Рішення

від 26.10.2022 по справі 910/6015/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2022Справа № 910/6015/22Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БГ Груп»

про стягнення 1255912,19 грн.

Представники сторін:

від позивача: Фісенко Я.О.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «БГ Груп» про стягнення 1255912,19 грн, з яких 764748,88 грн основного боргу, 199561,76 грн пені, 106760,49 грн 10% річних та 184841,06 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №БТРО_2021/06/070 від 11.06.2021 не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 764748,88 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 199561,76 грн пені, 106760,49 грн 10% річних та 184841,06 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 позовну заяву Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 19.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 відкрито провадження у справі №910/6015/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.09.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 07.09.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 28.09.2022.

У підготовчому засіданні 28.09.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.10.2022.

Судове засідання, призначене на 11.10.2022, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 судове засідання у справі №910/6015/22 призначено на 26.10.2022.

Представник позивача у судовому засіданні 26.10.2022 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 26.10.2022 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/6015/22 відповідач неодноразово повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03150, м. Київ, вул. Лабораторна, буд. 8, кв. 1).

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/6015/22.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 26.10.2022 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.06.2021 між Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БГ Груп» (покупець) укладено Договір поставки №БТРО_2021/06/070 бетонних сумішей готових та будівельних розчинів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини, які надалі іменуються товар, в асортименті та за цінами, визначеними сторонами у видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки №БТРО_2021/06/070 від 11.06.2021 ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і зазначаються у видаткових накладних.

Згідно з п. 4.3 Договору поставки №БТРО_2021/06/070 від 11.06.2021 покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 днів з дати поставки товару. Але не залежно від строку оплати покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.

Згідно з п. 9.1 Договору поставки №БТРО_2021/06/070 від 11.06.2021 цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 10.06.2022.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 764748,88 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 199561,76 грн пені, 106760,49 грн 10% річних та 184841,06 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору поставки №Г-29-1/08/2019 від 29.08.2019, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Судом встановлено, що 17.12.2021 позивач на умовах Договору поставки №БТРО_2021/06/070 від 11.06.2021 поставив відповідачу товар на суму 127408,30 грн, що підтверджується видатковою накладною №3/52979 від 17.12.2021; 18.12.2021 - товар на суму 127408,30 грн, що підтверджується видатковою накладною №5/160848 від 18.12.2021; 21.12.2021 - товар на суму 113100,58 грн, що підтверджується видатковою накладною №5/161731 від 21.12.2021; 25.12.2021 - товар на суму 152427,29 грн, що підтверджується видатковою накладною №24094/85743 від 25.12.2021; 26.12.2021 - товар на суму 169601,47 грн, що підтверджується видатковою накладною №5/162238 від 26.12.2021; 16.12.2021 - товар на суму 127408,30 грн, що підтверджується видатковою накладною №3/52925 від 16.12.2021, що разом становить 817354,24 грн.

Вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печатко юридичних осіб позивача і відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 4.3 Договору поставки №БТРО_2021/06/070 від 11.06.2021 покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 днів з дати поставки товару. Але не залежно від строку оплати покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника.

Таким чином, враховуючи дати поставки товару, суд дійшов висновку що відповідач повинен був оплатити товар, отриманий від позивача за видатковою накладною №3/52979 від 17.12.2021, у строк до 31.12.2021; товар, отриманий за видатковою накладною №5/160848 від 18.12.2021, у строк до 02.01.2022, товар, отриманий за видатковою накладною №5/161731 від 21.12.2021, у строк до 04.01.2022, товар, отриманий за видатковою накладною №24094/85743 від 25.12.2021, у строк до 10.01.2022, товар, отриманий за видатковою накладною №5/162238 від 26.12.2021, у строк до 10.01.2022, товар, отриманий за видатковою накладною №3/52925 від 16.12.2021, у строк до 30.12.2021 (з урахуванням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України - якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день).

Відповідачем не надано суду доказів оплати товару за вказаними видатковими накладними.

Однак, як вбачається з акту звірки розрахунків, який складено між позивачем та відповідачем (підписаний та скріплений печатками), у вказаному періоді відповідачем було сплачено грошові кошти у розмірі 400000,00 грн (24.12.2021).

Як пояснив позивач у позовній заяві, сплачені відповідачем грошові кошти зараховувались позивачем в порядку черговості - в рахунок погашення найдавнішої заборгованості, у зв`язку з чим заборгованість за видатковою накладною №3/52925 від 16.12.2021 становить 74802,94 грн, інші спірні видаткові накладні неоплачені у повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, викладених позивачем пояснень щодо порядку зарахування грошових коштів не спростував та не заперечив щодо такого порядку.

Таким чином, оскільки за спірними видатковими накладними позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 817354,24 грн, а відповідачем було сплачено на користь позивача грошову суму у розмірі 52605,36 грн (за видатковою накладною №3/52925 від 16.12.2021), у відповідача виникла заборгованість у розмірі 764748,88 грн.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 764748,88 грн станом на дату розгляд справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «БГ Груп» за Договором поставки №БТРО_2021/06/070 від 11.06.2021 (за видатковою накладною №3/52979 від 17.12.2021, видатковою накладною №5/160848 від 18.12.2021, видатковою накладною №5/161731 від 21.12.2021, видатковою накладною №24094/85743 від 25.12.2021, видатковою накладною №5/162238 від 26.12.2021 та видатковою накладною №3/52925 від 16.12.2021) у сумі 764748,88 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БГ Груп» суми основного боргу у розмірі 764748,88 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 199561,76 грн: 90505,10 грн пені за видатковою накладною №3/52925 від 16.12.2021; 35237,99 грн пені за видатковою накладною №3/52979 від 17.12.2021; 35237,99 грн пені за видатковою накладною №5/160848 від 18.12.2021; 31206,46 грн пені за видатковою накладною №5/161731 від 21.12.2021; 41856,95 грн пені за видатковою накладною №24094/85743 від 25.12.2021 та 46517,27 грн пені за видатковою накладною №5/162238 від 26.12.2021.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 Договору поставки №БТРО_2021/06/070 від 11.06.2021 в разі несвоєчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивач нараховує пеню, починаючи з січня 2021 року, тоді як прострочення виникло у січні 2022 року (крім видаткової накладної №3/52925 від 16.12.2021).

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 94772,73 грн. (9505,10 грн за видатковою накладною №3/52925 від 16.12.2021, 16001,09 грн за видатковою накладною №3/52979 від 17.12.2021, 16001,09 грн за видатковою накладною №5/160848 від 18.12.2021, 14092,64 грн за видатковою накладною №5/161731 від 21.12.2021, 18541,84 грн за видатковою накладною №24094/85743 від 25.12.2021 та 20630,97 грн за видатковою накладною №5/162238 від 26.12.2021).

Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БГ Груп» пені у розмірі 199561,76 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 94772,73 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10% річних у розмірі 106760,49 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 10% річних, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивач нараховує 10% річних, починаючи з січня 2021 року, тоді як прострочення виникло у січні 2022 року (крім видаткової накладної №3/52925 від 16.12.2021).

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 10% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 10% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 37635,91 грн (3811,88 грн за видатковою накладною №3/52925 від 16.12.2021, 6387,87 грн за видатковою накладною №3/52979 від 17.12.2021, 6387,87 грн за видатковою накладною №5/160848 від 18.12.2021, 5608,55 грн за видатковою накладною №5/161731 від 21.12.2021, 7308,16 грн за видатковою накладною №24094/85743 від 25.12.2021 та 8131,58 грн за видатковою накладною №5/162238 від 26.12.2021).

Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БГ Груп» 10% річних у розмірі 106760,49 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 37635,91 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 184841,06 грн.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивач нараховує інфляційні втрати, починаючи з січня 2021 року, тоді як прострочення виникло у січні 2022 року (крім видаткової накладної №3/52925 від 16.12.2021).

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 130506,42 грн.

Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БГ Груп» інфляційних втрат у розмірі 184841,06 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 130506,42 грн.

Як вбачається з прохальної частини та тексту позовної заяви, позивач просить суд зазначити про нарахування 10% річних та інфляційних втрат до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Суд вважає за можливе зазначити у рішення про нарахування 10% річних до моменту виконання рішення суду у справі №910/6015/22, однак, у зазначенні у судовому рішенні про нарахування інфляційних втрат суд відмовляє позивачу, оскільки таке нарахування не передбачено ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України та ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БГ Груп» (03150, м. Київ, вул. Лабораторна, буд. 8, кв. 1; ідентифікаційний код: 40114796) на користь Акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 7; ідентифікаційний код: 05523398) суму основного боргу у розмірі 764748 (сімсот шістдесят чотири тисячі сімсот сорок вісім) грн 88 коп., пеню у розмірі 94772 (дев`яносто чотири тисячі сімсот сімдесят дві) грн 73 коп., 10% річних у розмірі 37635 (тридцять сім тисяч шістсот тридцять п`ять) грн 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 130506 (сто тридцять тисяч п`ятсот шість) грн 42 коп. та судовий збір у розмірі 15414 (п`ятнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн 96 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України до моменту виконання рішення на суму основного боргу, що становить 764748,88 грн, нараховувати 10% річних за формулою: сума основного боргу * 10% / календарну кількість днів у році * кількість днів прострочення.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 27.10.2022.

Суддя О.М. Спичак