Рішення

від 18.10.2022 по справі 903/467/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 жовтня 2022 року Справа № 903/467/22

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Грачук Вадим Сергійович

за участю представників сторін:

від позивача: Алєксандров В.В. ордер серія ВО №1038542 від 29.07.2022

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/467/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВАОР НУТРІШН до Товариства з обмеженою відповідальністю Актив Універсум про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2022 ТОВ СВАОР НУТРІШН надіслало на адресу суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Актив Універсум, в якому просить:

1.Визнати недійсними договір купівлі-продажу комбайна №17/07 від 26.06.2020; акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу №17/07 від 26.06.2020; накладну №17/07 від 27.07.2020.

2. Застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу комбайна №17/07 від 26.06.2020, акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу №17/07 від 26.06.2020 та накладної№17/07 від 27.07.2020, а саме:

Скасувати державну реєстрацію (перереєстрацію) зернозбирального комбайна JONH DEERE 9780і СТS, 2007 року випуску, Z09780А080281, номер двигуна: НОМЕР_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю Актив Універсум (код ЄДРПОУ 39173446).

3. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Актив Універсум (код ЄДРПОУ 39173446) зернозбирального комбайна JONH DEERE 9780і СТS, 2007 року випуску, НОМЕР_2 , номер двигуна: НОМЕР_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВАОР НУТРІШН (код ЄДРПОУ 41469532).

Ухвалою суду від 07.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.139-140).

11.07.2022 представник позивача надіслав на електронну адресу суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Актив Універсум» (а.с.142-144) та 13.07.2022 докази направлення відповідачу копії позовної заяви із долученими до неї документами на адресу: вул.Чернишевського,114В/14, м.Луцьк, 43016 (а.с.147-149).

Протокольною ухвалою від 01.08.2022 у зв`язку з неотриманням документів відповідачем та з метою надання можливості відповідачу подати відзив на позовну заяву, в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 29.08.2022 о 15:00 год. Відповідачу у строк протягом 10 днів надіслати на адресу суду відзив на позовну заяву. Запропоновано представникам позивача протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позовну заяву, надіслати на адресу суду письмові заперечення на відзив (а.с.163-166).

12.08.2022 представник відповідача надіслав на електронну адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю. Будь-які обставини не відображені у даному відзиві вважати такими, що потребують окремих пояснень щодо їх визнання чи не визнання відповідачем (а.с.170-171).

15.08.2022 представник позивача надіслав на електронну адресу суду відповідь на відзив, в якій просить суд не брати до уваги викладеного у відзиві на позовну заяву і задовольнити позовну заяву в повному обсязі (а.с.172-174).

Протокольною ухвалою від 29.08.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті (а.с.187-188).

Ухвалою суду від 29.08.2022 повідомлено ТОВ СВАОР НУТРІШН та ТОВ Актив Універсум про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 27.09.2022 о 10:00 год. (а.с.189).

У зв`язку з перебуванням судді Гарбара І.О. у відпустці судове засідання, що призначене на 27.09.2022 о 10:00 год., не відбулося, про що помічником судді на підставі пункту 14 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Волинської області від 22.10.2021 (зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів від 22.11.2021) складена відповідна довідка від 26.09.2022 (а.с.204).

Ухвалою суду від 28.09.2022 суд розгляд справи по суті призначив на 05.10.2022 о 10:00 год (а.с.205).

Ухвалою суду від 05.10.2022 відкладено розгляд справи по суті на 18.10.2022 о 10:45 год (а.с.213).

Представник відповідача в призначене судове засідання не з`явився, 18.10.2022 на електронну адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з перебуванням представника в іншому судовому засіданні, а також просить витребувати у позивача оригінали приєднаних до позовної заяви доказів належності майна позивачу та належним чином засвідчені копії приєднаних документів кримінального провадження, для їх дослідження на стадії дослідження доказів.

Зазначає, що позивачем не було засвідчено жодної копії приєднаних документів, що спричинює об`єктивні сумніви у відповідача щодо їх належності та достовірності, а також наявності оригіналів правовстановлюючих документів у позивача на дане майно та виникнення у нього права на захист.

Представник позивача в судовому засіданні просить суд позов задовольнити в повному обсязі. Щодо незасвідчених документів зазначив, що всі документи прошиті, пронумеровані та скріплені печаткою представника позивач із зазначенням «Згідно з оригіналом» та датою.

Щодо оригіналів документів зазначив, що вони знаходяться в матеріалах кримінального провадження.

Щодо відкладення розгляду справи.

Статтею 194 ГПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Окрім цього, численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1статті 6 Право на справедливий суд Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в розумний строк через затримки у провадженні, в основному з вини судів.

Проте, відповідачем не було доведено суду неможливості заміни представника, а також неможливості розгляду справи без участі представника. Також судом враховано, що відкладення розгляду справи може призвести до затягування строків розгляду спору та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на те, що матеріали справи містять позицію сторін, що викладена у поданих ними письмових документах, правом безпосередньої участі в розгляді справи відповідач та його представник не скористалися, суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для відкладенні розгляду справи та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладенні розгляду справи.

Щодо витребування у позивача оригіналів документів.

В силу вимог ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Оскільки, подані документи належним чином засвідчені, суд протокольною ухвалою вирішив відмовити у задоволенні даного клопотання.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, а також враховуючи подані представниками сторін відзив, відповідь на відзив, суд враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Сваор Нутрішн» придбало зернозбирального комбайна JONH DEERE 9780і СТS, 2007 року випуску, заводський номер: НОМЕР_2 , номер двигуна: НОМЕР_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу №2/04 від 21.11.2017, специфікацією №1 від 21.11.2017 до договору №2/04 від 21.11.2017, фактурою від 04.12.2017, митною декларацією від 28.12.2017, платіжним дорученням в іноземній валюті від 21.12.2017 про оплату за купівлю комбайна, платіжними дорученнями №75 від 27.12.2017 та №76 від 28.12.2017 про сплату митних платежів при розмитнені комбайна, свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 (а.с.7-17,19).

З доводів позивача слідує, що комбайн незаконно перереєстрований на ТОВ Актив Універсум на підставі договору купівлі-продажу комбайна №17/07 від 26.06.2020, накладної №17/07 від 27.07.2020, акту прийому передачі від 26.06.2020 (а.с.28-31), оскільки ТОВ «СВАОР НУТРІШН» не відчужував будь-кому названого вище комбайна.

В подальшому позивач звернувся із заявою про вчинення злочину до ГУНП у Волинській області.

17.02.2021 згідно витягу з ЄРДР про даний факт внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст.358 КК України (а.с.18).

12.10.2021 слідчим СУ ГУНП у Волинській області, в порядку визначеному кримінальним процесуальним законом, були вилучені з Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області оригінали документів, які послужили підставою для реєстрації спірного комбайна за ТОВ Актив Універсум, зокрема договір купівлі-продажу комбайна №17/07 від 26.06.2020, акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу №17/07 від 26.06.2020, накладну №17/07 від 27.07.2020 (а.с.22-24, 34).

Для встановлення чи виконані підписи на даних документах директором ТОВ СВАОР НУТРІШН ОСОБА_1 , слідчим СУ ГУНП у Волинській області згідно постанови від 13.10.2021 призначена судова-почеркознавча експертиза (а.с.26-27).

Згідно висновку експерта Волинського відділення ЛНДІСЕ МЮ України №8799 від 24.12.2021 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи констатовано, що (а.с.39-56):

1. Підпис у графі Директор Джулінський О.Л. в договорі купівлі-продажу комбайна №17/07 від 26.06.2020 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

2. Відповісти на питання: Ким, ОСОБА_2 , чи іншою особою виконаний підпис у графі «Директор ОСОБА_2 » в договорі купівлі-продажу комбайна №17/07 від 26.06.2020? не представляється можливим в зв`язку з тим, що зразки підписів і почерку громадянина ОСОБА_2 не були надані ні з постановою слідчого про призначення почеркознавчої експертизи, ні у відповідь на клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

3. Підпис в графі Директор ОСОБА_1 в акті приймання-передачі до договору купівлі-продажу №17/07 від 26.06.2020 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

4. Відповісти на питання: Ким, ОСОБА_2 , чи іншою особою виконаний підпис у графі «Директор ОСОБА_2 » в акті прийому-передачі до договору купівлі-продажу №17/07 від 26.06.2020? - не представляється можливим в зв`язку з тим, що зразки підписів і почерку громадянина ОСОБА_2 не були надані ні з постановою слідчого про призначення почеркознавчої експертизи, ні у відповідь на клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

5. Підпис в графі у графі Відвантажив в накладній №17/07 від 27.07.2020 -виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

6. Відповісти на питання: Ким, ОСОБА_2 , чи іншою особою виконаний підпис у графі «Отримав» в накладній №17/07 від 27.07.2020? - не представляється можливим в зв`язку з тим, що зразки підписів і почерку громадянина ОСОБА_2 не були надані ні з постановою слідчого про призначення почеркознавчої експертизи, ні у відповідь на клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

7. Відповісти на питання: Ким, ОСОБА_2 , чи іншою особою виконаний підпис у графі «Керівник» в заяві вх. №1472 від 31.07.2020? - не представляється можливим в зв`язку з тим, що зразки підписів і почерку громадянина ОСОБА_2 не були надані ні з постановою слідчого про призначення почеркознавчої експертизи, ні у відповідь на клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

8. Відповісти на питання:Ким, ОСОБА_2 , чи іншою особою виконаний підпис у графі «Директор ТОВ «Актив Унівепсум» в наказі №1А-2 від 30.07.2020? - не представляється можливим в зв`язку з тим, що зразки підписів і почерку громадянина ОСОБА_2 не були надані ні з постановою слідчого про призначення почеркознавчої експертизи, ні у відповідь на клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

Відповідно до ст.98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Згідно з висновком, якій міститься у Постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №752/21411/17 та у Постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №759/15556/18, та на підставі ч.4 ст.236 ГПК України враховується господарським судом, висновки експерта, які проведені у кримінальному провадженні містять інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений, та є належними і допустимим доказами, дослідженими судом відповідно до визначеного законом порядку. У випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні особа має право заявити клопотання про призначення експертизи, виклавши у клопотанні підстави незгоди з цим висновком та зазначивши вимоги до повторної експертизи спірних договорів.

Звертаючись до суду з позовом та, посилаючись на те, що оспорюваний правочин, акт прийому-передачі та накладну не укладав і не підписував, позивач просить:

- Визнати недійсними договір купівлі-продажу комбайна №17/07 від 26.06.2020; акт прийому-передачі до договору купівлі-продажу №17/07 від 26.06.2020; накладну №17/07 від 27.07.2020.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України).

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог.

У частині другій статті 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При зверненні до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 19 лютого 2009 року у справі «Марченко М. В. проти України», заява № 4063/04) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо «права» як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.

Тобто, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

У такому випадку власник комбайна вправі захищати своє порушене право на користування комбайна, спростовуючи факт укладення ним договору купівлі-продажу у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин.

Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник комбайна, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такого майна.

Отже, правочин , який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний судом недійсним (постанова Верховного суду №454/148/20 від 20.04.2022).

Позивачем також заявлена вимога про скасування державної реєстрації (перереєстрацію) зернозбирального комбайна JONH DEERE 9780і СТS, 2007 року випуску, НОМЕР_2 , номер двигуна: НОМЕР_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю Актив Універсум (код ЄДРПОУ 39173446).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19) та багатьох інших.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)).

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача права володіння майном; відсутність або наявність в особи права володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Подібні висновки сформульовані в постанові Великої палати Верховного Суду № 199/8324/19 від 13.07.2022.

Враховуючи викладене вище, оскільки правочин не підписаний директором ТОВ СВАОР НУТРІШН, а отже останній не укладено, то такий договір не може бути визнаний судом недійсним, а тому визнання недійсними акта прийому-передачі до договору купівлі-продажу №17/07 від 26.06.2020, накладної №17/07 від 27.07.2020 та скасування державної реєстрації (перереєстрації) комбайна не є необхідним для відновлення права позивача, а тому ці вимоги до задоволення не підлягають.

Щодо вимоги позивача про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Актив Універсум зернозбирального комбайна JONH DEERE 9780і СТS, 2007 року випуску, НОМЕР_2 , номер двигуна: НОМЕР_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВАОР НУТРІШН (код ЄДРПОУ 41469532), судом враховано наступне.

25 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 278/607/17, провадження № 61-2068св21 (ЄДРСРУ № 105402372) досліджував питання щодо витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом подання віндикаційного позову.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Згідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

ЦК України передбачено як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц указала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц).

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Враховуючи викладене вище, оскільки правочин не підписаний директором ТОВ СВАОР НУТРІШН, вимога позивача про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Актив Універсум зернозбирального комбайна JONH DEERE 9780і СТS, 2007 року випуску, заводський номер: НОМЕР_2 , номер двигуна: НОМЕР_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВАОР НУТРІШН підлягає до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 18900,00 грн. відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач отримав кошти за комбайн готівкою, оскільки даний факт не підтверджено документально.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Актив Універсум (вулиця Кибальчича,81, місто Харків, 72002, код ЄДРПОУ 39173446) зернозбирального комбайна JONH DEERE 9780і СТS, 2007 року випуску, заводський номер: НОМЕР_2 , номер двигуна: НОМЕР_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВАОР НУТРІШН (вулиця Шопена,22А, місто Луцьк, 43005, код ЄДРПОУ 41469532).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Актив Універсум (вулиця Кибальчича,81, місто Харків, 72002, код ЄДРПОУ 39173446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВАОР НУТРІШН (вулиця Шопена,22А, місто Луцьк, 43005, код ЄДРПОУ 41469532) 18900,00 грн. (вісімнадцять тисяч дев`ятсот гривень) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.10.2022.

СуддяІ. О. Гарбар