Рішення

від 27.10.2022 по справі 910/6261/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2022Справа № 910/6261/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Петфуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохелс»

про стягнення 230865,03 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тотал Петфуд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохелс» про стягнення 230865,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Контракту №161121 від 16.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого за позивачем утворилась заборгованість у розмірі 169000 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційних втрат у розмірі 27737,55 грн, 3% річних у розмірі 3738,27 грн та пеню у розмірі 30389,21 грн.

Відповідач не заперечив щодо наявності заборгованості перед позивачем, разом з тим заперечив щодо порядку нарахування штрафних санкцій позивачем, надавши власний розрахунок штрафних санкцій.

У зв`язку зі сплатою відповідачем основної заборгованості позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог та задовольнити позовні вимоги у новій редакції, а саме стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 27737,55 грн, 3% річних у розмірі 4287,56 грн та пеню у розмірі 18976,73 грн

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тотал Петфуд» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біохелс» (далі - Покупець) укладено Контракт №161121 (далі - Контракт), відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити борошно м`ясо-кісткове (куряче) українського походження (далі - Товар), згідно Додатків до цього контракту, які є невід`ємною частиною. (п.1.1. Контракту)

Відповідно до п.4.1. Контракту ціна за одиницю Товару визначається Додатками до цього Контракту.

Загальна вартість Контракту становить загальну суму Додатків до цього Контракту. (п.4.2. Контракту)

Згідно з п.6.1. Контракту Покупець повинен здійснити оплату Товару на умовах визначених Додатками до Контракту.

Відповідно до п.9.1. Контракту право власності на товар переходить до Покупця з моменту передачі Товару Покупцю та підписання видаткової накладної.

Згідно з п.12.1. Контракту термін дії Контракту встановлюється з дня його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2022.

У Додатку від 16.11.2021 до Контракту сторонами було визначено, що товар поставляється на умовах FCA - м. Черкаси, пров. А. Пашкевича, 1 (далі - пункт завантаження). (п.3.1. Додатку до Контракту)

Відповідно до п.5 Додатку до Контракту загальна вартість партії Товару складає 322500 грн з ПДВ.

У пункті 6 Додатку до Контракту сторони визначили, що оплата за товар здійснюється Покупцем на рахунок Продавця протягом 10 календарних днів після відвантаження товару в «пункті завантаження» і видачі супровідних документів на товар.

Положеннями ч.ч.1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, передбачається, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач на виконання умов Договору поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 322500 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи підписаної обома сторонами копії видаткової накладної №014 від 18.11.2021.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було частково сплачено вартість поставленого товар на загальну суму 153500 грн, що підтверджується наявними матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями №3851 від 01.12.2021 на суму 70000 грн, №3900 від 07.12.2021 на суму 25000 грн, №4000 від 17.12.2021 на суму 10000 грн, №4070 від 23.12.2021 на суму 10000 грн, №48 від 11.01.2022 на суму 17500 грн, №628 від 10.06.2022 на суму 5000 грн, №645 від 17.06.2022 на суму 5000 грн, №663 від 23.06.2022 на суму 5000 грн, №691 від 01.07.2022 на суму 5000 грн та №726 від 08.07.2022 на суму 1000 грн.

Так, за відповідачем утворилась заборгованість з оплати поставленого товару у розмірі 169000 грн.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до відкриття провадження у справі було сплачено 10000 грн, згідно платіжних доручень №741 від 15.07.2022 на суму 5000 грн, №775 від 22.07.2022 на суму 5000 грн, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Також, як вбачається з пояснень відповідача та платіжного доручення №984 від 29.08.2022 відповідачем було сплачено 159000 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 169000 грн та необхідність закриття провадження у справі у вказаній частині.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4287,56 грн, інфляційних втрат у розмірі 27737,55 грн та пені у розмірі 18976,73 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до п.10.1. Договору, у разі прострочення грошового зобов`язання за цим Договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та пені, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Перевіривши надані розрахунки 3% річних, судом встановлено, що надані розрахунки містять арифметичні неточності.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 4234,57 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30476 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем додано до матеріалів справи: копію Договору про надання правової допомоги №24-1/2018 від 03.12.2018 з додатком, копію рахунку на оплату №73-910/6261/22 від 02.08.2022 на суму 20850 грн, копію акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.09.2022 на суму 30476 грн, платіжне доручення №192 від 15.08.2022 на суму 20850 грн, ордер №АІ1252841 від 17.07.2022 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3783/10 від 30.10.2008.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 30476 грн.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник у зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, тобто з вини відповідача та часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі №910/6261/22 в частині позовних вимог про заборгованості в розмірі 159000 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч) грн закрити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біохелс» (03022, м. Київ, вул. Козацька, буд. 120/4; ідентифікаційний код 42779051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Петфуд» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, оф. 408/5; ідентифікаційний код 42622263) інфляційні втрати у розмірі 27737 (двадцять сім тисяч сімсот тридцять сім) грн 55 коп., 3% річних у розмірі 4234 (чотири тисячі двісті тридцять чотири) грн 57 коп., пеню у розмірі 18976 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят шість) грн 73 коп., а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 3149 грн (три тисячі сто сорок дев`ять) грн 24 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30476 (тридцять тисяч чотириста сімдесят шість) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 27.10.2022.

Суддя Я.В. Маринченко