Постанова

від 20.10.2022 по справі 620/3716/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 620/3716/18

адміністративне провадження № К/9901/7232/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представника позивача: Сергієнко Н.А.,

представника відповідача: Репехи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "ПДП ТРИ" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року (судді: Земляна Г.В., Парінов А.Б., Собків Я.М.) у справі за позовом Приватного підприємства "ПДП ТРИ" до Головного управління ДФС у Чернігівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «ПДП ТРИ» (далі - ПП «ПДП ТРИ», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач-1), Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач-2), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.09.2018 №00002361400 та №00002371400;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 12.09.2018 №29369/6/99-99-11-01-01-25.

Справа неодноразово була предметом розгляду різних судових інстанцій.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року адміністративний позов ПП «ПДП ТРИ» задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 12.07.2018 №00002361400 та №00002371400. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу щодо фіктивного характеру господарських операцій із ТОВ «Терекс Інвест», ТОВ «Крок Актив», ТОВ «Тера Гарант», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Укрбуд Об`єкт», які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються документами первинної бухгалтерської документації, що повною мірою підтверджують правомірність формування товариством податкових вигод за період, що перевірявся.

Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.1 ч.4 ст 328 КАС України, застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України, а саме: від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 05.06.2018 у справі №809/1139/17, від 06.11.2018 у справі №822/551/18, від 20.03.2019 у справі №826/7946/14, від 29.03.2018 у справі №826/3498/15, від 27.02.2018 у справі №802/1853/16-а,від 05.06.2018 у справі №805/649/15-а.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС у Чернігівській області просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржуване рішення - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Від ДФС України відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги.

Представник ГУ ДПС у Чернігівській області підтримав заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, просив відмовити в її задоволенні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ПДП ТРИ» з питань правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Терекс Інвест» за вересень 2017 року; ТОВ «Крок Актив» за червень, липень 2016 року; ТОВ «Тера Гарант» за лютий 2017 року; ТОВ «Самміт-Агро-Трейд» за липень 2017 року; ТОВ «Івамар Трейд» за серпень 2017 року, ТОВ «Укрбуд Об`єкт» за липень, серпень 2016 року, ТОВ «Компанія Хвиля» за травень 2017 року; ТОВ «Асфард» за квітень, травень 2015 року; ТОВ «Інтеграс Компані» за квітень, травень 2015 року; ТОВ «Классен-Промпостач» за жовтень, листопад, грудень 2016 року; ТОВ «Мора-Артель-Груп» за листопад 2016 року; ТОВ «Таргет Глобал» за січень 2017 року; ТОВ «Триумф-CK» за травень 2017 року; ТОВ «Вірайн» за січень 2017 року. За результатами зазначеної перевірки складено акт від 01.06.2018 № 395/14/34593982 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення ПП «ПДП ТРИ» порушень вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період, що перевірявся, на загальну суму 1 382 330,00 грн, та завищено від`ємне значення з ПДВ на 432 803,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено заниження суми ПДВ та завищення від`ємного значення з ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ «Крок Актив», ТОВ «Тера Гарант», ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Терекс Інвест» та ТОВ «Укрбуд Об`єкт».

За результатами перевірки та на підставі висновків, викладених в акті перевірки від 01.06.2018 №395/14/34593982, ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.07.2018 року:

- № 00002361400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1382332 грн і застосовані штрафні санкції в розмірі 345583 грн;

- № 00002371400, яким позивачу визначено суму завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 432803 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано до ДФС України скаргу, яку рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 12.09.2018 № 29369/6/99-99-11-01-01-25 залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

У зв`язку із зазначеними вище обставинами позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем під час проведення відповідачем податкової перевірки було надано всі необхідні первинні документи на підтвердження обліку показників фінансової звітності за спірними операціям, але такі документи не були досліджені та враховані контролюючим органом.

Натомість суд апеляційної інстанції, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позивачем не спростовано зафіксованих в акті перевірки порушень податкової дисципліни та, я наслідок, не доведено обґрунтованості заявлених позовних вимог. Зауваживши при цьому, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «Крок Актив», ТОВ «Тера Гарант», ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Терекс Інвест», ТОВ «Укрбуд Об`єкт», оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПП "ПДП ТРИ" здійснює свою діяльність, зокрема, надаючи послуги, пов`язані з тимчасовим розміщенням вагонів на під`їзних коліях, які знаходяться в його розпорядженні на підставі договорів оренди.

Відповідно до наданих доказів, послуги пов`язані з тимчасовим розміщенням вагонів на під`їзних коліях надавались позивачем на наступних коліях:

- залізничні під`їзні колії №1,2,3 та 4 ВП Коростенська дистанція колії на станції Коростень-Подільський ДТГО Південно-Західної залізниці Корочтенської дирекції залізничних перевезень, протяжністю 1611,7 м. На підставі договору суборенди № Н-КП-1, укладеному 01.04.2014 року з ПП «НЕОН» ;

- залізничні під`їзні колії №1,2,3,4 та 5 ВП Коростенська дистанція колії на станції Купянськ-Сортувальний Південної залізниці, протяжністю 2 390,54 м. На підставі договору оренди № Н-ХК-3, укладеному 18.09.2015 року з ПП «НЕОН» .

Також, ПП «ПДП ТРИ» надавались послуги, пов`язані з тимчасовим розміщенням вагонів на під`їзних коліях ПАТ «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня», що знаходиться за адресою: м. Коростень вул. Жовтнева,1, на підставі договору оренди № ЖК-08/07 від 08.07.2010 року, укладеного з ПАТ «Коростенський завод шляхових машин «Жовтнева кузня», на під`їзній колії станції Бахмач-Пасажирський Південної залізниці, на підставі договору оренди № Н-Б-2, укладеного 10.06.2014 року з ПП «НЕОН» та на під`їзній колії на станції Харків-Сортувальний Південної залізниці, на підставі договору оренди № 15, укладеного 23.07.2015 року з ПАТ «Харківшляхпостач».

У період, що перевірявся, позивач надавав вказані послуги, пов`язані з отриманням та обробленням вантажу на орендованих ним коліях на підставі типових договорів про транспортне експедирування з тимчасовим використанням під`їзної колії з ТОВ «ТЕК «МГ-Транс», ТОВ «Харківська агропромислова спілка», ТОВ «Інтероалтрейдінг», ПП «Укрпалетсистем», ТОВ «Норд Енерджи», ТОВ «Імпорт Транс Сервіс», ТОВ «Віолана-Тек», ТОВ «Параллель-М», ПП «ОККО-Бізнес Контракт», ТОВ «Прінт Інжинірінг», ТОВ «Аматекс-Україна», ТОВ «Торговий Дім «Демеранта-Плюс», ТОВ «ЕМ Груп Україна», ТОВ «Екмпіойл», ТОВ «Промислово-фінансова компанія «Восток» та ТОВ «Нафтаукртранс».

З аналізу вказаних договорів вбачається, що позивачем взято на себе зобов`язання, зокрема, щодо участі в організації подачі та збиранні вагоно-цистерн з вантажем замовника на під`їзну колію виконавця та застосовування належних заходів для збереження вагоно-цистерн замовника, їх вмісту під час тимчасового перебування на під`їзній колії виконавця, зі збереженням цілісності пломби блок-гаранту, що відповідає залізничним накладним. При цьому умовами договорів не встановлено право позивача залучати до участі у виконанні своїх зобов`язань за вказаними правочинами інших осіб.

Податковим органом не заперечується факт виконання позивачем зобов`язань за вказаними правочинами та те, що формування податкових зобов`язань за такими правочинами не призвело до завищення чи заниження податкових зобов`язань.

Натомість, висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту, у період, що перевірявся, обґрунтовано відсутністю настання реальних наслідків за договорами, укладеними з ТОВ «Крок Актив», ТОВ «Тера Гарант», ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Терекс Інвест», ТОВ «Укрбуд Об`єкт».

Позивачем зазначено, що укладення таких договорів, - фактично, субпідряду, із зазначеними суб`єктами господарювання обумовлено необхідністю виконання зобов`язань ПП «ПДП ТРИ» перед власниками вантажів.

Так, відповідно до умов вказаних договорів, виконавці зобов`язувались надати позивачу послуги, пов`язані з тимчасовим розміщенням вагонів на орендованих позивачем під`їзних коліях.

Відповідно до змісту п. 1.2 вказаних договорів транспортно-експедиторські послуги включають в себе наступні дії: організація роботи по подачі та збиранні вагонів на під`їзну колію (з під`їзної колії); супроводження переміщення вагоно-цистерн із залізничної станції до місця тимчасового перебування; контроль часу перебування вагоно-цистерн на під`їзній колії з наданням звіту про перебування вагоно-цистерн на під`їзній колії; перевірка запірно-пломбованих пристроїв при подаванні вагоно-цистерн на під`їзну колію; перевірка цілісності (наявності пошкодження) вагоно-цистерн при прийнятті на під`їзну колію; перевірка цілісності (наявності пошкодження) вагоно-цистерн при збиранні вагоно-цистерн із під`їзної колії; контроль за переміщенням вагоно-цистерн з виставочних колій на фронти вивантаження.

На підтвердження настання реальних наслідків за вищеозначеними правочинами позивачем до матерів справи додано: копії податкових накладних, копії актів приймання-здачі робіт (надання послуг), копії договорів про відступлення права вимоги та копії платіжних доручень.

Поряд із цим, судом апеляційної інстанції зауважено, що вказані докази не містять інформації щодо послуг які надавались, вказано лише узагальнене: «транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з тимчасовим розміщенням вагонів на під`їзній колії». Крім того, надана позивачем документація не дає можливості ідентифікувати вагоно-цистерни, їх навантаження (зокрема унікальний номер вагона, його модель).

Задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив, що належними доказами реальності таких правочинів можна вважати додані позивачем до пояснень пам`ятки про подавання та збирання вагонів, складених залізницею (форма ГУ-45) та акти приймання-передачі вагоно-цистерн, складені за результатами господарських операцій з ТОВ «Терекс Інвест», ТОВ «Крок Актив», ТОВ «Тера Гарант», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Укрбуд Об`єкт».

В свою чергу суд апеляційної інстанції, оцінюючи зміст та форму таких довідок встановив, що вони не містять печаток чи штампів, які б дали змогу ідентифікувати установу/організацію, що їх видала, а також підписів уповноважених осіб. Зазначено також, що інформація у пам`ятках про подавання та збирання вагонів, складених залізницею (форма ГУ-45), може свідчити про виконання позивачем особисто своїх зобов`язань перед ПП «Укрпалетсистем», ТОВ «Норд Енерджи», ТОВ «Імпорт Транс Сервіс», ТОВ «Віолана-Тек» та іншими і в актах наданих послуг, складених за результатами операцій з ТОВ «Терекс Інвест», ТОВ «Крок Актив», ТОВ «Тера Гарант», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Укрбуд Об`єкт» та ін., однак жодним чином не відображає виконання таких зобов`язань іншими особами (надавачами послуг).

Жодних інших доказів на підтвердження настання реальних наслідків за правочинами, укладеними між позивачем та ТОВ «Терекс Інвест», ТОВ «Крок Актив», ТОВ «Тера Гарант», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Укрбуд Об`єкт», - позивачем надано не було.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що із наданих позивачем доказів неможливо встановити, яким чином укладались договори та як у подальшому здійснювалась комунікація між позивачем та виконавцями послуг, зокрема, яким чином погоджувалось надання тих чи інших послуг, строки та обсяги їх надання, а, відтак, - такі документи не підтверджують реального виконання спірних господарських операцій.

Надаючи оцінку таким висновкам суду апеляційної інстанції слід зазначити, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які мають складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. Суд апеляційної інстанції, дослідивши й проаналізувавши, наявні в його розпорядженні докази, такого висновку не дійшов.

Більш того на виконання вимог Верховного Суду судом апеляційної інстанції було досліджено питання притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб контрагентів позивача, внаслідок чого з`ясовано наступне.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2017 у справі №757/56710/17-к затверджено угоду між прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва та обвинуваченим ОСОБА_1 , що значився засновником директором та головним бухгалтером ТОВ «Укрбуд Об`єкт».

При цьому громадянин ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та пояснив, що у червні 2016 року надав свої документи невідомій особі для створення фіктивного підприємства ТОВ «Укрбуд Об`єкт», однак до діяльності такого товариства жодного відношення не мав, не укладав будь-яких договорів та жодних робіт не виконував.

Вироком Голосіївського районного суду від 14.12.2016 року у справі №752/19921/16-к визнано ОСОБА_2 , що значився засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Крок Актив», винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 205-1, ч.4 ст. 358 КК України.

Як вбачається із змісту вказаного вироку суду, ОСОБА_2 визнав себе винним у чиненні вказаних кримінальних правопорушень та підтвердив, що в березні 2016 року надав свої документи невідомим особам для створення фіктивного підприємства ТОВ «Крок Актив», однак до діяльності такого товариства жодного відношення не мав, не укладав будь-яких договорів та жодних робіт не виконував.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2018 у справі №761/11940/18 затверджено угоду про визнання винуватості громадянина ОСОБА_3 1996 р.н., що внесений до ЄДРПОУ як засновник директор та головний бухгалтер ТОВ «Івамар Трейд», у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідно до змісту вказаного вироку, громадянин ОСОБА_3 на початку червня 2017 року надав свої документи особі, яка від його імені створила вказане підприємство, однак до діяльності ТОВ «Івамар Трейд» ОСОБА_3 жодного відношення не мав, не укладав будь-яких договорів та жодних робіт не виконував.

При цьому, надана позивачем документація, на підтвердження настання реальних наслідків за правочинами з означеними вище контрагентами первинна документація підписана саме від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши подані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Крок Актив», ТОВ «Укрбуд Об`єкт» не мали реального характеру, й, незважаючи на обсяг та зміст наданих позивачем документів, фактично ним здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій.

Надаючи оцінки таким висновкам суду апеляційної інстанції у світлі доводів заявника касаційної скарги Суд звертає увагу на наступне.

У постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду, досліджуючи аспект засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) зауважила на тому, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку. Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

В даному випадку суд апеляційної інстанції виходив з того, що у судовому порядку визнано, що посадові особи контрагентів позивача вчинили злочин, передбачений частиною першою статті 205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Дійсно, Велика Палата Верховного Суду у згаданому вище рішенні відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 1 грудня 2015 року у справі №826/15034/14 (який, з-поміж іншого, був застосований судом апеляційної інстанції в цій справі), про безумовні й наскрізні наслідки фіктивного підприємства (його несумісність з легальною підприємницькою діяльністю), поряд з тим, ВП ВС запровадила диференційований підхід до аналізу господарських операцій між суб`єктами господарювання залежно від фактично встановлених вироками обставин і їх впливу на правовідносини у справі, що розглядається адміністративним судом.

Як вбачається з матерів справи, податковим органом, за результатом аналізу даних наявних в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС встановлено, що ТОВ «Терекс Інвест», ТОВ «Крок Актив», ТОВ «Тера Гарант», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Укрбуд Об`єкт» у періоді, що переірявся, фактично не здійснювало господарської діяльності, не подавали звітності, а їх матеріально-технічне забезпечення не надавало реальної змоги виконати будь-які договірні зобов`язання.

Позивачем зазначені обставини жодним чином не спростовано.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із його висновками, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди позивача з висновками суду апеляційної інстанції щодо безтоварності господарських операцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

Крім того скаржник не зазначає, яку саме норму матеріального права судом апеляційної інстанції застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у постановах Верховного Суду, у чому саме полягає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично ж доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази.

Відтак, доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "ПДП ТРИ", - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська