Рішення

від 26.10.2022 по справі 826/19127/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2022 року м. Київ № 826/19127/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Фанери та плити»

до Київської міської ради

третя особа: Публічне акціонерне товариство «УКРВТОРЧОРМЕТ»

про визнання протиправним та скасування рішення від 15 листопада 2016 року №431/1435, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Фанери та плити» (далі по тексту - позивач, ПрАТ «Фанери та плити») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач, КМР), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ» (далі по тексту - третя особа, ПАТ «УКРВТОРЧОРМЕТ»), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення КМР від 15 листопада 2016 року №431/1435 про зміну цільового призначення земельної ділянки ПАТ «УКРВТОРЧОРМЕТ» для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового комплексу… та іншими об`єктами загального користування на вул. Каунаській, 27 у Дніпровському районі м. Києва та внесення змін до договору оренди».

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що зміна цільового призначення земельної ділянки оскаржуваним рішенням є незаконною, оскільки зазначена земельна ділянка, яка належить третій особі, межує із земельною ділянкою, яка перебуває в оренді у позивача та на якій знаходиться промислове підприємство. В свою чергу, промислові підприємства повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисною зоною, яка не повинна розглядатись як резерв розширення підприємств, сельбищної території і прирівняних до неї об`єктів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/19127/16 та призначено судовий розгляд справи (суддя Федорчук А.Б.).

Ухвалою суду від 14 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

У судовому засіданні 13 березня 2017 року судом залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ «УКРВТОРЧОРМЕТ».

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що КМР не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки відповідач не порушував прав, свобод та інтересів позивача у публічно-правових відносинах, а зміна цільового призначення земельної ділянки, яка розташована на вул. Каунаській, 27 відповідає умовах детального плану даної території, а тому дії відповідача в межах спірних відносин є правомірними.

Третьою особою подано пояснення, в яких зазначено, що оскаржуване рішення є обґрунтованим та прийнятим з дотриманням процедур та норм, передбачених чинним законодавством.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10 жовтня 2017 року № 5704 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2017 року визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи № 826/19127/16 та вказану справу 20 жовтня 2017 року передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/19127/16 та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 13 червня 2018 року суд, керуючись частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства, завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Рішенням КМР від 15 листопада 2016 року №431/1435 про зміну цільового призначення земельної ділянки ПАТ «УКРВТОРЧОРМЕТ» для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового комплексу з підземним паркінгом та наземними паркінгами (гаражами), адміністративно-офісними приміщеннями, торговельно-розважальними, навчальними, оздоровчими закладами та іншими об`єктами загального користування на вул. Каунаській, 27 у Дніпровському районі м. Києва та внесення змін до договору оренди, відповідно до статей 9, 20, 83, 93 Земельного кодексу України, статті 30 Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення), затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПАТ «УКРВТОРЧОРМЕТ» для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового комплексу з підземним паркінгом та наземними паркінгами (гаражами), адміністративно-офісними приміщеннями, торговельно-розважальними, навчальними, оздоровчими закладами та іншими об`єктами загального користування на вул. Каунаській, 27 у Дніпровському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ №01023-000221538-014 від 19 вересня 2016 року, справа №Д-7090); змінено цільове призначення земельної ділянки площею 7,7393 га на вул. Каунаській, 27 у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер8000000000:63:131:0001), яка перебуває в оренді у ЗАТ «Київвтормет» та дозволено її використання для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового комплексу з підземним паркінгом та наземними паркінгами (гаражами), адміністративно-офісними приміщеннями, торговельно-розважальними, навчальними, оздоровчими закладами та іншими об`єктами загального користування.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 20 березня 2003 року позивач є орендарем на 25 років земельної ділянки, місце розташування якої вул. Фанерна, 1 у дніпровському районі м. Києва розміром 11,2397 га для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

Листом Департаменту містобудування та архітектору ВО КМР (КМДА) від 17 листопада 2015 року №055-10164 позивача повідомлено, що проектними рішеннями детального плану території в межах проспекту Возз`єднання, Харківського шосе, залізничної колії, вул. Академіка Шліхера у Дніпровському районі м. Києва не передбачено змінювати функціональне призначення земельної ділянки ПрАТ «Фанети та плити», вона залишається промисловою територією. Також зазначено, що в складі графічної частини містобудівної документації розроблені схеми існуючих та проектних планувальних обмежень, на яких нанесені санітарно-захисні вони від промислових підприємств.

Листом Департаменту містобудування та архітектору ВО КМР (КМДА) від 27 липня 2016 року №19480/0/000/27-15 позивача повідомлено, що відповідно до Генерального плану міста Києва земельну ділянку ПрАТ «ФАНПЛИТ» (позивача) за функціональним призначенням віднесено до промислових та науково-виробничих територій. Також на замовлення Департаменту містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) розроблено детальний план території в межах проспекту Возз`єднання, Харківського шосе, залізничної колії, вул. Академіка Шліхера у Дніпровському районі м. Києва, відповідно до якого територія позивача зберігає своє функціональне призначення. Але, зважаючи на містобудівну ситуацію, зокрема, наміри щодо зміни цільового призначення ділянки ПАТ «УКРВТОРЧОРМЕТ» по вул. Каунаській, 27 у Дніпровському районі м. Києва на території житлової забудови - департамент вважає за доцільне в подальшій перспективі розглянути територію, обмежену вул. Академіка Шліхера, проспектом Возз`єднання, вул. Каунаською та залізничними коліями, як територію для організації сельбищної зони для створення повноцінного житлового району.

Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Проте, суд вважає, що у межах спірних правовідносин у позивача відсутнє порушене право, як необхідна умова для задоволення позову.

Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що оскаржуваним рішенням КМР від 15 листопада 2016 року №431/1435 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПАТ «УКРВТОРЧОРМЕТ» для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового комплексу з підземним паркінгом та наземними паркінгами (гаражами), адміністративно-офісними приміщеннями, торговельно-розважальними, навчальними, оздоровчими закладами та іншими об`єктами загального користування на вул. Каунаській, 27 у Дніпровському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ №01023-000221538-014 від 19 вересня 2016 року, справа №Д-7090); змінено цільове призначення земельної ділянки площею 7,7393 га на вул. Каунаській, 27 у Дніпровському районі м. Києва (кадастровий номер8000000000:63:131:0001), яка перебуває в оренді у ЗАТ «Київвтормет» та дозволено її використання для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового комплексу з підземним паркінгом та наземними паркінгами (гаражами), адміністративно-офісними приміщеннями, торговельно-розважальними, навчальними, оздоровчими закладами та іншими об`єктами загального користування.

У спірному випадку право на захист виникає за умови доведення позивачем факту порушення оскаржуваним рішенням його прав, свобод та інтересів, або того, що він є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано це рішення, а законність оскаржуваного рішення може бути перевірена лише після встановлення у позивача права на його оскарження.

Обґрунтовуючи право на звернення до суду, позивач посилається на те, що у спірному випадку зміна цільового призначення земельної ділянки оскаржуваним рішенням є незаконною, оскільки зазначена земельна ділянка, яка належить третій особі, межує із земельною ділянкою, яка перебуває в оренді у позивача та на якій знаходиться промислове підприємство. В свою чергу, промислові підприємства повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисною зоною, яка не повинна розглядатись як резерв розширення підприємств, сельбищної території і прирівняних до неї об`єктів.

У відповідності до вимог статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно частини першої статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до частини третьої статті 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що позивач не є власником земельної ділянки, цільове призначення якої змінено оскаржуваним рішенням КМР від 15 листопада 2016 року №431/1435.

Крім того, згідно наявної в матеріалах справи копії детального плану території в межах проспекту Возз`єднання, Харківського шосе, залізничної колії, вулиці Академіка Шліхтера у Дніпровському районі м. Києва у розділі 1.3 «Планувальні обмеження», - територія проектування частково розташована в межах промзони Березняки, зокрема ЗАТ «Фанери та плити» - відповідно до Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 07 липня 2015 року №05.03.02-07/29672 встановлено СЗЗ від лімітуючих джерел забруднення розміром 100м у північно-східному та східному напрямках у бік розміщення об`єктів житлово-громадського комплексу ПАТ «УКРВТОРЧОРМЕТ» та 300 м від лімітуючих джерел забруднення в інших напрямках. З урахуванням чого зроблено висновок, зокрема, щодо рекомендації дотримання санітарно-захисних зон та створення захисних рослинних поясів навколо виробничих підприємств та складських територій.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 07 липня 2015 року №05.03.02-07/296 за результатами санітарно-епідеміологічної експертизи функціонування багатоповерхового житлового комплексу по вул. Каунаській, 27 у Дніпровському районі м. Києва відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і може бути погоджений (затверджений).

На сторінці 124 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПАТ «УКРВТОРЧОРМЕТ» для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового комплексу з підземними та наземними паркінгами (гаражами), адміністративно-офісними приміщеннями, торговельно-розважальними, навчальними, оздоровчими закладами та іншими обєктами загального користування (зміна цільового призначення) на вул. Каунаській, 27 у Дніпровському районі м. Києва серед переліку обмежень у використанні земельної ділянки відповідно до класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:63:131:0001 має, зокрема, обмеження 03 - санітарно-захисна зона навколо об`єкта (7,7393 га).

Рішенням КМР від 23 липня 2015 року №825/1689 затверджено детальний план території в межах просп. Возз`єднання, Харківського шосе, залізничної колії, вул. Академіка Шліхтера у Дніпровському районі м. Києва відповідно до основних техніко-економічних показників, що додаються.

Наведене вказує, що у проектній документації третьої особи містяться обмеження щодо санітарно-захисних зон, на ймовірне порушення яких посилається позивач.

Разом з тим, позивачем не надано жодного доказу, який міг би підтвердити, що норми оскаржуваного рішення застосовуються чи можуть застосовуватися до позивача, порушують його права чи інтереси.

При цьому, доводи позивача щодо ймовірного порушення у майбутньому санітарно-захисних зон навколо спірної земельної ділянки, цільове призначення якої змінено оскаржуваним рішенням, не можуть бути підставою для визнання протиправним та скасування рішення КМР від 15 листопада 2016 року №431/1435.

З урахуванням викладеного, оскільки позивач не є власником земельної ділянки, цільове призначення якої змінено оскаржуваним рішенням, враховуючи, що судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено викладених в адміністративному позові доводів щодо ймовірного порушення у майбутньому санітарно-захисних зон навколо спірної земельної ділянки, та оскільки оскаржуване рішення не може бути застосоване до позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги нормативно та документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Фанери та плити» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту

Суддя: Н.А. Добрівська