Рішення

від 17.10.2022 по справі 916/467/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/467/22

Господарський суд Одеської області у складі: судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Департамент комунальної власності Одеської міської ради; (вул.Артилерійська, 1, Одеса,65039)

до відповідача: Приватне підприємство "Джерело-1" (вул. І. Франко, 39, Одеса, 65049)

про виселення та стягнення 20601,53 грн.;

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства "Джерело-1" про виселення та стягнення 20601,53грн

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з Відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 29.10.2020 р. по 31.01.2022 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.04.2022 року було відкрито провадження у справі № 916/467/22 за правилами загального позовного провадження.

29.06.2022 від відповідача надійшов відзив на позов відповідно якому відповідач не визнає позовні вимоги та заперечує проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 29.08.2022р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 22.09.2021р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватним підприємством «Джерело-1» (далі - Орендар) укладено з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради договір оренди від 16.07.2010 р. № 515 (далі - Договір) згідно з яким Відповідачу надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 276,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса,вул. Івана Франка, 39, строком до 16.06.2012 р.

Відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 19.03.2013 року № 2752-VI, Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської

ради (далі - Департамент).

Додатковим погодженням від 15.10.2012 р. у тексті Договору змінено назву Орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 № 384-УІ «Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради», змінено п. 4.1. Договору у частині профілю використання з «їдальня» на «їдальню та склад» згідно з фактичним використанням приміщення, а також продовжено строк дії Договору до 15.05.2015 та перераховано місячну орендну плату.

Додатковим договір від 14.04.2015 строк дії Договору продовжено до 14.03.2018 та перераховано місячну орендну плату.

Додатковим договором від 01.02.2016 р. сторони внесли зміни до пункту 1.1. розділу 1 «Предмет договору» виклавши його у наступній редакції « 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 14,8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Івана Франко, 39», та переховано місячну орендну плату.

Додатковим договором від 28.10.2019 р. продовжено термін дії Договору до 28,10.2020 р. та перераховано місячну орендну плату.

Відповідно до п. 7.9. Договору оренди, дія договору припиняється серед іншого у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 7.1. Договору оренди встановлено, що питання не врегульовані цим Договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.

Позивач зазначає, що загальні принципи дії нормативно-правових актів в часі, а також факт погодження сторонами в пункті 7.1 Договору оренди застосування чинного законодавства України, з 1 липня 2020 року Договір оренди має продовжуватися в порядку, визначеному Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-ІХ.

Крім того, позивач вважає, що оскільки продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, яким в свою чергу встановлений відповідний порядок щодо продовження договірних відносин, термін дії договору від 16.07.2010 № 515 закінчився 28.10.2020 р. тобто договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Пунктом 4.7. Договору оренди визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової)об 'скта оренди.

27.12.2021 відповідач отримав претензію Департаменту, за якою Департамент вимагав виселитись з Приміщення та повернути його Департаменту, з підстави, що Договір закінчився з 29.10.2020, а Приміщення використовується без належних правових документів.

30.12.2021 відповідач надав відповідь на претензію Департаменту листом від 29.12.2021за вих. № 29/12-1, якою повідомило Департамент про відсутність порушень Договору зі свого боку, в тому по сплаті орендної плати, страхуванню Приміщення, та про обставини, на підставі яких Підприємство вважає, що Договір подовжено до 01.11.2022, що виключає наявність підстав для задоволення претензії.

Отже, позивач стверджує, що на момент подання позову, Відповідач у добровільному порядку не передав нежитлове приміщення першого поверху, загаченою тощею 14.8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Івана Франко,буд.39 тому Відповідача необхідно виселити з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 14,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Івана Франко, буд. 21.

Крім того, відповідач вважає, що відповідно до приписів ст. 785 ЦК України з Відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 29.10.2020 р. по 31.01.2022 р, яка складає 20 601,53 грн.

У зв`язку із зазначеним Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства "Джерело-1" про виселення та стягнення 20601,53грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом, Приватним підприємством «Джерело-1» укладено з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради договір оренди від 16.07.2010 р. № 515 згідно з яким Відповідачу надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 276,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса,вул. Івана Франка, 39, строком до 16.06.2012 р.

Відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 19.03.2013 року № 2752-VI, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Додатковим погодженням від 15.10.2012 р. у тексті Договору змінено назву Орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 № 384-УІ «Про затвердження положень про виконавчі органи Одеської міської ради», змінено п. 4.1. Договору у частині профілю використання з «їдальня» на «їдальню та склад» згідно з фактичним використанням приміщення, а також продовжено строк дії Договору до 15.05.2015 та перераховано місячну орендну плату.

Додатковим договір від 14.04.2015 строк дії Договору продовжено до 14.03.2018 та перераховано місячну орендну плату.

Додатковим договором від 01.02.2016 р. сторони внесли зміни до пункту 1.1. розділу 1 «Предмет договору» виклавши його у наступній редакції « 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 14,8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Івана Франко, 39», та переховано місячну орендну плату.

Додатковим договором від 28.10.2019 р. продовжено термін дії Договору до 28,10.2020 р. та перераховано місячну орендну плату.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.9. Договору оренди, дія договору припиняється серед іншого у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковім для виконання сторонами.

Варто звернути увагу, що 27.12.2019 р. набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р., який введено в дію 01.02.2020 р..

За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Пунктом 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. №157-ІХ визначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше:

набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 ч. 2 ст. 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Пунктом 7.1. Договору оренди встановлено, що питання не врегульовані цим Договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.

Приймаючи до уваги загальні принципи дії нормативно-правових актів в часі, а також факт погодження сторонами в пункті 7.1 Договору оренди застосування чинного законодавства України, з 1 липня 2020 року Договір оренди має продовжуватися в порядку, визначеному Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-ІХ.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-ІХ встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які:

укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше;

укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону;

укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону;

укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством (частина 2).

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. №1 57-1Х визначено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Порядком передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03 червня 2020 р. № 483 який набув чинності з 16.06.2020 р. (дачі - Порядок), після публікації на урядовому порталі - передбачений новий порядок щодо продовження та припинення договір оренди з боку орендодавця та орендарів з дотриманням відповідних строків.

Відповідно до н. 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі за текстом - Порядок), продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

Згідно з пунктом 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 р. № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» (далі за текстом - Порядок) орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.

Орендар, який бажає отримати компенсацію вартості здійснених ним невід`ємних поліпшень, також подає документи, передбачені пунктом 165 цього Порядку.

Отже, враховуючи вище зазначені обставини, те, що Відповідач не відноситься до суб`єктів, які мають право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону передбачених у ст. 15 Закону№157-ІХ, а Договір пролонгується не вперше, - наступна пролонгація повинна здійснюватися відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №157-ІХ, тобто за результатами аукціону.

Так, Відповідачем не дотримано вимог положення ч. З ст. 18 Закону №157-ІХ від 03.10.2019 р. а також положень пункту 143 Порядку, а саме Відповідач не звернувся до Департаменту з заявою про продовження договору оренди у відповідні строки, та на сьогоднішній день у встановленому зазначеними вище нормами права порядку передбачена заява не надходила.

Отже, відсутні будь-які підстави передбачені Договором оренди або нормами чинного законодавства України якими врегульовано правовідносини що виникли між Департаментом та Відповідачем на підставі Договору оренди, щоб на теперішній час вважати Договір оренди дійсним, а правовідносини продовженим.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 7.9. Договору, термін дії договору оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).

У свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у Орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди.

За таких обставин, оскільки продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, яким в свою чергу встановлений відповідний порядок щодо продовження договірних відносин, термін дії договору від 16.07.2010 № 515 закінчився 28.10.2020 р. тобто договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Приписами ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок орендаря у разі закінчення строку дії договору оренди або у випадку його дострокового розірвання повернути орендоване майно за актом у належному стан, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Пунктом 4.7. Договору оренди визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно, державний виконавець виконує його примусово.

Згідно з ч. З ст. 66 вищевказаного Закону, примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Отже суд зазначає, що виселення є ефективним способом захисту, так як забезпечує поновлення порушеного права Позивача як особи, яка має речове право на майно - право господарського відання, та відповідно право орендодавця на вільне розпорядження об`єктом оренди.

Так, з огляду на закінчення строку дії договору оренди та обов`язок Орендаря повернути майно Орендодавцю після закінчення дії договору, у випадку невиконання відповідного обов`язку, ефективним способом захисту прав є саме вимога про виселення, яка передбачає реальне відновлення порушеного права.

Відповідач у добровільному порядку не передав нежитлове приміщення першого поверху, загаченою тощею 14.8 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Івана Франко,буд.39 тому позовна вимога про виселення з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 14,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Івана Франко, буд. 21 підлягає задоволенню повністю.

Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача стати неустойки у розмірі подвійної тати за користування річчю за час прострочення.

В пункті 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 р. № 12 зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України. Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Таким чином, враховуючи, що термін дії договору від 16.07.2010 № 515 закінчився 28.10.2020 р. тобто договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, з Відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 29.10.2020 р. по 31.01.2022 р, яка складає 20 601,53 грн.

Станом на день розгляду справи, відповідач приміщення не повернув, борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання відповідача у відзиві на позов не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Приватне підприємство "Джерело-1" (вул. І. Франко, 39, Одеса, 65049, код 35359137) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 14,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Івана Франка, 39 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1 м. Одеса, 65030, код ЄДРПОУ 26302595).

3. Стягнути з Приватного підприємства "Джерело-1" (вул. І. Франко,39, Одеса, 65049, код 35359137) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1 м. Одеса, 65030, код ЄДРПОУ 26302595) , неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди у розмірі 20601,53грн. та витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви у сумі 4962,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 жовтня 2022 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов