Постанова

від 27.10.2022 по справі 916/3107/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3107/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Принцевської Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансгруп»

на рішення Господарського суду Одеської області

від 30 травня 2022 року (повний текст складено 08.06.2022)

у справі №916/3107/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алма Рітейл»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансгруп»

про: стягнення заборгованості за Договором безперервного постачання нафтопродуктів від 16.09.2020 № 1609-71/20AlRit в розмірі 156 358,50 грн., з якої 137 993,20 грн. сума основного боргу, 3 902,43 грн. пеня, 12 830,97 грн. штраф, 712,00 грн. 3 % річних та 0,15 коп. за літр (всього 6 585,48 літрів) у сумі 919,90 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Шаратов Ю.А.

дата та місце винесення рішення: 30.05.2022, м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року до Господарського суду Одеської області із позовною заявою звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Алма Рітейл» (далі позивач,ТОВ «Алма Рітейл») з вимогою про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансгруп» (далі відповідач, ТОВ «Автотрансгруп» ) заборгованості за Договором безперервного постачання нафтопродуктів від 16.09.2020 № 1609-71/20AlRit в розмірі 156 358,50 грн., з якої 137 993,20 грн. сума основного боргу, 3 902,43 грн. пені, 12 830,97 грн. штрафу, 712,00 грн. 3 % річних та 0,15 коп. за літр (всього 6 585,48 літрів) у сумі 919,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору безперервного постачання нафтопродуктів від 16.09.2020 № 1609-71/20AlRit щодо оплати поставленої продукції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 у справі №916/3107/21 (суддя Шаратов Ю.А.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алма Рітейл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансгруп» задоволено у повному обсязі.

У вказаному рішенні Господарський суд Одеської області дійшов висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставини отримання відповідно Договору безперервного постачання нафтопродуктів від 16.09.2020 № 1609-71/20AlRit поставленої продукції та повної оплати за неї. Отже, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Алма Рітейл» в частині стягнення основного боргу є обґрунтованою та доведеною належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки. Крім того, місцевий господарський суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, штрафу, 3% річних та 15 коп. за літр і встановив, що відповідний розрахунок здійснено правильно.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрансгруп» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 у справі №916/3107/21 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В своїй апеляцій скарзі скаржник зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 прийнято на підставі не повного досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Так, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що у зв`язку із введенням із 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, Торгово-промислова палата України 28 лютого 2022 року на території України прийняла рішення, яким для всіх суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Таким чином, у зв`язку із визначенням Торгово-промисловою палатою України військової агресії Російської Федерації проти України форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), сторони за договором можуть припинити виконання зобов`язань, через неможливість їх виконання, без застосування відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Тобто, апелянт вважає, що відповідно до статті 617 ЦК України та 218 ГК України він може бути звільнений від відповідальності за порушення зобов`язання, крім того за словами скаржника на даний момент у відповідача не має можливості сплатити зобов`язання по договору.

Крім того, на думку апелянта, з урахуванням того, що судом не враховано факту настання форс-мажорних обставин, підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та пені відсутні.

Також, ТОВ «Автотрансгруп» в своїй апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, розмір пені позивачем у позовній заяві визначено виходячи із нібито 315 днів прострочення, що не відповідає положенням ч.2 ст.232 ГК України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрансгруп» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 у справі №916/3107/21. Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

19.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Алма Рітейл» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну, в якому позивач, вважає, що Господарський суд Одеської області ухвалив обґрунтоване рішення, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансгруп» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 у справі №916/3107/21 залишити без змін.

24.08.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансгруп» до суду апеляційної інстанції надійшла відповідь на відзив, в якому відповідач, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами недоведено факту поставки товарів відповідачу, що зумовлює висновок про необґрунтованість позову про стягнення заборгованості за поставлений товар.

25.08.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Алма Рітейл» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому позивач, вважає, що твердження відповідача про недоведеність факту поставки є необґрунтованими, не доведеними та такими, що не відповідають дійсності.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи наведене, а також принцип незмінності складу суду, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою повного та всебічного розгляду справи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансгруп» у розумний строк, але поза межами, встановленого строку Господарським процесуальним кодексом України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що 16.09.2022 між ТОВ «Алма Рітейл» (далі- Постачальник) та ТОВ «Автотрансгруп» (далі- Покупець) було укладено Договір безперервного постачання нафтопродуктів №1609-71/20 AlRit (далі-Договір). (т.1. а.с.8-12).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язався забезпечити безперервне постачання у власність (поставляти) Покупця нафтопродуктів дизельне паливо (товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних на товар, які оформлюються двічі на місяць у відповідності до пункту 231.3 Податкового кодексу України.

Згідно п.2.1. Договору передача у власність (поставка) товару здійснюється на таких умовах: Умови поставки згідно накладної м. Одеса, вул. Хутірська, 87 в редакції офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс 2010 року.

Положенням пункту 2.2. Договору передбачено, що товар передається покупцеві партіями (частинами). Кожна окрема партія Товару передається в рамках цього договору після попереднього підтвердження Сторонами її кількості та вартості.

Згідно п.2.3.-2.4. Договору зазначено, що кількість товару у кожній партії зазначається сторонами у відповідній відомості (акт приймання-передачі), які складаються представником постачальника та затверджуються покупцем шляхом підписання відомості (акта приймання передачі). Сторони дійшли згоди, що відповідно до норм пункту 231.3 Податкового кодексу постачальник двійчі на місяць оформлює на підставі погоджених відомостей (актів приймання - передачі) складає зведені видаткову, податкову та акцизні накладні.

Факт поставки (передачі у власність) кожної партії товару в рамках цього Договору підтверджується підписанням відомості ( акта-приймання передачі). Кожна відомості є невід`ємною частиною даного договору. (п. 2.5. Договору).

Пунктами 2.7, 2.8 Договору передбачено, що після підписання відомості (акта приймання передачі) або видаткової накладної, Претензії по кількості до постачальника не пред`являються та товар вважається прийнятим. Претензії щодо кількості товару в межах природних втрат маси та граничного розходження визначеної маси нетто між сторонами не розглядаються. Сторони домовились, що наявність підписів уповноважених представників сторін на відомостях (актах приймання - передачі) та/або видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами та є підтвердженням обов`язку покупця по сплаті товару, вказаного у видатковій накладній.

Згідно п.3.1. Договору передбачено, що ціна Товару, що поставляється, є договірною встановлюється в залежності від його асортименту та кількості, виходячи з ціни, що формується постачальником на момент отримання заявки для кожної партії товару окремо, зазначається з урахуванням ПДВ в рахунку на оплату; фіксується в видатковій накладній та відомості (акта приймання - передачі). Оплата (часткова/повна) такого рахунку також є підтвердженням її узгодження сторонами для кожної партії товару.

Положенням п.3.4. Договору зазначено, покупець здійснює. Оплату протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня виставлення рахунку та направлення його на електронну адресу покупця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п.4.1. Договору зазначено, за порушення умов даного договору винна Сторона несе відповідальність в повному обсязі, яка полягає у відшкодуванні спричинених нею витрат (збитків) іншій Стороні в тому числі не отриманий прибуток, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пункт 4.4. Договору зазначено, що у випадку порушення Покупцем термінів здійснення оплати, передбачених Договором, Покупець оплачує постачальнику:

-Пеню в розміру подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору. (п.4.4.1. Договору)

-Штраф в розмірі 0,15% від вартості несплаченого Товару за кожен день прострочення. (п.4.4.2. Договору)

-курсову різницю з дня виставлення рахунку по день фактичної оплати.

У випадку відстрочення оплати за поставлений товар, понад строк, зазначений в п.3.4. покупець додатково сплачує 15 (п`ятнадцять) копійок за літр, які нараховуються з наступного дня після спливу строку для оплати. (п. 4.5. Договору)

Згідно п.5.1.-5.2. Договору передбачено, що всі спори або розбіжності, які виникають між Сторонами за даними Договорами та додатковими угодами до нього, або у зв`язку з ними, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. У випадку недосягнення згоди між сторонами в процесі переговорів, спів вирішується в судовому порядку, у відповідності до чинного законодавства України.

Пункт 6.1 Договору передбачив, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання прийнятих на себе зобов`язань за даним Договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажору), а саме: пожежі, стихійних лих, війни, блокади, законних або незаконних дій Уряду, органів місцевого самоврядування (постанов, розпоряджень і т.п., що обмежують дію цього Договору).

Пункт 6.4.-6.5. Договору передбачає, що факт настання форс-мажорних обставин повинен бути підтверджений Сертифікатом Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу. Положення цього розділу не застосовуються, якщо обставини непереборної сили (форс-мажору) настали в період прострочення виконання зобов`язань Стороною, яка на них посилається.

Цей Договір набирає чинності з дати підписання Сторонами і діє до 31.12.2021 року виключно, а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення. Закінчення терміну дії Договору не звільняє винну Сторону від відповідальності за його невиконання. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін письмово не повідомила про своє бажання розірвати договір або між сторонами не буде укладено новий Договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах.

Позивачем складені та направлені Відповідачу через систему "M.E.Doc" програмне забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді (т. І а.с. 109, 110, 111, 112) видаткові накладні за Договором від 16.09.2020 на загальну суму 167 447,17 грн., а саме:

53 562,70 грн. від 31.05.2021 № 699;

64 215,76 грн. від 15.06.2021 № 794;

31 783,97 грн. від 30.06.2021 № 896;

17 884,74 грн. від 15.07.2021 № 1001.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Алма Рітейл» були виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю «Автотрансгруп» рахунки на оплату товару за Договором від 16.09.2020, а саме:

рахунок від 27.05.2021 № 626 на суму 53 562,70 грн.;

рахунок від 14.06.2021 № 692 на суму 64 215,76 грн.;

рахунок від 30.06.2021 № 831 на суму 31 783,97 грн.;

рахунок від 05.07.2021 № 919 на суму 17 884,74 грн.

В подальшому, що Позивачем було зареєстровано податкові накладні, а саме:

53 562,70 грн. - від 31.05.2021 № 818;

64 215,76 грн. - від 15.06.2021 № 907;

31 783,97 грн. - від 30.06.2021 № 1009;

17 884,74 грн. - від 15.07.2021 № 1106.

Згідно Бухгалтерської довідки ТОВ ««Автотрансгруп» отримав дизельне паливо: 500 літрів за ціною 26.30 грн./л; 3 907,37 літрів за ціною 25,30 грн.\л; 600 літрів 25,80 грн.; 1 338,11 літрів за ціною 25,55 грн./л; 600 літрів за ціною 24,80 грн./л, всього 6 945,48 літрів на суму 167 447,17 грн. (т. 1 а.с. 149).

Відповідачем сплачено Позивачу за поставлений товар суму в розмірі 29 453,97 грн., що підтверджується бухгалтерською випискою ТОВ «Альма Рітейл» (т1. а.с. 46), а саме:

16 303,97 грн. 06.08.2021;

13 150,00 грн. 06.08.2021.

Отже, за твердженням позивача ТОВ «Автотрансгруп» неналежно виконувались взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати за отриманий товар відповідно до Договору постачання нафтопродуктів №1609-71/20 AlRit сума заборгованості Відповідача за Договором від 16.09.2020 складає 137 993,20 грн. (167 447,17 - 29 453,97 = 137 993,20), крім того позивачем нараховано пеню у розмірі 3902,43 грн., штраф в розмірі 12 830,79 грн., 3% річних у розмірі 712 грн. та 15 коп. за літр (всього літрів 6 585,48 л) у розмірі 919,90 грн.

У зв`язку з вищенаведеними обставинами Товариство з обмеженою відповідальністю «Алма Рітейл» звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ч.1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір про безперервне постачання нафтопродуктів №1609-71/2AlRit від 16.09.2020, якій за своєю природою є Договором поставки, є належною підставою для виникнення у сторін зобов`язання за цим Договором.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

На підтвердження поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Алма Рітейл» було складено видаткові накладні, а саме: №699 від 31.05.2021, №794 від 15.06.2021, №896 від 30.06.2021 та №1001 від 15.07.2021.

Однак, тільки Видаткова накладна № 1001 містить ЕЦП представників обох сторін, тобто вважається підписаною, матеріали справи не містять доказів підписання інших видаткових накладних.

У постанові від 29.01.2020 у справі №916/922/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).

Тобто, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Операція з постачання-придбання (отримання) товарів/послуг, будучи дією (подією) у взаємовідносинах між підприємством і його відповідним контрагентом, що викликає зміни в структурі активів та зобов`язань обох сторін, які брали участь у її здійсненні, є господарською операцією, а підставою для її відображення в облікових регістрах є первинний документ (наприклад, видаткова накладна, акт або інший документ, що містить відомості про дії з передачі-приймання товару/послуги, платіжне доручення) (абз. 5, 11 ст. 1 та ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Господарська операція у тому звітному періоді, в якому вона була фактично здійснена, підлягає відображенню (на підставі первинного документа) в облікових регістрах, відповідальність за достовірність даних яких несе особа, яка їх склала і підписала (ч. 5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Відтак, судова колегія вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, згідно з абз. 1 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, об`єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню…; дата відвантаження товарів (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Тому, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі на постачання послуг на користь другої сторони, може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( п. 4.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Апеляційний суд враховує, що за вищевказаними господарськими операціями поставки позивачем були оформлені податкові накладні №818 від 31.05.2021, №907 від 15.06.2022, №1009 від 30.06.2021, №1106 від 15.07.2021, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних від постачальника ТОВ «Алма Рітейл»

Виходячи з аналізу правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21.08.2018 у справі №817/537/17, від 18.02.2021 у справі №924/658/20 щодо презумпції добросовісності платника податків, яка полягає у тому, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними і повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, колегія суддів зазначає, що така обставина як реєстрація податкових накладних, наявних у матеріалах даної справи, які кореспондують видатковим накладним, додатково підтверджує поставку товару за спірними видатковими накладними на загальну суму 167 447,17 грн.

Окремо, судова колегія звертає увагу на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрансгруп» було часткову сплачено заборгованість у розмірі 29 453,97 грн., а саме: 06.08.2021 у сумі 16 303,97 грн. та 06.08.2021 у сумі 13 150 грн, що вбачається із бухгалтерської виписки ТОВ «Алма Рітейл».

Як свідчать матеріали справи, жодних претензій щодо факту поставки, кількості, якості, вартості поставленого позивачем товару, або порядку виконання поставки від замовника на адресу постачальника не надходило, крім того в апеляційній скарзі апелянт зазначив що на теперішній час у відповідача відсутня можливість сплатити зобов`язання за договором.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відтак, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що спірні видаткові накладні в сукупності з податковими накладними, що наявні у матеріалах справи, з більшою вірогідністю засвідчують здійснення сторонами господарської операції з постачання товару, за змістом якої (операції) позивач поставив відповідачу нафтопродукти на оспорювану сума.

Доказів сплати оскаржуваної заборгованості у повному обсязі в матеріалах справи не міститься.

Зауваження до недоліків оформлення видаткових накладних позивачем не впливають на факт поставки товару відповідачу.

Щодо твердження скаржника, що у зв`язку із виникненням форс-мажорних обставин скаржник можу бути звільнений від відповідальності за невиконання зобов`язань, , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до ст.617 Цивільного Кодексу України Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Судова колегія враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Торгово-промислова палата України 28.02.2022 прийняла рішення, яким для всіх суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Алма Рітейл» звернулось до Господарського суду Одеської області у жовтні 2021 року, а спірна заборгованість виникла за період з травня по липень 2021 року.

Крім того, пунктом 6.5. Договору передбачено, що не можуть бути визнанні форс-мажорними обставини, якщо дані обставини настали в період прострочення виконання зобов`язань Стороною, яка на них посилається.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що обставини на які посилається скаржник не можуть слугувати обставиною звільнення ТОВ «Автотрансгруп» від відповідальності, оскільки вони виникли вже після виникнення оспорюваної заборгованості та звернення ТОВ «Алма Рітейл» до Господарського суду Одеської області.

Щодо стягнення пені, штрафу та 15 коп. за літр, які нараховуються з наступного дня після спливу строку для сплати колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.4. Договору зазначено, що у випадку порушення Покупцем термінів здійснення оплати, передбачених Договором, Покупець оплачує постачальнику:

-Пеню в розміру подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору. (п.4.4.1. Договору)

-Штраф в розмірі 0,15% від вартості несплаченого Товару за кожен день прострочення. (п.4.4.2. Договору)

Перевіривши наданий розрахунок пені та штрафу в розмірі 0,15% доданої до позовної заяви, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що він є арифметично та методологічно правильним, жодних контр розрахунків відповідачем до матеріалів справи не надано, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 902, 43 грн. пені та 12 830,97 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи пеня була нарахована за період з 06.08.2021 по 07.10.2021, тобто 62 календарних днів, а тому твердження відповідача про нарахування пені 315 днів не відповідають дійсності.

У випадку відстрочення оплати за поставлений товар, понад строк, зазначений в п.3.4. покупець додатково сплачує 15 (п`ятнадцять) копійок за літр, які нараховуються з наступного дня після спливу строку для оплати. (п. 4.5. Договору)

З огляду на матеріали справи вбачається, що відповідачем отримано та несвоєчасно оплачено 6 585,48 літрів нафтопродуктів, тому відповідач повинен оплатити за поставлений товар додатково 919,90 грн.

Щодо стягнення 3 % річних у розмірі 712 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних доданих позивачем до позовної заяви, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що він є арифметично та методологічно правильним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 712 грн. також підлягають задоволенню.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено всі обставини справи на підставі об`єктивного дослідження наявних у матеріалах справи доказі та надано їм відповідну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та відхиляються судовою колегією.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансгруп» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 у справі №916/3107/21 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансгруп» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2022 у справі №916/3107/21 - без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяПринцевська Н.М.