належної частини прибутку ТОВ "ГПІ-5") у вигляді емітованих ТОВ "ГПІ-5" часток вартістю 93530319,54 грн, що складає 93530319,54 часток без зміни пропорцій участі у статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5".

Як наслідок, разом з додатковими частками загальний розмір частки позивача у статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5" склав 94121066,45 грн (94121066,45 часток).

Таким чином, за твердженням позивача за наведених вище обставин мало місце здійснення операції із реінвестиції отриманого доходу у вигляді дивідендів в розмірі 93530319,54 грн, шляхом понесення витрат в результаті внесення цих дивідендів, як реального майнового вкладу до статутного капіталу ТОВ "ГПІ-5" в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Оскільки за наслідками вищезазначеної операції позивач отримала дохід у вигляді дивідендів в розмірі 93530319,54 грн та одночасно понесла витрати через внесення цих дивідендів до статутного капіталу ТОВ "ГПІ-5", на її переконання, висновок посадових осіб відповідача про заниження позивачем інвестиційного прибутку за 2015 рік на суму 93530319,54 грн є незаконним та необґрунтованим, адже не враховує понесення позивачем зазначених витрат на придбання додатково емітованих ТОВ "ГПІ-5" часток в обмін на реінвестовані дивіденди.

У зв`язку з цим, похідні висновки контролюючого органу про не сплату позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 18706063,91 грн з отриманого інвестиційного прибутку, не нарахування та неперерахування до бюджету військового збору у сумі 1402954,80 грн - також за доводами позивача є незаконними та необґрунтованими.

Натомість, правова позиція відповідача ґрунтується на тому, що відповідно до наданих документів до податкової декларації позивача про майновий стан і доходи за 2015 рік до складу інвестиційних витрат фізичною особою ОСОБА_1 включено суму нарахованих дивідендів (93530319,54 грн), які збільшили розмір статутного фонду ТОВ "ГПІ-5", але не змінили частки (24,4984%) власників статутного фонду.

За доводами відповідача операція Товариства зі збільшення статутного фонду шляхом збільшення часток вкладників жодним чином не збільшила фінансовий результат вкладників (акціонерів), а збільшила вартість їх раніше придбаного активу на день збільшення статутного капіталу.

Відтак, зазначаючи про те, що сума витрат фізичної особи на придбання цього активу не збільшується пропорційно до збільшення вартості самого активу, окрім як, додаткових грошових або майнових внесків задля збільшення частки в статутному капіталі, а також враховуючи, що ТОВ "ГПІ-5" в силу вимог підпункту 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України не нараховувався податок на доходи фізичних осіб на суми нарахованих дивідендів (93530319,54 грн) на користь ОСОБА_1 , які збільшили статутний фонд емітента, але не змінили часток учасників Товариства, відповідачем вказано на правомірності висновку податкової перевірки позивача про заниження ОСОБА_1 суми інвестиційного прибутку на 93530319,54 грн., внаслідок завищення нею інвестиційних витрат на дану суму у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.

Крім цього, у своїх поясненнях відповідач наголошує на наявності підстав та власне правомірності проведеної ним податкової перевірки позивача, оскільки вищезгаданий запит від 24.01.2019 №6429/К/26-15-42-02-17 згідно приписів пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України надсилався рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача 24.01.2019, а відтак в розумінні зазначеної норми Закону є таким, що вважається врученим належним чином.

Оскільки станом на 08.02.2019 відповіді на запит від 24.01.2019 контролюючим органом отримано не було, відповідачем зауважено на наявності підстав для винесення наказу про призначення податкової перевірки позивача.

Зокрема, відповідачем зазначено, що копія наказу від 29.01.2019 №1186 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , повідомлення від 30.01.2019 №8242/К/26-15-42-02-27 про проведення перевірки також надсилались позивачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача, якою згідно відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України на момент проведення перевірки була адреса: АДРЕСА_1 .

Однак, у відповіді на відзив позивачем наведено заперечення, що Центральна база даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України не є тим першоджерелом та належним доказом, в розумінні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, відомості з якої можна прийняти до розгляду.

Дослідивши та оцінивши наявні матеріали справи, враховуючи доводи, пояснення та заперечення, на яких ґрунтуються правові позиції сторін даного адміністративного спору, при вирішенні останнього суд виходить з наступного.

Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 Податкового кодексу України, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок.

Як зазначено у пункті 79.1 зазначеної вище статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України).

Згідно положень пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За правилами пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).

В постанові Верховного суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 сформовано правовий висновок, відповідно до якого аналізованими нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Зокрема, на аналогічний висновок суду касаційної інстанції у постановах від 14.03.2018 по справі №808/1084/16, від 29.03.2018 по справі №804/6973/15, від 20.12.2018 у справі №815/1851/15 та від 21.02.2019 у справі №821/371/17 позивачем зроблено посилання у позовній заяві.

Разом з цим, суд зазначає, що питання правомірності ініціювання та проведення податкової перевірки позивача, за результатами якої були винесені спірні податкові повідомлення-рішення та які є предметом оскарження даної адміністративної справи, досліджувалось в межах розгляду адміністративної справи за №640/3169/19.

Власне, позивачем оскаржувались наказ відповідача від 29.01.2019 №1186 щодо проведення податкової перевірки позивача, а також дії відповідача по проведенню останньої.

У відповідності до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, 06.06.2022 набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2022 по справі №640/3169/19, згідно резолютивної частини якого позивачеві відмовлено у задоволенні заявлених вимог.

При цьому, як вбачається зі змісту мотивувальної частини вказаного рішення, при вирішенні спору суд керувався, у т.ч. правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.02.2021 по справі №804/15325/15, зокрема і в частині висновку касаційного суду про те, що належним способом захисту порушеного права платника податків є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки, оскільки скасування відповідного наказу на проведення перевірки не може призвести до відновлення порушеного права.

Таким чином, зважаючи на те, що в межах даної адміністративної справи під №640/10535/19 позивачем оскаржуються саме рішення контролюючого органу, які були прийняті відповідачем вже за результатами проведеної податкової перевірки позивача, тобто внаслідок реалізації дій по виконанню відповідного наказу на проведення податкової перевірки, суд не вбачає наявності достатніх підстав щодо необхідності повторного дослідження та оцінки обставин процедурних порушень, які за твердженням позивача мали місце в ході реалізації відповідачем своїх повноважень.

Відтак, на думку суду дослідженню підлягають обставини щодо суті виявленого відповідачем порушення вимог податкового законодавства позивачем, яке останнім заперечується.

Так, як вже зазначалось вище, висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 з урахуванням вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170, підпункту "б" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України в частині заниження інвестиційного прибутку за 2015 рік на суму 93530319,54 грн та не сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 18706063,91 грн з отриманого інвестиційного прибутку, а також підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України щодо не нарахування, не перерахування до бюджету військового збору у сумі 1402954,80 грн - зроблено з огляду на те, що у позивача, за доводами відповідача, були відсутні підстави для включення до складу витрат на придбання частки у статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5" витрат у вигляді дивідендів реінвестованих в акції ТОВ "ГПІ-5" у розмірі 93530319,54 грн.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу. Фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податку. При цьому платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Пунктом 16-1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені в пункті 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України.

Отже, інвестиційний прибуток, розрахований як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, тобто сумою витрат, понесених у зв`язку з придбанням такого активу, є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Так, відповідно до наявних матеріалів справи та встановлених обставин, згідно протоколу від 29.05.2008 №2 загальних зборів учасників ТОВ "ГПІ-5" ОСОБА_2 володіла часткою, яка складала 100% статутного капіталу ТОВ "ГПІ-5".

Цим же протоколом, у зв`язку з приєднанням ЗАТ "ГПІ-5" до ТОВ "ГПІ-5" вирішено збільшити розмір статутного капіталу ТОВ "ГПІ-5" з 500000,00 грн до 2413689,26 грн шляхом включення акціонерів ЗАТ "ГПІ-5" до складу учасників ТОВ "ГПІ-5" та розподілити статутний капітал Товариства серед усіх його учасників таким чином, що кожен учасник матиме частку у новому статутному капіталі, яка визначається як сума його частки до приєднання ЗАТ "ГПІ-5" і частки, яку він одержить додатково.

Після приєднання ЗАТ "ГПІ-5" до ТОВ "ГПІ-5" частка фізичної особи ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5" склала 48,6686%, що становить 1173580,23 грн.

У 2015 році на підставі договорів купівлі-продажу від 08.06.2015 вказана частка була відчужена позивачем ТОВ "Лудтек" (код 37044420) та ДПК "Мідланд Трейдінг Україна" (код 32557661).

Інвестиційні витрати ОСОБА_2 на придбання частки (48,6686%) у статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5" склали 500000,00 грн, а інвестиційний дохід від її продажу у 2015 році становив 1225000,00 грн.

В подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу від 21.10.2015 позивачем у ДПК "Мідланд Трейдінг Україна" придбано частку в статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5" в розмірі 590746,91 грн, що складала 24,4984% статутного капіталу Товариства.

Відповідно до протоколу від 25.11.2015 №25-11/15 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "ГПІ-5" прийнято рішення нарахувати на користь учасників Товариства дивіденди у вигляді часток у статутному капіталі Товариства за рахунок нерозподіленого прибутку Товариства, який отримано Товариством за результатами 2007-2014 років пропорційно їх часткам у статутному капіталі Товариства та затвердити новий розподіл часток у грошовому виразі у статутному капіталі Товариства (що пов`язане з реінвестуванням прибутку) без зміни пропорцій часток учасників.

Розмір частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "ГПІ-5" склав 24,4984%, що становить 94121066,45 грн, в т.ч. розмір нарахованих дивідендів у вигляді часток - 93530319,54 грн.

Новий розподіл часток у статутному капіталі Товариства було затверджено статутом ТОВ "ГПІ- 5" від 27.11.2015 №10701050021030993.

Згідно з декларацією ОСОБА_2 про майновий стан та доходи за 2015 рік та доданих до неї документів позивачем до складу інвестиційних витрат включено суму нарахованих дивідендів (93530319,54 грн), які відповідно до протоколу від 25.11.2015 №25-11/15 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "ГПІ-5" реінвестовано до статутного капіталу ТОВ "ГПІ-5".

Відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв`язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Згідно з підпунктом 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються, зокрема, на реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій

Таким чином, у випадку реінвестиції нараховані дивіденди можуть в подальшому бути спрямовані на збільшення статутного капіталу підприємства, тобто статутний капітал поповнюється за рахунок нарахованих, але не виплачених дивідендів, а самі учасники не отримують дивідендів, замість цього відбувається збільшення їх частки в товаристві. При цьому, якщо усі інвестори ухвалюють рішення про реінвестицію дивідендів, відсоткове співвідношення часток учасників у статутному капіталі залишається тим самим, а вартість їх збільшується у зв`язку зі збільшенням статутного капіталу.

Так, з протоколу від 25.11.2015 №25-11/15 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "ГПІ-5" вбачається, що суму нарахованих на користь учасників товариства дивідендів у вигляді часток у статутному капіталі Товариства за рахунок нерозподіленого прибутку товариства, який отримано ТОВ "ГПІ-5" за результатами 2007-2014 років, зокрема нарахованих на користь позивача у розмірі 93530319,54 грн, було включено до статутного капіталу ТОВ "ГПІ-5" та затверджено новий розподіл часток у грошовому виразі у статутному капіталі Товариства (що пов`язане з реінвестуванням прибутку) без зміни пропорцій часток часників.

Отже, згідно наведених вище обставин справи, із нарахуванням ОСОБА_2 дивідендів в розмірі 93530319,54 грн, у позивача виникло право власності на ці грошові кошти.

При цьому, позивач розпорядилась зазначеними коштами шляхом їх реінвестування в статутний капітал ТОВ "ГПІ-5", що фактично є операцією із внесення коштів до статутного капіталу Товариства в обмін на корпоративні права та є витратами позивача на придбання інвестиційного активу (частки в статутному капіталі Товариства).

Відповідно, внаслідок реінвестування всіма учасниками ТОВ "ГПІ-5" своїх дивідендів збільшився статутний капітал Товариства з одночасним збільшенням в грошовому вимірі частки позивача.

Таким чином, мала місце операція з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані нею корпоративні права, що в свою чергу є операцією з придбання інвестиційного активу, а відповідні витрати такого платника на придбання зазначеного активу - є витратами на придбання частки у статутному капіталі цієї юридичної особи.

Відтак, суд вважає помилковими висновки контролюючого органу про заниження позивачем інвестиційного прибутку за 2015 рік на суму 93530319,54 грн, а тому також вважає безпідставним донарахування контролюючим органом позивачеві на вищевказану суму грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, а також донарахування грошового зобов`язання з військового збору, у т.ч. за податковими зобов`язаннями та за штрафними (фінансовими) санкціями.

Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, що висловлена зокрема у постановах від 30.10.2018 по справі №804/13463/14, від 06.10.2020 по справі №520/1366/19, а також у постанові від 15.04.2021 по справі №640/11305/19 з предметом та підставами позову, тотожній даній адміністративній справі.

Як наслідок, підсумовуючи викладене в сукупності, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та вбачає наявність підстав для визнання протиправними та скасування винесених Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві у відношенні ОСОБА_2 податкових повідомлень рішень від 22.03.2019 №0019924202 та №0019934202.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, під час розгляду даної адміністративної справи відповідач як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов`язку і не довів суду належними та допустимими доказами правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, а тому заявлені позивачем вимоги щодо визнання протиправними та скасування цих рішень контролюючого органу є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 12.06.2019 №1 при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем за реквізитами Окружного адміністративного суду міста Києва було сплачено судовий збір в сумі 9605,00 грн, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0019924202 від 22 березня 2019 року та №0019934202 від 22 березня 2019 року.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , р/р НОМЕР_2 в АТ "Банк Траст Капітал", м. Київ, МФО 380106, адреса: 01014, м. Київ, вул. Вільшанська, буд. 4, 6/6) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві як відокремленого підрозділу (код ВП-44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд 33/19) судові витрати у сумі 9605,00 грн (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення складено 26.10.2022.