Постанова

від 26.10.2022 по справі 640/30183/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/30183/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Шевченко Е.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року, суддя Кузьменко В.А., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон-Груп" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вавілон-Груп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Вавілон-Груп» в ході здійснення господарської діяльності у травні 2020 року придбало основні засоби та, відповідно, зареєструвало податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 904 892,94 грн, у томі числі податок на додану вартість 145 691,65 грн, з урахуванням чого правомірно сформувало податковий кредит та подав податкову декларацію за травень 2020 року, в якій відобразило суму до відшкодування у розмірі 78 969,00 грн.

Як зазначає позивач, у зв`язку з виявленням у липні 2020 року помилки у додатках №2 до декларацій за травень та червень 2020 року, він подав уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні періоди, в яких скоригував суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. У зв`язку з виправленням помилок позивач подав до ГУ ДПС у м. Києві заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування за вказані періоди відповідно до положень законодавства, однак, відповідач протиправно дійшов висновку про завищення суми бюджетного відшкодування.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 14 вересня 2020 року №00000210403 за порушення пунктів 184.7 статті 184, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «Вавілон-Груп» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 170 110,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 42 527,50 грн за липень 2020 року.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 14 вересня 2020 року №00000200403 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та пунктом 200.14, 200.10 статті 200 та статті 76 Податкового кодексу України у ТОВ «Вавілон-Груп» виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за червень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку у розмірі 146 429,00 грн за червень 2020 року.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 14 серпня 2020 року №3746/26-15-43-03-19/40198290 «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Вавілон-Груп» (код ЄДРПОУ 40198290) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2020 року» (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.1, 200.4, 200.12 статті 200 Податкового кодексу України, що, в свою чергу, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 170 110,00 грн, в тому числі відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування в розмірі 146 429,00 грн, які задекларовано в уточнюючому розрахунку до декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року.

Аналізом результатів опрацювання уточнюючого розрахунку від 30 липня 2020 року №9183312638 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року за звітний період, за наслідками якого виникло від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, встановлено, що за наслідками перевірки взаємовідносин з постачальниками, які заявлені до бюджетного відшкодування згідно з додатком 3 до декларації за червень 2020 року, не підтверджено суму бюджетного відшкодування 316 539,00 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що в уточнюючому розрахунку до декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року у додатку 3 ТОВ «Вавілон-Груп» задекларовано період (травень, червень 2020 року), який не може приймати участь у розрахунку бюджетного відшкодування.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийтято всупереч нормам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Пункт 200.7 статті 200 Податкового кодексу України встановлює, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Отже, сума від`ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу платник податку на додану вартість має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від`ємного значення з податку на додану вартість, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальнику (постачальникам) у попередніх (попередньому) податкових періодах і податковому періоді), що передують (передує) звітному.

Таким чином, право на бюджетне відшкодування податкове законодавство обмежує виключно фактом сплати суми податку на додану вартість в попередніх і звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету та строком давності у 1095 днів.

При цьому отримання бюджетного відшкодування не є обов`язком суб`єкта господарювання, а являється його правом, і попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Водночас колегія суддів зазначає, що відповідач не надав суду доказів порушення позивачем вимог пункту 200.1, 200.4, 200.12 статті 200 Податкового кодексу України та не довів, що ТОВ «Вавілон-Груп» не сплатило постачальникам товарів/послуг або до бюджету суми податку на додану вартість в попередніх і звітному податкових періодах або подало заявило право на відшкодування поза строком давності.

Разом з тим, позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на наявність у нього права на отримання бюджетного відшкодування у зв`язку з виправленням помилки у податковій звітності за спірний період.

У відповідності до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як убачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вавілон-Груп" подало у липні 2020 року уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2020 року та за травень 2020 року.

Так, позивачем виправлено помилку у додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за травень 2020 року та, відповідно, в додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року, оскільки невірно розраховано суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

На підтвердження здійснення арифметичної помилки у податковій звітності за травень та червень 2020 року, позивач надав копії податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2020 року, у рядку 21 якої та в додатку 2 вказано суму 126 183,00 грн; відповідно до копії податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року, в рядку 16.1 «Значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» зазначено суму 126 183,00 грн, у зв`язку з чим аналогічну суму вказано у рядку 16 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду»; у рядку 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» та в додатку 2 вказано суму 198 498,00 грн. Зазначена сума мала б відобразитися у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2020 року, проте, у зв`язку з арифметичною помилкою у податковій декларації за травень 2020 року у рядку 16.1 вказано суму 78 969,00 грн та відповідно у рядку 16 - 78 969,00 грн.

Також позивач долучив до матеріалів справи копії податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень та червень 2020 року.

При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, контролюючим органом при здійсненні камеральної перевірки не здійснено співставлення задекларованих сум в уточнюючому розрахунку за червень 2020 року із сумами за попередні звітні періоди.

Таким чином, позивачем у встановлений податковим законодавством строк самостійно виправлено виявлену помилку у податковій звітності, яка не впливає на сутність відносин з бюджетного відшкодування та не може бути підставою для позбавлення платника податків права на податкове відшкодування у відповідності до вимог закону.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення притяті Головним управлінням ДПС у м. Києві від 14 вересня 2020 року №00000200403 та №00000210403 є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.