Постанова

від 25.10.2022 по справі 460/7747/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/7747/21 пров. № А/857/12657/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Кушик Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Захід» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі за його позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови,

суддя у І інстанціїМахаринець Д.Є.,

час ухвалення рішення 14 год 26 хв,

місце ухвалення рішенням. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 29 липня 2022 року,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Денді-Захід» (далі ТОВ «Денді-Захід») звернулося до адміністративного суду із позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області (далі УДП) про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ 80/250/000011/ТД-ФС від 18 травня 2021 року у розмірі 360 000,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі № 460/7747/21 у задоволенні позову було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що УДП під час перевірки ТОВ «Денді-Захід» було виявлено працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які були допущені до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач діяв з урахуванням усіх правових підстав, необхідних для її ухвалення, а також з дотриманням порядку проведення перевірки і порядку накладення штрафу. Тому вимоги позивача є безпідставними.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ТОВ «Денді-Захід», яке просила таке скасувати та задовольнити його позовні вимоги.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при вирішенні спору допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини справ. Наполягає на тому, що УДП інспекційне відвідування провело без наявності передбачених підстав, а зроблені під час його проведення висновки є помилковими. Тому оскаржувана постанова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача УДП підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ТОВ «Денді-Захід» ході апеляційного розгляду в режимі відеоконференції підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позову товариства у повному обсязі.

УДП належним чином було повідомлене про дату, час та місце розгляду справи, подало клопотання про розгляд справи без участі його представника, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, основним видом економічної діяльності ТОВ «Денді-Захід» (адреса місцезнаходження: провулок 3-й Аеропортівський, 4, м. Одеса, Одеська область, 65033, місце провадження господарської діяльності: вул. Млинівська, 20, м. Рівне, Рівненська область, 33000 та вул. Богоявленська, 3, м. Рівне, Рівненська область, 33000, ЄДРПОУ 43003887) за КВЕД є 46.49 «Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення».

На підставі наказу УДП від 23 лютого 2021 року №120 інспекторам праці Захарчук М.В., Біловолу О.М., Дуляницькому Т.В., Семенюку В.М., Нагорній С.С. було видано направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування від 23 лютого 2021 року №93-Н/09-27 в ТОВ «Денді- Захід», місцезнаходження суб`єкта господарювання: провулок 3-й Аеропортівський, 4, м. Одеса, Одеська область, 65033; місце провадження господарської діяльності: Рівненська область.

Відтак, працівниками відповідача було проведено позапланове інспекційне відвідування ТОВ «Денді-Захід», за результатами якого складено акт позапланового заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері праці від 21 квітня 2021 року №РВ80/250/АВ.

Під час проведення заходу державного нагляду (контролю) УДП було зроблено висновок про виявлення порушень ТОВ «Денді-Захід» частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), що появилося у неукладенні з працівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 трудових договорів, а також частини 3 статті 24 КЗпП через допуск вказаних осіб до роботи без укладення трудових договорів, оформлених наказами чи розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу, та повідомлень центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі акта інспекційного відвідування від 21 квітня 2021 року №РВ80/250/АВ першим заступником начальника УДП винесено постанову від 18 травня 2021 року №РВ80/2550/000011/ТД-ФС, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП на ТОВ «Денді-Захід» накладено штраф у розмірі 360 000 грн.

ТОВ «Денді-Захід» не погодилося із притягненням його до відповідальності постановою УДП від 18 травня 2021 року №РВ80/2550/000011/ТД-ФС та за захистом своїх прав звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 21 КЗпП (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Приписами частини 1 статті 24 КЗпП передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Частиною 3 статті 24 КЗпП встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регламентовано приписами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон №877-V).

Згідно із частиною 5 статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Частиною 1 статті 3 вказаного Закону передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами:

пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності;

підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади;

рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання;

гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання;

об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв;

здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом;

відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю);

неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання;

невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону;

відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання;

дотримання умов міжнародних договорів України;

незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об`єднань громадян;

наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади;

презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю);

орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності;

недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій;

здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Денді-Захід» не заперечує самого права УДП на здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, однак наполягає на тому, що проведення відповідачем такого заходу щодо товариства мало місце не у порядку, встановленому законом.

При наданні оцінки доводів апелянта щодо наявності в УДП передбачених законом підстав для проведення перевірки ТОВ «Денді-Захід» суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (далі Порядок № 823).

У пункті 1 Порядку № 823 зазначено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно із приписами пункту 5 вказаного Порядку підставами для здійснення інспекційних відвідувань є:

1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) рішення суду;

5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) інформація:

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) доручення Прем`єр-міністра України;

9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) запит народного депутата України;

11) невиконання вимог припису інспектора праці.

Як слушно зазначило ТОВ «Денді-Захід» у своїй апеляційній скарзі, наведений перелік підстав для здійснення інспекційних відвідувань є вичерпним.

У відповідності до матеріалів справи інспекційне відвідування щодо додержання вимог законодавства у сфері праці ТОВ «Денді-Захід» у період з 23 лютого 2021 року по 09 березня 221 року було призначено наказом начальника УДП від 23 лютого 2021 року № 120 «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Денді-Захід» на підставі службової записки завідувача сектора з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю Захарчук М.В. від 22 лютого 2021 року (а.с 56 т.1).

При цьому у вказаній службовій записці ОСОБА_9 від 22 лютого 2021 року зазначено, що за результатами аналізу інформації з доступних джерел встановлено можливий факт допущення працівників до роботи без оформлення трудових відносин в ТОВ «Денді-Захід», яке здійснює діяльність за адресою вул. Млинівська, 20, м. Рівне та за іншими адресами на території Рівненської області.

Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апелянта про те, що наявна у такій службовій записці інформація не вказувала на наявність передбачених пунктом 5 Порядку №823 підстав для проведення інспекційного відвідування ТОВ «Денді-Захід», оскільки викладене у ній носить абстрактний загальний характер без зазначення будь-якого джерела інформації та вказівки на конкретні обставини, які б свідчили про факт порушення ТОВ «Денді-Захід» вимог законодавства про працю, який би підлягав перевірці під час такого інспекційного відвідування.

Водночас апеляційний суд відхиляє посилання відповідача, як на підставу проведення інспекційного відвідування позивача, на окреме доручення т.в.о. голови Державної служби України з питань праці від 25 серпня 2020 року № Д-30/1/3.1-20, оскільки таке носить загальний характер, поширює свою дію на невизначене коло юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і не стосується діяльності саме ТОВ «Денді-Захід».

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов переконання про те, що інспекційне відвідування ТОВ «Денді-Захід» на підставі наказу начальника УДП від 23 лютого 2021 року № 120 «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Денді-Захід» було призначене, а отже і проведене без передбачених на те законом підстав.

Окрім того, оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо виявлення під час вказаного інспекційного відвідування фактів допуску ТОВ «Денді-Захід» працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 цього Кодексу суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

За правилами частини 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Положеннями частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як передбачено у статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При наданні оцінки висновкам УДП про встановлення під час інспекційного відвідування факту допуску ТОВ «Денді-Захід» до роботи без укладення трудових договорів працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 апеляційний суд зазначає таке.

Наявні у матеріалах справи копії письмових пояснень, датованих 23 лютого 2001 року (а.с. 67-69 т.1) не можуть розглядатися у якості належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів, оскільки у них не зазначено документу, що посвідчує відповідну особу, а також місця проживання таких осіб.

У матеріалах справи наявна копія акту про відмову від надання пояснень від 23 лютого 2021 року працівниками ТОВ «Денді-Захід» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 .

Разом із тим, апелянт слушно зверну увагу на те, що наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27 жовтня 2020 року № 2161 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці» серед затверджених форм документів не містить документу під назвою «Акт відмови від надання пояснень працівниками».

Окрім того, відповідно до пункту 19 Порядку № 823 матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Наявний у матеріалах справи акт перевірки від 21 квітня 2021 року (а.с. 79-83 т. 1) містить відмітку про фіксування проведення заходу засобами відеотехніки, однак не містить відмітки про долучення відповідних матеріалів. Відтак, наявний у матеріалах справи відеозапис VID_20210317_WA0016 є невідомого походження та до уваги апеляційним судом гне береться.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

У Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на наведені правові норми та встановлені у ході апеляційного розгляду фактичні обставини суд апеляційної інстанції погоджується із твердженням скаржника про те, що оскаржувана ТОВ «Денді-Захід» постанова УДП про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ 80/250/000011/ТД-ФС від 18 травня 2021 року зазначеним критеріям та вимогам частини 1 статті 3 Закону №877-V не відповідає, є протиправною та підлягає скасуванню.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкової відмови у задоволенні позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та позову ТОВ «Денді-Захід» задовольнити.

На підставі приписів частин 1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань УДП на користь ТОВ «Денді-Захід» сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 5400 + 8100 = 13500 грн.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Захід» задовольнити.

Скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року у справі № 460/7747/21 та позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Захід» задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №РВ 80/250/000011/ТД-ФС від 18 травня 2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Денді-Захід» (код ЄДРПОУ 43003887, 65033, Одеська область, м. Одеса, провул. 3-й Аеропортівський, 4) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 13500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39780243, 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Лермонтова, 7).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 28 жовтня 2022 року.