Постанова

від 25.10.2022 по справі 7/86-1298

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 7/86-1298

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «-Автотехсервіс-»

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03 травня 2022 року (головуючий - Кравчук Н.М., судді: Кордюк Г.Т., Плотніцький Б.Д.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско»

до: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю «-Автотехсервіс-», (2) Виконавчого комітету Тернопільської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації",

про визнання права власності.

(рух справи у суді касаційної інстанції детально відображений в ухвалах, що приймались Верховним Судом)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хронологія спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аско» (далі «Позивач», ТОВ «Аско») звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «-Автотехсервіс-» (далі «Відповідач-1», ТОВ «-Автотехсервіс-») та Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (далі «Відповідач-2») (з урахуванням уточнень до позовних вимог) про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - будівлю автозаправної станції, літ. "А", загальною площею 39,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 40, та про зобов`язання скасувати його реєстрацію за Відповідачем-1, а також про визнання права власності на спірне майно та про зобов`язання здійснити його реєстрацію за Позивачем.

2. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 і постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 у задоволенні позову відмовлено.

3. Позивач неодноразово звертався до місцевого господарського суду із заявами про перегляд рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 за нововиявленими обставинами, проте жодна із цих заяв (з урахуванням апеляційних та касаційних переглядів справи) задоволена на була.

4. В подальшому, а саме у березні 2022 року з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 до Західного апеляційного господарського суду звернувся громадянин ОСОБА_1 , який стверджував про те, що участі у цій справі не брав, але оскаржуваним рішенням було вирішено питання про його права, інтереси та обов`язки.

5. Ухвалою від 25.03.2022 Західний апеляційний господарський суд поновив ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції від 09.04.2012 та відкрив апеляційне провадження за поданою ним апеляційною скаргою.

6. Між тим, в ході здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , Позивачем до господарського суду апеляційної інстанції було подано заяву про відмову від позову.

7. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 згадану заяву було задоволено. Ухвалено прийняти відмову ТОВ «Аско» від позову у цій справі; рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 визнати нечинним; провадження у справі та апеляційне провадження закрити.

Касаційна скарга

8. Не погодившись із прийнятою ухвалою, ТОВ «-Автотехсервіс-» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати в частині прийняття відмови Позивача від позову, визнання нечинним рішення місцевого господарського суду і закриття провадження у справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

9. Скаржник стверджує, що оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду прийнято з порушення приписів процесуального права, а саме статей 43, 46, частини 5 статті 191, частини 1 статті 274, пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) з підстав того, що:

- рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 взагалі не підлягало апеляційному оскарженню, зокрема, і за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, оскільки це рішення вже переглянуто в апеляційному та касаційному порядках за правилами, передбаченими чинним на той час ГПК України (редакція Кодексу, яка діяла до 15.12.2017), а діючим ГПК України права повторного перегляду такого рішення не передбачено;

- зазначені висновки повністю узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду, які викладено у постановах від 02.04.2019 у справі № 922/765/15, від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі № 42/254, однак їх судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано;

- крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, які викладено у постановах від 17.02.2022 у справі № 5011-33/6567-2012 та від 01.06.2021 у справі № 904/1498/18 відмова від позову після винесення остаточного рішення у справі, переглянутого в апеляційному та касаційному порядках, порушує принцип правової визначеності, а тому у задоволенні подібних заяв судам слід відмовляти;

- задовольнивши заяву ТОВ «Аско» про відмову від позову у даній справі, апеляційний господарський суд наведених висновків суду касаційної інстанції не врахував, чим порушив приписи процесуального Закону, що в результаті і призвело до винесення неправомірної ухвали.

Узагальнені доводи інших учасників

10. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Аско» заперечує проти наведених у ній доводів, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Стверджує, зокрема, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, приймалися судом касаційної інстанції у неподібних правовідносинах, а тому прийняті до уваги бути не можуть. Зазначає, що скаржник обґрунтовує необхідність скасування оскаржуваної ухвали порушеннями, які він вбачає в іншій ухвалі від 25.03.2022, що (на його думку) не відповідає приписам процесуального законодавства. Наводить інші постанови Верховного Суду, які (як він стверджує) підтверджують правомірність вчинених апеляційним господарським судом процесуальних дій (в частині прийняття відмови від позову). Посилається також не неможливість оскарження оскаржуваної ухвали у касаційному порядку. У зв`язку з наведеним у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

11. 25.10.2022 представник ОСОБА_1 адвокат Іванова А.П. подала заяву, якою просила долучити до матеріалів касаційного провадження у цій справі підтвердження надсилання на електронну пошту представникам ТОВ «-Автотехсервіс-» ухвал Західного апеляційного господарського суду з додатками.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і процесуальних дій суду попередньої інстанції

12. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Позивача (Фольчик А.С.) і Відповідача-1 (Авдєєнко В.В.), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судом попередньої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

14. У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

15. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

16. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", пункти 51 і 52).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

17. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

18. Так, із встановлених судами у цій справі обставин слідує, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 було відмовлено ТОВ «Аско» у задоволенні позовних вимог.

19. Вказане судове рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 і постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012.

20. Тобто рішення Господарського суду Тернопільської області набрало законної сили у встановленому законом порядку, а саме ГПК України в редакції Кодексу, чинній до 15.12.2017.

21. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ГПК України викладено в новій редакції.

22. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23. Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

24. Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів частини 2 статті 93 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.

25. У той же час за змістом положень ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) якщо апеляційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

26. Таким чином, ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, у тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу (у редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядав справу. Апеляційний господарський суд не був зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряв законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

27. В свою чергу ГПК України у редакції Кодексу, чинній з 15.12.2017 передбачив, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина 1 статті 254 ГПК України).

28. Відповідно до положень частин 1, 3 та 4 статті 272 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу.

За наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

29. При цьому розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України у редакції Кодексу, чинній до 15.12.2017.

30. Як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.02.2021 у справі № 42/254, в силу приписів частини 3 статті 3 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом цієї норми під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався таким на момент вчинення процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Особливість цього темпорального правила полягає в тому, що процесуальні відносини завжди залежні від законодавчої форми правового закріплення відповідних процедур. Застосування процесуальної норми, у тому числі тієї, що узгоджує дію закону в часі, здійснюється у взаємозв`язку з іншими процесуальними нормами для виконання завдань судочинства у передбачених формах та на різних стадіях судового провадження. У цьому аспекті темпоральні норми встановлюють межі реалізації суб`єктивних процесуальних прав у відповідних господарсько-процесуальних правовідносинах.

За наведених обставин суб`єктивне процесуальне право особи, яка не брала участі у справі, але стосовно якої господарський суд вирішив питання про права та обов`язки, на здійснення апеляційного оскарження відповідного судового рішення, що не було реалізовано в період чинності ГПК України у редакції Кодексу, чинній до 15.12.2017, припинялося з втратою чинності цим Кодексом, та не підлягало відновленню без спеціального застереження про це за новим процесуальним законом - ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017.

Між тим ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017 не містить такого застереження.

Отже, якщо особа, яка не брала участь у справі, але яка вважає, що суд вирішив питання про її права та обов`язки, не реалізувала своє суб`єктивне процесуальне право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень ГПК України у редакції Кодексу, чинній до 15.12.2017, то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами Кодексу (у редакції, чинній до 15.12.2017), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення - відповідно до ГПК України у редакції Кодексу, чинній з 15.12.2017.

31. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у своєму рішенні також наголосила, що поширення правил оскарження судового рішення відповідно до статті 272 ГПК України на правовідносини з оскарження (судового рішення), що припинилися у період чинності ГПК України у редакції Кодексу, чинній до 15.12.2017, з буквальним прочитанням положень частини 3 статті 3 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, однак без урахування (застосування) принципу незворотності дії закону у часі, спотворює (викривлює) зміст норми частини 3 статті 3 ГПК України в редакції Кодексу, чинній з 15.12.2017.

32. Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

33. Аналогічні правові висновки щодо неможливості "повторного" апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі, і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, з урахуванням Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" та Розділом ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Кодексу, чинній з 15.12.2017) викладені в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11.

34. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 також вказала, що апеляційний суд має відмовити у відкритті апеляційного провадження за повторною апеляційною скаргою на судові рішення, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017), на підставі пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України.

35. Оскільки громадянином ОСОБА_1 було ініційовано перегляд рішення Господарського суду Тернопільської області, яке відповідно до вказаних норм процесуального права та висновків Верховного Суду щодо них не підлягало апеляційному оскарженню, апеляційному господарському суду належало відмовити у відкритті апеляційного провадження у цій справі за поданою апеляційною скаргою на підставі пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України, проте цього ним неправомірно зроблено не було.

36. В подальшому, оскаржуваною ухвалою, судом апеляційної інстанції апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було закрито, однак з підстав прийняття судом відмови Позивача від позову, а не через те, що апеляційний перегляд здійснюється щодо рішення, яке не підлягало апеляційному оскарженню.

37. У постанові від 17.05.2022 у справі № 5011-33/6567-2012 Касаційний господарський суд у подібних правовідносинах вказав, що у разі якщо апеляційне провадження у справі відкрите з перегляду судового рішення, яке вже було переглянуто як в апеляційному, так і в касаційному порядку, відповідно, не підлягало повторному апеляційному оскарженню, - вказане є самостійною і достатньою підставою для закриття такого провадження.

38. За викладеного, апеляційний господарський суд, закривши апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , ухвалив правильне по суті рішення, але з помилкових мотивів, а тому ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 у цій частині (щодо мотивів) належить змінити.

39. За наведених обставин заява Позивача про відмову від позову у цій справі взагалі не підлягала розгляду, адже подано її в процесі неправомірно відкритого апеляційного провадження. У зв`язку із зазначеним відповідні дії апеляційного господарського суду в цій частині (як і доводи щодо них, викладені у відзиві на касаційну скаргу) судом касаційної інстанції не аналізуються, оскільки не мають вирішального значення для касаційного перегляду оскаржуваної ухвали.

40. Таким чином, як абсолютно підставно зазначає скаржник, ухвала Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 в частині прийняття відмови Позивача від позову, визнання нечинним рішення місцевого господарського суду і закриття провадження у справі є незаконною, а тому підлягає скасуванню.

41. Наведені ТОВ «Аско» у відзиві на касаційну скаргу аргументи щодо неподібності справ, на які посилається скаржник, з цією справою (безвідносно до загальності і універсальності цих висновків), колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не враховують того, що касаційне провадження у даній справі здійснюється з підстав касаційного оскарження, що визначені в абзаці 2 частини 2 статті 287 ГПК України, а не в абзаці 1 частини 2 цієї ж статті ГПК України.

42. Безпідставними (в тому числі і з урахуванням наведеного вище) є й інші аргументи ТОВ «Аско», зазначені ним у письмових поясненнях, клопотанні про закриття касаційного провадження та заяві про повернення касаційної скарги без розгляду (які з огляду на викладене нижче задоволенню не підлягають), адже:

(1) ТОВ «-Автотехсервіс-», як учасник цієї справи, має право оскаржити ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 і без обґрунтування того, яким чином вона порушує його права (реалізація особою в даному випадку свого передбаченого процесуальним законом права не може вважатися зловживанням ним); разом з цим, оскаржувана ухвала є такою, що закінчує розгляд справи (оскарження яких прямо передбачено ГПК України, що також спростовує посилання ТОВ «Аско» у письмових поясненнях на те, що «відсутні сторони перестали мати процесуальні права»; касаційний суд вже надавав аналіз можливості оскарження оскаржуваної ухвали в своїх ухвалах від 13.07.2022 і 13.09.2022 у цій справі, проте вважає за можливе ще раз зазначити, що фактичний касаційний перегляд (а не відмова у відкритті касаційного провадження або його закриття) подібної ухвали об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №920/691/19 сам по собі підтверджує / презюмує таку можливість), включно із неправомірно відкритим апеляційним провадженням, а тому наведення скаржником аргументів щодо такого відкриття при оскарженні цієї ухвали чинним ГПК України не забороняється (системний аналіз положень статей 255, 287, 304 ГПК України таку можливість прямо передбачає). Більше того, колегія суддів звертає увагу, що порушення норм процесуального права при відкритті апеляційного провадження (а саме його помилкове відкриття) може бути (і є) підставою для скасування судових рішень, прийнятих за результатами такого провадження (в цій частині касаційний суд звертається, зокрема, до своєю позиції, викладеної у постанові від 15.09.2019 у справі № 26-30/109-09-3307 (релевантна також і щодо розгляду касаційної скарги по суті; у зазначеній справі касаційний суд направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки самостійно закрити апеляційне провадження (що мало місце у цій справі) не міг). У зв`язку із зазначеним у цьому пункті також відхиляються відповідні доводи відзиву на касаційну скаргу;

(2) доводи про те, що строк касаційного оскарження скаржником пропущено без наявності поважних причин вже були оцінені судом касаційної інстанції і суд з ними не погодився (відповідні висновки суду (зокрема, щодо відсутності беззаперечних доказів (саме) отримання копії оскаржуваної ухвали) не спростовують і документи, подані разом із заявою від 25.10.2022), тим більше, що ГПК України відносить вирішення цього питання до дискреційних повноважень судової колегії (особливо з урахуванням незначного пропуску відповідного строку); за викладеного жодного протиріччя між позицією Касаційного господарського суду у цій справі та висновком Касаційного адміністративного суду, який наведено у постанові від 07.07.2022 у справі № 120/4298/21-а немає (безвідносно до викладеного, колегія суддів звертає увагу, що (1) декларативно вириваючи з контексту зазначеної постанови цитати з Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, ТОВ «Аско» не надає доказів як наявності у ТОВ «-Автотехсервіс-» офіційної електронної адреси, так і направлення на неї (як і отримання на ній) копії оскаржуваної ухвали; (2) зазначеною постановою ухвалу про повернення апеляційної скарги (у зв`язку з невиконанням ухвали про залишення відповідної скарги без руху, направленої на електронну адресу скаржника) скасовано);

(3) повноваження представника скаржника на підписання і подання касаційної скарги судом також перевірялись, що знайшло своє відображення у факті відкриття касаційного провадження у даній справі; доводи Позивача у цій частині є безпідставними, формальними та декларативними. Доказів зворотного (відсутності повноважень у підписанта касаційної скарги) заявник не надає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

44. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини 1, 2, 4 статті 311 ГПК України). Суд також вважає за можливе врахувати загальні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 927/774/20 (частина четверта статті 300 ГПК України).

45. Здійснивши касаційне провадження у цій справі колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було підтверджено допущене апеляційним господарським судом порушення норм процесуального права, яке призвело до прийняття незаконної ухвали. Однак, враховуючи, що в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 оскаржувана ухвала господарського суду апеляційної інстанції є правильною, однак мотиви такого закриття помилковими, колегія суддів вважає доцільним у цій частині (щодо мотивів) її змінити та викласти мотивувальну частину згаданої ухвали в редакції даної постанови Верховного Суду. В частині ж прийняття відмови Позивача від позову, визнання нечинним рішення місцевого господарського суду і закриття провадження у справі ухвала Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 є неправомірною, а тому підлягає скасуванню. Викладене в цьому пункті також спростовує наведене ТОВ «Аско» у письмових поясненнях щодо неправильності вимог касаційної скарги, а також відсутності конкретизації можливих дій суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «-Автотехсервіс-» задовольнити.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03 травня 2022 року у справі № 7/86-1298 в частині прийняття відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско» від позову, визнання нечинним рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 і закриття провадження у цій справі скасувати.

2.1. В частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03 травня 2022 року у справі № 7/86-1298 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови Верховного Суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Случ О.В.

Судді Волковицька Н.О.

Могил С.К.