Постанова

від 27.10.2022 по справі 474/346/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.10.22

22-ц/812/624/22

Провадження № 22-ц/812/624/22 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року м. Миколаїв

справа № 474/346/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Стрілець К.О.

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Врадіївської селищної ради Миколаївської області

до ОСОБА_1

про дострокове розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області, ухвалене 10 листопада 2021 року суддею Соколом Ф.Г. в приміщенні цього ж суду (повне рішення складено 15 листопада 2021 року),

У С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області (далі прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області), Врадіївської селищної ради з позовом до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Позивач зазначав, що розпорядженням голови Врадіївської районної державної адміністрації № 255-р від 19 червня 2012року затверджено проект землеустрою та надано в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби земельну ділянку площею 28,7748 га із земель сільськогосподарського призначення в межах території Краснопільської сільської ради.

20 травня 2014 року між ГУ Держземагенства у Миколаївській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_1 передано в оренду на 10 років для сінокосіння та випасання худоби земельну ділянку площею 28,7748 га з кадастровим номером 4822382600:02:000:0555, розташовану у межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області. 25 грудня 2014 року зареєстроване право оренди відповідача. Положеннями договору передбачено, що земельна ділянка повинна використовуватися орендарем виключно за цільовим призначенням, орендар зобов`язаний використовувати встановлені обмеження в обсязі, передбаченому законом або договором. Проте в порушення вимог земельного законодавства та умов договору, ОСОБА_1 використовував земельну ділянку, призначену для сінокосіння та випасання худоби, як ріллю, для вирощування сільськогосподарських культур, тобто не за цільовим призначенням з відступленням від проекту землеустрою. Так, згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства та актом обстеження земельної ділянки від 30 травня 2019 року, складеним ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, орендар використовує ділянку для вирощування сільськогосподарської культури кукурудзи. 9 березня 2021 року в рамках досудового розслідування складено протокол огляду спірної ділянки, яким підтверджено факт оброблення та засівання земельної ділянки озимою культурою. Нецільовим використанням земельної ділянки, призначеної для сінокосіння та випасання худоби, ОСОБА_1 заподіює шкоду орному шару землі та уникає сплати орендної плати як за ріллю, що значно перевищує орендну плату за землю пасовищ.

Використання земельної ділянки, як основного національного багатства, з порушенням цільового призначення та умов використання земель не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Незаконне розорення пасовищ призводить до погіршення якості ґрунтів та виснаження земель, що завдає шкоди земельним ресурсам держави, а також суперечить державній політиці у сфері земельних відносин. Правонаступник органу, який здійснював державну політику щодо розпорядження земельних ділянок за межами населених пунктів та який є стороною договору оренди ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, а також наступний власник земельної ділянки як комунальної власності Врадіївська селищна рада функцій по захисту порушених прав держави та суспільного інтересу не виконує, що є підставою для їх захисту органами прокуратури шляхом пред`явлення позову.

Посилаючись на самовільну зміну орендарем виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, порушення істотних умов договору оренди, вимог статей 15, 24, 25,32 Закону «Про оренду землі», а також положення статті 651, 653 ЦК, прокурор просив достроково розірвати договір оренди землі від 20 травня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4822382600:02:000:0555 та зобов`язати ОСОБА_1 повернути цю ділянку її власнику - територіальній громаді, а також стягнути судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 участі у розгляді справи не приймав, своєї позиції щодо позову суду першої інстанції не повідомив.

Рішенням Врадіївськогорайонного судуМиколаївської областівід 10листопада 2021року позов прокурора задоволено. Достроково розірвано договір оренди землі, укладений 20 травня 2014 року між ГУ Держземагенства у Миколаївській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 28,7748 га з кадастровим номером 4822382600:02:000:0555, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 6044276. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у розпорядження територіальної громади в особі Врадіївської селищної ради земельну ділянку, а також стягнуто 4 540 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено належними доказами, що відповідач використовував орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням, тобто замість сінокосіння та випасання худоби займався вирощуванням сільськогосподарських культур, чим порушив істотні умови оренди, що відповідно до статті 651 ЦК, статей 131, 143 ЗК та статті 32 Закону «Про оренду землі» є підставою для дострокового розірвання договору оренди з поверненням земельної ділянки у розпорядження власника територіальної громади.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення скасувати та у задоволенні позову прокурора відмовити. Апелянт зазначив, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи за адресою його дійсного проживання, яке було повідомлено орендодавцю завчасно ще у 2017 році; справу безпідставно розглянуто у його відсутності, що порушило права доступу до суду та позбавило судового захисту. При розгляді справи суд дав невірну оцінку наданим доказам, а саме помилково зазначив про факт притягнення його до адміністративної відповідальності; безпідставно послався на відсутні у справі документи; не звернув увагу на невірно визначену вартість землі; не дав оцінку відсутності у прокурора повноважень на звернення з позовом в інтересах орендодавця - Головного управління Держземагенства у Миколаївській області, а тим більш щодо комунальної власності. За прямими приписами закону єдиним компетентним органом, який уповноважений здійснювати захист інтересів держави у сфері земельних відносин, є Держгеокадастр, який і має право на звернення до суду. У справі відсутні належні докази щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки цю ділянку віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення, і таке цільове призначення ділянки він, як орендар, не змінював, вимоги закону не порушував. Проведені перевірки та складені на їх підставі акти є незаконними, оскільки не відповідають вимогам Закону «Про державний контроль за використанням та охороною земель»: позапланова перевірка була призначена всупереч основного закону, на підставі листа Первомайської окружної прокуратури, форма актів перевірки не відповідає закону, а тому цей доказ є неналежним. Висновки суду суперечать правовим позиціям, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі №925/929/19, щодо розмежування таких понять як цільове призначення земельної ділянки та види використання в межах однієї категорії землі. При цьому прокурор не надав доказів нецільового використання землі, тоді як зміна виду використання земельної ділянки в рамках однієї категорії не є зміною цільового призначення. Не звернув суд належної уваги на те, що підставою дострокового розірвання договору оренди може бути істотне порушення другою стороню обов`язків, передбачених статтями 24 та 25 Закону Про оренду землі, а доказів наявності в його діях таких ознак прокурор не надав.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Врадіївської селищної ради посилався на те, що суд першої інстанції належно повідомляв відповідача про дати судового засідання за адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 та шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади, а тому розлянув справу у його відсутності, не порушуючи права останнього. Безпідставними є і посилання апелянта на недоведеність факту нецільового використання орендованої землі, який належно підтверджено актами обстеження земельної ділянки, складеними органами Держгеокадастру. Перевірки дотримання вимог земельного законодавства орендарем ОСОБА_1 проведені у відповідності з Законом Про державний контроль за використанням та охороною земель. Факт порушення умов оренди, який підтверджено наданими суду доказами, відповідач не спростував. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам земельного та процесуального законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор також просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Прокурор зазначав, що судом були вжиті всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про день, час та місце проведення судових засідань, проте судові повістки та процесуальні документи повертались з позначкою про відсутність ОСОБА_1 за місцем реєстрації. Відсутні і відомості про отримання органами Держгеокадастру письмової заяви апелянта про зміну його фактичного місця проживання. Не погодився прокурор і з доводами апеляційної скарги щодо відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду з позовом. Як орган контролю у сфері земельних відносин (органи Держгеокадастру), так і новий власник землі комунальної власності (селищна рада) були повідомлені про порушення ОСОБА_1 умов договору, але, неналежно виконуючи свої обов`язки, ці органи до суду не звертались. Суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17, і твердження ОСОБА_1 про те, що прокурор не має повноважень на звернення до суду в інтересах органу місцевого самоврядування. Безпідставним є і довід про недоведеність факту нецільового використання земельної ділянки. Проведення перевірки дотримання земельного законодавства щодо орендованої апелянтом земельної ділянки регулюється Законом Про державний контроль за використання та охороною земель, а складений акт відповідає формі, затвердженої наказом Мінагрополітики від 6 листопада 2018 року №538, та є належним доказом.

В судове засідання апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 , а також представники ГУ Держгеокадастру та Врадіївської селищної ради не з`явились. Про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідачу ОСОБА_1 судові повістки-повідомлення надсилались на електронну адресу, зазначену в апеляційних скаргах та клопотаннях. Селищна рада просила розглядати справу у відсутності її представника.

Справу розглянуто за участю (в режимі відео-конференції) прокурора Волкожі С.В.

Переглянувши справу за наявними в ній та доданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Розглянувши справу у відсутності відповідача ОСОБА_1 та задовольнивши позов прокурора в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, а наявні у справі докази свідчать про порушення ним умов договору оренди та дають підстави для дострокового розірвання угоди та повернення земельної ділянки її власнику.

Проте не з усіма висновками суду можна погодитись.

Так, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справиабо обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина 1 статті 8 ЦПК).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства відкритості судового процесу.

Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Норми ЦПК встановлюють повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції з підстави неналежного повідомлення в суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу.Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанціїта ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК).

Застосування цієї норми є однаковим, передбачуваним та послідовним.

Правило про те, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 376 ЦПК) стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво2).

З матеріалів справи вбачається, що місцем проживання відповідача ОСОБА_1 у позовній заяві прокурора зазначено: АДРЕСА_1 , що відповідає даним договору оренди землі від 20 травня 2014 року (а.с.42-44 том 1).

За повідомленням Уманської міської ради від 7 червня 2021 року наявна інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 (а.с.103 том 1).

У попередні судові засідання відповідач викликався як за адресою, зазначеною у позовній заяві, так і за місцем, вказаним органом місцевого самоврядування (а.с.110,120,128 том 1).

Зворотні повідомлення містять помітку, що адресат ОСОБА_1 відсутній.

Судові засідання по розгляду справи по суті призначались судом на 4 жовтня та 10 листопада 2021 року.

Про дати розгляду справи ОСОБА_1 повідомлявся , в тому числі, і за адресою по АДРЕСА_2 (а.с.136, 142 том 1).

Судові повістки повернулись до суду без вручення з поміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Порядок вручення судових повісток передбачено статтею 130 ЦПК.

Зміст цієї норми не дає підстав для висновку, що відсутність адресата за вказаною адресою свідчить про належне його повідомленим про час та місце судового засідання.

Крім того, повідомлення про призначення розгляду справи на 4 жовтня та 10 листопада 2021 року судом розміщені на веб-сайті судової влади України (а.с.130, 139 том 1).

Проте правила частини 11 статті 128 ЦПК передбачають умови застосування такого порядку повідомлення учасників справи лише у разі, коли зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи особи не відомо, а не при наявності інших перешкод.

Водночас, до апеляційної скарги ОСОБА_1 додав власноручну заяву від 17 листопада 2017 року, адресовану ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, в якій він повідомляв фактичне місце свого проживання АДРЕСА_3 та просив направляти всі документи за договором на цю адресу.

Заяву направлено на адресу орендодавця рекомендованим відправленням з відміткою закладу поштового зв`язку (а.с.174, 175 том 1).

За фактичним місцем проживання відповідача ОСОБА_1 , яке було ним повідомлено орендодавцю у 2017 році, судові повістки та повідомлення не направлялись.

Суд першої інстанції не мав відомостей про фактичне місце проживання відповідача та не міг його встановити.

Проте навіть такі обмеження не можуть призводити до звуження прав відповідача знати про розгляд справи про його права та прийняти участь у такому розгляді в умовах, які не ставлять його в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з іншими учасниками справи, якими є державні установи та органи самоврядування.

Оскільки судове рішення ухвалене без дотримання основних принципів судочинства (публічності, відкритості та рівності сторін) та вимог процесуального законодавства, воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення по суті позовних вимог.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом "Про оренду землі", ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання такого договору.

Так, відповідно до частини 3 статті 22ЗК Україниземлі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина 4 статті 124 ЗК України).

Відповідно до положень статті 1Закону "Прооренду землі" (далі Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За правилами статті 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою в установленому законодавством порядку (стаття 1 Закону "Про землеустрій).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).

Відповідно до статті 19 ЗК України однією з категорій земель є землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 -37 цього Кодексу.

Отже, наведені норми свідчать про те, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які для земель сільськогосподарського призначення, на відміну від інших категорій, використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Правилами статті 34 ЗК України передбачено такий вид використання земель сільськогосподарського призначення як сінокосіння і випасання худоби.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону Про землеустрій заходи, передбачені затвердженою в установленому порядку документацією із землеустрою, є обов`язковими для виконання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, власниками землі, землекористувачами, у тому числі орендарями.

Користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (пункт 39).

За загальним правилом, передбаченим статтею 651ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною 1 статті 32Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору оренди.

За статтею 25 Закону орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (стаття 141 ЗК України).

За правилами статті 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за таке порушення, як невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Згідно із статтею 34Закону України"Прооренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Судом встановлено,що розпорядженням заступника голови Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області від 21 грудня 2010 року № 464-р ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в тому числі ділянки площею 29 га для сінокосіння та випасання худоби, із земель запасу в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (а.с.24 том 1).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с.15-46 том 1) станом на 2012 рік містить характеристику спірної земельної ділянки: форма власності державна, цільове використання землі сільськогосподарського призначення, для сінокосіння та випасання худоби (а.с.19), обмеження - заборона на зміну цільового призначення (а.с.20).

18 квітня 2012 року висновком комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою у Врадіївському районі за № 13 погоджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років земельних ділянок, в тому числі ділянки площею 29, 00 га пасовищ для сінокосіння та випасання худоби (а.с.28-29 том 1).

Розпорядженням голови Врадіївської районної державної адміністрації № 255-р від 19 червня 2012 року затверджено проект землеустрою та надано відповідачу в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 28,7748 га пасовищ для сінокосіння та випасання худоби в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (а.с 40-41 том 1 ).

20 травня 2014 року між Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі - ділянки з кадастровим номером 4822382600:02:000:0555, загальною площею 28,7748 га пасовищ, строком на 10 років (далі Договір) (а.с.42-44 том 1).

Пунктом 1 Договору передбачено, що його предметом є передача та приймання в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби. пункті 1 для сінокосіння та випасання худоби.

Розділом Договору Умови використання земельної ділянки (пункти 13-15) також передбачено, що ділянка є землями сільськогосподарського призначення, передається в оренду для сінокосіння та випасу худоби, а умовами збереження стану об`єкта оренди є використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Пунктами 26 Договору закріплено право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

За правилами пунктом 36 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з підстав, визначених законом.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 19 Договору).

30 травня 2019 року державним інспектором ГУ Держгеокадастру проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства на підставі наказу №140 ДК від 6 травня 2019 року, та встановлено, що земельна ділянка площею 28,7748 га використовується не за цільовим призначенням, а саме ділянка розорана, на ній зростає яра культура (кукурудза).

За наслідками перевірки складено акт обстеження земельної ділянки за №140ДК/120/АО/10/01-19 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №140-ДК/328/АП/09/01-19 від 30 травня 2019 року (а.с.50,51 том 1).

За розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, така шкода складає 11761 грн. (а.с.75 том 1).

9 березня 2021 року в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні за №420211513000000004 слідчим СВ відділення поліції №2 Первомайського РВП ГУ НП у Миколаївській області проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 4822382600:02:000:0555, яким встановлено, що ділянка оброблена та засіяна озимою культурою.

До протоколу огляду додана фототаблиця (а.с.95,96-97 том 1).

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України №449/2020 від 15 жовтня 2020 року Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин пункту 1 постанови Кабінету Міністраів України №1113 від 16 листопада 2020 року Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин, наказу Держгеокадастру України №485 від 17 листопада 2020 року та наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №39-ОТГ від 10 грудня 2020 року земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, в тому числі і земельна ділянка з кадастровим номером 4822382600:02:000:0555, передані у комунальну власність територіальної громади Врадіївській селищній раді.

Встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , отримавши на підставі Договору земельну ділянку сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасу худоби, використовував її, принаймні з 2019 року, для вирощування сільськогосподарських культур, тобто для ведення сільськогосподарського виробництва, тобто не за призначенням.

Такі дії ОСОБА_1 є порушеннямположень частини5статті 20, статей24,25ЗК щодообов`язкукористуватись орендованоюземлею виключнов межахпевного видувикористання (зацільовим призначенням)та істотнимпорушення умовДоговору,а томуці діїє достатньоюпідставою дляприпинення правакористування ділянкоюшляхом достроковогорозірвання Договору(стаття141ЗК,стаття 32 Закону)з поверненням земельної ділянки комунальної власності територіальній громаді в особі Врадіївської селищної ради. Такий висновок узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 473/4413/17 (провадження 61-40320св18), від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17-ц (провадження № 61-36544св18), від 06 квітня 2020 року у справі № 707/658/17 (провадження № 61-17009св18), від 30 квітня 2020 року у справі № 467/1504/17 (провадження № 61-40762св18) та інш.

Щодо повноважень прокурора.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 статті 131-1 Конституції України).

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (пункт 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18). Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 статті 23 Закону Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У позовній заяві прокурор обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185ЦПК України (частина четверта статті 56 ЦПК України).

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону Про прокуратуру).

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , прокурор зазначав, що держава зацікавлена у дотриманні встановленого порядку використання земель, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом функції держави та спрямоване на забезпечення підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин. В той же час використання земельних ділянок, як основного національного багатства, з порушенням цільового призначення та умов використання земель не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Незаконне розорення пасовищ призводить до погіршення якості ґрунтів та виснаження земель, що завдає значної шкоди земельним ресурсам, а також суперечить державній політиці у сфері земельних відносин.

При цьому використовуючи орендовану землю не за призначенням, ОСОБА_1 сплачує орендну плату за ділянку як за пасовище, що складає значно меншу суму (в десятки разів) ніж орендна плата за ділянку, призначену для вирощування сільськогосподарських культур (рілля) та призводить до ненадходження до місцевих бюджетів відповідних орендних платежів.

Підставою для звернення з цим позовом прокурор зазначив те, що ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, який виконує функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності (пункт 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14 січня 2015 року №15), незважаючи на неодноразові звернення прокурора, не вжив належних заходів до усунення порушень вимог земельного законодавства, а обмежився лише проведенням перевірок та констатацією фактів порушень.

Ці обставини підтверджені запитами, які адресовані ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 2 серпня 2019 року, листопада 2019 року, 7 лютого 2020 року, 17 серпня 2020 року, 10 грудня 2020 року, 25 березня 2021 року (а.с.239-255 том 1) та відповідями державного органу на запити прокурора ( а.с.55-68 том 1).

Листом від 18 грудня 2020 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області повідомила прокурора, що з позовом про дострокове розірвання договору оренди не зверталось через обмежені повноваження цього органу (а.с.69 том 1).

Не вживались заходи щодо усунення порушень земельного законодавства та інтересів громади, і Врадіївською селищною радою, як власника комунального майна та правонаступника орендодавця.

На повідомлення прокурора від 6 квітня 2021 року селищна рада повідомила про фінансові перешкоди для звернення до суду та просила здійснити представництво інтересів громади (а.с.52-54, 90).

Отже, суд підтверджує наявність підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки захист цих інтересів не здійснює (неналежно здійснює) як державний орган (ГУ Держгеокадастру), так і власник землі (селищна рада).

Апеляційний суд не може погодитись з доводами апелянта ОСОБА_1 про відсутність у прокурора повноважень на захист інтересів держави у цій справі з посиланням на те, що ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області не встановило підстав для звернення до суду.

Відповіді цього органу свідчать лише про те, що цей орган обмежено трактує зміст підпункту 3 пункту 6 положення Про Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області щодо своїх повноважень на звернення до суду (а.с.69 том 1).

Таке тлумачення суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пунктах 50, 51 постанови від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21), та свідчить про факт бездіяльності компетентного органу, що дає прокуророві право на звернення з позовом.

Висновки апеляційного суду повністю узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), та на яку посилається відповідач. Будь-яких суперечностей висновків суду та позиції вищого судового органу не вбачається.

Безпідставними є і посилання апелянта на те, що прокурор, як представник інтересів держави, не має повноважень на захист інтересів громади в особі селищної ради.

Конституція України та Закон "Про прокуратуру", як то зазначено вище, надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави. У збереженні земельних ресурсів виражаються не тільки інтереси власника, але і загальнодержавні інтереси у безпечному довкіллі, екологічної рівноваги тощо.

Тому за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, на розірванні якого наполягає прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.

Такі висновки містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункти 37, 38), у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 77-83).

Не можна вважати переконливими і доводи апеляційної скарги про недоведеність зміни ним цільового використання землі, оскільки землю віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення, і за цим призначенням він і користувався нею.

Як зазначено вище, норми земельного законодавства (статті 19, 20, 22, 31, 33-37 ЗК України) розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням як окремої категорії, так і за видами використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель.

Цільове призначення земельної ділянки визначається як категорією землі, так і видом використання в межах цієї категорії відповідно до документації із землеустрою.

Користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19).

Зміну користувачем виду використання (статті 22 ЗК України) на власний розсуд всупереч землевпорядної документації закон забороняє (статті 20, 141, 211 ЗК України).

За проектом землеустрою цільовим призначення цієї землі є сінокосіння та випас худоби (а.с.15-46 том 1).

За таких же обставин не можна вважати переконливим і твердження ОСОБА_1 про відсутність істотних порушень умов оренди.

Ці дії набувають характер істотного порушення умов оренди внаслідок прямої заборони законом.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги і доводи апелянта про незаконність проведених перевірок дотримання ним земельного законодавства та неналежність актів, їх відповідність вимогам Закону Про головні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Так, перевірка 30 травня 2019 року проводилась державним інспектором органу ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області відповідно до повноважень, визначених статтями 9, 10 Закону Про державний контроль за використанням та охороною земель, підпунктів 33,34 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14 січня 2015 року №15, та відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області №140-ДК від 6 травня 2019 року (а.с.70 том 1).

З аналізу наведених правових норм слідує, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором ГУ Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

Питання про те, в якому порядку мають проводитись перевірки дотримання вимог земельного законодавства (планові, позапланові), а також яким законом мають керуватись органи Держгеокадастру при організації контролю Законом Про державний контроль за використанням та охороною земель або Законом Про головні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності виходить за межі цивільного спору про розірвання договору оренди, має ознаки адміністративного спору та може вирішуватись за правилами адміністративного судочинства.

Про це свідчить численна судова практика та постанови Верховного Суду (КАС) (від 27 лютого 2020 року у справі №818/151217,адміністративне провадження №К/9901/46802/18; від 17 вересня 2019 року у справі №806/1723/18, постанова від 4 серпня 2021 року у справі № 240/5336/18, адміністративне провадження № К/9901/24378/19 та інш.)

Дії ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області по проведенню перевірок, в тому числі 30 травня 2019 року, а також складені за наслідком перевірок акти контролюючого органу, орендар ОСОБА_1 в установленому порядку не оскаржував.

Отже, додані до позовної заяви акт обстеження земельної ділянки за №140ДК/120/АО/10/01-19 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №140-ДК/328/АП/09/01-19 від 30 травня 2019 року (а.с.50,51 том 1), а також протокол огляду місця події від 9 березня 2021 року з фототаблицями (а.с.95,96-97 том 1) є письмовими доказами у розумінні статті 95 ЦПК, належність та достовірність яких у встановленому порядку не спростована.

До того ж, зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що апелянт, заперечуючи законність проведення перевірок та складених документів, сам факт використання орендованої ділянки як ріллі не заперечував.

Мотивуючи висновки за запереченнями, що викладені у апеляційній скарзі ОСОБА_1 по суті позовних вимог, апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

При цьому відповіді на всі інші доводи апеляційної скарги відповідача, які не зазначені окремо, випливають з підстав прийнятого судом рішення та аналізу земельного законодавства, які викладені вище в мотивувальній частині постанови апеляційного суду.

Повторно тлумачити норми земельного законодавства, які апелянт розуміє інакше, апеляційний суд вважає недоцільним.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позов прокурора про дострокове розірвання Договору та повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4822382600:02:000:0555, площею 28,7748 га у комунальну власність її власнику в особі Врадіївській селищній раді підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 141 ЦПК відповідачем підлягають відшкодуванню судові витрати, які понесені прокурором при поданні позовної заяви.

Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області задовольнити.

Достроково розірвати договір оренди землі від 20 травня 2014 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4822382600:02:000:0555 площею 28,7748 га, розташованої в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, право оренди якої зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 червня 2016 року, номер запису 6044276.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4822382600:02:000:0555 площею 28,7748 га, розташовану в межах території Краснопільської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, територіальній громаді в особі Врадіївської селищної ради за актом приймання-передачі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури 4540 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О. Данилова

Судді: В.В.Коломієць

Н.О.Шаманська

------------------------------

повну постанову складено 27 жовтня 2022 року