Рішення

від 26.10.2022 по справі 120/5004/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 жовтня 2022 р. Справа № 120/5004/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фермерського господарства ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фермерського господарства ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач у 2021 році не забезпечив визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме 1 робоче місце, і як наслідок повинен був сплатити адміністративно - господарські санкції в розмірі 88 490,91 грн.

З огляду на те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу одного робочого місця для працевлаштування інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції, останньому нараховано пеню у розмірі 5 167,67 грн.

Вказану заборгованість відповідачем добровільно не погашено, а тому, позивач звернувся до суду щодо її примусового стягнення.

Ухвалою від 07.07.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

08.08.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що на виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, ФГ ОСОБА_1 у лютому 2022 року подало до позивача звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою 10-ПОІ, відповідно до якого дійсно вказано, що середньооблікова кількість штатних працівників становить 11 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, а кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" вказано - 1 особа. Водночас відповідач вважає, що ним вжито всіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягало у незабезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу, а саме створило необхідну кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, про що проінформувало центр зайнятості шляхом подання звітності.

Крім того, з 07.10.2021 прийнято на постійну роботу особу з інвалідністю, в якості підсобного працівника з оплатою праці відповідно до штатного розпису, що підтверджується наказом голови ФГ ОСОБА_1 від 06.10.2021 за №27 та корінцем направлення на працевлаштування на робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю від 07.10.2021. Втім, наказом голови ФГ ОСОБА_1 від 02.11.2021 за №31-к особу з інвалідністю звільнено з посади підсобного робітника за угодою сторін.

При цьому, відповідач звернув увагу суду на те, що бухгалтером господарства є ОСОБА_2 , яка є відповідальною особою за бухгалтерський облік та звітність, подає усі необхідні звіти до податкового органу, органу пенсійного фонду та інших установ, в тому числі і до центру зайнятості.

Однак, 01.11.2021 у бухгалтера господарства було виявлено двобічну пневмонію, а з 03.11.2021 - захворювання на Covid-19, у зв`язку із чим остання була госпіталізована до стаціонару і перебувала на стаціонарному лікуванні до 12.11.2021. З 13.11.2021 наказом голови фермерського господарства останній надано відпустку із збереженням заробітної плати по 05.12.2021.

В грудні 2021 господарство знову подано звіт №3-ПН до центру зайнятості, тому, на думку представника відповідача, до господарства не може бути застосовано відповідальності у виді сплати адміністративно-господарських санкцій, позаяк обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати та працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.

Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Фермерське господарство Кравчука В.С. використовує найману працю та зобов`язане виконувати соціальні програми по охороні прав малозахищених верств населення, в тому числі осіб з інвалідністю, зокрема, шляхом створення чи виділення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно з чинним законодавством України.

24.03.2022 відповідачем подано до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт (за формою 10-ПОІ) про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становить 11 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб.

Відповідачем зазначено кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 1, однак відсутня розрахована сума адміністративно-господарських санкцій.

За наслідками опрацювання даного звіту позивач вважає, що оскільки відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця, до нього слід застосувати адміністративно-господарські санкції у розмірі 0,5 середньої річної заробітної плати на одного штатного працівника за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте особою з інвалідністю, у розмірі 88490,91 грн.

Крім того на думку позивача за порушення термінів сплати зазначених санкцій відповідач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 5167,67 грн, яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 16.04.2022 у відповідності до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України від 15.05.2007 року № 223 по 27.06.2022.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд враховує наступне.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 18-1 вказаного Закону особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітним і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875-XIІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

Частинами першої, четвертої, дев`ятої статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі - Порядок №70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI), роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно пунктів 5 та 6 розділу 1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі - Наказ № 316) (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, згідно чинних на момент виникнення спірних правовідносин положень Наказу № 316, звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць.

Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Таким чином системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

- а у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

У свою чергу Верховний Суд у своїх постановах від 11.08.2021 за № 260/557/19, від 22.06.2022 за № 826/11977/18, від 25.07.2022 за № 160/4187/19 зробив висновок про те, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

При цьому, Законом не передбачено обов`язку щомісячно подавати звітність за формою №3-ПН. Проте, існує обов`язок підприємства одноразово подавати фрму 3-ПН, а саме - не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Отже, проаналізувавши загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, які регламентовано главою 24 Господарського кодексу України, Верховний Суд виснував наступне: "суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення".

За наведеного, у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік форми № 10-ПІ у відповідача в 2021 році середньооблікова чисельність штатних працівників становила 11 осіб, серед яких за даними звіту є 0 працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Отже, відповідач формально не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи.

З поданих доказів вбачається, що відповідачем неодноразово впродовж звітного періоду (2021 року) повідомлено Вінницький міський центр зайнятості про створення відповідних робочих місць та наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема у спосіб подання звітності за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", а саме:

- звітність за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 02.03.2021 щодо створеної посади тракториста-машиніста с/г виробництва;

- звітність за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 27.04.2021 щодо створеної посади тракториста-машиніста с/г (лісогосподарського) виробництва;

- звітність за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 25.05.2021 щодо посади тракториста-машиніста с/г (лісогосподарського) виробництва;

- звітність за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 22.07.2021 щодо створеної посади тракториста-машиніста с/г (лісогосподарського) виробництва;

- звітність за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 06.08.2021 щодо створеної посади тракториста-машиніста с/г (лісогосподарського) виробництва.

Відповідно до листа Вінницького обласного центру зайнятості від 12.05.2022 за №03-14/145/22 вакансія - тракториста-машиніста с/г (лісогосподарського) виробництва була знята роботодавцем 27.09.2021.

В подальшому, відповідачем було подано до Вінницького міського центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 27.09.2021 щодо створеної нової посади - підсобного робітника.

07.10.2021 на постійну роботу до ФГ ОСОБА_1 прийнято ОСОБА_3 (особу з інвалідністю, що підтверджується відповідним посвідченням) підсобним працівником з оплатою праці відповідно до штатного розпису, що підтверджується наказом голови ФГ ОСОБА_1 від 06.10.2021 за №27 та корінцем направлення на працевлаштування на робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю від 07.10.2021.

Наказом голови ФГ ОСОБА_1 від 02.11.2021 за №31-к ОСОБА_3 звільнено з посади підсобного робітника за угодою сторін.

08.12.2021 відповідачем вкотре подано звітність за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" від 08.12.2021 щодо створеної посади підсобного робітника.

В контексті положень Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Звітність за формою №3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць.

Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 260/557/19 та від 25.07.2022 у справі №160/4187/19.

Втім, відповідачем порушено 3-денний строк для подання звітності, адже припинення трудових відносин із ОСОБА_3 відбулось 02.11.2021, тобто датою відкриття вакансії є 03.11.2021, а останнім робочим днем для подання звітності було - 05.11.2021.

В обґрунтування причин пропуску строку відповідач вказує на те, що відповідальною особою за бухгалтерський облік та звітність, подачу усі необхідних звітів до податкового органу, органу пенсійного фонду та інших установ, в тому числі і до центру зайнятості є бухгалтер Фермерського господарства ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Втім, як стверджує відповідач, 01.11.2021 у ОСОБА_2 виявлено двобічну пневмонію, а з 03.11.2021 - захворювання на Covid-19, у зв`язку із чим остання була госпіталізована до стаціонару і перебувала на стаціонарному лікуванні до 12.11.2021. З 13.11.2021 наказом голови фермерського господарства останній надано відпустку із збереженням заробітної плати по 05.12.2021.

Вказані вище обставини, на думку відповідача, унеможливлювали своєчасне подання звітності до центру зайнятості у 3-денний строк з дня відкриття вакансії - припинення трудових відносин із ОСОБА_3 .

Визначаючись щодо аргументів відповідача про те, що бухгалтер господарства - ОСОБА_2 є відповідальною особою за бухгалтерський облік та звітність, подачу усіх необхідних звітів до податкового органу, органу пенсійного фонду та інших установ, в тому числі і до центру зайнятості, то такі відхиляються судом, оскільки ґрунтуються виключно на словах відповідача, без належного документального підтвердження.

Відтак, додані докази, а саме виписка із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2 та наказ про надання відпустки із збереженням заробітної плати, хоч і підтверджують перебування ОСОБА_2 на лікуванні в Жмеринській ЦРЛ у період з 03.11.2021 по 12.11.2021 та з 13.11.2021 по 05.12.2021 у відпустці, втім не можуть звільняти відповідача від виконання покладеного обов`язку щодо подання звітності у визначені законодавством строки.

При цьому, перебування одного працівника на лікарняному не може бути поважною підставою для не виконання покладеного обов`язку щодо подання звітності, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників господарства за 2021 рік становить 11 осіб, що підтверджується Звітом про зайнятість (а.с. 8 зворотній бік).

Таким чином, господарством не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення, тому не може звільнятися від відповідальності.

За наведеного вище суд вважає, що відповідачем не виконано в повному обсязі вимоги чинного законодавства щодо подання у встановленому порядку інформації про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю до центру зайнятості, при цьому ним не вжито всіх залежним від нього заходів для недопущення господарських правопорушень.

Неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, а саме неподання звіту за формою № 3-ПН є порушенням вищезгаданих норм та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 по справі № 812/579/17.

Згідно з ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Окрім того, згідно з ч. 2 ст. 20 Закону від 21.03.1991 № 875-XII та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України № 223 від 15.05.2007, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пунктів 3.4, 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України № 223 від 15.05.2007, орган контролю нараховує пеню з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день подання позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів.

Отже, Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю правомірно нараховано відповідачу пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5167,67 грн.

Зважаючи на обґрунтованість адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства Кравчука В.С. на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції в розмірі 88490,91 грн (вісімдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто гривень 91 коп.) та пеню в розмірі 5167,67 грн (п`ять тисяч сто шістдесят сім гривень 67 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ - 13308892, вул. Пирогова, 135-А, м. Вінниця, 21037);

Відповідач: Фермерське господарство Кравчука В.С. (код ЄДРПОУ - 30067263, юридична адреса: вул. Пушкіна 67, с. Жуківці, Жмеринський район, Вінницька область, 23143; поштова адреса: вул. Богдана Хмельницького, 14, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна