Рішення

від 24.10.2022 по справі 120/33/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 жовтня 2022 р. Справа № 120/33/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича компанія "Світязь" - "Департамент землеустрою, кадастру та геоінформаційних систем" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю"Науково-виробнича компанія "Світязь" - "Департамент землеустрою, кадастру та геоінформаційних систем", у якому просить суд стягнути на його користь адміністративно-господарські санкції в сумі 31 838,46 грн. та пеню в сумі 2215,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що суб`єкт господарювання у спірних правовідносинах допустив порушення положень Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", працевлаштування інвалідів не забезпечив, суму адміністративно-господарських санкцій самостійно не сплатив, а відтак, спірна сума заборгованості підлягає стягненню у судовому порядку.

Ухвалою суду від 11.01.2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений строк відповідачем подано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що у 2020 році із 01 січня по 16 квітня на підприємстві працював працівник ОСОБА_1 , якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, по формі працевлаштування - сумісництво. ОСОБА_1 звільнений на підставі заяви від 16.04.2020 року, що підтверджується копією наказу № 21-К від 16.04.2020 року про звільнення.

Відповідач наголошує, що форс-мажорні обставини (непереборної сили), що діяли з 12 березня 2020 року, внаслідок введення Кабінетом Міністрів України карантину, унеможливили виконання Дочірнім підприємством TOB НВК Світязь - Департамент землеустрою , кадастру та геоінформаційних систем" вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо працевлаштування у 2020 році осіб з інвалідністю в кількості 1 робочого місця. Враховуючи дію форс-мажорних обставин, Дочірнє підприємство ТОВ "НВК "Світязь"- "Департамент землеустрою, кадастру та геоінформаційних систем", повністю звільняється від відповідальності щодо сплати суми адміністративно-господарської санкції та пені.

Також відповідачем надано пояснення, де зазначено, що ОСОБА_1 було влаштовано на роботу не за направленням центру зайнятості як інваліда. При прийомі його на роботу місце роботи для інваліда не створювалося і не атестовувалося. А відповідно до до вимог ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" робоче місце для інваліда повинно бути атестованим. І після звільнення ОСОБА_1 відповідачем розпочато роботу по створенню місця для інваліда та його атестації, але у зв`язку із введенням карантину на території України її не завершено. А тому у відповідача відсутній обов`язок протягом трьох робочих днів після звільнення ОСОБА_1 подачі форми № 3-ПН. А точкою відліку для подання звіту є дата відкриття вакансії. А датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення тудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

На підставі наведеного, відповідач вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Дочірнє підсприємство ТОВ "Науково-виробнича компанія "Світязь" - "Департамент землеустрою, кадастру та геоінформаційних систем" подало до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік за формою Ю-ПОІ, затвердженою наказом Мінсоцполітики України №591 від 27.08.2020р., де зазначило, що в 2020 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становила 13 осіб (рядок 01), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб (рядок 02), кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа (рядок 03), фонд оплати праці штатних працівників складає 827,8 грн. (рядок 04), середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 63,7 грн. (рядок 05), сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 31,9 грн. (рядок 06).

Вінницький міський центр зайнятості листом від 29.11.2021 р. повідомив Фонд, що ТОВ "Науково-виробнича компанія "Світязь" - "Департамент землеустрою, кадастру та геоінформаційних систем" протягом 2020 року звіт про працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" не подавало.

У зв`язку з невиконанням, на думку позивача, відповідачем нормативу щодо кількості штатних працівників осіб з інвалідністю, позивачем здійснено розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, яким до відповідача застосовано адміністративно-господарські санкції в сумі в сумі 31838,46 грн. та пеню в сумі 2215,60 грн., а всього на суму 34 054,06 грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно з підп.1 п.5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 №129, Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

Законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 ст. 20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (частини друга, третя статті 20 цього ж Закону).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання цієї норми наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». В контексті прийнятого Закону України «Про зайнятість населення» та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Аналізуючи вказане, періодичність подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 (справа № 806/1368/17).

Також, згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду).

Отже, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості, однак Закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників осіб з інвалідністю.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № П/811/693/17, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17.

Однак судом встановлено, що протягом 2020 року відповідач не подавав звіти про працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", що підтверджується листом Вінницького міського центру зайнятості № 04-17/3862-21 від 29.11.2021 року.

Відтак суд доходить висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, а саме неподання звіту за формою № 3-ПН є порушенням вищезгаданих норм та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 812/579/17 (провадження № К/9901/18289/18).

За правилами, визначеними статтею 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такою особою, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, яка самостійно звернулася до роботодавця або була направлений до нього державною службою зайнятості.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати центру зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію в порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю в порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17.

Водночас передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-XII юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку щодо сплати адміністративно-господарської санкції на користь Фонду настає або у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII, зокрема не виділення та не створення робочих місць, не надання центру зайнятості інформації, що має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 817/650/17.

Отже, зібраними та дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що відповідачем не вжито передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що Дочірнє підприємство ТОВ "Науково-виробнича компанія "Світязь" - "Департамент землеустрою, кадастру та геоінформаційних систем" не виконано у 2020 році норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 робочих місць у зв`язку із форс-мажорними обставинами, а саме введенням на території України карантину Постановою КМУ від 11.02.2020 №211 з 12.03.2021 та скорочення діяльності підприємства, тривалості робочого дня без припинення трудових відносин, виходячи із наступного.

Так, наказом цього товариства № 21-К від 16.04.2020 року звільнено ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю, із займаної посади помічника керівника малого підприємства без апарату управління (Класифікатор професій ДК - 003.2010 3436.3), із 16.04..2020 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України). Разом із тим згідно Наказу № 21-К ОСОБА_1 працював за сумісництвом. А умовою виконання нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством осіб із інвалідністю, для яких це місце є основним.

Відповідно до частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70, Відповідач подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік за формою 10-ПОІ, затвердженого наказом Мінсоцполітики України від 20.08.2020 року № 591. В даному звіті Відповідач чітко зазначив, що за 2020 році середньооблікова кількість штатних працівників в нього становила 13 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - о осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" становить 1 особа.

Таким чином протягом 2020 року, Відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 робочого місця, яке було зазначено у поданому звіті.

У разі виконання такого обов`язку вважається, що учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Разом з тим, звітів до Вінницького обласного центру зайнятості відповідачем подано не було.

А скорочення діяльності підприємства та тривалості робочого часу відбулося лише з 29.04.2020 згідно наказу № 51-а.

Суд зазначає, що періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, натомість передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17, від 13 липня 2020 року у справі №804/4097/18.

Верховний Суд розглядав справи з подібними правовідносинами (постанови від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, 13 червня 2018 року у справі №819/639/17, 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17) та висловлював правовий висновок про те, що закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316.

Беручи до уваги викладене, судом з наданих відповідачем доказів не вбачається, що ним подавалась протягом звітного періоду звітність до органів державної служби зайнятості за формою № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) або інших доказів того, що ним було створено робочі місця для працевлаштування інвалідів та здійснювались дії щодо розміщення таких вакансій.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині невиконання відповідачем обов`язку з подачі звітності про наявність вакансій для осіб з інвалідністю та невиконання нормативу, призначеного для працевлаштування осіб з інвалідністю є обґрунтованими.

Доказів того, що відповідачем виділено та створено робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не надано та не доведено факту інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ст. ст. 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст.90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність витрат суб`єкта владних повноважень пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для стягнення судових витрат з відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Світязь" - "Департамент землеустрою,картограції та кадастру" на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 31838,46 грн. (тридцять чодну тисячу вісімсот тридцять вісім гривень 46 копійок) та пеню в сумі 2215,60 (дві тисячі двісті п`ятнадцять гривень 60 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135-а, м.Вінниця, 21100, Код ЄДРПОУ 13308892)

Відповідач: Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Світязь" - "Департамент землеустрою, кадастру та геоінформаційних систем" (вул. Лебединського, 15, м. Вінниця, 21034. Код ЄДРПОУ 31041513)

Суддя Комар Павло Анатолійович