Постанова

від 25.10.2022 по справі 910/6567/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/6567/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.

позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

третьої особи-1 - Федосєєва Т. Р. (адвокат),

третьої особи-2 - не з`явився,

третьої особи-3 - не з`явився,

третьої особи-4 - не з`явився,

третьої особи-5 - не з`явився,

третьої особи-6 - не з`явився,

третьої особи-7 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Індустрія" до якої приєдналося Акціонерне товариство "Альфа-Банк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 (судді: Андрієнко В. В. - головуючий, Шапран В. В., Буравльов С. І.)

за позовом Фірми "Т.М.М. " - Товариства з обмеженою відповідальністю

до Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Індустрія",

2. Державне підприємство "СЕТАМ",

3. Міністерство юстиції України,

4. Фізична особа ОСОБА_6 ,

5. Фізична особа ОСОБА_4 ,

6. Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост",

7. Фізична особа ОСОБА_7

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсними результатів прилюдних торгів, актів про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтв, скасування державної реєстрації, а також відновлення чинності записів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма "Т.М.М.", Позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк", Відповідач), в якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просило:

- визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 7858, вчинений 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем;

- визнати недійсними результати прилюдних торгів, які відбулися 09.11.2018 та оформлені протоколами електронних торгів № 368626, № 368627, № 368628 Державного підприємства "Сетам";

- визнати недійсними результати прилюдних торгів, які відбулися 05.12.2018 та оформлені протоколом електронних торгів № 373918;

- визнати недійсними акти № 55614130/8, № 55614130/8-1, № 55614130/8-2 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 13.11.2018;

- визнати недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №55614130/8 від 20.02.2019;

- визнати недійсними з моменту їх видачі свідоцтва про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Індустрія", видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., оформлені 12.12.2018 на нежитлове приміщення № 116, зареєстроване за № 9375, загальною площею 1414,4 кв. м, нежитлове приміщення № 123, зареєстроване за № 9376, загальною площею 72,6 кв. м, нежитлове приміщення № 118, зареєстроване за № 9377, загальною площею 71,0 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої), 3 - про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- визнати недійсним з моменту його видачі свідоцтво про право власності Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на квартиру № 114 (номер запису про право власності 30441773) загальною площею 749,90 кв. м, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л., зареєстроване за № 191, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої), 3 - про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Індустрія" на нежитлове приміщення № 116 (номер запису про право власності 29412243), загальною площею 1 414,4 кв. м, нежитлове приміщення № 123 (номер запису про право власності 29412256), загальною площею 72,6 кв. м та нежитлове приміщення № 118 (номер запису про право власності 29412251), загальною площею 71,0 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої), 3 - з моменту їх вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- скасувати з моменту вчинення державну реєстрацію іпотек щодо: нежитлового приміщення № 116 загальною площею 1 414,4 кв. м, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасії Сергіївни, індексний номер 46106366 від 22.03.2019 (номер запису про іпотеку 30834301); нежитлового приміщення № 118 загальною площею 71,0 кв. м, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасії Сергіївни, індексний номер 46106501 від 22.03.2019 (номер запису про іпотеку 30834403); нежитлового приміщення № 123 загальною площею 72,6 кв. м, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасії Сергіївни, індексний номер 46106578 від 22.03.2019 (номер запису про іпотеку 30834478); житлової квартири № 114 загальною площею 749,9 кв. м, житловою площею 358,9 кв. м, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малаховської Ірини Валентинівни, індексний номер 50455481 від 24.12.2019 (номер запису про іпотеку 34858449) - про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- скасувати з моменту її вчинення державну реєстрацію обтяжень щодо: нежитлового приміщення № 116 загальною площею 1 414,4 кв. м, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасії Сергіївни, індексний номер 46106438 від 22.03.2019 (номер запису про іпотеку 30834326); нежитлового приміщення № 118 загальною площею 71,0 кв. м, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасії Сергіївни, індексний номер 46106548 від 22.03.2019 (номер запису про іпотеку 30834448), нежитлового приміщення № 123 загальною площею 72,6 кв. м, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасії Сергіївни, індексний номер 46106615 від 22.03.2019 (номер запису про іпотеку 30834503); житлової квартири № 114 загальною площею 749,9 кв. м, житловою площею 358,9 кв. м, проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малаховської Ірини Валентинівни, індексний номер 50456027 від 24.12.2019 (номер запису про іпотеку 34858730) - про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- скасувати державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на квартиру № 114 (номер запису про право власності 30441773) загальною площею 749,9 кв. м, з моменту її вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на квартиру № 114 (номери запису про право власності 34609878 та 34609788) загальною площею 749,9 кв. м - з моменту її вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно;

- відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинність записів про право власності Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на нерухоме майно за № 5816449 від 28.05.2014, а саме: здійсненого на підставі рішення № 13381877 від 28.05.2014 (нежитлове приміщення № 116), на нерухоме майно за №5818811 від 28.05.2014, здійсненого на підставі рішення № 13386784 від 28.05.2014 (нежитлове приміщення № 123), на нерухоме майно за № 5817870 від 28.05.2014, здійсненого на підставі рішення № 13384951 від 28.05.2014 (нежитлове приміщення №118), на нерухоме майно за № 459856 від 06.03.2013, здійсненого на підставі рішення № 1157021 від 26.03.2013 (квартира № 114) - з моменту їх вчинення, про що внести відповідний запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з порушенням норм статей 87 - 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки Відповідач пропустив строк на звернення для його вчинення, який сплив 01.02.2015, а сума заборгованості, вказана у виконавчому написі, не є безспірною. Так, Позивач зазначав, що право вимоги виникло у АТ "Альфа-Банк" 01.02.2014 - на наступний день після закінчення строку фінансування, визначеного у п. 1.1. кредитного договору від 04.03.2004 в редакції додаткової угоди № 46 від 16.12.2013. При цьому, оскільки оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, у виконавчої служби були відсутні правові підстави для його виконання та передачі нерухомого майна на примусову реалізацію, що свідчить про недійсність проведених прилюдних торгів з реалізації вказаного майна і їх результатів та є підставою для скасування свідоцтв про право власності, виданих за результатами таких торгів і відновлення реєстраційних записів про право власності Позивача на нерухоме майно.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/6567/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

2.2. Указане рішення обґрунтовано тим, що доводи Позивача про звернення АТ "Альфа-Банк" поза межами установленого законом строку до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, враховуючи умови додаткових угод № 47 та № 48 до кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004, якими було подовжено строк кредитування до 31.03.2018. Отже, місцевий суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання виконавчого напису № 7858 від 20.12.2017 таким, що не підлягає виконанню, є необґрунтованою, не підтвердженою вірогідними засобами доказування, а відтак задоволенню не підлягає. Відповідно, вимоги про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, актів про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтв про право власності на спірне нерухоме майно та вимоги про скасування державної реєстрації права власності щодо спірного майна, державної реєстрації іпотеки на нерухоме майно та державної реєстрації обтяжень нежитлових приміщень і відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чинності запису про право власності Позивача (які є похідними від вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) також не підлягають задоволенню.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 повністю скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/6567/20 та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.

2.4. Зазначене судове рішення обґрунтовано тим, що умовами кредитного договору в редакції від 30.03.2007 зі змінами, внесеними додатковою угодою № 46 від 16.12.2013, сторони не визначили строку дії договору, а погодили строк фінансування (кредитування), терміни закінчення фінансування (кредитування), а також терміни виконання зобов`язань позичальника з повернення кредитних коштів (які не були повернуті у строки, визначені договором). Отже, дія кредитного договору закінчилася 31.01.2014, тобто зі спливом строку фінансування позичальника, що підтверджується у постанові Верховного суду від 14.04.2020 у справі № 873/41/19 між тими ж сторонами. Водночас, сторонами кредитного договору не було погоджено в розумінні статті 631 Цивільного кодексу України, що умова (пункт) даного договору (в редакції додаткової угоди від 29.04.2014 № 47 та з урахуванням подальших змін, внесених додатковою угодою від 30.09.2016 № 48) - про встановлення нового строку, протягом якого Позивач міг належним чином виконати зобов`язання за кредитним договором - застосовується до відносин між сторонами, які виникли до укладення відповідної додаткової угоди. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса, яким звернено стягнення на нерухоме майно Позивача, не відповідає вимогам частини першої статті 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки право вимоги на дострокове стягнення з боржника всієї суми заборгованості виникло 01.02.2014, а відтак строком, протягом якого Відповідач мав право звернутись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису був період з 01.02.2014 по 01.02.2015.

Ураховуючи висновки про наявність підстав для задоволення основної позовної вимоги - про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах та в результаті були видані свідоцтва про право власності і проведені відповідні реєстраційні дії), судом апеляційної інстанції також було задоволено похідні позовні вимоги.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Барановський О. Ю. просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо:

- неналежності обраного Позивачем способу захисту прав, викладених в постановах від 03.02.2021 у справі № 907/62/20, від 13.11.2018 у справі №914/1621/17, від 10.10.2018 у справі № 916/759/16, від 24.07.2018 у справі №925/871/15, від 26.06.2018 у справі № 914/1953/17, від 05.06.2018 у справі №907/631/17, від 13.02.2018 у справі № 924/1180/16;

- необхідності врахування преюдиційних обставин, а не правової оцінки суду, викладених в постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 17.05.2021 у справі № 917/804/20, від 13.01.2022 у справі № 909/709/19, від 17.11.2021 у справі №906/641/21, від 09.02.2021 у справі № 924/30/20, від 30.04.2020 у справі №916/1815/19, від 07.08.2019 у справі № 925/2151/14, від 16.07.2019 у справі №908/4057/14, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 19.12.2018 у справі №910/22630/17, від 11.12.2018 у справі № 907/686/17, від 31.10.2018 у справі №916/170/18;

- застосування презумпції правомірності правочину, викладених в постановах від 02.11.2021 у справі № 9110/8852/20, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012, від 12.08.2020 у справі №921/353/19, від 10.08.2020 у справі №917/1339/16, від 21.07.2020 у справі №910/16711/18, від 30.06.2020 у справі №910/11433/19, від 25.06.2020 у справі №904/2922/18, від 06.02.2020 у справі №916/2828/18, від 28.01.2020 у справі №910/9158/16, від 24.01.2020 у справі №910/10987/18, від 30.09.2019 у справі №910/11498/18, від 14.08.2019 у справі № 922/2250/18, від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, від 23.05.2018 у справі №916/5073/15, від 02.10.2018 у справі №910/22361/15;

- недопущення односторонньої відмови або зміни зобов`язання, викладених в постанові від 03.03.2021 у справі №910/11951/18;

- недопущення суперечливої поведінки, викладених в постановах від 01.12.2021 у справі №752/14554/15-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 10.11.2021 у справі № 206/2-1238/11, від 02.112021 у справі №910/8852/20, від 20.10.2021 у справі №910/15354/20, від 13.10.2021 у справі №910/11177/20, від 30.09.2021 у справі №127/15802/15-ц, від 06.08.2021 у справі №639/6370/18, від 14.07.2021 у справі №727/8928/17, від 05.04.2021 у справі №761/23143/15-ц, від 03.03.2021 у справі №522/799/16-ц, від 05.08.2020 у справі №906/282/16, від 08.07.2020 у справі №185/7494/15-ц, від 03.03.2020 у справі №490/905/16-ц, від 29.01.2020 у справі №748/3055/17, від 26.09.2019 у справі №359/10843/14-ц;

- оскарження результатів прилюдних торгів, викладених в постановах від 25.04.018 у справі № 910/16955/17, від 18.04.2018 у справі №1423/16201/12-ц, від 29.03.2018 у справі № 909/1066/13, від 27.03.2018 у справі № 921/79/17-г/4, від 21.03.2018 у справі № 609/432/15-ц, від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 21.02.2018 у справі №642/7313/15-ц, від 14.02.2018 у справі №490/5475/15-ц, від 06.02.2018 у справі №911/845/17, від 06.02.2018 у справі №753/5007/16-ц;

- залучення сторін правочину до участі у справі, викладених в постановах від 15.04.2020 у справі № 757/46020/17-ц, від 18.03.2020 у справі № 383/639/17, від 29.01.2020 у справі № 665/1530/17, від 09.12.2020 у справі № 242/1882/17, від 11.12.2019 у справі № 722/918/17, від 25.11.2019 у справі № 761/28010/16-ц, від 13.11.2019 у справі № 2018/18928/12, від 11.11.2019 у справі №755/3105/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 369/5813/16-ц, від 26.09.2019 у справі № 208/2353/18, від 14.08.2019 у справі № 390/403/16-ц, від 29.07.2019 у справі № 236/1213/17, від 04.07.2019 у справі № 264/2471/17, від 05.06.2019 у справі № 428/8386/16-ц, від 03.04.2019 у справі № 629/1296/16-ц, від 18.12.2018 у справі № 614/416/46-ц, від 05.12.2018 у справі № 910/2863/18, від 28.11.2018 у справі № 713/1065/16-ц, від 26.09.2018 у справі № 320/10208/15, від 26.09.2018 у справі № 405/8279/15-ц, від 28.03.2018 у справі №359/2077/17, від 08.02.2018 у справі № 522/8415/16-ц;

- відмови в позові у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача, викладених в постановах від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 23.09.2021 у справі №307/2028/17, від 09.06.2021 у справі №344/20757/18, від 01.07.2020 у справі №637/228/17, від 26.06.2020 у справі № 759/3715/13-ц, від 17.06.2020 у справі №362/48/18, від 17.06.2020 у справі № 208/3964/16-ц, від 11.06.2020 у справі №761/7719/18, від 04.06.2020 у справі №127/20267/18, від 04.06.2020 у справі №494/178/17, від 03.06.2020 у справі № 395/1261/17, від 06.06.2020 у справі №367/3385/15-ц,

- залучення учасників торгів, викладених в постанові від 05.06.2018 у справі №910/856/17;

- строку оскарження результатів прилюдних торгів, викладених в постановах від 30.06.2021 у справі № 757/9541/14-ц, від 07.04.2021 у справі №766/14579/16-ц, від 20.01.2021 у справі № 127/14089/18, від 30.09.2020 у справі № 760/342/17, від 24.09.2020 у справі № 552/2774/19, від 22.09.2020 у справі № 44/610-б-43, від 22.06.2020 у справі № 759/2467/15-ц, від 17.06.2020 у справі № 526/2205/17, від 17.06.2020 у справі № 369/5994/14-ц, від 10.06.2020 у справі № 207/1194/17, від 15.01.2020 у справі № 755/10301/18, від 22.10.2019 у справі № 922/4587/13, від 03.07.2019 у справі № 372/4917/13-ц, від 29.05.2019 у справі № 404/1561/16-ц, від 14.02.2019 у справі № 903/228/18, від 31.01.2019 у справі № 607/4193/17, від 12.12.2018 у справі № 759/18852/14-ц, від 20.11.2018 у справі № 910/7586/16, від 07.11.2018 у справі № 712/1317/14-ц, від 24.10.2018 у справі № 601/234/16, від 18.10.2018 у справі № 903/145/15, від 19.09.2018 у справі № 334/8968/14-ц, від 25.04.2018 у справі №752/3289/15-ц, від 27.03.2018 у справі № 921/79/17-г/4, від 15.03.2018 у справі №757/4737/15-ц, від 28.02.2018 у справі № 463/6465/14, від 14.02.2018 у справі №759/2467/15-ц.

3.3. Відзиву на вказану касаційну скаргу не надходило.

3.4. Також не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Транс Індустрія" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін рішення місцевого суду.

3.5. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо:

- оцінки наявності чи відсутності добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна з точки зору необхідності застосування способів захисту прав власника, передбачених статтями 387, 388 Цивільного кодексу України, викладених в постановах від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18.

- застосування презумпції правомірності правочину, викладених в постановах від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, від 02.11.2021 у справі №910/8852/20, від 12.08.2020 у справі №921/353/19;

- преюдиційних обставин справи та правової оцінки таких обставин, викладених в постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 17.05.2021 у справі №917/804/20;

- добросовісності поведінки у цивільних правовідносинах, викладених в постановах від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

3.6. Відзиву на зазначену касаційну скаргу не надходило.

3.7. 27.06.2022 від АТ "Альфа-Банк" надійшла заява про приєднання до касаційної скарги ТОВ "Транс Індустрія", в якій Відповідач підтримав вимоги вказаної скарги, однак з інших підстав.

3.8. Крім того, 05.07.2022 Відповідачем було подано додаткові пояснення до його заяви про приєднання до касаційної скарги.

3.9. 05.10.2022 від Фірми "Т.М.М." надійшли пояснення у справі, в яких Позивач зазначив про відсутність підстав для залучення третіх осіб в якості відповідачів.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі №910/6567/20 та призначено її розгляд судовому засіданні на 30.03.2022.

4.2. Також ухвалою Верховного Суду від 23.02.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Індустрія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі №910/6567/20 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 30.03.2022. Зупинено дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

4.3. Водночас 30.03.2022 судовий розгляд справи № 910/6567/20 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся з огляду на обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації, у тому числі введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

4.4. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2022 призначено касаційні скарги ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Індустрія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 910/6567/20 до розгляду у судовому засіданні на 06.07.2022.

4.5. Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2022 задоволено заяву Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про приєднання до касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Індустрія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 910/6567/20. Приєднано зазначену заяву до розгляду з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Індустрія" у судовому засіданні 06.07.2022.

4.6. Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2022 відкладено розгляд касаційних скарг ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Індустрія" до якої приєдналося Акціонерне товариство "Альфа-Банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі №910/6567/20 і призначено здійснити її розгляд 25.08.2022.

4.7. Ухвалою Верховного Суду від 25.08.2022 відкладено розгляд вказаних касаційних скарг на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 910/6567/20 і призначено здійснити її розгляд 08.09.2022.

4.8. Ухвалою Верховного Суду від 08.09.2022 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційних скарг ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Індустрія" до якої приєдналося Акціонерне товариство "Альфа-Банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 910/6567/20 до 27.09.2022.

4.9. Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2022 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду наведених касаційних скарг до 11.10.2022.

4.10. Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2022 відкладено розгляд зазначених касаційних скарг на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 910/6567/20 і призначено здійснити її розгляд 25.10.2022

4.11. Ураховуючи наведене, а також з огляду на обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації, у тому числі введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 і від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", справа розглядається у розумний строк.

5. Обставини, встановлені судами

5.1. Господарськими судами встановлено, що 04.03.2004 між Акціонерним комерційним банком "ХФБ Банк Україна" (банк), правонаступником якого на даний час є АТ "Альфа-Банк", та Фірмою Т.М.М. (позичальник) було укладено кредитний договір № 252-СВ, за яким банк відповідно до умов та на строк цього договору надав позичальнику револьверну кредитну лінію.

Пунктом 1.2. договору визначено, що кредит надається з метою фінансування обігових коштів позичальника (придбання будівельних матеріалів та обладнання).

5.2. У подальшому, сторони укладали ряд додаткових угод до кредитного договору №252-СВ, якими банк та позичальник змінювали раніше досягнуті домовленості в рамках кредитного договору.

5.3. Так, 30.03.2007 між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №26 до кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004, згідно з умовами якої сторони вирішили та додатки до нього в новій редакції, яка додається в додатку до цієї додаткової угоди.

Згідно з п. п. 1.1., 1.2. кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 в новій редакції від 30.03.2007 (додаток до додаткової угоди № 26), банк відповідно до умов та на строк цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію з загальною сумою фінансування 12 000 000,00 євро з можливістю отримувати в доларах США та євро і зі строком фінансування до 30.04.2008. Фінансування надається з метою фінансування обігових коштів позичальника, а саме: на придбання будівельних матеріалів обладнання, запасних частин, інструментів, оплату підрядних та субпідрядних будівельно-монтажних робіт/послуг, а також на інші цілі (в тому числі інвестиційного характеру) попередньо погоджені з банком.

Відсотковий період означає період, визначений згідно з пунктом 5.3. цього договору.

Відповідно до п. п. "d", п. 5.3. кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 у новій редакції від 30.03.2007, якщо відсотковий період за кредитом перебігає термін фінансування, то цей відсотковий період буде скорочено таким чином, щоб такий відсотковий період закінчувався в останній день терміну фінансування.

Згідно з п. п. "b", п. 8.2. кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 у новій редакції від 30.03.2007, позичальник зобов`язаний забезпечити повернення фінансування, сплату відсотків, комісій та інших платежів відповідно до умов цього договору.

Зміни та доповнення до цього договору є чинними та невід`ємною частиною договору, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими особами обох сторін, якщо інше не передбачено договором (п. 11.8. договору).

5.4. У додатковій угоді № 46 від 16.12.2013 до кредитного договору № 252-СВ (у редакції від 30.03.2007) сторони погодили, що банк відповідно до умов та на строк цього договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію із загальною сумою фінансування 15 376 721,00 євро з можливістю отримати в євро та зі строком фінансування до 31.01.2014 (п. 1.1. додаткової угоди).

5.5. Як встановлено господарськими судами, 29.04.2014 між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду № 47 до кредитного договору №252-СВ (у редакції від 30.03.2007), якою викладено договір та додатки до нього в новій редакції, яка додається в додатку до цієї додаткової угоди.

Згідно з п. п. 1.1., 1.2. кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 в новій редакції від 29.04.2014 (додаток до додаткової угоди № 47), банк відповідно до умов цього договору надає позичальнику кредит з загальною сумою кредиту 15 376 721,00 євро з можливістю отримувати в євро та зі строком кредиту до 31.03.2021. Кредит надається з метою фінансування обігових коштів позичальника, а саме: на придбання будівельних матеріалів обладнання, запасних частин, інструментів, оплату підрядних та субпідрядних будівельно-монтажних робіт/послуг, а також на інші цілі (в тому числі інвестиційного характеру), попередньо погоджені з банком.

Пунктом 1.3. кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 в новій редакції від 29.04.2014 (додаток до додаткової угоди № 47) встановлено, що сума заборгованості за кредитом станом на 29.04.2014 становить 15 376 721,00 євро.

При цьому, в розділі 2 кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 в новій редакції від 29.04.2014 (додаток до додаткової угоди № 47), сторонами визначено, що надання часток банком здійснювалося відповідно до умов, які передбачені положеннями договору, що діяли на момент видачі відповідних часток. Починаючи з 29.04.2014 надання кредиту банком не здійснюватиметься.

У пункті 3.2. кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 в новій редакції від 29.04.2014 (додаток до додаткової угоди № 47) сторонами погоджено графік погашення суми кредиту, а в пункті 10.6. встановлено, що зміни та доповнення до цього договору є чинними та невід`ємною частиною договору, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані уповноваженими особами позичальника та банку, за винятком заяв та повідомлення, що можуть бути підписані уповноваженими особами позичальника та банку засобами дистанційного обслуговування, якщо інше не передбачено договором.

5.6. Господарськими судами також встановлено, що 30.09.2016 сторони уклали додаткову угоду № 48 до кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 в новій редакції від 29.04.2014, якою домовились встановити новий графік повернення кредиту (тіла та процентів), виклавши його у п. 4. вказаної додаткової угоди.

При цьому в пункті 2 додаткової угоди сторони підтвердили, що на 9 год. 00 хв. дня підписання даної додаткової угоди розмір заборгованості позичальника за кредитним договором становить 15 599 248,20 євро, що включає прострочену заборгованість з повернення отриманого кредиту в сумі 14 857 932,43 євро та проценти в сумі 741 315,77 євро.

5.7. 06.04.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду № 49 до кредитного договору № 252-СВ від 04.03.2004 (у редакції від 29.04.2014), якою сторони виклали пункти 4.3., 6.1.,10.1., кредитного договору в новій редакції.

5.8. В забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № 252-СВ від 04.03.2004 з повернення тіла кредиту та сплати процентів, 04.03.2004 між сторонами був укладений договір застави, який в подальшому з урахуванням змін та доповнень був перейменований на іпотечний договір, відповідно до умов якого Позивачем в першочергову іпотеку банку з найвищим пріоритетом обтяження були передані квартира №111, що складається з 6 кімнат, загальною площею 359,3 кв. м, жилою площею 122,60 кв. м, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 3; квартира №114, що складається із 8 кімнат, загальною площею 749,90 кв. м, жилою площею 358,90 кв. м, яка розташована за адресою: м.Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 3; нежитлове приміщення № 116, площею 1 414,4 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 3; нежитлове приміщення № 118, площею 71,0 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 3 та нежитлове приміщення № 123, площею 72,6 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 3.

За умовами вказаного іпотечного договору передбачено, зокрема, право банку у разі невиконання фірмою своїх зобов`язань за кредитним договором звернути стягнення на предмети іпотеки.

5.9. Враховуючи, що Позивачем не було належним чином виконано свої зобов`язання за кредитним договором № 252-СВ, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Фірми "Т.М.М." як до позичальника та іпотекодавця, з вимогою про усунення порушення забезпеченого зобов`язання, в якій просило повернути банку прострочену заборгованість за кредитним договором.

5.10. 20.12.2017 Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенка Дмитра Олеговича за виконавчим написом щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

5.11. 20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. за зверненням банку було вчинено виконавчий напис № 7858, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на квартиру № 111, квартиру № 114, нежитлове приміщення № 116, нежитлове приміщення № 118, нежитлове приміщення № 123 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" та запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна, частково задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" виключно щодо заборгованості за тілом кредиту (без врахування заборгованості за відсотками) у розмірі 14 857 932,43 євро, що станом на 13.11.2017 становить еквівалент 459 147 256,92 грн. Строк за яким проводиться стягнення зазначено з 31.10.2017 по 13.11.2017.

5.12. За вказаним виконавчим написом нотаріуса головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 23.01.2018 було відкрито виконавче провадження №55614130.

5.13. У межах вказаного виконавчого провадження нерухоме майно було реалізоване Державним підприємством "Сетам" на електронних торгах 09.11.2018 та 05.12.2018, за результатами яких: власником нежитлового приміщення № 116, нежитлового приміщення № 118 та нежитлового приміщення № 123 стало ТОВ "Транс Індустрія" (далі - ТОВ "Транс Індустрія", Третя особа-1) про що свідчать протоколи електронних торгів № 368626, №368627, № 368628 від 09.11.2018, акти державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 55614130/8, №55614130/8-1, № 55614130/8-2 від 13.11.2018 та свідоцтва про право власності від 12.12.2018, зареєстровані за № 9377, № 9375, № 9376; власником квартири № 114 стало Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", про що свідчать протокол електронних торгів №373918 від 05.12.2018, акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки № 55614130/8 від 20.02.2019 та свідоцтво про право власності від 20.02.2019, зареєстроване за № 114.

5.14. У подальшому право власності на квартиру № 114 перейшло до ОСОБА_6 (далі - Третя особа-4) та ОСОБА_4 (далі - Третя особа-5), про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відображені в інформаційній довідці від 03.04.2020 № 206043335 та не заперечується сторонами.

5.15. Водночас, ТОВ "Транс Індустрія" передало в іпотеку Акціонерному товариству "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аванпост" нежитлові приміщення № 116, № 118 та № 123, а Вінницький О. В. передав свою частину квартири № 114 в іпотеку ОСОБА_7 , про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відображені в інформаційних довідках від 26.02.2021 № 246145846, № 246143367, № 246142699, №246215460 та не заперечується сторонами.

5.16. Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що, на думку Позивача, Відповідач за вчиненням виконавчого напису звернувся до нотаріуса з пропуском установленого Законом України "Про нотаріат" строку у зв`язку з чим спірне нерухоме майно, яке належить Фірмі "Т.М.М.", незаконно вибуло з її володіння.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

6.2. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

6.3. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

6.4. За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

6.5. У частині другій статті 16 Цивільного кодексу України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

6.6. Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

6.7. Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

6.8. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

6.9. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

6.10. Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

6.11. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

6.12. Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

6.13. Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.

6.14. Предметом позову цій справі є, зокрема, вимоги про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, визнання недійсними актів державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, скасування з моменту вчинення державної реєстрації іпотек, обґрунтовані тим, що у виконавчої служби були відсутні правові підстави для передачі спірного нерухомого майна на примусову реалізацію, а відтак вказане майно було незаконно відчужено.

6.15. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

6.16. При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права (подібну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

6.17. Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна.

6.18. Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації.

Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову (подібні правової висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).

6.19. Разом з тим, такий позов Фірмою "Т.М.М." не був заявлений, а одним з основних принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено у частині першій статті 14 Господарського процесуального кодексу України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

6.20. Крім того, за змістом статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

6.21. З огляду на викладене, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і при цьому продавець не мав права його відчужувати, то покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення. Зокрема, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, встановлених статтею 388 Цивільного кодексу України.

Таким чином, якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19.

6.22. Разом з тим, колегія суддів враховує, що правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).

Таким чином, оскільки торги є правочином, то вимоги про визнання недійсними їх та протоколу електронного аукціону не є належними й ефективними способами захисту, у разі якщо такі торги завершуються оформленням договору купівлі-продажу (подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

6.23. Водночас, хоча заявники і не посилались на зазначений правовий висновок, однак колегія суддів враховує його з огляду на частину четверту статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд касаційної інстанції не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.24. З викладеного вбачається, що задоволення заявлених позовних вимог, у тому числі, про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, скасування з моменту вчинення державної реєстрації іпотек не призведе до поновлення майнових прав Позивача, що свідчить про обрання ним неефективного способу захисту.

6.25. Зі змісту касаційних скарги вбачається, що підставами їх подання стало, у тому числі, неврахування апеляційним господарським судом висновків суду касаційної інстанції про неналежність обраного Позивачем способу захисту та необхідність дослідження обставин справи щодо наявності чи відсутності передумов для застосування способів захисту прав власника, передбачених статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

6.26. Отже, доводи касаційних скарг про неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій Верховного Суду у наведеній частині знайшли своє часткове підтвердження.

6.27. Таким чином, оскільки обрання Позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, то колегія суддів не досліджує правомірність висновків господарських судів попередніх інстанцій, якими вони керувалися при прийнятті судових рішень (подібну правову позицію сформульовано, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

6.28. При цьому Суд звертає увагу, що АТ "Альфа-Банк" було приєднано до касаційної скарги ТОВ "Транс Індустрія" ухвалою Верховного Суду від 29.06.2022.

6.29. Відповідно до статті 297 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. Заяву про приєднання до касаційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції.

6.30. Отже, додаткові доводи АТ "Альфа-Банк", наведені в заяві про приєднання до касаційної скарги ТОВ "Транс Індустрія", не підлягають розгляду, оскільки Відповідач не був самостійним заявником.

6.31. На підставі наведеного Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанцій та залишення в силі рішення місцевого господарського суду з мотивів, наведених у цій постанові.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

7.2. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

7.3. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

7.4. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційних скаргах доводи частково обґрунтованими, що є підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Індустрія" до якої приєдналося Акціонерне товариство "Альфа-Банк" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі №910/6567/20 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/6567/20 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді Н. Багай

Т. Дроботова