Рішення

від 26.10.2022 по справі 364/107/22

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/107/22

Провадження № 2/364/93/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2022 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Кулинич Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт. Володарка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДНІСТЬ»,

про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2022 року до суду звернулась позивач з вказаною позовною заявою, в якій зазначила, що вона згідно ухвали Володарського районного суду Київської області від 23.09.2019 року є власником земельної ділянки площею 3,9 га, кадастровий номер 3221685800:03:009:0015, яку вона отримала у спадщину. Їй стало відомо, що між її батьком ОСОБА_2 та СТОВ «ЄДНІСТЬ» було укладено договір оренди землі на вказану земельну ділянку. Позивач зазначає, що її примірник договору оренди землі було втрачено та їй невідомі умови договору оренди, оскільки на її звернення їй було надано лише копію договору оренди землі без даних про його державну реєстрацію. В договорі вказано, що відповідач має вносити орендну плату в розмірі 3728,40 грн у строки вересень-листопад місяць, однак їй ніхто жодного разу орендну плату не виплачував, тому позивач просила суд розірвати договір оренди землі від 30.08.2013 року укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «ЄДНІСТЬ», на земельну ділянку площею 3,9 га, кадастровий номер 3221685800:03:009:0015, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 992,40 грн.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явились та представник позивача подала до суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує та просила розгляд справи проводити без її участі та участі позивача.

В судове засідання представник відповідача не з`явився та у відзиві на позовну заяву просив суд розгляд справи проводити без його участі.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

По справі встановлено, що 30.08.2013 року було укладено договір оренди землі між ОСОБА_2 та СТОВ «ЄДНІСТЬ», на земельну ділянку площею 3,9 га, кадастровий номер 3221685800:03:009:0015, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9-10). Позивач зазначила, що ОСОБА_2 помер та вона на підставі ухвали Володарського районного суду Київської області від 23.09.2019 року успадкувала земельну ділянку площею 3,9 га, кадастровий номер 3221685800:03:009:0015, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.8). Позивач також вказує, що про умови укладеного між відповідачем та ОСОБА_2 договору оренди землі їй відомо не було та також зазначила, що згідно спірного договору оренди землі від 30.08.2013 року, відповідач мав сплачувати орендну плату в розмірі 3748,40 грн, однак з 2019 року орендна плата жодного разу не виплачувалась, тому позивач зазначила, що відповідач систематично порушує умови договору оренди землі, тому просила договір оренди землі від 30.08.2013 року укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «ЄДНІСТЬ», на земельну ділянку площею 3,9 га, кадастровий номер 3221685800:03:009:0015 розірвати.

Представником відповідача СТОВ «Єдність» до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 30.08.2013 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Єдність» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,9 га, кадастровий номер 3221685800:03:009:0015 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір було укладено згідно вимог чинного законодавства та ОСОБА_2 своїм особистим підписом засвідчив всі умови договору оренди землі та погодився з ними. 17.09.2013 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до СТОВ «ЄДНІСТЬ» про виплату йому наперед орендної плати, та згідно видаткового касового ордеру отримав 45000 гривень (а.с.62), тож згідно умов договору отримав орендну плату до 2025 року включно, тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи спір суд враховує, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі». Передусім статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності набувається в порядку визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право власності є непорушним. Дане конституційне право конкретизовано та розширено в положеннях Цивільного та Земельного кодексів України.

Так ч. 1 ст. 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ч. 1 ст. 321 ЦК України зазначає, що ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності.

У відповідності до приписів статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює відносини щодо оренди землі, є Закон України «Про оренду землі».

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Аналогічна норма закріплена і в статті 31 Закону України «Про оренду землі».

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Отже, законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами договору.

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 20 січня 2016 року № 6-1998цс15 та № 6-1980цс15.

Згідно положень статті 3 ЦК України однією із основних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладаючи договір оренди землі від 30.08.2013 року, сторони на власний розсуд погодили його умови.

Відповідно до п. 35 Договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; а також з інших підстав, визначених Законом.

Відповідно до п. 37 Договору розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається.

Згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частиною другою статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з таким позовом у разі, якщо є об`єктивні обставини, що вказують на наявність значної міри позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року по справі № 322/1178/17 Провадження № 14-338цс19.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 910/8819/18.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 23.09.2019 року ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 . Між спадкодавцем і СТОВ «Єдність» було укладено договір оренди земельної ділянки від 30.08.2013 строком на 49 років (а.с.9-10). Таким чином, смерть фізичної особи (орендодавця) не є підставою для припинення договору, оскільки разом з правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов`язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.

Положеннями частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У даному випадку позивачем та його представником не доведено неправомірності дій відповідача щодо укладення договору оренди землі та не надано доказів його умисної бездіяльності щодо цього. Позивач посилався як на підставу задоволення позовних вимог, що СТОВ «ЄДНІСТЬ» не виплачує орендну плату, однак така обставина спростована представником відповідача. Та посилання представника позивача на невірну дату в заяві про видачу коштів не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 поставив підпис у видатковому касовому ордері згідно якого отримав кошти в сумі 45000 гривень (а.с.62).

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, виходячи із принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними і до задоволення не підлягають.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується положенням ст. ст. 133, 141 ЦПК України, за якими судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, і судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, при відмові у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 15, 202, 203, 205, 207, 215, 627, 638, 792 ЦК України, ст.ст. 124, 125 ЗК України ст.ст. 12, 80, 81, 83, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЄДНІСТЬ», про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Ткаченко