Рішення

від 27.10.2022 по справі 914/1852/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2022 Справа № 914/1852/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д. розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма-Інжиніринг», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ ВЕЙСТ-ГРУП», с.Сокільники, Львівська обл.,

про стягнення 10 458,75 грн

без виклику представників сторін;

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігма-Інжиніринг» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ ВЕЙСТ-ГРУП» про стягнення 10 458,75 грн.

Ухвалою від 22.08.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", поштове відправлення з ухвалою суду від 22.08.2022 (ідентифікатор поштового відправлення 7901414615409) вручено Відповідачу 07.09.2022.

Суд звертає увагу на те, що направлення ухвал рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених ухвал адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем були надані відповідачу послуги на суму 2477,75 грн, однак відповідачем отримані послуги не було оплачено.

У зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 2477,75 грн основного боргу та 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, доказів сплати заборгованості не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини встановлені судом.

10.09.2021 відповідно до видаткової накладної № 889, ТОВ «Сігма Інжиніринг» поставило ТОВ «ДВ Вейст Груп» тягу кермову 1 шт на суму 2477,75 грн.

На підтвердження факту поставки між сторонами було підписано Акт звірки за період з 01.01.2021 по 11.07.2022, у якому зафіксовано поставку позивачем на суму 2477,75 грн, відповідачем жодних оплат не проведено. Акт підписано двома сторонами та скріплено печатками.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання не виконав, оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної № 889 від 10.09.2021 не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 2477,75 грн, що у встановленому порядку не спростовано відповідачем.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач звернувся до відповідача з відповідною претензією, вих № 4 від 18.07.2022 року.

Оцінка суду.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів на спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем не представлено, відтак заборгованість становить 2477,75 грн.

Відповідач проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення, а саме в розмірі 2477,75 гривень.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При подачі позовної заяви, позивач заявляє, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 27/07/2022-3 від 27.07.2022р.; копію копію Акту приймання виконаних робіт № 3 від 27.07.2022 ; ордер на надання правової допомоги серія ВС № 1153632.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма Інжиніринг" представляла адвокат Телішевська Ольга Богданівна, яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги № 27/07/2022-3 від 27.07.2022 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1153632.

Повноваження Телішевської Ольги Богданівни, як адвоката, підтверджуються долученою до справи копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №002337 від 28.01.2022.

Як вбачається із укладеного між позивачем та адвокатом Телішевською О.Б. договору № 27/07/2022-3 від 27.07.2022, адвокат взяв на себе зобов`язання надавати правничу допомогу, зокрема представляти права та інтереси клієнта у справі за позовом ТОВ «Сігма Інжиніринг» до ТОВ «ДВ Вейст Груп» (п. 1.1 договору).

В акті виконаних робіт № 3 від 27.07.2022 до Договору про надання правової допомоги зазначено, що Виконавець виконав і передав, а Замовник прийняв роботу, згідно п. 2.1. Договору № 27/07/2022-2 від 27.07.2022. Однак до матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги № 27/07/2022-3. Крім того, в акті зазначені послуги надані адвокатом: усні консультації з правових питань, складання позовної заяви та претензії. Однак, як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви долучена претензія від 18.07.2022, яка не могла бути складена адвокатом оскільки направлялась відповідачу до укладення Договору про надання правової допомоги, інших претензій не долучено.

Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт виконання робіт по Договору надання правничої допомоги № 27/07/2022-3 від 27.07.2022, згідно якого позивач просить стягнути витрати на правову допомогу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що п. 4.1 Договору про надання правової допомоги визначено, що за надану правову допомогу Замовник сплачує Виконавцю винагороду (гонорар) в строки та розмір, що визначаються згідно з додатком № 1, який є невід`ємною частиною Договору.

За приписами частини другої статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. (Аналогічна позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 п. 5.33., п. 5.36.).

Відтак, розмір адвокатського гонорару, порядок його обчислення та сплати має бути чітко прописаний в Договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим, позивач не надав належних та достатніх доказів для задоволення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, адже у Договорі про надання правової допомоги № 27/07/2022-3 від 27.07.2022 немає передбаченого розміру та порядку обчислення гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Крім того, як передбачено пунктом 4.1. Договору, додаток № 1, який є невід`ємною частиною договору і яким визначається строк оплати та розміру гонорару до матеріалів позовної заяви не долучено.

Дослідивши та вивчивши всі докази надані до суду, суд прийшов до висновку в задоволенні клопотання щодо стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

Щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2481 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВ Вейст Груп» (81130, Львівська обл., с. Сокільники, вул. Львівська бічна, буд. 6, код ЄДРПОУ 41790622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма-Інжиніринг» (79021, м. Львів, вул. Садова, буд. 27 А, кв. 53, код ЄДРПОУ 37919448) 2447,75 грн заборгованості та 2481 грн судового збору.

2. В задоволенні стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Наказ видати після набранням рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Суддя Запотічняк О.Д.