Постанова

від 26.10.2022 по справі 560/12875/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/12875/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

26 жовтня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року та додаткове рішення від 30 березня 2022 року, та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантекс "К" на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантекс "К" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2021 року позивач, ТОВ "Сантекс К", звернулось в суд з позовом до Хмельницької митниці (відповідача), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості від 31.08.21 №UA400049/2021/000005/2.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 14.03.2022 позов задовольнив. Додатковим рішенням від 30.03.2022 Хмельницький окружний адміністративний суд заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Сантекс " про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнив частково. Стягнув на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сантекс "К" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці. В задоволенні решти заяви відмовив.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції від 14.03.2022 та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що оскаржуване рішення є результатом автоматичного спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР), врахування роботи якої є обов`язком посадових осіб митниці. В наданих для митного оформлення документах містилися розбіжності, які викликали обґрунтовані, на думку відповідача, сумніви щодо дійсної митної вартості імпортованого товару, а саме: під час митного оформлення була відсутня інформація щодо включення продавцем до фактурної вартості товару вартості перевезення та страхування. Разом з товаросупровідними документами було надано повідомлення від відправника щодо вартості транспортування в розмірі 905 дол. США, проте вказані витрати не були включені до митної вартості товару; поданий до митного оформлення прайс-лист не містить числового значення витрат на доставку товарів до місця ввезення на митну територію України, як складової митної вартості; в пункті 4.1 контракту, на підставі якого здійснювалося митне оформлення імпортованої продукції, вартість товару визначалася в євро, в той час як у пункті 4.3 в доларах США.

Зазначив, що додані докази, не перекладені української мовою (прайс-лист, коносамент, автотранспортна накладна) або ж перекладені без засвідчення перекладу (копія експортної декларації тощо), що є порушенням статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», отже не є належними доказами в справі.

Також Хмельницькою митницею оскаржено і додаткове рішення по справі, відповідач вважає неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, просить відмовити в задоволенні заяви позивача чи зменшити розмір таких витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу митниці позивач зазначає, що спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості згідно з правовими позиціями Верховного Суду.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги №47 від 09 вересня 2021 року час, витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви, ознайомлення та аналіз наданих клієнтом документів, аналіз судової практики, узгодження правової позиції з клієнтом для захисту його інтерес, складає 8 годин, що в сумі становить 12000,00 грн, що відповідає критерію розумності з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 11 травня 2021 року між HEBEI DIDLINK TRADING CO., LTD (продавець) та ТОВ «Сантекс «К» (покупець, позивач) укладено контракт № 01/21.

На підставі вказаного контракту продавцем відправлено покупцю вироби з чорних металів, фітинги для труб і трубок, фланці (товар). 31.08.2021 поставлений на територію України товар оглянуто на постійній зоні митного контролю м. Хмельницького та складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу. Згідно вказаного акта товар відповідає відомостям заявленим у МД та ТСД. Порушень не виявлено.

З метою декларування ввезеного на територію України товару, який придбано згідно контракту №01/21, позивачем подано митну декларацію UA400049/2021/007244.

У декларації задекларовано 2 види товару на загальну вартість 181685,07 (сума у гривнях) що згідно п. 22 «валюта та загальна сума за рахунком» - у USD становить 6755, 90. 1.1. вироби з чорних металів, фітинги для труб і трубок - ціна товару 3807 USD.

Пунктом декларації 47 «нарахування платежів» передбачено основи нарахування та ставки (податки) з визначенням остаточної суми, що підлягала сплаті у вигляді податків. (5% від 102380, 89 = 5119,04) (20% від 107499,93 (102380, 89+5119,04=107499,93) = 21499, 99). 1.2. вентилі для трубопроводів, прохідні з ливарного чавуну - ціна товару 2908 USD.

(20% від 79304, 18 = 15860, 84).

На підставі здійснених позивачем розрахунків сплаті підлягали митні платежі на загальну суму 42 479, 87 грн. (5119,04+21499, 99+15860, 8= 42 479, 64).

Розрахунок платежів був проведений згідно п. 23, 42, 47 Декларації UA400040/2021/007244.

На підтвердження здійснення оплати позивачем надано платіжні доручення №33 від 20.08.2021 т а№36 від 30.08.2021.

В той самий день головним державним інспектором митниці Піддубюк С.О. складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400049/2021/00158 та повідомлено декларанта про відмову у митному оформленні (випуску) товарів через неподання до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог п.З, 4 ст. 53 Митного кодексу України. Винесено рішення про коригування митної вартості від 31.08.2021 №UA400049/2021/000005/2. 1. Щодо вартості з чорних металів, фітинги для труб і трубок, яка згідно наданих відомостей позивачем становить 3 807 USD, то таку скореговано відповідачем до 6 926, 42 USD, - п. 27 рішення про коригування митної вартості товарів. 2. Щодо вартості вентилів для трубопроводів, прохідних з ливарного чавуну, яка згідно наданих відомостей позивачем становить 2948. 9 USD скореговано рішенням відповідача на 8044. 06 USD.

Після коригування митної вартості товару, сплаті додатково підлягали податки у сумі 49 111, 506 грн. Позивачем вказана сума сплачена згідно платіжного доручення №38 від 31.08.2021 на суму 49 150 грн.

Підставами для коригування митної вартості відповідач зазначив таке. 1. Подані згідно ч. 2 ст. 53 МКУ документи містять розбіжності: в коносаменті, поданому до митного оформлення зазначено «freight collect» (фрахт оплачується отримувачем вантажу в порту призначення), що суперечить умовам поставки, зазначеним у товаросупровідних документах CIF UA Pivdennyi (вартість, страхування і фрахт оплачені вантажовідправником). 2. У пункті 4.1. контракту' зазначена валюта EUR, у пункті 4.3. - USD.3. Згідно п. 4.1. контракту в ціну товару включені вартість тари, пакування та маркування, при цьому, інформація про включення вартості перевезення та страхування, як передбачено умовами поставки CIF відсутня. 4. Поданий до митного оформлення прайс-лист не містить числового значення витрат на доставку товарів до місця ввезення на митну територію України, як складової митної вартості.

З врахуванням викладеного, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару, придбаного позивачем.

Для випуску у вільний обіг придбаного товару позивачем було сплачено митну вартість товару згідно рішення про коригування, на підтвердження чого додано відповідні платіжні доручення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, надалі МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Дослідивши в подані позивачем під час митного оформлення документи, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною митною декларацією документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач виходив із того, що в коносаменті, поданому до митного оформлення зазначено «freight collect» (фрахт оплачується отримувачем вантажу в порту призначення), що суперечить умовам поставки, зазначеним у товаросупровідних документах CIF UA Pivdennyi (вартість, страхування і фрахт оплачені вантажовідправником).

Водночас, в пункті 3.1 контракту сторони визначили, що відвантаження товару здійснюється морським транспортом на умовах FOB Китай, CIF Одеса, Чорноморськ. CIF Південний у співвідношенні «ІНКОТЕРМС-2020». «ІНКОТЕРМС-2020».

При цьому, в пункті 3.2 цього ж контракту зазначено, що умови та строки поставок можуть бути змінені та наведені у Додатках (Інвойс).

Тобто, зі змісту наведених умов контракту випливає, що сторони передбачили можливість альтернативного визначення умов щодо базису поставки певних партій товару, причому остаточне визначення конкретних умов відбувається на підставі додатків, якими сторони визнали інвойси на відповідну партію товару.

Разом з тим, подані під час митного оформлення товару інвойси місять чітку вказівку на те, що поставка здійснюється на умовах CIF Південний. Своєю чергою, зазначені умови поставки передбачають покладення на постачальника витрат на транспортування та страхування товарів.

За таких обставин, зміст пункту 4.1 контракту, який передбачає включення до ціни товару лише вартості тари, упаковки та маркування, повинні оцінюватися як загальні (рамкові) умови, притаманні для будь-якого з можливих за контрактом базисів поставки, в той час як остаточні умови (конкретний базис поставки певної партії товару) визначаються на підставі інвойсів.

При цьому, одночасно позивачем було подано для митного оформлення повідомлення постачальника товару про те, що вартість транспортування становить 905 доларів США.

Крім того, в поданому до митниці пакеті документів містяться експертні калькуляції від 10 червня 2021 року, з яких вбачається, що в таких включені транспортні витрати і страхування.

В сукупності зазначені докази засвідчують, що вартість транспортування підлягали включенню до контрактної ціни імпортованих позивачем товарів. Водночас зміст коносаменту , в якому зазначено про те, що фрахт нібито мав сплачувати вантажоодержувач, не може сам собою бути підставою для зміни договірних умов щодо складу ціни товару, визначених контрактом між позивачем та постачальником, а отже, не повинен був сприйматися відповідачем як обставина, що вказує на не включення вартості транспортування до ціни договору.

Також слід враховувати, що позивачем на підтвердження зазначеного розподілу обов`язків щодо сплати вартості фрахту між ним та постачальником надано лист фірми, що здійснювала доставку товару з країни виробника в порт призначення в Україні.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідний доказ підлягає врахуванню судом на підставі частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (офіційне з`ясування обставин справи) попри те, що він не був наданий відповідачеві під час митного оформлення товару.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо мотивів відповідача стосовно розбіжностей у визначенні валюти контракту (долари США або євро), колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно пункту 4.2 контракту ціни на товар зазначаються в інвойсах на кожну партію товару, що поставляється.

Відповідно, сторони в контракті передбачили, що остаточні істотні умови договору визначатимуться саме в інвойсах, а не в основному тексті контракту. Зазначене поширюється і на те, в якій валюті встановлюється ціна на кожну конкретну партію товару.

Водночас, з наданих під час митного оформлення інвойсів та специфікацій чітко вбачається, що ціна на товари визначена в доларах США. Отже, попри окремі неузгодженості в тексті контракту, зміст зобов`язань за контактом, і зокрема, умови щодо ціни та валюти, в якій вона виражена, врегульовані сторонами в інвойсах, як це передбачено пунктом 4.2 контракту.

Отже, будь-які суперечності в наданих позивачем для митного оформлення документах щодо визначення дійсної митної вартості товарів відсутні. Зазначені обставини відповідач міг і повинен був врахувати під час митного оформлення товарів, чого, однак, не зробив.

В той же час відповідачем не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або відмови у їх наданні, за відсутності оцінки достатності документів первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості.

При цьому, підставою для коригування визначеної позивачем митної вартості товару відповідач вважав, зокрема, інформацію, наявну в системі автоматичного управління ризиками про митне оформлення за вищою ціною ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Втім, такі відомості лише самі по собі не можуть мати першочергового значення при перевірці, порівнянні й оцінці наданих декларантом первинних документів про товар.

Відповідні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 25.06.20 у справі П/811/687/16.

Також колегія суддів зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеному у постанові від 15.05.2018 року по справі №820/3881/17.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості і не може бути достатньою і самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України на передбачено.

З огляду на вищезазначене, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, апелянт не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним і скасування рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості від 31.08.21 №UA400049/2021/000005/2.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції від 30 березня 2022 року, колегія суддів виходить з наступного.

Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Визначаючи суму компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Схожа правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16. У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантекс "К" звернулось до суду з заявою, в якій просить стягнути з Хмельницької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантекс "К" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн., до якої додало договір про надання правової допомоги №47 від 09 вересня 2021 року, додаток 1 до договору про надання правової допомоги №47 від 09 вересня 2021 року, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) дод договору про надання правової допомоги №47 від 09 вересня 2021 року, рахунок-фактуру №1/8 від 22.02.2022 р., платіжне доручення №0410001 від 21 березня 2021 року.

Зокрема, Розділом 3 договору про надання правової допомоги №47 від 09 вересня 2021 року сторони визначили, що гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги за договором. На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Винагорода адвоката за надання правової допомоги (гонорар) обчислюється виходячи з витрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата). Вартість однієї години роботи адвоката встановлюється сторонами у додатку до цього договору. У будь-якому випадку гонорар адвоката не може бути меншим фіксованого розміру гонорару, який встановлюється сторонами у додатку до цього договору.

Додатком №1 до договору про надання правової допомоги №47 від 09 вересня 2021 року сторони погодили, що вартість 1 (однієї) години роботи адвоката відповідно до п. 3.2 договору про надання правової допомоги встановлено в розмірі: 1500, 00 грн. за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції та надання іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, в суді першої інстанції, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовку процесуальних документів та заяв по суті справи тощо, а також підчас досудового врегулювання спору; 1700,00 грн. за представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції та надання іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, в суді апеляційної інстанції, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовку процесуальних документів та заяв по суті справи тощо; 2000,00 грн. за представництво інтересів клієнта в суді касаційної інстанції та надання іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, в суді касаційної інстанції, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовку процесуальних документів та заяв по суті справи тощо. Гонорар адвоката відповідно до п. 3.3 договору про надання правової допомоги не може бути меншим фіксованого розміру гонорару, який становить 12 000,00 грн. за кожну справу.

Відповідно до акта №1 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги №47 від 09 вересня 2021 року адвокат надав товариству з обмеженою відповідальністю "Санткес "К" такі послуги (виконані роботи): підготовка та подання до суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості від 31.08.2021 р. №UA400049/2021/000005/2 (6 годин витраченого часу адвокатом) вартістю 9000,0грн., підготовка та подання до суду відповіді на відзив у справі №560/12875/21 (2 години витраченого часу адвокатом) вартістю 3000,00 грн. Всього, загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом при обрахунку за погодинною оплатою складає 12000,00 грн.

На підтвердження оплати товариством з обмеженою відповідальністю "Сантекс "К" наданих послуг позивач надав платіжне доручення №60 від 21.03.2022 року на суму 12000,00 грн. та рахунок-фактуру №1/8 від 22.02.2022 року.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги №47 від 09 вересня 2021 року час, витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви, ознайомлення та аналіз наданих клієнтом документів, аналіз судової практики, узгодження правової позиції з клієнтом для захисту його інтерес, складає 8 годин, що в сумі становить 12000,00 грн.

При цьому, позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви та інших документів у справі вимагала значного обсягу та за своїми характеристиками була віднесена до обсягу складних справ.

Зважаючи на вищевикладене, а також враховуючи, що предмет спору в цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу різноаспектних фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, судом першої інстанції обґрунтовано частково задоволено вимогу позивача на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

При цьому, вартість підготовки позовної заяви є неспівмірною до предмету спору, тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вартість послуг з підготовки позовної заяви в сумі 4000,00 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

У контексті оцінки доводів апеляційних скарг колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційних скарг отримали достатню оцінку.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Хмельницької митниці та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантекс "К" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року та додаткове рішення від 30 березня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.