Ухвала

від 26.10.2022 по справі 945/1125/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 945/1125/22

Провадження № 1-кс/945/97/22

У Х В А Л А

26 жовтня 2022 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , перевіривши клопотання слідчого СВ відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 жовтня 2022 року за № 12022152260000370 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, про надання тимчасового доступу до документів,

встановив:

Слідчий СВ відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_2 , за погодженням з прокурором Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про надання тимчасового доступу до документів.

Органом досудового розслідування, відповідно до тексту клопотання та копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань є Відділення поліції №5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області.

Слідчий суддя, перевіривши клопотання, дійшов такого.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Одним із критеріїв втручання у право особи, закріплене у Конвенції є критерій законності втручання.

Закон поняття автономне. Воно включає національне право (власне, законодавчі акти, підзаконні, адміністративні та конституційні акти, писані і неписані правові правила), прецедентне право, міждержавні угоди, міжнародне право, європейське право, внутрішні правила того чи іншого закладу тощо («Golder проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року, «Silver та інші проти Сполученого Королівства», заяви №№ 5947/72, 6205/73, 7052/75, рішення від 25 березня 1983 року, і «Tolstoy Miloslavskiy проти Сполученого Королівства», рішення від 23 червня 1995 року). У справі «Sunday Times проти Сполученого Королівства», рішення від 26 квітня 1979 року, Суд встановив дві основні вимоги щодо «закону»: «По-перше, закон належним чином повинен бути доступним для всіх: кожен громадянин повинен бути в змозі зрозуміти, що саме є адекватним згідно правових норм в даному випадку. По-друге, норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатнім ступенем точності, що дозволяє громадянину керувати своєю поведінкою» (виділення додано). Таким чином, для того, щоб дії держави вважалися такими, що перебувають у відповідності із «законом» згідно Конвенції, вони повинні бути доступними та передбачуваними. Ці два критерії також називають якістю закону.

Крім того, Суд розробив поняття законності у справі «Malone проти Сполученого Королівства» (1984), пов`язавши його з питанням заборони зловживання владою з боку держави: «Положенням верховенства права суперечило б надання посадовцю свободи розсуду, вираженої у вигляді необмеженої влади. Отже, закон повинен встановлювати межі будь-якої свободи розсуду, наданої компетентним органам, і способи її здійснення з достатньою ясністю та з урахуванням легітимної мети даного засобу, щоб забезпечити індивіду адекватний захист від свавільного втручання».

Так, до клопотання про надання тимчасового доступу до документів додано копію наказу начальника полковника поліції ОСОБА_4 № 375 від 18.10.2022 Про визначення місцезнаходження слідчих структурних та територіальних (відокремлених) підрозділів. Так, відповідно до вказаної копії наказу за ІНФОРМАЦІЯ_1 , закріплено як службове приміщення для розміщення слідчого відділення та сектору дізнання та проведення досудового розслідування кримінальних проваджень наступні приміщення: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Вказана копія наказу хоча і не є безпосереднім предметом розгляду під час вирішення питання про розгляд клопотання про надання тимчасового доступу до документів, однак вказаний документ підлягає оцінці судом. Зі змісту наказу вбачається, що за ІНФОРМАЦІЯ_2 закріплені службові приміщення у Центральному районі міста Миколаєва та у Миколаївському районі Миколаївської області.

Згідно зположеннями ч.2ст.131Кримінального процесуальногокодексу України(далі-КПК України)заходами забезпеченнякримінального провадженняє: 1)виклик слідчим,дізнавачем,прокурором,судовий викликі привід; 2)накладення грошовогостягнення; 3)тимчасове обмеженняу користуванніспеціальним правом; 4)відсторонення відпосади; 4-1)тимчасове відстороненнясудді відздійснення правосуддя; 5)тимчасовий доступдо речейі документів; 6)тимчасове вилученнямайна; 7)арешт майна; 8)затримання особи; 9) запобіжні заходи.

Відповідно доч.2ст.132КПК Україниклопотання прозастосування заходівзабезпечення кримінальногопровадження напідставі ухвалислідчого суддіподається: 1)до місцевогосуду,в межахтериторіальної юрисдикціїякого знаходитьсяорган досудовогорозслідування,якщо іншене передбаченопунктом 2цієї частини; 2) у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Згідно зположеннями ст.159КПК Українитимчасовий доступдо речейі документівполягає унаданні сторонікримінального провадженняособою,у володінніякої знаходятьсятакі речіі документи,можливості ознайомитисяз ними,зробити їхкопії тавилучити їх(здійснитиїх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп`ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення.

Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом. А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі "Фельдман проти України").

Згідно зположеннями ст.38КПК Україниорганами досудовогорозслідування (органами,що здійснюютьдізнання ідосудове слідство)є:1)слідчі підрозділи: а)органів Національноїполіції; б)органів безпеки; г)органів Державногобюро розслідувань; 2)підрозділ детективів,підрозділ внутрішньогоконтролю ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3) підрозділи детективів органів ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, - а відповідні державні установи - слідчі підрозділи та підрозділи детективів.

Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 6 статті 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Тому, слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК України та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать.

Таким чином, територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 22 квітня 2020 року у справі № 487/7605/19 (провадження № 51 1901 впс 20) та в ухвалі від 22 травня 2020 року у справі № 643/7609/20 (провадження № 51-2437впс20).

Доказів на підтвердження того, що у межах територіальної юрисдикції ІНФОРМАЦІЯ_5 знаходиться (зареєстрований) відповідний державний орган, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ суду не представлено.

Відповідно до абз. 2 п. 5.4. рішення Конституційного Суду України у справі № 1-17/2005 від 22 вересня 2005 року із конституційних принципів рівності і справедливості

випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової

норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування,

не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці

і неминуче призводить до сваволі.

Згідно з положеннями п. 3.1. рішення Конституційного Суду України у справі № 1-25/2010 від 29 червня 2010 року Україна є демократичною, правовою державою; людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 1, частини перша, друга статті 3 Конституції України).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Основного Закону України). Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності. Так, у рішенні від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України" зазначено таке: "Суд вважає, що відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства, не відповідає критерію "передбачуваності закону" для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції. Суд також нагадує, що практика, яка виникла у зв`язку із законодавчою прогалиною і яка зумовлює тримання особи під вартою протягом необмеженого і непередбачуваного строку за обставин, коли таке тримання не передбачається ні конкретним положенням законодавства, ні будь-яким судовим рішенням, сама по собі суперечить принципу юридичної визначеності, який імплікований Конвенцією і який становить один із основних елементів верховенства права" (пункт 53).

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі "Новік проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що "коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що коли національний закон передбачає можливість позбавлення свободи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля" (пункт 19).

Згідно з п. 18) ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.

Здійснюючи у порядку, передбаченому КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що саме по собі закріплення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 службових приміщень за декількома адресами, які знаходяться під юрисдикцією різних судів (Центрального районного суду міста Миколаєва та Миколаївського районного суду Миколаївської області), не змінює місце знаходження органу досудового розслідування. Також, чинний КПК України не наділяє слідчого правом вибору суду під час звернення до суду з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Вказане приводить до порушення підсудності, розгляду справи судом, не встановленим законом, а також порушення загального принципу юридичної визначеності, принципів верховенства права, законності та рівності перед законом і судом.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Отже, питання визначення підсудності належить виключно до компетенції суду апеляційної інстанції, а тому клопотання про надання тимчасового доступу до документів слід направити до апеляційного суду, для визначення підсудності.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 21, 32, ст. ст. 132, 234 ч. 1 ст. 372 КПК України, -

постановив:

Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 жовтня 2022 року за № 12022152260000370 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, про надання тимчасового доступу до документів, - направити до Миколаївського апеляційного суду, для визначення підсудності.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1

26.10.2022