Ухвала

від 21.10.2022 по справі 348/161/22

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/161/22

21 жовтня 2022 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Кушнірчук М.Д.,

з участю: позивача - ОСОБА_1 ,

його представника, адвоката - Романка В.М.,

представників відповідача - Петращука Я.В., ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна справу за позовом ОСОБА_1 до Природного заповідника «Горгани» про скасування наказу про оголошення догани, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Природного заповідника «Горгани» про скасування наказу про оголошення догани.

21.10.2022 року позивач ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву, в якій просить закрити провадження у справі у зв`язку із скасуванням спірного наказу та відсутністю предмету спору, а також стягнути судові витрати по справі.

Свою заяву позивач мотивує тим, що Природним заповідником «Горгани» скасовано спірний наказ, а тому на даний час відсутній предмет спору, в зв`язку з чим він просить суд закрити провадження у справі та стягнути понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали подану заяву і просили її задоволити з підстав, наведених у ній.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти закриття провадження у даній справі в зв`язку з відсутністю предмету спору, однак не погоджується щодо стягнення з Природного заповідника «Горгани» визначених стороною позивача судових витрат.

Зокрема зазначив, що підстав для стягнення коштів немає, оскільки на його думку, розмір правничої допомоги необґрунтований та явно завищений адвокатом з метою збагачення.

Також пояснив, що причиною зняття догани відносно ОСОБА_1 було не те, що вона винесена неправомірно, а в зв`язку із виходом останнього на пенсію.

ОСОБА_2 як представник відповідача, в судовому засіданні підтримала позицію останнього і також не заперечувала що закриття провадження у даній справі в зв`язку з відсутністю предмету спору, натомість просила суд відмовити позивачу в стягненні з відповідача на його користь судових витрат.

Вивчивши заяву позивача, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

Згідно ч.2 ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Як з`ясованов судовомузасіданні, в процесі розгляду справи, а саме 15.08.2022 року директором Природного заповідника «Горгани» - Петращуком Я.В. винесено наказ за №115/1 к, яким достроково знято з позивача ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, накладене згідно наказу №143 к від 13.12.2021 року, що було предметом спору. Таким чином на даний час між позивачем та відповідачем відсутній предмет спору.

Вказана обставина стороною відповідача не заперечується, а тому суд приходить до висновку про закриття провадження у даній справі, в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Що стосується розподілу судових витрат, суд констатує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Пленумом Верховного Суду України в п.12 постанови від 12.06.2009 року за №2 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачем після пред`явлення позову не звільняє його від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

З матеріалівсправи вбачається,що позивачем25.01.2022було поданоданий позовдо судупро скасування наказу за №143 к від 13.12.2021 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а саме про оголошення догани.

Разом зтим,в процесірозгляду справи,а саме15.08.2022року директором Природного заповідника «Горгани» - ОСОБА_3 видано наказ за №115/1 к, яким достроково знято з позивача ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, накладене згідно наказу №143 к від 13.12.2021 року, що було предметом спору.

Таким чином, Природний заповідник «Горгани» добровільно виконав вимоги позивача про скасування наказу про оголошення догани вже після пред`явлення позову, що не звільняє відповідача від відшкодування понесених ОСОБА_1 судових витрат.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає, що на підтвердження понесених ним вказаних витрат, стороною позивача долучено до матеріалів справи квитанцію серії АЕ №0160 від 25.01.2022 року про сплату грошових коштів в розмірі 5000 грн. 00 коп. та угоду про надання правової допомоги від 25.01.2022 року.

Положеннями ст.59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч.1 ст.1 вказаного Закону визначено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).

Відповідно до ст.19 даного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Натомість, чинним цивільно-процесуальним законодавством передбачено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, за змістом ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року. Зокрема, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст.141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як наведено вище, ЦПК України передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

З квитанції про сплату грошових коштів серії АЕ №0160 від 25.01.2022 року, вбачається, що вартість наданих у даній справі послуг (професійної правничої допомоги) становить 5000 грн. 00 коп.

Вказаний розмір судових витрат погоджений адвокатом та клієнтом, що підтверджується угодою про надання правової допомоги від 25.01.2022 року.

Дані послуги оплачені позивачем в повному об`ємі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним документом.

Таким чином суд вважає, що доводи сторони позивача щодо співмірності судових витрат на правову допомогу є обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, те що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, а саме зняття з нього дисциплінарного стягнення, суд приходить до висновку про необхідність стягнення із Природного заповідника «Горгани» на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору в сумі 992 грн. 40 коп. та витрат пов`язаних з наданням йому професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн. 00 коп., а всього судових витрат - 5992 грн. 40 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.13, 43, 81, 141, 142, 255, 256, 258, 259, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження усправіза позовом ОСОБА_1 до Природного заповідника «Горгани» про скасування наказу про оголошення догани закрити, на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Роз`яснити сторонам зміст ч.2 ст.256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Стягнути з Природного заповідника «Горгани», код ЄДРПОУ: 24679189, місцезнаходження: м.Надвірна, вул.Комарова, 7д, Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жителя: АДРЕСА_1 , 992 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 5000 грн. 00 коп. витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, а всього 5992 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст ухвали

складено 26.10.2022 року.