Постанова

від 24.10.2022 по справі 357/9020/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2022 року м. Київ

Унікальний номер справи № 357/9020/18

Апеляційне провадження 22-ц/824/1576/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Кравець В.А, Мазурик О.Ф.

при секретарі Синявському Д.В.

сторони

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода»

відповідачі ОСОБА_1

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин»

Державний реєстратор комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Юлія Юріївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода», подану через представника Тетерю Світлану Ігорівну, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Дубановської І.Д., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Юлії Юріївни про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди,

в с т а н о в и в :

у серпні 2018 рокуТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомплекс «Узин», Державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю.Ю., в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 05.03.2018, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021; скасувати рішення державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40134971 від 15.03.2018 16:33:01 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на цю земельну ділянку, яке виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05.03.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин».

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що 05.06.2013 між ТОВ «Олійникова Слобода» та ОСОБА_1 укладено договір оренди строком на 10 років земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Державна реєстрація права оренди за ТОВ «Олійникова Слобода» проведена державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Н.І., згідно рішення від 24.01.2015 за індексним номером 18835090.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що орендована ним земельна ділянка передана в оренду іншій особі - ТОВ Агрокомплекс «Узин» відповідно до договору оренди землі від 05.03.2018, право оренди зареєстроване відповідно до рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю.Ю., індексний номер 40134971 від 15.03.2018 16:33:01.

Укладення ОСОБА_1 договору оренди з іншою особою у період дії договору оренди, який укладено з ними суперечить ч. 1 ст. 792 ЦК України, п. «б» ч. 1 ст. 95 ЗК України, ст. 13, 24, 25, 31 Закону України «Про оренду землі» та умовам договору оренди землі № б/н від 05.06.2013, у зв`язку із чим, на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України договір оренди землі № б/н від 05.03.2018 має бути визнаним недійсним, а рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40134971 від 15.03.2015 має бути скасоване.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.10.2020 позов залишено без задоволення.

Додатковим рішенням цього ж суду від 02.12.2020 відмовлено ОСОБА_1 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «Олійникова Слобода» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та постановити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неповне з`ясування обставин та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. А саме, суд не врахував, що незважаючи на скасування державної реєстрації права оренди договір оренди, який укладено між ними та ОСОБА_1 є чинним і підлягає виконанню. Вважає, що суд не повинен був враховувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, оскільки у тій справі розглядався спір щодо договору оренди, укладеного у період дії ст. 18 Закону № 161-XIV, а з ними договір оренди укладено після 01.01.2013, коли ст. 18 Закону № 161-XIV втратила чинність. Закон не передбачає, що договір оренди набирає чинності після державної реєстрації права оренди. Відтак має значення момент підписання договору, а не час його реєстрації. Суд мав застосувати ст. 207, 638, 640 ЦК України. Відповідно до ст. 13 Закону № 161-XIV договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору. Закон України «Про Державний земельний кадастр» передбачає державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, а не державну реєстрацію договору оренди землі. Оскільки позивач є орендарем спірної земельної ділянки, суд безпідставно вважав, що права позивача не порушені.

У відзиві представниця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість, та просила стягнути з позивача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначала, що позивач звернувся за захистом порушено права відносно земельної ділянки кадастровий номер 3220486000:01:006:0021 площею 2,4 га, тоді як 30.11.2018 приватним нотаріусом посвідчена заява ОСОБА_1 про розподіл цієї земельної ділянки. Між ТОВ «Агрокомплекс «Узин» та ОСОБА_1 укладено договір оренди та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484400:01:006:0033 площею 1,2 га та 3220484400:01:006:0034 площею 1,2 га. З моменту присвоєння кадастрового номеру ці земельні ділянки є сформованими та є самостійними об`єктами цивільних прав. Суд правильно виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є належним, договір оренди, укладений з позивачем припинено та рішення державного реєстратора вичерпало свою дію. Вважає, що твердження позивача про те, договір оренди від 05.06.2013 є дійсним не грунтуються на нормах права, оскільки наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15.03.2018 скасоване рішення про державну реєстрацію права оренди за цим договором, та з цього часу позивач вважається таким, що не набув речового права на спірну земельну ділянку. Договір оренди, укладений з позивачем є нікчемним, а тому укладення договору оренди з ТОВ Агрокомплекс «Узин» не порушує прав та інтересів позивача.

У відзиві представник ТОВ Агрокомплекс «Узин» Миколюк М.Д. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість, та просив стягнути з позивача 17 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що акт приймання - передачі земельної ділянки не містить відомостей до якого договору він є додатком, що свідчить про його нікчемність. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди є строк передачі земельної ділянки орендарю. Відповідно до ч. 5 ст. 6 цього Закону право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Оскільки державна реєстрація права оренди за позивачем скасована на підставі наказу Міністерства юстиції України від 15.03.2018, то укладення договору оренди землі між ТОВ Агрокомплекс «Узин» та ОСОБА_1 не порушує прав позивача. Звертаючись до суду з даним позовом позивач вважав, що оскарження наказу не перешкоджає розгляду даної справи, відтак подальші посилання позивача про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи вважає безпідставними. Кім того, надані позивачем докази виплати орендної плати не є належними.

У судовому засіданні представниця позивача Тетеря С.І. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представниця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник ТОВ Агрокомплекс «Узин» Миколюк М.Д. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, а також вказав про те, що провадження у справі необхідно закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку, серії РЗ № 284860 від 23.07.2003 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 3220484400:01:006:0021, яка знаходиться в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району.

05.06.2013 між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського» укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1 цього договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Олійниково-Слобідська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акта про право власності на землю серії РЗ № 284860, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 23.07.2003.

Згідно із п. 5, 6, 8 цього договору договір укладено на 10 років, а орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1 262,88 грн, яка видається у такі строки - до 31 грудня поточного року.

Відповідно до п. 16 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 (п`ятиденний) строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Згідно з п. 37 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки № б/н від 05.06.2013 орендодавець ОСОБА_1 з одного боку, передає, а орендар ТОВ «Ім. Котовського» в особі директора Голика П.В., який діє на підставі Статуту, з другого, приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:01:006:0021, що знаходиться в межах землекористування Олійниковослобідської сільської ради, загальною площею 2,4000 га, у тому числі рілля 2,4000 га.

24.01.2015 о 18:19:36 год., державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Н.І., ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18835090 та внесено запис про інше речове право № 8485730 від 22.01.2015, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Ім. Котовського», що виникло згідно з договором оренди землі № б/н від 05.06.2013.

Згідно з протоколом № 5 загальних зборів учасників ТОВ «Ім. Котовського» від 22.11.2016 ТОВ «Ім. Котовського» перейменоване на ТОВ «Олійникова Слобода».

Відповідно до відомості на виплату грошей № 99 за 27.09.2017 ОСОБА_1 отримала 18 400 грн.

05.03.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди земельної ділянки № б/н, за яким в оренду передано земельну ділянку загальною площею 2,4000 гектарів, яка розміщена на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади с. Олійникова Слобода, Білоцерківського району, Київської області. Право власності орендодавця на земельну ділянку підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 284860, виданого на підставі розпорядження Білоцерківської РДА Ради народних депутатів № 28 від 22.01.2003. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на прав приватної власності на землю за № 192 від 23.07.2003. Кадастровий номер земельної ділянки 3220484400:01:006:0021 (п.2.1 договору).

Договір укладено на 7 років від дати його реєстрації в установленому законодавством порядку (п. 3.1 договору).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 131269993 від 18.07.2018, за рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України № 40127608, запис про інше речове право № 8485730 скасований 15.03.2018 року о 13:34:25.

15.03.2018 о 16:46:48 год державним реєстратором КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба речових прав» Мироненко Ю.Ю. ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40134971 та внесено запис про інше речове право № 25259366 від 05.03.2018, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин», що виникло згідно з договором оренди земельної ділянки № б/н від 05.03.2018.

30.11.2018 приватним нотаріусом Білоцерківського міськрайонного нотаріального округу Київської області Деруном К.А., засвідчений підпис ОСОБА_1 у заяві на розподіл земельної ділянки, яка адресована компетентним органам або всім, кого це стосується, в якій вона просила та надала згоду на розмежування, шляхом поділу, земельної ділянки розміром 2,4000 га. з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Олійниково-Слобідська сільська рада, на дві нові, площею 1,2000 га, кожна.

04.12.2018 договір оренди землі № б/н від 05.03.2018 розірваний.

10.12.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» укладено договір оренди землі № б/н.

Згідно з п. 2 цього договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,2000, 1,2000 га., в т. ч. ріллі 1,2000, 12000 га, кадастровий номер 3220484400:01:006:0033, 3220484400:01:006:0034, яка розташована на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади с. Олійникова Слобода Білоцерківського району Київської області. Право власності на земельну ділянку, що передається в оренду відповідно до цього договору, належить орендодавцю на підставі державного акта РЗ № 284860 від 23.07.2003 та заяви № 3141 від 30.11.2018.

Цей договір укладено строком на 10 років з дати державної реєстрації права оренди, який набирає чинності з дати укладення та підписання його орендодавцем ( п. 3 договору).

12.12.2018 о 15:24:48 год, державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М.О., ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44567540 та внесено запис про право власності № 29405036 від 07.12. 2018, за яким ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 1,2 га з кадастровим номером 322084400:01:006:0034.

12.12.2018 о 15:50:05 год, державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М.О., ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44567805 та внесено запис про право власності № 29405253 від 07.12.2018, за яким ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 1,2 га з кадастровим номером 322084400:01:006:0033.

13.12.2018 о 08:50:49 год, державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М.О., ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44576494 та внесено запис про інше речове право № 29413110 від 10.12.2018, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин», на земельну ділянку з площею 1,2 га та кадастровим номером 3220484400:01:006:0033, що виникло згідно з договором оренди земельної ділянки № б/н від 10.12.2018.

13.12.2018 о 08:46:47 год, державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М.О., ухвалене Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44576380 та внесено запис про інше речове право № 29413002 від 10.12.2018, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин», на земельну ділянку з площею 1,2 га та кадастровим номером 3220484400:01:006:0034, що виникло згідно з договором оренди земельної ділянки № б/н від 10.12.2018.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із скасуванням запису про інше речове право № 8485730 ТОВ «Олійникова Слобода», яка є правонаступником ТОВ «Ім. Котовського», не набула права оренди за договором оренди землі № б/н від 05.06.2013. Договір оренди земельної ділянки № б/н від 05.03.2018 укладено відповідно до закону та підстав для визнання його недійсним не встановлено.

Колегія суддів не може погодися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 631 ЦУ України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно із ч. 3 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 08.10.1998 (надалі Закон № 161-ХІV) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 6 Закону № 161-ХІV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України № 161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років ( ч. 1 ст. 19 Закону № 161-ХІV).

Згідно із ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За матеріалами справи встановлено, що 05.06.2013 між ТОВ «Ім. Котовського» (правонаступник ТОВ «Олійникова Слобода») та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 строком на 10 років.

24.01.2015 ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено запис про інше речове право № 8485730 від 22.01.2015, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Ім. Котовського», що виникло згідно за договором оренди землі № б/н від 05.06.2013.

Наказом Міністерства юстиції України від 15.03.2018 № 727/5 скасовано вищевказане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Незважаючи на те, що строк договору оренди ще не сплив, договір не розірваний і не визнаний недійсним, а рішення державного реєстратора щодо права оренди земельної ділянки за ТОВ «Ім. Котовського» ще не було скасоване, ОСОБА_1 05.03.2018 уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ Агрокомплекс «Узин» (а.с. 31 т. 2). У матеріалах справи міститься також копія договору оренди цієї земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» без зазначення дати укладення договору та вартості земельної ділянки (а.с. 153 т. 1).

ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до Окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства юстиції України, в якому просило визнати протиправним наказ Міністерства юстиції України від 15.03.2018 № 727/5 та ухвалою суду від 30.05.2018 відкрито провадження у адміністративній справі № 826/7336/18.

Тобто, ТОВ «Олійникова Слобода» оскаржило у встановленому законом порядку наказ Міністерства юстиції України від 15.03.2018 № 727/5 ще до звернення до суду з даним позовом.

Після подачі адміністративного позову та цивільного позову у даній справі ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» 04.12.2018 уклали договір про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 від 05.03.2018.

30.11.2018 приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А. посвідчена заява ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, а 07.12.2018 державним реєстратором прийняті рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 площею 2,4 га та про державну реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484400:01:006:0033 площею 1,2 га та 3220484400:01:006:0034 площею 1,2 га.

Тобто земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:006:0033 та 3220484400:01:006:0034 утворені із земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, яка була предметом договору оренди, укладеного 05.06.2013 між ОСОБА_1 та ТОВ «Ім. Котовського», а також предметом оскаржуваного договору.

Після поділу земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки 10.12.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» знову укладено договір оренди цих земельних ділянок та 12.12.2018 державний реєстратор Ілюшина М.О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди цих земельних ділянок за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

У вересні 2019 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з цивільним позовом про визнання недійсним договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» 10.12.2018.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.10.2020, залишеним без зміни постановою Київського апеляційного суду від 10.08.2022 (справа № 357/10397/19) у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 02.09.2020 закрито провадження у справі № 826/7336/18 про оскарження наказу Міністерства юстиції України та роз`яснено позивачу, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Після чого у вересні 2020 року ТОВ «Олійникова Слобода» звернулося до суду з вимогами про визнання наказу Міністерства юстиції України від 15.03.2018 № 727/5 незаконним у цивільному судочинстві та постановою Київського апеляційного суду від 25.08.2021 у справі № 357/9440/20 позов задоволено. Наказ Міністерства юстиції України від 15.03.2018 № 727/5 визнано незаконним та скасовано.

Постановою Верховного Суду від 04.05.2022 вищевказану постанову в частині вирішення спору по суті залишено без змін.

Оскільки наказ Міністерства юстиції України від 15.03.2018 № 727/5, на підставі якого виключено запис про інше речове право, а саме про право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Олійникова Слобода» визнано незаконним та скасовано, то у ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» відповідно було відсутнє право на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки (до того ж такий договір укладено 05.03.2018 навіть до видачі наказу Мін`юста та до рішення державного реєстратора, які були здійснені 15.03.2018).

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 цього Закону державна реєстрація прав є обов`язковою.

Системний аналіз ст. 125 ЗК України та ч. 4 ст. 334 ЦК України свідчить, що право оренди за договором оренди землі набувається з дня проведення його державної реєстрації.

24.01.2015 державним реєстратором ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18835090 та внесено запис про інше речове право № 8485730 від 22.01.2015, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Ім. Котовського», що виникло згідно з договором оренди землі № б/н від 05.06.2013.

15.03.2018 Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, ухвалив рішення № 40127608, яким запис про інше речове право № 8485730 скасував.

Єдиною підставою для скасування запису був наказ Міністерства юстиції України від 15.03.2018 № 727/5. Відтак визнання наказу незаконним та його скасування мають наслідком і визнання незаконними тих дій чи рішень, які вчинені на виконання цього наказу, в тому числі щодо виключення запису про інше речове право, а саме про право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Олійникова Слобода».

Згідно з ч.1 ст. 27 Закону № 161-ХІV орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (ч. 2 ст. 24 Закону № 161-ХІV).

Відповідно до ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Внаслідок укладення оскарженого договору ТОВ Агрокомплекс «Узин» отримало право оренди земельною ділянкою, що стало перешкодою для позивача у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки.

Оскільки ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» уклали договір оренди земельної ділянки до закінчення попереднього договору оренди цієї ж земельної ділянки, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Олійникова Слобода» вимоги про визнання такого договору недійсним є законними та обгрунтованими і підлягають задоволенню.

У позовній заяві позивач посилався на те, що державний реєстратор розпочала дії щодо державної реєстрації права оренди за ТОВ Агрокомплекс «Узин» не перевіривши належним чином відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на ту ж саму земельну ділянку. При розгляді справи суд не міг не встановити, що наказ, на підставі якого запис про інше речове право № 8485730 скасовано оскаржено позивачем у іншій справі, оскільки позов про визнання незаконним наказу подано позивачем до подачі позову у даній справі. А встановивши ці обставини, суд мав зупинити провадження, оскільки без вирішення питання щодо законності чи незаконності наказу неможливо встановити законність чи незаконність скасування запису про право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Олійникова Слобода», оскільки наказ, як вказувалося вище, був єдиною підставою для вчинення таких дій реєстратором.

Не вчинивши зазначених дій суд неповно встановив обставини справи та передчасно дійшов висновків про те, що станом на 15.03.2018 права оренди на належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 у ТОВ «Олійникова Слобода» не було та відмовив у позові.

Подальше укладення 04.12.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» договору про розірвання оспорюваного договору не свідчить про відсутність предмета спору та про відсутність у позивача права на оспорювання договору. А тому доводи представника ТОВ Агрокомплекс «Узин» про закриття провадження у справі за відсутності предмета спору колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Визнання правочину недійсним та розірвання правочину є взаємовиключними поняттями. Оскільки недійсний правочин не породжує будь - яких юридичних наслідків, укладення сторонами договору про розірвання недійсного правочину не має правового значення та не позбавляє права позивача на розгляд його вимоги про визнання договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Після укладення договору від 04.12.2018 про розірвання оспорюваного договору (в період розгляду даної справи судом), 07.12.2018 за заявою ОСОБА_1 здійснено поділ спірної земельної ділянки, а 10.12.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» знову укладено договір оренди по суті цієї ж земельної ділянки, проте уже з різними кадастровими номерами.

Вказані дії відповідачів не відповідають принципу справедливості та добросовісності, а направлені лише на здійснення перешкод позивачу у відновленні своїх прав як орендаря земельної ділянки.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 387/515/18, від 20.11.2019 у справі № 669/930/16-ц одночасне існування реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення прав орендаря, який має діючий договір оренди та право оренди якого зареєстроване в установленому законом порядку.

Дії орендодавця ОСОБА_1 щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 на дві окремі ділянки не впливають на можливість захисту порушеного права позивача.

Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

За вказаних обставин висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним є помилковими.

Колегія суддів не може погодитися з доводами представників відповідачів про те, що визнання наказу Міністерства юстиції України від 15.03.2018 № 727/5 незаконним не має будь - якого правового значення для вирішення даного спору, оскільки такий наказ був чинним на час ухвалення рішення державного реєстратора про скасування запису про право оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021.

Так, державний реєстратор вчиняв такі дії на підставі наказу Міністерства юстиції України від 15.03.2018 № 727/5, який не був визнаний недійсним та не був скасований ні на час скасування запису про право оренди ТОВ «Олійникова Слобода» на земельну ділянку, ні на час реєстрації права оренди цієї ж земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Проте, ці обставини свідчать про те, що дії державного реєстратора не були направлені на порушення прав чи інтересів позивача, що є підставою для відмови у позові до цього відповідача.

Разом з тим, наказ Міністерства юстиції України від 15.03.2018 № 727/5 є актом індивідуальної дії, а не нормативно - правовим актом, а відтак у разі визнання його незаконним, він є таким що суперечить закону з часу його видачі, а не з часу ухвалення судового рішення про його незаконність та скасування.

А відтак, поновлення прав та інтересів позивача неможливе лише у спосіб визнання наказу Міністерства юстиції України від 15.03.2018 № 727/5 незаконним та його скасуванням. На підставі цього наказу було скасоване право оренди позивача на земельну ділянку, яке виникло відповідно до договору оренди від 05.06.2013.

За вказаних обставин заявлені позивачем вимоги про скасування рішення державного реєстратора КП Великодимерської селищної ради Мироненко Ю.Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40134971 від 15.03.2018 16:33:01 та про припинення право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» на земельну ділянку площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, яке виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05.03.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин» на час подачі позовної заяви були законні та обґрунтовані. Зміна відповідачами обставин після відкриття провадження у справі не повинна впливати на встановлення обставин, які існували на час звернення позивача із даним позовом та на відновлення прав та інтересів позивача, які були порушені до зміни обставин відповідачами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня

2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Позивач звернувся за захистом порушеного права оренди та обрав належний та ефективний спосіб захисту порушеного права на час звернення до суду з цим позовом.

Завданням судового розгляду є встановлення обставин, на які посилався позивач у позовній заяві.

Разом з тим, дії відповідачів, здійснені ними у період розгляду справи, а саме розірвання договору, поділ земельної ділянки, укладення нового договору оренди з проведенням відповідних реєстраційних дій призвело до неможливості у даній справі у повній мірі поновити права позивача шляхом скасування рішення про державну реєстрацію та припинення право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин», яке виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05.03.2018, оскільки у такому випадку на одну і ту ж земельну ділянку буде наявне одночасне існування реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку (право оренди ТОВ «Олійникова Слобода» за договором оренди від 05.06.2013 та право оренди ТОВ Агрокомплекс «Узин» за договором від 10.12.2018), що, як вказувалося вище, суперечить вимогам закону.

Незважаючи на це заявлені позовні вимоги на час подачі позову були законними та обгрунтованими та позивачем обрано правильний спосіб захисту, а відтак у даному випадку неможна говорити про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Оскільки позовні вимоги є законними та обгрунтованими судові витрати, понесені позивачем підлягають стягненню у рівних частках з відповідачів, які порушили права та інтереси позивача, а саме з ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відтак законом встановлено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позовній заяві зазначено розмір витрат на професійну правничу допомогу 25 995,17 грн.

01.02.2018 між Адвокатським об`єднанням «Евелігал» та ТОВ «Олійникова Слобода» укладено договір № 17/02-06 про надання правової допомоги.

Відповідно до додаткової угоди № 21 від 06.07.2018 до цього договору сторони доповнили договір додатком № 21.

Відповідно до п. 1 додатку № 21 об`єднання надає клієнту допомогу щодо представництва його інтересів у судовому спорі з ОСОБА_1 , ТОВ Агрокомпекс «Узин», державним реєстратором КП Великодимерської селищної ради Мироненко Ю.Ю.

Відповідно до п. 2 додатку розмір винагороди об`єднання за надання правової допомоги, обсяг якої визначено у п. 1 цього додатку, становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентну 700 євро, крім ПДВ - суму, еквівалентну 140 євро, що разом становить 840 євро

Відповідно до платіжного доручення № 3810 від 24.07.2018 позивач сплатив на користь АО «Еверлігал» за юридичні послуги 25 995,17 грн.

Відповідно до акту № 21 приймання - передачі наданих послуг від 09.10.2020 сторони підтвердили, що послуги за договором від 01.02.2018 № 17/02-06 надані у повному обсязі. Позивачем також надано детальний опис послуг та здійснених витрат в процесі надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції.

Відповідно до додаткової угоди № 09/10-20 від 09.10.2020, сторони доповнили договір про надання правової допомоги додатком № 2, яким визначили розмір витрат на правову допомогу, надану при апеляційному розгляді справи - грошова сума в національній валюті України (гривні), еквівалентну 500 євро, крім того ПДВ - суму, еквівалентну 100 євро, що разом складає 600 євро.

Відповідно до платіжного доручення № 1824 від 13.10.2020 позивач сплатив на користь АО «Еверлігал» за юридичні послуги надані при апеляційному перегляді справи 19 967,94 грн.

Відтак витрати позивача за договором про надання правової допомоги у суді першої та апеляційної інстанції разом складають 45 963,11 грн.

Відповідачі не надали належного обґрунтування щодо не співмірності таких витрат, а тому зазначені витрати підлягають стягненню з відповідачів, відносно яких судом встановлено порушення прав позивача, у рівних частках, а саме по 22 981,55 грн з ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс «Узин».

Саме особі посилання на те, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яка є предметом договору оренди становить 42 096 грн не є підставою для зменшення судових витрат чи визнання таких витрат неспівмірними. При цьому, вказуючи на те, що витрати на правничу допомогу, у разі задоволення позову мають бути стягнуті у сумі не більше 8 000 грн (5 000 грн у суді першої інстанції та 3 000 грн у суді апеляційної інстанції) представники ОСОБА_1 вказували, що відповідачка витратила на послуги з надання правової допомоги у даній справі 35 000 грн.

Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позовної заяви та придачі апеляційної скарги складає 8 810 гн ( 3 524 грн + 5 286 грн) та також підлягає стягненню у рівних частках з відповідачів по 4 405 грн з кожного.

Клопотання представниці ОСОБА_1 про звільнення відповідачки від сплати судового збору не ґрунтується на вимогах закону.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальність Агрокомплекс «Узин» щодо земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» 4 405 грн судового збору та 22 981,55 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність Агрокомплекс «Узин» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійникова Слобода» 4 405 грн судового збору та 22 981,55 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 24.10.2022.

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді В. А. Кравець

О. Ф. Мазурик