Рішення

від 28.10.2022 по справі 917/902/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2022 Справа № 917/902/22

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Решетилівської міської ради Полтавської області» (38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Грушевського, 76в, ЄДРПОУ: 38534915)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнефть-АЗС-Україна» (36010 Полтавська область, м. Полтава вул. Половки, буд.62, ЄДРПОУ 38194448)

про стягнення 161 125,01 грн.,

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Решетилівської міської ради Полтавської області» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнефть -АЗС Україна» про стягнення 161 125,01 грн. заборгованості по договору поставки №107 від 21.09.2022року, договору продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях №1110-3ре/т від 11.10.2021 року, договору продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях №1101-1ре/т від 11.01.2022 року, з яких: сума основного боргу в розмірі - 130 800,60 грн.; пеня в розмірі - 13 472,46 грн.; штраф в розмірі - 9 156,04 грн.; інфляційні втрати в розмірі - 7 695,91 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2022р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою від 12.08.22 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/902/22, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14.09.22 до суду надійшов відзив на позов, в якому він просив суд позов задовольнити частково в сумі 129 934,80 грн. (основна сума заборгованості), в іншій частині позовних вимог просив відмовити за безпідставністю.

15.09.2022 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він вказує, що сума основного боргу по договору поставки №107 від 21.09.2022року, договору продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях №1110-3ре/т від 11.10.2021 року, договору продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях №1101-1ре/т від 11.01.2022 року становить 130 714,20 грн.; пеня в розмірі - 13 463,56 грн.; штраф в розмірі - 9 150,00 грн.; інфляційні втрати в розмірі - 7 690,83 грн.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд ухвалою від 19.09.22 постановив заяву Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Решетилівської міської ради Полтавської області» про зменшення розміру позовних вимог прийняти до розгляду та подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням.

28.09.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.

29.09.22 від відповідача до суду надійшов відзив на позов з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог), в якому він визнав позов частково у сумі 130 714, 20 грн. (основна сума заборгованості), в іншій частині позовних вимог просив відмовити за безпідставністю.

Інші заяви чи клопотання до суду від сторін не надходили.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи.

Згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.

Прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Татнефть-АЗС-Україна» (Постачальником/Продавцем за договорами, далі по тексту - Відповідач) та Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги Решетилівської міської ради Полтавської області» (Замовником/Покупцем за договорами, далі по тексту - Позивач) було укладено наступні договори:

1) 21 вересня 2021р. договір поставки №107, згідно умов якого (п.1.1) на підставі та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник приймає на себе зобов`язання поставити (передати) Замовника у власність код ДК 021:2015(СРУ)-09130000-9 «Нафта і дистиляти», (Бензин автомобільний А-92 (у талонах)), далі - Товар, в асортименті відповідної якості, кількості, одиниці виміру, ціною та загальній вартості, які зазначені у Специфікації (Додаток №1) цього Договору, а Замовник зобов`язується оплатити і прийняти вказаний: Товар по товаро-розпорядчим документам Постачальника (далі -Талон або Картка) в строки та на умовах, визначених цим Договором.

В додатку №1 (Специфікації) до договору поставки Товару №107 від 21.09.2021р. Сторони узгодили асортимент, кількість та вартість Товару.

Згідно п.4.9. Договору факт передачі Карток або Талонів у власність Замовника, згідно умов цього Договору, і підтверджується Сторонами видатковою накладною.

Згідно п.4.12. Договору товар вважається поставленим (переданим) Постачальником і прийнятим Замовником по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару, згідно умов цього Договору.

Згідно п.8.1. Договору у разі порушення строків поставки (передачі) Товару або поставки (передачі) його в неповному обсязі від заявленої Замовником, Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Згідно додатком №3 (Рознарядка на поставку Товару (передачі талонів та карток)) Договір діяв до 31.12.2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання.

2) 11.10.2021року договір №1110-3ре/т продажу нафтопродуктів по одноразовим відомостям згідно ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта і дистиляти» (Бензин автомобільний А-92 (у талонах). Договір діяв до 31.12.2021 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання.

Згідно п.1.1. договору №1110-3ре/т продавець продає партію нафтогазопродуктів по одноразовим відомостям - талонам (талон -спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС/АГЗП Продавця фіксованої кількості певного найменування і марки нафтопродукту, які позначенні на ньому), іменовані надалі «Товар», а Покупець оплатити і прийняти "Товар" на умовах, визначених цим Договором. ДК 021:2015(СРУ)-09130000-9 «Нафта і дистиляти», (Бензин автомобільний А-92 (у талонах).

3) 11.01.2022року договір №1101-1ре/т продажу нафтопродуктів по одноразовим відомостям згідно ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта і дистиляти» (Дизельне пальне (у талонах). Договір діє до 31.12.2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного проведення.

Згідно п.1.1. договору №1101-1ре/т продавець продає партію нафтогазопродуктів по одноразовим відомостям - талонам (талон -спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС/АГЗП Продавця фіксованої кількості певного найменування і марки нафтопродукту, які позначенні на ньому), іменовані надалі «Товар», а Покупець оплатити і прийняти "Товар" на умовах, визначених цим Договором. ДК 021:2015(СРУ)-09130000-9 «Нафта і дистиляти».

Згідно п.4.5. договорів №1110-3ре/т та №1101-1ре/т покупець зобов`язаний провести оплату за Товар на підставі рахунку-фактури, видаткової накладної виписаних Продавцем у відповідності до погодженого сторонами асортименту, кількості, ціни г вартості Товару.

Згідно п.4.6. договорів №1110-3ре/т та №1101-1ре/т оплата за Товар, який переданий за даним Договором, повинна бути здійснений протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання видаткової накладної.

Згідно з пунктом 5.4. Розділу 5 «Відповідальність сторін» договорів №1110-3 ре/т та №1101-1 ре/т пеня та штрафні санкції, визначені даним Договором, нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуючи днем її повного погашення, без застосування обмежень, визначених ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто збитки за цим Договором стягуються у повній сумі понад штрафні санкції.

Згідно пункту 5.6 Розділу 5 «Відповідальність сторін» договорів №1110-3ре/т та №1101-1ре/т, у випадку порушення, строків виконання зобов`язань Продавцем, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф, згідно абз.3 п.2 ст. 231 Господарського Кодексу України.

Позивач вказує, що:

- загальна вартість отриманих одноразових відомостей (талонів) на отримання нафтопродуктів (бензин автомобільний А-92), за договором поставки №107 від 21.09.2021р. відповідно до рахунку-фактури №РЕ000000198 від 22.09.2021 року, видаткової накладної РЕ000000291 від 22.09.2021 року та платіжного доручення №172 від 24.09.2021 року склала 101 875,80 грн., які Позивач перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача;

- загальна вартість отриманих одноразових відомостей (талонів) на отримання нафтопродуктів (бензин автомобільний А-92), за договором продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях №1110-3ре/т від 11.10.2021р. відповідно до рахунку-фактури №РЕ000000216 від 11.10.2021 року, видаткової накладної №РЕ000000321 від 11.10.2021 року та платіжного доручення №198 від 19.10.2021 року склала 3 463,20 грн., які Позивач перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача;

- загальна вартість отриманих одноразових відомостей (талонів) на отримання нафтопродуктів (Дизельне пальне), за договором продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях №1101-1РЕ/Т відповідно до рахунку-фактури №РЕ000000002 від 11.02.2022 року, видаткової накладної №РЕ000000003 та платіжного доручення №198 від 19.10.2021 року склала 49 501,20 грн., які Позивач перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача.

Згідно даних позивача станом на 05.08.2022 року заборгованість по відпуску бензину А-92 за Договорами №107 від 21.09.2021 року та №1110-3 ре/т від 11.10.2021 року складає 92 929,20 грн. (322 талони по 10 літрів - загальна кількість 3 220 літрів), за договором 1101-1 ре/т від 11.01.2022 року - 37 871,40 грн. (127 талонів по 10 л.). Загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 130 800,60 грн.

01.09.2022 року Позивачем та Відповідачем було проведено процедуру повернення отриманих не отоварених одноразових відомостей (талонів) на пальне та підписано акт звірки взаєморозрахунків, в ході якої встановлено, що за договором продажу нафтопродуктів по одноразовим відомостям №1110-3ре/т від 11.10.2021 року згідно ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта і дистиляти» (Бензин автомобільний А-92 (у талонах) заборгованість Відповідача перед Позивачем відсутня, але в той же час наявна заборгованість за договором поставки №66 від 22.06.2021 р. (бензин А-92, з талони по 10 л.) на суму 779,40 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків заборгованість Відповідача по договорах становить:

1) Договір поставки №66 від 22.06.2021 р. (Бензин А-92) - 779,40 грн.

2) Договір поставки №107 від 21.09.2021р. (Бензин А-92) - 92 063,40 грн.

3) Договір продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях 1101- 1 ре/т від 11.01.2022р. (Дизельне пальне) - 37 871,40 грн.

Позивач вказав, що в ході проведення між Позивачем та Відповідачем процедури повернення отриманих не отоварених одноразових відомостей (талонів) на пальне 01.09.2022 р. та підписання акту звірки взаєморозрахунків, сторонами встановлено факт боргу Відповідача перед Позивачем на суму - 130 714,20 грн., що підтверджується підписами представників сторін на вищевказаних документах.

Одночасно, позивач повідомив суд, що нова, зменшена на 86,40 грн. сума боргу виникла в зв`язку з тим, що в ході повернення отриманих не отоварених одноразових відомостей (талонів) на пальне сторонами встановлено, що відповідно до накладної на повернення № ТН000000083 від 01.09.2022 р., заборгованість Відповідача перед Позивачем за договором продажу нафтопродуктів по одноразовим відомостям №1110-3ре/т від 11.10.2021 року відсутня, але в той же час наявна заборгованість за договором поставки №66 від 22.06.2021 р. (бензин А-92, 3 талони по 10 л.) на суму 779,40 грн., за яким закупівельна ціна пального була нижчою ніж за договором №1110-Зре/т від 11.10.2021.

Таким чином по 3-ьох договорах загальна сума основного боргу складає 130 714,20 грн.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є зокрема договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі досліджених судом письмових доказів суд доходить висновку про виникнення між позивачем та відповідачем господарського зобов`язання на підставі договорів поставки №66 від 22.06.2021 р., поставки №107 від 21.09.2022року, договору продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях №1110-3ре/т від 11.10.2021 року, договору продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях №1101-1ре/т від 11.01.2022 року, належне виконання позивачем господарського зобов`язання та умов вказаних договорів.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов"язань по Договорам поставки №66 від 22.06.2021 р., поставки №107 від 21.09.2022року, договору продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях №1101-1ре/т від 11.01.2022 року щодо надання позивачу товару згідно договору в розмірі 130 714,20 грн. При цьому, згідно наявних в матеріалах справи доказів підтверджується факт проведення між Позивачем та Відповідачем 01.09.2022 року процедури повернення отриманих не отоварених одноразових відомостей (талонів) на пальне.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем 130 714,20 грн. попередньої оплати по Договорам поставки №66 від 22.06.2021 р., поставки №107 від 21.09.2022року, договору продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях №1101-1ре/т від 11.01.2022 року.

Відповідач визнає основну заборгованість в розмірі 130 714,20 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Матеріали справи також не містять доказів того, що визнання відповідачем позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб. Визнання відповідачем позову відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі доказами.

Крім того, у матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків №00000000767 станом на період: 01.01.2022-02.09.2022 (на суму 130 714,20 грн.), підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 130 714,20 грн. є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, визнання відповідачем позову в цій частині не суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, у зв"язку з чим суд ухвалює рішення про задоволення позову в частині вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 130 714,20 грн.

Крім того, позивач нарахував пеню в розмірі - 13 463,56 грн., штраф в розмірі - 9 150,00 грн., інфляційні втрати в розмірі - 7 690,83 грн.

Згідно зі ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ч. 2 ст. 193, ст. 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом враховано, що згідно п.8.1 Розділу VIII «Відповідальність сторін» договорів поставки №66 від 22.06.2021 р., поставки №107 від 21.09.2021 року у разі порушення строків поставки (передачі) Товару або поставки (передачі) його в неповному обсязі від заявленої Замовником, Постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості Товарів, з яких допущено прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Крім того пунктом 5.4. Розділу 5 «Відповідальність сторін» договору продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях №1101-1 ре/т від 11.01.2022 р. пеня та штрафні санкції, визначені даним Договором, нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуючи днем її повного погашення, без застосування обмежень, визначених ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто збитки за цим Договором стягуються у повній сумі понад штрафні санкції.

Згідно до пункту 5.6 Розділу 5 «Відповідальність сторін» договору продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях №1101-1 ре/т від 11.01.2022 p., у випадку порушення, строків виконання зобов`язань Продавцем, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф, згідно абз.3 п.2 ст. 231 Господарського Кодексу України.

Суд зазначає, що у наданих позивачем розрахунках пені та штрафу ним не визначено період прострочення, зазначено лише кількість днів прострочення - 103, без обгрунтування строку виникнення заборгованості по кожному з договорів.

Наданий позивачем розрахунок пені та штрафу не може бути прийнятий судом як правильний та обґрунтований, оскільки у ньому не відображено усіх необхідних складових, зокрема, щодо строку прострочення зобов"язання, лише наявна вказівка, на яку загальну кількість днів прострочення нараховано пеню, що - як вказувалося вище, не є правильним.

При цьому суд не вбачає можливим у цій частині здійснити власний обрахунок даних санкцій для перевірки правильності їх нарахування позивачем, зважаючи на відсутність потрібної для цього інформації.

Посилання позивача на те, що реалізувати своє право власності на оплачене пальне в повному обсязі він не зміг в зв`язку з тим, що Відповідач припинив його відпуск в повному обсязі, з 27.04.2022 р., та не повідомив Позивача про строки відновлення відпуску оплаченого пального через мережу своїх АЗС, мережу АЗС партнерів (за можливості) у даному випадку не може слугувати для визначення 27.04.2022 датою початку прострочення з огляду на те, що на момент звернення Позивача до суду з позовною заявою (08.08.2022) кінцевий строк для отримання пального по переданим талонам не закінчився.

За даних обставин, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені та штрафу, що нараховані за порушення строків поставки (передачі) Товару.

Щодо інфляційних втрат, суд зазначає, що право позивача на стягнення інфляційних втрат гарантується правилом ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати, 3% річних та суму інфляційних втрат є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі №902/417/18.

Судом встановлено вище, що по Договорам поставки №66 від 22.06.2021 р., поставки №107 від 21.09.2022року, договору продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях №1101-1ре/т від 11.01.2022 року у відповідача існував обов"язок щодо надання позивачу товару, зокрема, в розмірі 130 714,20 грн. При цьому, згідно наявних в матеріалах справи доказів підтверджується факт проведення між Позивачем та Відповідачем 01.09.2022 року процедури повернення отриманих не отоварених одноразових відомостей (талонів) на пальне.

Тобто, заборгованість з повернення попередньої оплати у ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» перед КНП «Центр ПМСД Решетилівської міської ради» за вказаними договорами утворилася лише з 01.09.2022 після повернення нереалізованих талонів та припинеиня зобов`язань з поставки товару.

У цьому контексті Верховним Судом у постанові від 03.02.2021 по справі №910/14761/19 наголошено на тому, що за змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання. оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.9. постанови суду). Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляцію а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (п. 4.11 постанови суду). Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми борту, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного замісяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція - п. 4.12. постанови суду.

Враховуючи, що згідно усіх трьох договорів заборгованість TOB «Татнєфть-АЗС-У країна» перед КНП «Центр ПМСД Решетилівської міської ради» з повернення попередньої оплати до 01.09.2022 відсутня, до цієї дати у Відповідача існували зобов`язання перед Позивачем лише щодо поставки товару, а не щодо здійснення тих чи інших платежів,суд дійшов висновку, що нарахування Позивачем інфляційних втрат за період з квітня по червень 2022 року є безпідставним, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не відповідає умовам договірних зобов`язань. За даних обставин, вимоги позивача про стягнення інфляційних є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову частково - в частині вимог про стягнення 130 714,20 грн. основного боргу, в іншій частині позовних вимог - суд відмовляє у зв`язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

При подачі позовної заяви про стягнення заборгованості сплачено судовий збір платіжним дорученням №799 від 04.08.2022р. в сумі 2481,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, сума судового збору у розмірі 2014,06 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Водночас згідно вимог частини 1 статті 130 ГПК України, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Приймаючи до уваги, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті в частині вимог про стягнення 130 714,20 грн., в іншій частині вимог (про стягнення штрафних санкцій та інфляційних нарахувань) суд відмовив у задоволенні позову, позивачу належить повернути частину судового збору сплаченого ним при поданні позову у сумі 1007,03 гривень., Таким часном, частина витрат по сплаті судового збору, що покладається на відповідача, стяновить 1007,03 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнефть-АЗС-Україна» (36010 Полтавська область, м. Полтава вул. Половки, буд.62, ЄДРПОУ 38194448) на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Решетилівської міської ради Полтавської області» (38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Грушевського, 76в, ЄДРПОУ: 38534915) суму боргу в розмірі 130 714,20 грн., з яких:

- 92 842,80 грн. підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок IBAN UA748201720344340003000084429 820172 Держказначейська служба України, м. Київ.

-37 871,40 грн. підлягає перерахуванню на розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнефть-АЗС-Україна» (36010 Полтавська область, м. Полтава вул. Половки, буд.62, ЄДРПОУ 38194448) на користь Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Решетилівської міської ради Полтавської області» (38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Грушевського, 76в, ЄДРПОУ: 38534915) 1007,03 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути Комунальному некомерційному підприємству «Центр первинної медико-санітарної допомоги Решетилівської міської ради Полтавської області» (38400, Полтавська область, м. Решетилівка, вул. Грушевського, 76в, ЄДРПОУ: 38534915) з Державного бюджету України 1007,03 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення №799 від 04.08.2022р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.10.22 р.

Суддя Киричук О.А.