Рішення

від 29.09.2022 по справі 144/761/17

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/761/17

Провадження № 2/144/13/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2022 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді - Германа О.С.,

секретаря судового засідання - Пігулі А.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Мельника О.Ф.,

представника відповідача ТОВ «Теплик-Агро» - Шандурського Б.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" про стягнення заборгованості за договором оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Теплицького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» про стягнення заборгованості за договором оренди землі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до державних актів на право власності на землю позивачу належать земельні ділянки площею 2,2114 га та 3,5114 га, які розташовані на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, цільове призначення яких ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначені земельні ділянки згідно з угодами від 19.12.2014 про внесення змін до договорів оренди землі від 05.07.2011 були передані в оренду відповідачу у справі ТОВ «Теплик-Агро» строком на десять років. Відповідно до угод про внесення змін до договорів оренди землі, п. 1.5 внесено зміни до п. 9 договорів оренди землі та зазначено, що орендна плата вноситься орендарем щорічно в розмірі 6700 грн. у грошовій та натуральних формах. Орендна плата вноситься щорічно до 01 грудня. З часу укладення як основних договорів оренди так і угод про внесення змін до договорів оренди землі відповідач користувався належними йому на праві власності земельними ділянками, обробляв їх та проводив розрахунок щодо виплати орендної плати до 2014 року включно. За 2015, 2016 роки розрахунок з виплати орендної плати не проведений взагалі, хоч земельні ділянки оброблялась відповідачем, внаслідок чого виникла заборгованість з виплати орендної плати. Позивач звертався до відповідача із проханням провести з ним розрахунок по виплаті орендної плати, або ж видати йому довідку про суму заборгованості. Проте відповідач розрахунок по виплаті орендної плати з позивачем не провів та відмовився видати йому довідку про розмір заборгованості по орендній платі. В зв`язку з даними обставинами позивач звернувся до Державної фіскальної служби України де отримав відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків. Позивач стверджує, що відповідно до даних відомостей, ТОВ «Теплик-Агро» не нараховувала орендну плату за землю. Виходячи з угод про внесення змін до договорів оренди землі, розмір орендної плати на земельну ділянку площею 2,2114 га становить 4500 грн. за рік, за земельною ділянкою площею 3,5114 га становить 6700. Отже 2 х4500 + 2 х 6700 = 22400 грн., оскільки відповідач не бажає добровільно сплатити заборгованість по орендній платі, тому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість не виплаченої орендної плати в сумі 22400 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мельник О.Ф., в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, вказав що відповідно до рішення Теплицького районного суду від 06 травня 2016 року, що набрало законної сили, угоду від 19 грудня 2014 року укладену між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 3,3648 га, та відповідно до рішення Теплицького районного суду від 27 травня 2016 року, що набрало законної сили, угоду від 19 грудня 2014 року укладену між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 2,2114 га - визнано недійсним, однак ТОВ «Теплик-Агро» користувалось належною позивачу земельною ділянкою у 2015-2016 роках.

Представник відповідача ТОВ «Теплик-Агро» - Шандурський Б.В., в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, оскільки вважає, що позов є необґрунтованим, вказує на те що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу в підтвердження факту використання земельних ділянок саме ТОВ «Теплик-Агро» на протязі 2015-2016 років та позивачем було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є беззаперечною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 103661, належить земельна ділянка, площею 3,3648 га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0094, яка розташована на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 6) та на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 562932, належить земельна ділянка, площею 2,2114 га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0096, яка розташована на території Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

05 липня 2011 року ОСОБА_1 та ТОВ «Теплик-Агро» уклали договори оренди землі на земельну ділянку, площею 2,2114 га та 3,3648 га , строком 3 роки (8-13).

Відповідно до угод від 19.12.2014 про внесення змін до договорів оренди землі від 05 липня 2011 року, продовжено строк оренди земельних ділянок на 10 років та змінено розмір орендної плати (а.с. 14-15).

Згідно з рішенням Теплицького районного суду від 06 травня 2016 року, що набрало законної сили, угоду від 19 грудня 2014 року укладену між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 3,3648 га, та відповідно до рішення Теплицького районного суду від 27 травня 2016 року, що набрало законної сили, угоду від 19 грудня 2014 року укладену між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 2,2114 га - визнано недійсним (а.с. 91-95).

Відповідно ч. 3ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України,Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до частини 2ст. 792 ЦК України- відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 9ст.93ЗК України -також встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, єЗакон України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі"(в редакціїЗакону України від 2.10.2003 року № 1211-IVз наступними змінами).

Відповідно до частини 4ст.124ЗК України -передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно достатті 1 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі"(в редакціїЗакону України від 2.10.2003 року № 1211-IV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно дост.13Закону України"Прооренду землі" -договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідноч.1, 2 п.1ст.11 ЦК України -цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, повязані з орендою землі, єЗакон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV.

За змістомст. 1 вказаного Законуоренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Нормамист. 792 ЦК України- передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 96ЗК України -встановлений обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма кореспондується відповідно зіст. 24 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Зазначені принципи земельного законодавства відображені і в Договорі оренди землі, а саме в розділу «Інші права та обовязки сторін» Договору оренди землі.

Стаття 629 ЦК України- встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов`язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.

Виходячи із положеньст. 651 ЦК Українитаст.41 Конституції України, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, повністю відповідають захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого Протоколу доЄвропейської Конвенції з прав людинита основних свобод, що у відповідності дост. 9 Конституції Україниє частиною національного законодавства.

Як вбачається із рішення Теплицького районного суду від 06 травня 2016 року, що набрало законної сили, угоду від 19 грудня 2014 року укладену між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 3,3648 га, та відповідно до рішення Теплицького районного суду від 27 травня 2016 року, що набрало законної сили, угоду від 19 грудня 2014 року укладену між ТОВ «Теплик-Агро» та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 2,2114 га - визнано недійсним, тобто договірних відносин між позивачем та відповідачем у 2015-2016 роках не було.

Заявляючи вимогу про стягнення заборгованості за договором оренди землі, позивачем було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на стягнення заборгованості за договорами оренди землі, а саме угодами про внесення змін до договорів оренди землі від 19 грудня 2014 року, які визнано судом недійсними, однак суд вважає, що, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є стягнення збитків у виді неодержаних доходів, заподіяних внаслідок користування юридичною особою земельними ділянками без укладання договору оренди.

Отже, позовна вимога про стягнення заборгованості за договорами оренди землі не підлягає задоволенню із підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити новий позов.

Відповідно до положеньст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимогист.141 ЦПК України, судові витрати в даній справі не відшкодовуються і залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро"простягнення заборгованості за договором оренди землі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 10.10.2022.

Суддя