Рішення

від 18.10.2022 по справі 911/698/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2022 р. м. Київ Справа № 911/698/22

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Білоцерківської міської ради, Київська обл., м. Біла Церква

до Фізичної особи-підприємця Пономаренка Андрія Анатолійовича, Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Шкарівка

про стягнення 1295507,45 грн.

Секретар судового засідання: Самусь В.С.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Білоцерківська міська рада (позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Пономаренка Андрія Анатолійовича (відповідач) про стягнення 1295507,45 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок бездіяльності відповідача, який починаючи з 2016 р., а саме з моменту закінчення терміну дії договору оренди землі від 16.04.2010 р., не здійснював дій щодо отримання відповідного документа, що посвідчує його право користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташовано його нерухоме майно, що призвело до безоплатного користування ним земельною ділянкою, площею 0,9161 га., Білоцерківській міській територіальній громаді в особі Білоцерківської міської ради було завдано збитків на суму 1295507,45 грн. Вказані збитки, які позивач, посилаючись на ст.ст. 22 та 1166 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача, нараховані за період з 18.03.2016 р. по 01.09.2021 р., та полягають в неотриманні орендної плати за землю.

28.06.2022 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити повністю у задоволенні позову. Відповідач, посилаючись на те, що Пономаренко А.А. є власником комплексу нежитлових будiвель критоп ковзанки: літ. «А» пл. 8,1 кв.м., «Б» пл. 132,5 кв.м., «В» пл. 128,3 кв.м., «Г» пл. 52,0 кв.м. та споруд, за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Мазепи. 89, як фізична особа, а не як Фізична особа-підприємець, вважає, що справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства. Також, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, відповідач зазначає, що не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. Відповідач вказує на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому позовні вимоги Білоцеркiської міської ради не підлягають задоволенню. Відповідач також вказує на те, що позивачем не надано витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки за 2016 рік, що виключає можливість обчислювати розмір збитків у вигляді не отриманоп орендної плати за землю у період з 2016 року по 11.06.2019 рік. Відповідач посилається на те, що в Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку відсутня iнформацiя про дату реєстрації права власності, тоді як, за твердженням відповідача, сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:03:017:0009 є об`єктом цивільних прав виключно з моменту державноп реєстрації права власності на неї за Білоцерківською міською радою. Також відповідач заявляє про сплив позовної давності щодо стягнення збитків за період з 18.03.2016 р. по 30.04.2019 р. на загальну суму 748252,25 грн.

12.08.2022 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що заявлений Білоцерківською міською радою позов стосується Фізичної особи-підприємця Пономаренка Андрія Анатолійовича, як суб`єкта господарювання, який здійснює свою підприємницьку діяльність на земельній ділянці комунальної власності з метою отримання прибутку, а тому цей спір належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Також позивач, посилаючись на ст. 764 ЦК України та ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», вказує, що договір оренди земельної ділянки від 16.04.2010 р. № 88 є поновленим на той самий строк, на який було його укладено, оскiльки Білоцерківська мiська рада не заперечувала проти поновлення договору оренди землі (що можна кваліфікувати як «мовчазна згода» орендодавця на пролонгацію договору), а орендар - Фiзична особа-підприємець Пономаренко Андрiй Анатолійович фактично продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, та не платив орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності загальною площею 0,9161 га з кадастровим номером 3210300000:03:017:0009.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.08.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.09.2022 р.

19.09.2022 р. до господарського суду Київської області через систему Електронний суд від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій відповідач заявляє про сплив позовної давності щодо стягнення збитків за період з 18.03.2016 р. по 30.04.2019 р. на загальну суму 748252,25 грн., а саме: з 18.03.2016 р. по 31.12.2016 р. - 180728,35 грн., січень - грудень 2017 року - 243224,53 грн., січень - грудень 2018 року - 243224,53 грн., січень - квітень 2019 року - 81074,84 грн. (243224,53/12 x 4).

17.10.2022 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій він просить провести судове засідання у справі № 911/698/22 за відсутності його представника.

17.10.2022 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить відкласти судове засідання по справі № 911/698/22.

Представник позивача у судовому засіданні 20.09.2022 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі. У всі інші підготовчі та судові засідання представник позивача не з`явився. Як вже зазначалось, 17.10.2022 р. до суду надійшло клопотання позивача, в якому він просив відкласти судове засідання. Вказане клопотання судом не задоволено, з огляду на те, що розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі у зв`язку з неявкою представника позивача, при цьому представник позивача був присутній у судовому засіданні 20.09.2022 р. та надавав пояснення по суті спору, крім того, позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив. Також судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 195 ГПК України суд обмежений тридцятиденним строком розгляду справи по суті з дня початку розгляду справи по суті. Як вже зазначалося, розгляд справи по суті розпочато 20.09.2022 р.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 19.07.2022 р. проти позову заперечував. У всі інші підготовчі та судові засідання представник відповідача не з`явився. Як вже зазначалось, 17.10.2022 р. до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи без участі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з інформаційної довідки № 290792177 від 16.12.2021 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта Пономаренка Андрія Анатолійовича (код НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаною адресою знаходиться нерухоме майно, а саме: комплекс нежитлових будiвель критоп ковзанки літ. «А» пл. 8,1 кв.м., «Б» пл. 132,5 кв.м., «В» пл. 128,3 кв.м., «Г» пл. 52,0 кв.м. та споруди, які належать на праві приватної власності Пономаренку Андрію Анатолійовичу, про що 27.02.2009 р. до реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відповідний запис.

16.04.2010 р. Білоцерківською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Пономаренком Андрієм Анатолійовичем (орендар) згідно з рішенням міської ради № 1236 від 22.12.2009 р. «Про передачу земельних ділянок в оренду» було підписано договір № 88 оренди землі.

Відповідно до п.п. 1, 2 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,9161 га з кадастровим номером 3210300000:03:017:0009 під розміщення критої льодової ковзанки з штучним льодовим покриттям, яка знаходиться за адресою: м. Бiла Церква, вул. Щорса, 89.

Договір укладено терміном на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у місті Біла Церква Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2011 р. за № 321030004000106.

16.04.2010 р. Білоцерківською міською радою було передано, а Фізичною особою-підприємцем Пономаренком Андрієм Анатолійовичем прийнято обумовлену договором № 88 від 16.04.2010 р. земельну ділянку, яка знаходиться на вул. Щорса, 89, що підтверджується актом від 16.04.2010 р. приймання-передачі земельної ділянки, що передається в оренду відповідно до договору оренди землі.

Пунктом 35 договору встановлено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Надалі вул. Щорса у місті Біла Церква перейменовано на вул. Івана Мазепи.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час підписання договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно з ст. 20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час підписання договору оренди землі) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

З огляду на те, що згідно з п. 8 договору його було укладено строком на 5 років, то строк дії договору № 88 оренди землі від 16.04.2010 р., державну реєстрацію якого було проведено 17.03.2011 р., закінчився 17.03.2016 р.

Акта прийому-передачі щодо повернення Фізичною особою-підприємцем Пономаренком Андрієм Анатолійовичем земельної ділянки орендодавцю - Білоцерківській міській раді матеріали справи не містять.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:03:017:0009 площею 0,9161 га, розташована за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Мазепи (Щорса), 89, є комунальною власністю з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку; вид використання: під розміщення критої льодової ковзанки з штучним льодовим покриттям, що підтверджується доданою до позову Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області № 822-32-VII від 25.05.2017 р. надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельноп дiлянки в натурі (на місцевості) Фiзичній особі-підприємцю Пономаренку Андрію Анатолійовичу під розміщення критоп льодовоп ковзанки з штучним льодовим покриттям за адресою:м. Біла Церква, вул. Івана Мазепи, 89 площею 0,9161 га (з них: під спорудами - 0,2358 га, під проїздами, проходами, площадками 0,6437 га, під зеленими насадженнями - 0,0366 га), за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква. Кадастровий номер 3210300000:03:017:0009.

Однак до Білоцерківської міської ради Київської відповідачем не було подано на затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельноп дiлянки в натурі (на місцевості) Фiзичній особі-підприємцю Пономаренку Андрію Анатолійовичу під розміщення критоп льодовоп ковзанки з штучним льодовим покриттям за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Мазепи, 89 площею 0,9161 га.

Також 09.02.2021 р. відповідач звернувся до Білоцерківської міської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під розміщення спортивної споруди з майданчиком для паркування автомобілів для відвідувачів площею 0,9161 га, розташованої за адресою: м. Бiла Церква, вул. Івана Мазепи (Щорса), 89.

Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області № 633-12-VIІI від 29.04.2021 р. надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельноп дiлянки в натурі (на місцевості) Фiзичній особі-підприємцю Пономаренку Андрію Анатолійовичу з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Мазепи, 89 площею 0,9161 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква. Кадастровий номер 3210300000:03:017:0009.

Однак до Білоцерківської міської ради Київської відповідачем не було подано на затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельноп дiлянки в натурі (на місцевості) Фiзичній особі-підприємцю Пономаренку Андрію Анатолійовичу з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, за адресою: м. Біла Церква, вул. Івана Мазепи, 89 площею 0,9161 га.

Листом № 30184/5/10-36-24-06 від 20.12.2021 р. Головне управління Державної податкової служби у Київській області у відповідь на запит Білоцерківської міської ради Київської області повідомило, що Пономаренко Андрій Анатолійович, який перебуває на обліку в ГУ ДПС Київської області (Білоцерківська ДПІ), як фізична особа-підприємець, з 2016 року до Білоцерківської ДПІ ГУ ДПС у Київській області декларацій з плати за землю не подавав та не сплачував податок за земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Івана Мазепи, буд. 89, м. Біла Церква, загальною площею 0,9161 га, кадастровий номер 3210300000:03:017:0009. Також вказуючи на те, що підставою для нарахувань орендної плати є договір оренди землі такої земельної ділянки, просила надати інформацію, щодо укладеного договору оренди землі з ФОП Пономаренком А.А., для подальшого відпрацювання.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Позивач у позовній заяві, посилаючись на ст.ст. 22 та 1166 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача збитки, нараховані за період з 18.03.2016 р. по 01.09.2021 р. у сумі 1295507,45 грн., які полягають в неотриманні орендної плати за землю.

В обґрунтування розміру збитків позивач посилається на акт комісії № 2/09 від 08.09.2021 р. з визначення розмiру та вiдшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений рішенням виконавчого комітету міської ради від 12.10.2021 р. № 697, відповідно до якого комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам виконавчого комітету Білоцерківської міської ради було здійснено розрахунок розміру збитків у сумі 1295507,45 грн.

Водночас, як вже зазначалось, у відповіді на відзив позивач, посилаючись на ст. 764 ЦК України та ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», вказує, що договір оренди земельної ділянки від 16.04.2010 р. № 88 є поновленим на той самий строк, на який було його укладено, оскiльки Білоцерківська мiська рада не заперечувала проти поновлення договору оренди землі (що можна кваліфікувати як «мовчазна згода» орендодавця на пролонгацію договору), а орендар - Фiзична особа-підприємець Пономаренко Андрiй Анатолійович фактично продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, та не платив орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності загальною площею 0,9161 га з кадастровим номером 3210300000:03:017:0009.

Вказане свідчить про суперечливу позицію позивача, який у позові стверджує, що відповідач користувався земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, а у відповіді на відзив на підставі договору, не сплачуючи орендну плату.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач не скористався наданим йому статтею 46 ГПК України правом щодо зміни підстав чи предмету позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Отже судом розглядається вимога про стягнення 1295507,45 грн. саме збитків.

Водночас, що стосується обставин, які входять в предмет доказування у даній справі, а саме: стосовно підстав користування відповідачем земельною ділянкою, судом встановлено наступне.

Як вже зазначалось, у відповіді на відзив позивач, посилаючись на ст. 764 ЦК України та ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», вказує, що договір оренди земельної ділянки від 16.04.2010 р. № 88 є поновленим на той самий строк, на який було його укладено, оскiльки Білоцерківська мiська рада не заперечувала проти поновлення договору оренди землі (що можна кваліфікувати як «мовчазна згода» орендодавця на пролонгацію договору), а орендар - Фiзична особа-підприємець Пономаренко Андрiй Анатолійович фактично продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, та не платив орендну плату.

Проте вказане твердження позивача є помилковим з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019 р. № 340-ІХ) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05.12.2019 р. № 340-ІХ, необхідна наявність таких юридичних фактів:

· орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди;

· до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк;

· до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди;

· продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;

· орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 р. у справі № 313/350/16-ц.

Однак орендарем та орендодавцем не дотримано зазначеного алгоритму дій для поновлення договору № 88 оренди землі від 16.04.2010 р., передбаченого ч.ч. 1 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» для поновлення договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки орендар до закінчення строку дії договору не повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк та не надіслав орендодавцю проєкт додаткової угоди.

Отже строк дії договору № 88 оренди землі від 16.04.2010 р. закінчився 17.03.2016 р.

Також, судом встановлено, що належне Пономаренку А.А. на праві власності нерухоме майно, а саме: комплекс нежитлових будiвель критоп ковзанки літ. «А» пл. 8,1 кв.м., «Б» пл. 132,5 кв.м., «В» пл. 128,3 кв.м., «Г» пл. 52,0 кв.м. та споруди знаходяться на сформованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,9161 га, кадастровий номер якої 3210300000:03:017:0009.

Відтак ОСОБА_1 є фактичним користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,9161 га, кадастровий номер 3210300000:03:017:0009, що ним не заперечується у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність складу цивільного правопорушення, зокрема, об`єктивної та суб`єктивної сторони (шкоди, протиправного діяння її заподіювача, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини останнього). За відсутності хоча б одного з елементів цього складу цивільно-правова відповідальність не настає. Зокрема, особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 р. у справі 922/2060/20.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже після закінчення строку договору відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, плату за користування нею не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення належного відповідачу нерухомого майна.

З огляду на викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні.

Враховуючи викладене, збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана не відшкодувати збитки, а сплатити власнику земельної ділянки безпідставно збережені кошти.

Крім того, щодо визначення розміру плати за користування земельною ділянкою у період з 2016 року по 11.06.2019 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у пункті 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком № 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Враховуючи викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і Податковий кодекс України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20.

Із копії акта комісії № 2/09 від 08.09.2021 р. з визначення розмiру та вiдшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого рішенням № 697 виконавчого комітету міської ради від 12.10.2021 р., вбачається, що розмір збитків у сумі 1295507,45 грн. комісією визначався виходячи із нормативно грошової оцінки земельноп дiлянки площею 0,9161 га за 2016 рік у сумі 7648570,75 грн. та за 2017 р. - 2021 р. у сумі 8107485,00 грн.

Проте до позовної заяви позивачем додано лише витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельноп дiлянки від 11.06.2019 року, а за 2016 рік вiдповiдного витягу не надано, що виключає можливість обчислити розмір плати за користування земельною ділянкою у період з 18.03.2016 р. до 11.06.2019 р.

Відтак позивачем не доведено розміру заявленої до стягнення суми, нарахованої за користування земельною ділянкою у період з 18.03.2016 р. до 11.06.2019 р.

Отже позивач звернувся з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пономаренка Андрія Анатолійовича на користь Білоцерківської міської ради 1295507,45 грн. збитків, що є матеріально-правовою вимогою, тобто предметом позову, тоді як в даному випадку мав звернутися з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне використання земельної ділянки. Крім того, позивачем не доведено розміру заявленої до стягнення суми, нарахованої за користування земельною ділянкою у період з 18.03.2016 р. до 11.06.2019 р.

Вказане свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Як вже зазначалось, відповідач у відзиві на позов та у заяві про застосування строків позовної давності заявляв про сплив позовної давності щодо стягнення збитків за період з 18.03.2016 р. до 30.04.2019 р. на суму 748252,25 грн.

Правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права позивача.

Однак, судом не встановлено існування суб`єктивного права позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог Білоцерківської міської ради.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Білоцерківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Пономаренка Андрія Анатолійовича про стягнення 1295507,45 грн. збитків відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.10.2022 р.

Суддя О.О. Рябцева