Ухвала

від 27.10.2022 по справі 910/11388/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.10.2022Справа № 910/11388/22Господарський суд міста Києва у складі судді Борисенко І.І., розглянувши заяву Комунального некомерційного підприємства «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Переяславської міської ради, Студениківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради та Циблівської сільської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви,

без повідомлення учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 Комунальне некомерційне підприємство «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Переяславської міської ради, Студениківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради та Циблівської сільської ради звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр МРТ», (код ЄДРПОУ 36135038), а саме на діагностичну апаратуру MPT MAGNETOM AVANTO Maestro Class 1 тесла, яка знаходиться в орендованому товариством приміщенні терапевтичного корпусу комунального некомерційного підприємства «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (код ЄДРПОУ 01994161) за адресою 08403, м. Переяслав, Бориспільського району Київської області вул. Б. Хмельницького, 137.

При дослідженні матеріалів поданої Підприємством заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про необхідність її повернення заявнику з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Так, із заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви вбачається, що майбутні вимоги будуть заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний центр МРТ» про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі договору оренди №01/11-19 від 01.11.2019 щодо об`єкта оренди - нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Київська обл., м. Переяслав - Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 137.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України, cпори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19) у питанні щодо застосування статті 30 ГПК України у спірних правовідносинах, пов`язаних з визнанням недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, дійшла, зокрема, таких висновків:

- нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення;

- майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав;

- виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном;

- оскільки спір у цій справі виник з приводу об`єкта нерухомого майна, то спір щодо майнових прав на вказане майно відповідно до вимог частини третьої статті 30 ГПК України мав би розглядатись судом за місцезнаходженням майна.

У зв`язку із цим у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про відсутність підстав для відступу від правових позицій, викладених Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постановах від 25 лютого 2018 року та від 11 липня 2019 року у справах № 201/12876/17 та № 426/7217/18 відповідно.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

У постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Оскільки правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, а майбутній спір буде стосуватися щодо стягнення орендної плати щодо нерухомості яка розташована у місті Переяслав - Хмельницький Київської області то і заява про забезпечення позову підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, встановленою ст. 30 ГПК України (ч.3).

За частиною 7 статті 140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи те, що заява Підприємства про забезпечення позову подана без дотримання вимог статті 139 ГПК України, а саме з порушенням правил підсудності, вона підлягає поверненню заявнику.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Комунального некомерційного підприємства «Переяславська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Переяславської міської ради, Студениківської сільської ради, Ташанської сільської ради, Дівичківської сільської ради та Циблівської сільської ради про забезпечення позову до подачі позовної заяви повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.

Суддя І.І. Борисенко