Рішення

від 27.10.2022 по справі 917/880/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2022 Справа № 917/880/22

м.Полтава

Суддя Господарського суду Полтавської області Кльопов І.Г. за участю секретаря судового засідання Назаренко Я.А, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілм", вул.Приозерна, 7 смт. Власівка, м.Світловодськ, Кіровоградська область, 27552, ел.адреса: stilm@ukr.net

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Технограндбуд", вул.Добровольського, 14, м.Горішні Плавні (3), Полтавська область, 39803, ел.адреса: tehnograndbud@gmail.com

про стягнення грошових коштів

встановив:

До господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілм" до "Будівельна фірма "Технограндбуд" про стягнення 3300,00грн. суми боргу за договором про надання транспортних послуг №150 від 22.09.2020, а також 281,63грн. - пені, 703,89грн. - інфляційні нарахування, 97,37грн. - 3% річних, нарахованих за неналежне виконання зобов"язань за договором про надання транспортних послуг.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу згідно укладеного договору про надання транспортних послуг №150 від 22.09.2020 з перевезення металопровату.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.08.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 10.08.2022 про відкриття провадження у справі, надіслана відповідачеві рекомендованим листом, на адресу, зазначену в позовній заяві, повернулася до суду з відміткою поштового відділення: "Адресат відсутній за вкзаною адресою".

Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, зазначена ухвала вважається врученою.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом строк не скористався.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, встановив:

22.09.2020 року між ТОВ «СТІЛМ» (Позивач «Виконавець») та ТОВ «Будівельна фірма Іехнограндбуд» (Відповідач «Замовник») було укладено договір про палання транспортних послуг №150 (надалі «Договір»),

Умовами п. 1.1. Договору визначено, що в порядку та на умовах визначених цим Договором,Замовник замовляє, а Виконавець за плату, надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом (надалі Послуги) відповідно до узгодженої Сторонами транспортної заявки (надалі Заявка), у якій зокрема вказується: дата та номер Заявки (Договору); найменування вантажу; найменування Вантажовідправника та Вантажоодержувача; пункт навантаження та розвантаження вантажу; дані водія; дані транспортного засобу та інші умови, узгоджені Сторонами Договору.

Погодження Заявки між Сторонами відбувається попередньо шляхом надсилання один одному затвердженої її копії за допомогою факсимільного зв`язку, електронної пошти, або при прямій передачі представникові Сторони та має юридичну силу оригіналу. Всі заявки, складені та погодженні Сторонами, являються невід`ємною частиною нього Договору (п.1.2 Договору).

Після погодження заявки Виконавець надає Замовнику транспортний засіб під завантаження в строки та в місці, вказаному в заявці. Виконавець надає транспортний засіб в технічно-справному стані і у відповідності з вимогами нормативних документі в України (п. 1.3 Договору ).

Факт прийняття Виконавцем вантажу до перевезення підтверджується підписом представника Виконавця у відповідній графі товарно-транспортної накладної (п. 1.5 Договору).

Після здійснення перевезення вантажу, Виконавець складає в 2 ох екз. акт наданих послуг, в якому фіксується факт здійснення перевезення вантажу та передає їх на затвердження Замовнику. Підписаний Замовником Акт наданих послу (надалі Акт) є свідченням того, що послуги наданні Виконавцем належним чином та у відповідності до умов нього Договору (н. 1.6 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна послуг є договірною та визначається в рахунках на оплату з урахуванням ІІДВ.

Оплата за надані послуги повинна бути здійснена Замовником протягом 5 (п`яти) календарних днів з дані підписання Сторонами відповідного Акту.

Якщо Замовник не підписав Акт протягом строку, передбаченого для підписання Акту та не надав мотивовані заперечення проти такого підписання, то послуги Виконавця вважаються наданими належним чином і прийнятими Замовником у повному обсязі (п. 3.4 Договору).

Згідпо п. 4.2 Договору Замовник за порушення строків оплати послуг, встановлених п.3.4 цього Договору сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до повного (фактичного) погашення Замовником заборгованості за цим Договором.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до ЗІ грудня 2020 року, а в частині розрахунків між Сторонами до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 7.1 Договору).

У випадку, якщо жодна із Сторін, не менш як за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, не повідомить іншу про свій намір припинити його дію. Договір вважається подовженим на такий же строк та па аналогічних умовах. Кількість таких подовжень необмежена (п. 7.2 Договору).

03.08.2021 року Виконавцем у відповідності до умов Договору були належним чином надані, а Замовником прийняті, транспортні послуги на загальну суму 3300 гри з ПДВ по перевезенню транспортним засобом марки ДАФ. д. н. з. НОМЕР_1 разом із причепом/напівпричепом д. н. з. НОМЕР_2 - металопрокату в асортименті, по маршруту смт. Власівка - м. Горішні Плавні.

Вказане підтверджується: заявкою про надання транспортних послуг №03/08 віл 03.08.2021 року, рахунком на оплату №512 віл 03.08.202І року, актом наданих послуг №1778 від 03.08.202І року, ТТН №Р1777 від 03.08.2021 року та податковою накладною №27 від 0.3.08.2021 року.

З викладеного вбачається, що Виконавець належним чином та у відповідності до умов Договору виконав свої зобов`язання щодо надання послуг, натомість. Замовник свій договірний обов`язок по їх оплаті не виконав взагалі.

За даними бухгалтерського обліку, у Замовника перед Виконавцем згідно Договору рахується заборгованість у загальній сумі 3300 грн. Вказана сума заборгованості була зафіксована Сторонами актом звірки №2 взаємних розрахунків за період із 03.08.2021 року по 03.09.2021 рік.

Несплата відповідачем боргу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу, а також нарахованих на нього пені, 3% річних та інфляційних втрат.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором про надання транспортних послуг про надання транспортних послуг №150 від 22.09.2020 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги на суму3300,00 грн. За таких обставин є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 3300,00грн. основного боргу. Іншого відповідачем не доведено.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Позивачем у позовній заяві нараховано до стягнення з відповідача 281,63грн. пені за період з 09.08.2021 по 04.02.2022, 3% річних за період з 09.08.2021 по 02.08.2022 у розмірі 97,37грн. та 703,89грн. - інфляційних втрат за період серпень 2021 - червень 2022.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч.ч. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 4.2 Договору визначено, що Замовник за порушення строків оплати послуг, встановлених п. 3.4 цього Договору сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до повного (фактичного) погашення Замовником заборгованості за цим Договором.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за заявлені періоди, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог про стягнення 281,63грн. - пені, 703,89грн. - інфляційні нарахування, 97,37грн. - 3% річних.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Технограндбуд" ( вул.Добровольського, 14, м.Горішні Плавні (3), Полтавська область, 39803, ел.адреса: tehnograndbud@gmail.com, код ЄДРПОУ 42889651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілм" ( вул.Приозерна, 7 смт. Власівка, м.Світловодськ, Кіровоградська область, 27552, ел.адреса: stilm@ukr.net, код ЄДРПОУ 32579924) 3300,00грн. суму боргу, 281,63грн. - пені, 703,89грн. - інфляційні нарахування, 97,37грн. - 3% річних та 2481,00грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кльопов І.Г.