Рішення

від 18.10.2022 по справі 906/195/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/195/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальне рішення"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айпі 2010"

про розірвання договору та стягнення 55 000,00 грн.

ТОВ "Стальне рішення" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Айпі 2010" у якому просить розірвати договір поставки №35/01/2022, укладений 25 січня 2022 між ТОВ "Стальне рішення" (покупець) та ТОВ "Айпі 2010" (постачальник) на поставку товару, а саме решітки нж 30х150х1000 (вічко 30х30х2) у кількості 24 шт, та жолобу нж 2х130х2000 АIS1304 у кількості 12 шт та стягнути 55 000,00 грн коштів, перерахованих у якості попередньої оплати за не поставлений товар.

Ухвалою суду від 11.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 906/195/22 за правилами загального позовного провадження.

Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

02.06.2022 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача. При цьому позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Ухвалою суду від 09.06.2022 строк підготовчого провадження продовжено.

05.09.2022 від позивача до суду надійшло повторна заява про розгляд справи без його участі.

06.09.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представники сторін не з`явились.

Ухвала суду від 06.09.2022 направлена на адреси сторін, повернулась до суду з відміткою відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останніх в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2022 між ТОВ "Стальне рішення" (позивач/покупець) та ТОВ "Айпі 2010" (відповідач/постачальник) укладено договір поставки №35/01/2022.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця комплект металевих конструкцій, виготовлений за кресленням, наданим покупцем, надалі - товар, в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Строк поставки товару встановлюється в специфікації (п. 3.1 договору).

Розрахунок здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника ( п. 4.1 договору).

Згідно п.4.2 договору вартість товару та порядок розрахунків встановлюється в специфікації.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним договором (п. 6.1 договору).

У разі несвоєчасної поставки постачальником товару, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 3% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день порушення зобов`язання (п. 6.2 договору).

У разі порушення покупцем строку оплати товару (крім авансових платежів) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 3% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення ( п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 8.5 цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому договору.

25.01.2022 сторонами була підписана специфікація № 1 до вказаного договору, у якій сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість.

Згідно п. 2 специфікації загальна вартість товару складає 69 600,00 грн.

Термін виготовлення та доставки товару складає 10 робочих днів з дня отримання передоплати ( п. 3 специфікації).

В п. 5 специфікації передбачено, що замовник здійснює повну оплату в сумі 59 600,00 грн. Доплату в сумі 10 000,00 грн після повідомлення про готовність товару від постачальника, до відвантаження товару замовнику.

Відповідачем був виставлений позивачу рахунок на оплату № 18 від 25.01.2022 на загальну суму 69 600,00 грн.

25.01.2022 згідно платіжного доручення №56 позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату за товар по рахунку № 18 у розмірі 55 000,00 грн.

Однак, в установлений строк відповідач товар не поставив, повідомлень про його готовність не надходило.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, а тому просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 55 000,00 грн та розірвати договір поставки №35/01/2022 від 25.01.2022.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбаченихГосподарським Кодексом України.

У відповідності дост.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому,ст.12 Цивільного кодексу Українипередбачає, що особа здійснює свої цивільніправа вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу Українитастаттею 526 Цивільного Кодексу Українипередбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7ст.193 ГК України).

Відповідност. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно дост.175 Господарського кодексу України,майново-господарськими визнаються цивільно-правовізобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносинпри здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язанасторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другоїсторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона маєправо вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюютьсяЦивільним кодексом Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно дост. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимогст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 Цивільного кодексу Українипередбачає, що за договором поставкипродавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язуєтьсяпередатиу встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним,домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки,у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Враховуючи викладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 55 000,00 грн коштів перерахованих у якості попередньої оплати обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач доказів повернення коштів або поставки товару суду не надав.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Судом встановлено та відповідачем не спростовано факт порушення умов договору поставки №35/01/2022 від 25.01.2022, невиконання зобов`язань щодо поставки товару, у зв`язку з чим суд прийшов висновку, що неотримання позивачем очікуваного при укладенні договору у вигляді поставки товару підтверджує істотність порушення відповідачем умов договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №35/01/2022 від 25.01.2022 позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а тому позовні вимоги позивача про розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зіст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписамист. 79 Господарського процесуального Кодексу Українипередбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір поставки №35/01/2022, укладений 25 січня 2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальне рішення" (код ЄДРПОУ 43093140) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айпі 2010" (код ЄДРПОУ 41428852) на поставку товару, а саме решітки нж 30Х150Х1000 (вічко 30Х30Х2) у кількості 24 шт., та жолобу нж 2Х130Х2000 АІS1304 у кількості 12 шт.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айпі 2010" (11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Грушевського, буд. 42, код ЄДРПОУ 41428852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальне рішення"(02098, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 12, код ЄДРПОУ 43093140) - 55 000,00 грн заборгованості, 4 962,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.10.22

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 - сторонам (рек)