Ухвала

від 27.10.2022 по справі 640/18123/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 жовтня 2022 року м. Київ № 640/18123/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до1) Державної судової адміністрації України, 2) Житомирського окружного адміністративного судупро визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 00018738), Житомирського окружного адміністративного суду (10014, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, код ЄДРПОУ 34854954), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації щодо незабезпечення Житомирського окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 30.09.2022, виходячи із встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 гривень та на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 гривень та зобов`язати відповідача вчинити такі дії;

- визнати протиправними дії Житомирського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 30.09.2022, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 гривень;

- зобов`язати Житомирський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 30.09.2022, обчисливши її розмір, виходячи у 2021 році з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 гривень та у 2022 році - 2481,00 гривень, з урахування виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною п`ятою цієї статті визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відтак, чинне процесуальне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Враховуючи, що позивач є суддею, заявлені позовні вимоги стосуються правовідносин щодо проходження публічної служби, а тому підлягає застосуванню спеціальний місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Тобто, після внесення Законом № 2352-IX коментованих змін, частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Оскільки спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу під час проходження нею публічної служби, а не виплати сум, належних позивачу при звільненні, аналізовані положення статті 233 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

Натомість, єдиною чинною нормою, яка визначає строк звернення до суду та яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, є частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює місячний строк для звернення до суду.

Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, підставою звернення до суду з цим позовом стала виплата позивачу суддівської винагороди, яка, на переконання останньої, підлягала виплаті у більшому розмірі.

При цьому, встановлюючи момент, коли позивач дізналася про порушення своїх прав, суд зазначає, що оскільки суддівська винагорода підлягає виплаті щомісячно, то про порушення свого права щодо отримання суддівської винагороди не у повному обсязі, позивач повинна була дізнатися при отриманні суддівської винагороди не пізніше останнього числа кожного місяця, в якому така винагорода мала бути виплачена.

Тобто відлік місячного строку на звернення позивача до суду з вимогою щодо виплати суддівської винагороди розпочинається з першого числа місяця, наступного за тим, в якому суддівська винагорода мала бути виплачена і, відповідно, закінчується останнього числа такого місяця.

У даному випадку суд не погоджується з доводами позивача про те, що нові обмеження щодо строку звернення до суду підлягають застосуванню лише щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності Закону № 2352-IX.

Суд вважає, що нові строки звернення до суду підлягають застосуванню і до правовідносин, що виникли до 19.07.2022, але з умовою, що такі строки мають обчислюватись спочатку з дня набрання чинності нормами, що по-новому регулюють строки звернення до суду.

Такі висновки сприятимуть дотриманню принципу юридичної визначеності та жодним чином не перешкоджають праву позивача на доступ по правосуддя, оскільки після ознайомлення зі змінами у процесуальному регулюванні строків звернення до суду, такі строки обнуляються, з огляду на що позивач мала достатньо часу для подання позовної заяви у відповідності до нових положень законодавства.

Тобто відлік строку звернення до суду з вимогою щодо виплати суддівської винагороди за період з січня 2021 року по червень 2022 року розпочався з наступного дня після набрання чинності Закону № 2352-IX, тобто з 20.07.2022, а отже цей строк тривав до 20.08.2022.

У свою чергу, строк звернення до суду з вимогою щодо виплати суддівської винагороди за липень 2022 року - з 01.08.2022 по 01.09.2022; за серпень 2022 року - з 01.09.2022 по 01.10.2022.

Таким чином, строк звернення до суду пропущений щодо всього періоду, крім вересня 2022 року.

Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем не було додано до позовної заяви вказаної заяви.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки позивач може усунути шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

3. Попередити позивача про те, що у разі, якщо недоліки не буде усунуто у встановлений судом строк, позовну заяву буде повернуто відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до статті 294, частин другої та третьої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження даної ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.П. Огурцов