Рішення

від 26.10.2022 по справі 915/156/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року Справа № 915/156/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Ткаченко О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін

справу № 915/156/22

за позовом приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП",

04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44;

представник Капля Юлія Сергіївна, ел.пошта ІНФОРМАЦІЯ_1;

до приватного підприємства "П И К",

АДРЕСА_2;

про стягнення грошових коштів у сумі 98000 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" (далі ? Страхова компанія) звернулося з позовом про стягнення з приватного підприємства (ПП) "П И К" у порядку регресу грошових коштів у сумі 98000 грн. - суми сплаченого відшкодування, ? з посиланням на те, що Страховою компанією виплачено зазначену суму у вигляді страхового відшкодування потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.11.2018 о 20:45 у м. Миколаїв, внаслідок того, що водій ОСОБА_1 керував належним відповідачу транспортним засобом Рута, реєстраційний № НОМЕР_1 , який був технічно несправним, в результаті чого відбулося пошкодження транспортного засобу Mercedes, реєстраційний № НОМЕР_2 .

Страхова компанія також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою від 16.02.2022 відкрито провадження в даній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу 15-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву з посиланням на номер справи, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Поштове відправлення з ухвалою суду від 16.02.2022, направлене на адресу ПП "П И К", указану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (54046, м. Миколаїв, вул. Малко-Тирнівська (Тернівка), буд. 70), повернуте до суду поштовим відділенням з відміткою від 23.06.2022 "за закінченням терміну зберігання".

Разом із тим, з огляду на те, що при направленні ухвали суду було використано офіційний спосіб письмового повідомлення (за адресою реєстрації), при цьому суду не повідомлено про існування у відповідача інших адрес для отримання поштової кореспонденції, cуд вважає, що ухвала направлена за належною адресою.

При цьому судом враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, згідно якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 26.04.2021 у справі № 916/335/18.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу, яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала від 16.02.2022 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до положень законодавства, і сторони мали можливість ознайомитися з її змістом.

У відповідності до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ураховуючи викладене, та що відповідачем не повідомлено суду іншої адреси для надіслання кореспонденції, датою вручення ПП "П И К" ухвали від 16.02.2022 належить вважати 23.06.2022. Отже, відповідач мав право на подання відзиву на позовну заяву у строк до 08.07.2022 включно.

Від відповідача в указаний строк відзив на позовну заяву не надійшов.

Суд зауважує, що згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Ураховуючи викладене, а також те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження; що відповідач не заперечив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, ? суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України, а також вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України, з урахуванням розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.01.2019 у справі № 487/8098/18 встановлено, що 26.11.2018 р. о 20 год. 45 хв. в м. Миколаєві на перехресті вул. Старофлотська та пр. Богоявленський водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Рута 19, державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр. Богоявленському не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та технічним станом транспортного засобу, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом Mercedes-Benz Е200 державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку; внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки.

Цією ж постановою визнано громадянина ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і піддано останнього адміністративному стягненню у виді штрафу розміром 340 грн.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов?язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.ч. 4, 6 ст. 75 ГПК України).

Ураховуючи викладене, суд визнає викладені вище обставини, встановлені постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.01.2019 у справі № 487/8098/18, ? такими, що не підлягають доведенню, а в частині, визначеній ч. 6 ст. 75 ГПК України, ? такими, що є обов?язковими для господарського суду.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, транспортний засіб Рута, державний номерний знак № НОМЕР_1 , перебуває у власності відповідача; водій ОСОБА_1 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом Рута, державний номерний знак № НОМЕР_1 , в силу виконання службових обов?язків перед ПП "П И К". Викладені обставини також підтверджуються поданими позивачем копіями пояснень страхувальника від 27.11.2018, тимчасовим реєстраційним талоном серії ДХХ № 117233, тимчасовим дозволом на право керування транспортними засобами серії ПК № 122891.

Позивач зазначає, що внаслідок указаної вище дорожньо-транспортної пригоди завдано механічних пошкоджень транспортному засобу Mercedes-Benz Е200, державний номерний знак НОМЕР_2 ; викладені обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, актом огляду транспортного засобу від 29.11.2018, а також випливають із змісту постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.01.2019 у справі № 487/8098/18.

У відповідності до звіту від 15.12.2018 № 352/12-18 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, складеного фізичною особо-підприємцем Болдарєвим С.М. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 2653 від 13.11.2004; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 06.06.2005 № 2964; свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача від 07.09.2016 МФ № 96-ПК; сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 18.12.2015 № 976/15), а також згідно ремонтної калькуляції від 15.12.2018 № 352/12-18, вартість відновлювального ремонту щодо усунення аварійних порушень транспортного засобу Mercedes-Benz Е200, державний номерний знак НОМЕР_2 , склала 275627 грн. 14 коп.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність потерпілої особи була застрахована в ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" згідно полісу ОСЦПВВНТЗ від 17.05.2018 серії АМ № 6013363 (заява про приєднання страхувальника до публічного договору добровільного страхування засобу наземного транспорту "Свідомий захист").

Власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" з повідомленням про випадок від 28.11.2018 № 1830434 та заявою від 29.12.2018 про виплату страхового відшкодування.

ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" складено страховий акт від 22.01.2019 № 1864192, згідно якого визнано згадану вище подію (ДТП) страховим випадком та вирішено виплатити страхове відшкодування в сумі 100000 грн., яке виплачене кореспонденту фізичній особі-підприємцю Булахову Д.В. (яким, згідно рахунку від 29.11.2018 № БД-7-00060, виконані роботи з ремонту т/з Mercedes-Benz Е200, державний номерний знак НОМЕР_2 ) згідно платіжного доручення від 31.01.2019 № 649 на суму 100000 грн.

У подальшому ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" звернулося до позивача (як страховика транспортного засобу Рута 19, державний номерний знак НОМЕР_1 , належного страхувальнику ПП "П И К", у відповідності до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6470082 зі строком дії до 09.04.2019) з претензією від 07.03.2019 № 784 про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, життю, здоров`ю, майну третьої особи, в сумі 100000 грн., в порядку п.п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Позивачем на підставі рахунку підприємця Булахова від 29.11.2018 № БД-7-00060 та претензії ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" від 07.03.2019 № 784 складено страховий акт від 17.04.2019 № 19000213235, розрахунок суми страхового відшкодування від 17.04.2019 № 19000213235 на суму 98000 грн., а також прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 98000 грн.

У подальшому позивачем сплачено ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" кошти у сумі 98000 грн. згідно платіжного доручення від 22.04.2019 № ЗР032491.

Страхова компанія, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, звернулася до відповідача з претензією від 16.09.2021 № 10771/ІНС про сплату грошових коштів у сумі 98000 грн. у порядку ст. 1191 ЦК України.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, зазначену претензію ПП "П И К" залишено без реагування та виконання.

Викладені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченої потерпілій особі регламентної виплати (страхового відшкодування) у сумі 98000 грн.

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про страхування.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування ? це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов?язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов?язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Викладене кореспондується з положеннями цивільного законодавства, якими передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов?язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов?язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Страховим випадком, згідно з ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов?язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховик зобов?язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 988 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу (ч. 1 ст. 228 ГК України).

Аналогічні положення містяться і в ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Законом України "Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) передбачено, що у зв?язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються, зокрема, витрати, пов?язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону).

Згідно ст. 22 Закону, в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров?ю, майну третьої особи.

Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху (пп. Г п. 38.1.1 ст. 38 Закону).

За приписами частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а на підставі статті 1172 Цивільного кодексу України саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, заподіяну її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов?язків.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.

Покласти відповідальність на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору (договору підряду), можливо лише в тому разі, якщо буде доведено, що ця особа заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч.ч. 3-4 ст. 1187 ЦК України).

Ураховуючи викладене, суд визнає доведеним, що в даному випадку (у контексті спірних правовідносин) фактичним власником автомобіля Рута, державний номерний знак № НОМЕР_1 , є відповідач.

З огляду на викладене, враховуючи доведеність вини водія ОСОБА_1 в тому, що він не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та технічним станом транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом Mercedes-Benz Е200, державний номерний знак НОМЕР_2 ; наявні у матеріалах справи докази здійснення позивачем виплати відшкодування у сумі 98000 грн., ? суд визнає вимогу позивача про стягнення указаної суми з відповідача обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Ураховуючи викладене, позов Страхової компанії належить задовольнити повністю.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).

Отже, відшкодування витрат позивача на оплату позовної заяви судовим збором, згідно з платіжним дорученням від 13.01.2022 № ЗР002950 у сумі 2481 грн., належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "П И К", АДРЕСА_2 військової частини НОМЕР_3 , АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4 , на користь приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП", 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44, ідентифікаційний код 24175269, грошові кошти у сумі 98000 грн. - суму сплаченого відшкодування, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2481 грн.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Ткаченко