Рішення

від 25.10.2022 по справі 914/1737/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2022 Справа № 914/1737/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МДМ Захід», м. Сколе, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле-Україна», м. Миколаїв, Львівська область

про стягнення 134 027,17 грн

Суддя Мороз Н.В.

При секретарі Пришляк М. С.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМ Захід» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле-Україна» про стягнення 134 027,17 грн.

Ухвалою суду від 08.08.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 17.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.09.2022.

Ухвалою суду від 13.09.2022 розгляд справи по суті відкладено на 11.10.2022, про що представника відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

11.10.2022 розгляд справи не відбувся з причин, викладених в ухвалі від 11.10.2022. Цією ж ухвалою розгляд справи по суті відкладено на 25.10.2022.

25.10.2022 представник позивача не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 25.10.2022 в судове засідання не з`явився, однак подав клопотання, в якому зазначив про важке матеріальне становище товариства спричинене наявністю дебіторських заборгованостей. Повідомив, що бажає узгодити даний спір шляхом примирення сторін, у зв`язку з чим ним було направлено позивачу для погодження проект мирової угоди. В зв`язку з вищенаведеним просив відкласти розгляд справи для врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи від 24.10.2022, суд зазначає наступне.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004).

Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 17.08.2022 судом постановлено розгляд справи № 914/1737/22 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Явка сторін у судове засідання з розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою. У зв`язку із клопотанням представника відповідача від 12.09.2022 про відкладення розгляду справи, розгляд справи у судовому засіданні 13.09.2022 відкладено на 11.10.2022, про що відповідачу скеровано ухвалу про виклик від 13.09.2022 у даній справі і явка представника в судове засідання 11.10.2022 визнавалась судом обов`язковою. 11.10.2022 від представника відповідача повторно надійшла заява про відкладення розгляду справи, однак у зв`язку із збройною агресією Російської федерації проти України, масовими ракетними актами міст, оголошеною у Львівській області 11.10.2022 тривалою повітряною тривогою, яка станом на час проведення судового засідання не завершилася, судове засідання у визначений строк не відбулося. Ухвалою суду від 11.10.2022 розгляд справи по суті відкладено на 25.10.2022.

Відповідно до ст. 42 Правил адвокатської етики, представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов`язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу, що представник відповідача мав можливість в межах строку розгляду справи по суті скористатись процесуальними правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, правом на подання відзиву, ознайомлюватися з матеріалами справи, в тому числі у приміщенні суду, робити з них витяги, копії; подавати докази в межах строку розгляду справи по суті; брати участь у судових засіданнях; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, тощо.

Оскільки представник відповідача не вчинив активних дій з метою реалізації процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (відзив у встановлений судом строк не подано), зважаючи на необґрунтованість заявленого клопотання, враховуючи повторну неявку в судове засідання представника відповідача, якого належно повідомлено про дату, час і місце судового засідання, закінчення строку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи від 25.10.2022 року відмовити.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20).

Зважаючи на вищевикладене, підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 25.10.2022, визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, в частині оплати за надані позивачем послуги згідно договору № 01/07/20 про надання послуг спецтехнікою від 03.07.2020 року, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення суми заборгованості з ТзОВ «Діжле Україна» в розмірі 134 027,17 грн, з яких: 10000,00 грн.- основний борг, 25871,00 грн - інфляційні втрати, 4709,59 грн- 3 % річних, 3446,58 грн- пеня.

Окрім того, позивачем заявлено про стягнення 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості не представив.

Обставини справи.

03.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМ Захід», як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна», як замовником було укладено договір № 01/07/20 про надання послуг спецтехнікою.

Згідно з п. 1.1. договору, предметом цього договору є надання послуг спецтехнікою, надалі за текстом - «послуга».

Відповідно до п. 2.1. договору, у порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги, а замовник зобов`язується оплатити надані послуги.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість послуг виконавця за цим договором вказана в додатку №1. Вартість надання послуг визначається виконавцем з врахуванням кількості наданих послуг.

Згідно з п. 2.3. договору, оплата послуг здійснюється замовником за фактично відпрацьовані виконавцем години на підставі акту надання послуг до 5 числа наступного за фактично відпрацьованим місяцем.

Відповідно до п. 2.4. договору, здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом про надані послуги, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Підписання Акту про надані послуги представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку (п. 2.5 договору).

Затримка замовником фінансування може бути підставою для розірвання виконавцем цього договору та компенсації йому вартості всіх фактично виконаних робіт. Усі розрахунки здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця згідно з реквізитами, вказаними у договорі (п. п. 2.6. -2.7. договору).

Пунктом 3.1.1. договору передбачено, що замовник має право вимагати належного та в повному обсязі надання послуги відповідно до умов цього договору. Послуга вважається наданою належно, якщо тільки замовник не доведе, що виконавець не дотримується строків виконання за цим договором, без об`єктивних на те причин, наявність яких в такому разі доводиться виконавцем.

Згідно з п. 3.2.1. договору, замовник зобов`язується проводити оплату за надані послуги у розмірі й у строки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 5.1. договору, за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та/або чинного законодавства України.

За несвоєчасну оплату наданих послуг виконавцю замовник крім відшкодування збитків, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення ( п. 5.2. договору).

Згідно з п. 7.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 25.08.2020 року, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

10.03.2021 між позивачем та відповідачем укладено акт про надані послуги згідно з договором № 01.07.20 від 03.07.2020 про надання послуг спецтехнікою на загальну суму 200 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.07.2022 у справі № 914/1429/22 за заявою ТзОВ «Діжле Україна» до ТзОВ «МДМ Захід» про скасування судового наказу, виданого Господарським судом Львівської області 20.06.2022 судом задоволено заяву ТзОВ «Діжле Україна» про скасування судового наказу та скасовано судовий наказ від 20.06.2022 у справі № 914/1270/22 про стягнення з ТзОВ «Діжле Україна» на користь ТзОВ «МДМ Захід» заборгованості за договором № 01/07/20 про надання послуг спецтехнікою від 03.07.20202 року в сумі 132973,42 грн, з яких: 100000,00 грн -основний борг, 22220,00 грн -індекс інфляції, 4389,04 грн -3% річних та 6364,38 грн -пеня.

Платіжним дорученням № 402 від 08.06.2022 підтверджується факт оплати ТзОВ «МДМ Захід» 248,10 грн судового збору.

Згідно виписки по особовому рахунку від 14.07.2021, відповідачем сплачено ТзОВ «МДМ Захід» 100 000,00 грн, за послуги спецтехніки згідно договору № 01/07/20 від 03.07.2020 року.

Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з ТзОВ «Діжле Україна» заборгованості в розмірі 100 000,00 грн за надані послуги по договору № 01/07/20 про надання послуг спецтехнікою від 03.07.2020 року.

Окрім того, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 25871,00 грн, 4709,59 грн- 3 % річних, пеню в сумі 3446,58 грн та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінка суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору про надання послуг спецтехнікою № 01/07/20 від 03.07.2020.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, тож відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

У відповідності до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав повністю, що підтверджується наявним у матеріалах справи підписаним та скріпленим печатками сторін актом від 10.03.2021 року № 01/03/21 про надані послуги згідно договору № 01/07/20 від 03.07.2020 про надання послуг.

Відповідач свої зобов`язання за договором виконав частково в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку від 14.07.2021 року. Про дійсність наданих послуг та проти наявності заборгованості у розмірі 100 000,00 грн не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Враховуючи наведене, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язання щодо сплати оплати заборгованості за надані послуги, а відтак позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 100000,00 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеного, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 4709,59 грн та інфляційні втрати у розмірі 25 871,00 грн за період з 06.04.2021 по 22.07.2022.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, а також зазначені в ньому періоди за допомогою системи «Ліга:закон», суд встановив, що сума 3% річних складає 4726,59 грн, а інфляційних втрат -26727,66 грн, тобто є більшими, ніж заявлені позивачем у наданому суду розрахунку.

Однак, у відповідності до ч.2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Таким чином, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума 3% річних у розмірі 4709,59 грн та інфляційні втрати в сумі 25871,00 грн.

Суд звертає увагу, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Зазначена стаття розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти та інфляційні втрати за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Крім того, на підставі п.5.2 договору позивачем також нараховано відповідачу 3446, 58 грн пені за період з 22.07.2021 по 06.10.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 552 ЦК України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Суд зазначає, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, сторони у п. 5.2 договору погодили, що за несвоєчасну оплату наданих послуг виконавцю замовник крім відшкодування збитків, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідач, уклавши договір № 01/07/20 про надання послуг спецтехнікою від 03.07.2020 року, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення або неналежне виконання зобов`язань.

Таким чином, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, а також зазначені в ньому періоди за допомогою системи «Ліга: закон», суд встановив, що така нарахована вірно, відтак, вимога про стягнення з відповідача 3446,58 грн пені є правомірною та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

У позовній заяві позивач зазначив, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд встановив, що 03.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМ Захід», як замовником та Адвокатським бюро «Оприско та партнери», як виконавцем було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 2-0306/22-г.

Згідно з п. 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе доручення замовника про надання йому юридичної допомоги, обумовленого замовником виду та в його інтересах, на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов`язується оплатити послуги виконавця та у випадку необхідності відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, доручення замовника полягає у наданні йому правової допомоги та у представництві інтересів замовника в суді а також в інших органах, установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності з усіма правами, якими наділений представник згідно чинного законодавства України у справі про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/07/20 від 03 липня 2020 року про надання послуг спецтехнікою.

Згідно з п. 2.1. договору, виконавець бере на себе виконання наступної правової роботи: а) готує докази, розрахунки та інші необхідні документи для подання заяви про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/07/20 від 03 липня 2020 року про надання послуг спецтехнікою; б) готує заяву про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/07/20 від 03 липня 2020 року про надання послуг спецтехнікою; в) подає заяву про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/07/20 від 03 липня 2020 року про надання послуг спецтехнікою.

Пунктами 4.1.-4.2. договору сторони погодили, що оплата послуг виконавця замовником здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця. За виконання обов`язків, передбачених п. 2.1 договору замовник сплачує виконавцеві гонорар у фіксованому розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень.

Відповідно до п. 5.1. договору, цей договір укладений до моменту повного виконання доручення.

Платіжним дорученням № 408 від 08.06.2022 підтверджується факт оплати 1000,00 грн ТзОВ «МДМ Захід» адвокатському бюро «Оприско та партнери» за надані юридичні послуги згідно з договором № 3-0306/22-г.

19.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МДМ Захід», як замовником та Адвокатським бюро «Оприско та партнери», як виконавцем було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 2-0306/2022.

Пунктом 1. додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п.1.2 договору та викласти його в наступній редакції: доручення замовника полягає у наданні йому правової допомоги та у представництві інтересів замовника в суді, а також в інших органах, установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності з усіма правами, якими наділений представник згідно чинного законодавства України у справі про стягнення на користь замовника із Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/07/20 від 03 липня 2020 року про надання послуг спецтехнікою.

Пунктом 2. додаткової угоди сторони домовилися внести зміни в п. 2.1. договору та викласти його в наступній редакції: виконавець бере на себе виконання наступної правової роботи: а)готує докази, розрахунки та інші необхідні документи для подання заяви про видачу судового наказу про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/07/20 від 03 липня 2020 року про надання послуг спецтехнікою; б) готує заяву про видачу судового наказу про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/07/20 від 03 липня 2020 року про надання послуг спецтехнікою; в)подає заяву про видачу судового наказу про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/07/20 від 03 липня 2020 року про надання послуг спецтехнікою; г) готує докази, розрахунки та інші необхідні документи для подання позовної заяви про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/07/20 від 03 липня 2020 року про надання послуг спецтехнікою; д) готує та подає позовну заяву про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» заборгованості за договором № 01/07/20 від 03 липня 2020 року про надання послуг спецтехнікою; е) здійснює представництво замовника у суді першої інстанції у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МДМ Захід» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» про стягнення заборгованості за договором № 01/07/20 від 03 липня 2020 року про надання послуг спецтехнікою.

Пунктом 3. додаткової угоди сторони домовилися внести зміни п. 4.2. договору та викласти його в наступній редакції: за виконання обов`язків, передбачених п.п. а-в п. 2.1 договору замовник сплачує виконавцеві гонорар у фіксованому розмірі 1000,00 (одну тисячу) гривень. За виконання обов`язків, передбачених п.п. г-е п. 2.1 договору замовник сплачує виконавцеві гонорар у фіксованому розмірі 7000,00 (сім тисяч) гривень.

Згідно з п.п. 4-5 додаткової угоди, інші пункти договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов`язання. Ця додаткова угода до договору є його невід`ємною частиною, укладена у двох примірниках, набирає чинності з моменту її підписання та діє до моменту повного виконання доручення.

Адвокатським бюро «Оприско та партнери» виставлено рахунок № 002/2-0306/22-г до договору про надання професійної правничої допомоги № 2-0306/22-г від 03.06.2022 ТзОВ «МДМ Захід» на загальну суму 7000,00 грн.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Суд зазначає, що приписи частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України є аналогічними з приписами частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України.

Згідно з ч. 4, 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Заяв від іншої сторони у даній справі щодо неспівмірності заявлених до стягнення судових витрат та їх зменшення не надходило.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути також співмірним із ціною позову (134027,17 грн).

Враховуючи вищенаведені критерії співмірності, обсягу наданих позивачу послуг правничої допомоги а також беручи до уваги задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що за подання заяви про видачу судового наказу позивачем сплачувався судовий збір у розмірі 248,10 грн, що підтверджується копією квитанції про оплату судового збору, тому дана сума судового збору зараховується за подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю в розмірі 2232,90 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86,129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діжле Україна» (Львівська область, Стрийський район, м. Миколаїв, вул. Володимира Великого, буд. 6, ідентифікаційний код 41286423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МДМ Захід» (Львівська область, Сколівський район, м. Сколе, вул. Степана Бандери, буд. 9/3, ідентифікаційний код 35176164) 100 000,00 грн основного боргу, 25871,00 грн - інфляційних втрат, 4709,59 грн- 3 % річних, 3446,58 грн пені, 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 232,90 грн судового збору.

Рішення складено 27.10.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.