Постанова

від 27.10.2022 по справі 320/13099/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/13099/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лісниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Михайла Грушевського Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Лісниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. М. Грушевського Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лісниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. М. Грушевського Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, в якому просило: застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Лісниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Михайла Грушевського Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ 25667047) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісники, вул. Ватутіна, буд. 40, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в Акті від 09.07.2021 № 835.

Позов обґрунтовано тим, що в ході проведення позапланової перевірки Лісниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Михайла Грушевського Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісники, вул. Ватутіна, буд. 40, встановлено порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, що є підставою для застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації вказаного об`єкта до усунення відповідних порушень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року позовні вимоги - задоволено.

Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Лісниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Михайла Грушевського Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ 25667047) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісники, вул. Ватутіна, буд. 40, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в Акті від 09.07.2021 № 835.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, що свідчить про порушення норм процесуального права.

На думку апелянта, оскільки ним до суду першої інстанції надано докази про усунення порушень, встановлених у Акті перевірки №835 від 09.07.2021, що свідчить про відсутність підстав для зупинення експлуатації школи.

До того ж, як відзначає апелянт, виявлені недоліки не створюють безпосереднього ризику виникнення та розвитку пожеж, та можуть створювати лише небезпеку завдання шкоди життю і здоров`ю людей лише у разі виникнення пожежі.

У даному випадку, відсутність сигналізації не може створювати загрози, оскільки завдання системи захисту - це сповіщати про існуючу пожежу, відтак підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем вказано про те, що відсутність протипожежної сигналізації є істотним порушенням, що може призвести до надзвичайної ситуації.

На думку позивача, наявність хоч одного із порушень є підставою для вжиття заходів реагування.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДСНС України у Київській області прийнято наказ від 29.06.2021 №781 про проведення позапланових перевірок, яким вирішено провести позапланову перевірку додержання та виконання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, зокрема, Лісниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Михайла Грушевського Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісники, вул. Ватутіна, буд. 40.

На підставі вказаного наказу Головним управлінням ДСНС України у Київській області видано посвідчення від 29.06.2021 № 4976 на проведення позапланової перевірки Лісниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Михайла Грушевського Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісники, вул. Ватутіна, буд. 40.

Як наслідок, у період з 08.07.2021 по 09.07.2021 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на підставі вказаного наказу та посвідчення проведена позапланова перевірка щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами проведення якої складений Акт від 09.07.2021 № 835.

У ході перевірки виявлено 8 порушень законодавчих та нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, а саме:

1) дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) школи не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні);

2) сходові клітки школи не забезпечені евакуаційним освітленням (пункт 2.31 глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні);

3) з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів школи не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (пункт 1.6 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні);

4) школу, сарай, гараж, котельню та водонапірну башту не обладнано блискавкозахистом відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд» (пункт 1.21 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні);

5) школу та котельню не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (пункт 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні);

6) пожежні резервуари школи не справні і не утримуються таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями (підпункт 2 пункту 2.1 глави 2 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні);

7) в коридорах та сходових клітках школи на шляхах евакуації використовуються облицювання стін з невизначеною пожежною небезпекою (облицювання стін в коридорах має бути з матеріалів з вищою пожежною небезпекою ніж Г2, В2, Д2, Т2, облицювання стін в сходових клітках має бути з матеріалів з вищою пожежною небезпекою ніж Г1, В1, Д2, Т2 відповідно до пункту 7.3.3 ДБН В.1.1- 7:2016) (пункти 2.23 глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні);

8) не здійснено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки (пункт 8 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України).

У свою чергу, відповідачем лише частково усунуто порушення, зазначені у акті перевірки, що підтверджується проектом та Актом перевірки відповідності вогнезахисту від 25.10.2021 №617-10/21, технічним звітом про проведення вимірювальних та випробувальних робіт, фотокопіями, посвідченням та журналами про проходження навчання працівників, договором №61/21 від 22.11.2021.

З урахуванням викладеного, вважаючи, що неусунуті порушення є такими, що мають за собою наслідок у вигляді застосування заходів реагування, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не усунув порушення, які виявлені в ході проведення перевірки, вказане свідчить про необхідність застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Лісниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Михайла Грушевського Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ 25667047) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісники, вул. Ватутіна, буд. 40, шляхом зобов`язання Відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в Акті від 09.07.2021 № 835.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

При цьому, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

У відповідності до статті 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно вимог частини десятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Частиною сьомою статті 7 вказаного Закону закріплено, що на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Статтею 66 Кодексу цивільного захисту України визначено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок до закону.

У відповідності до частини другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

З огляду на вказане, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки має право на звернення до суду з позовом про повне або часткове зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Положеннями частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (частина друга статті 70 Кодексу цивільного захисту України).

Аналогічні положення викладено у приписах частини п`ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно з якими виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

Таким чином, застосування заходів реагування можливо у разі виявлення порушень, які реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем під час проведення перевірки відповідача встановлено ряд порушень, які зазначені в Акті перевірки від 09.07.2021 № 835.

На думку контролюючого органу, застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Лісниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Михайла Грушевського Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ 25667047) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісники, вул. Ватутіна, буд. 40, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта є заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Позивач вважає, що наявні порушення є істотними та є такими, що несуть ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинять загрозу життю та здоров`ю людей.

При цьому, поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, який лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Так, згідно з п. 24 частини першої ст. 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Відповідно до вимог пункту 3.1 Національного класифікатору ДК 019:2010 «Класифікатор надзвичайних ситуацій», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року № 457 (далі - Класифікатор) «надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров`ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об`єкті, ведення там господарської діяльності".

У відповідності до п. 26 частини першої ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Відповідно до визначення ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Згідно з вимогами пункту 33 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Отже, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає як при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, так і за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від наслідків такого порушення, що підвищують ризик виникнення пожеж та шкідливого впливу небезпечних чинників при пожежі, яка уже виникла.

Таким чином, підставами для застосування заходів реагування в першу чергу є наявність встановлення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

При цьому, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417 затверджено Правила пожежної безпеки в Україні, які є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

У силу вимог пунктів 1, 2, 3 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об`єктів.

Керівник підприємства повинен визначити обов`язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту.

Обов`язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту передбачаються у посадових інструкціях, обов`язках, положеннях про підрозділ.

На кожному об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим.

У той же час, вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Втім, такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Відтак, існування (не усунення) хоча б одного з порушень, встановлених Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 по справі №823/589/16.

Оцінюючи ж наявність чи відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження усунення порушень відповідачем, слід звернути увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи відповідачем не доведено повне усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, встановлених під час позапланової перевірки, то на даний час існує загроза життю та/або здоров`ю людей.

Так, у відповідні Акту перевірки від від 09.07.2021 № 835 Головним управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області виявлено наступні порушення:

1) дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) школи не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (абзац перший пункту 2.5 глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні);

2) сходові клітки школи не забезпечені евакуаційним освітленням (пункт 2.31 глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні);

3) з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів школи не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (пункт 1.6 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні);

4) школу, сарай, гараж, котельню та водонапірну башту не обладнано блискавкозахистом відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд» (пункт 1.21 глави 1 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні);

5) школу та котельню не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (пункт 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні);

6) пожежні резервуари школи не справні і не утримуються таким чином, щоб забезпечити безперешкодний забір води пожежними автомобілями (підпункт 2 пункту 2.1 глави 2 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні);

7) в коридорах та сходових клітках школи на шляхах евакуації використовуються облицювання стін з невизначеною пожежною небезпекою (облицювання стін в коридорах має бути з матеріалів з вищою пожежною небезпекою ніж Г2, В2, Д2, Т2, облицювання стін в сходових клітках має бути з матеріалів з вищою пожежною небезпекою ніж Г1, В1, Д2, Т2 відповідно до пункту 7.3.3 ДБН В.1.1- 7:2016) (пункти 2.23 глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні);

8) не здійснено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки (пункт 8 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України).

У свою чергу, на виконання вказаних порушень відповідачем надано: договір №617-10/21 від 20.10.2021, укладений з ДП «Захист», згідно з яким підрядник зобов`язується виконати роботи з вогнезахисної обробки дерев`яних конструкцій покриття будівлі в кількості 1344 кв.м. просочувальною сумішшю з метою приведення деревини до I групи вогнезахисної ефективності; проект бюджету на 2022 рік; договір з ПП «Електропромтех», на встановлення системи блискозахисту, відремонтування з`єднання відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів за допомогою паяння; докази відремонтування пожежного резервуару, встановлення нового люку та наповнення його водою; проведення навчання керівного складу школи з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки; Проект на встановлення блискозахисту та Проект на встановлення протипожежної сигналізації.

Однак, не зважаючи на викладене, відповідачем на даний час не було усунуто всі недоліки.

При цьому, колегія суддів зазначає, що якщо правовідносини між суб`єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки стали спірними та перейшли у площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, складений за результатами контрольного заходу, є лише одним із доказів, що оцінюється судом при вирішення спору, поряд з іншими доказами.

З огляду на вказане, слід відзначити, що не усунені відповідачем порушення є істотними та несуть ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров`ю людей, оскільки впливають: на забезпечення безпеки роботи комплексу, безпеки його працівників, відвідувачів у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту; на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі; на ліквідацію пожежі, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків; на евакуацію людей та їх захисту від наслідків пожежі, надзвичайної ситуації.

При збереженні таких умов для працівників та відвідувачів закладу відповідача існує реальна загроза життю, отримання травм, або шкоди їх здоров`ю.

Отже, характер суспільної небезпечності встановлених під час перевірки відповідача порушень, а також наявність безпосередньої та реальної загрози життю та/або здоров`ю людей є обґрунтованими та беззаперечними.

Відтак, колегія суддів вважає, що з урахуванням принципу співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами, наявні підстави вважати, що недоліки, які залишились не усунутими відповідачем, є небезпечними для життя і здоров`я людей.

Неусунення невиправлених порушень може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій і, відповідно, ризику невідворотних негативних наслідків.

У той же час, колегія суддів зазначає, що застосування заходів реагування є лише тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю і здоров`ю людей.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 861/16924/16, від 12 листопада 2020 року у справі № 826/10796/16 та від 29 липня 2020 року у справі №160/1903/19.

Враховуючи вищевказане та перевіривши вказані порушення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до відповідача заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Лісниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Михайла Грушевського Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ 25667047) за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісники, вул. Ватутіна, буд. 40, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в Акті від 09.07.2021 № 835.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на не розгляд клопотання про слухання даноїх справи у відкритому судовому засіданні, колегія суддів оцнює критично, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи, що позивачем пред`явлено вимоги, які у відповідності до частини шостої статті 12 КАС України належать до справ незначної складності, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 дану справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

З огляду на вказане, дана справа підлягала розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому у даному випадку порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення даної справи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Лісниківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Михайла Грушевського Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук