Рішення

від 28.10.2022 по справі 420/2593/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2593/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О.,

за участю секретаря судового засідання Ілясова А.І.,

представника позивача Григор`єва В.В.,

представника відповідача Кушнір С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ-1» (Комплекс будівель і споруд, 1, с. Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ-1» до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ДУ ДПС) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС від 31.01.2022 року №0018330704 та №0018390704.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржені податкові повідомлення-рішення (далі ППР) є безпідставними та підлягають скасуванню з гляду на те, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентами, спростовуються змістом господарських операцій, оскільки позивачем досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами.

Позивач зазначає, що з метою організації перевезення вантажу: в листопаді 2020 року ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» було укладено Договір №12/11 перевезення вантажу автомобільним транспортом вiд 12.11.2020 з ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА», в грудні 2020 року ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» було укладено Договір про надання транспортних послуг №2103-0112 від 01.12.2020 з ТОВ «АВТО ТРЕЙД ЛОГІСТІК». Водночас, між ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА» та ТОВ «БУАПРОД» було укладено Договір поставки №11/10-20 від 11.10.2020.

Позивач вважає, що ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» були надані всі належним чином оформлені та складені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність використання наданих робіт, послуг у власній господарській діяльності, отриманих від ТОВ «БУАПРОД» та ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА», з яких можна встановити їх обсяг та вартість за перевіряє мий період, а також економічну вигоду та зміни у структурі власності позивача, а саме одне посилання в акті перевірки на податкову інформацію щодо контрагентів позивача є неприпустимим.

Між тим, позивач зазначає, що акт (довідка) про індивідуальну відповідальність платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Також позивач вказує, що податкові накладні по взаємовідносинам позивача з його контрагентами зареєстровані після 01.07.2017 року, їх реестрація не зупинялась податковим органом, а тому вони є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2022 року справу №420/2593/22 передано судді Бутенко А.В.

Ухвалою суду від 09.02.2022 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснити в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розпорядженням Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 року №580 призначено повторний автоматизований розподіл справи №420/2593/22.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2022 року справу передано судді Хурса О.О.

Ухвалою суду від 27.06.2022 року прийнято до провадження справу №420/2593/22, розпочато розгляд адміністративної справи спочатку та вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем до суду подано відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість та безпідставність через те, що він діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, оскільки позивачем первинні документи не надані, а у контролюючого органу наявні податкова інформація, яка спростовує реальність господарської операції позивача з контрагентом.

Відповідач зазначає, що за результатми документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення ТОВ «МЕРКУРІЙ-1», зокрема, занижено податок на прибуток за 2020 рік на загальну суму 586 170 грн та податок на додану вартість за листопад 2020 року на суму 1 369 133 грн, на підстав чого прийняті оскаржувані ППР.

Щодо заниження податку на прибуток ГУ ДПС зазначає, що під час перевірки за даними аналітичного обліку по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» та згідно з первинними документами, наданими до перевірки, встановлено взаємовідносини між ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» та ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА» за листопад 2020 року, що регулюються Договором перевезення вантажу автомобільним транспортом №12/11 від 12.11.2020.

Згідно з даним інформаційних баз ГУ ДПС шатна чисельність ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА» складає 6 осіб. На підтвердження здійснення перевезення до перевірки надано товарно-транспортні накладні (далі ТТН) у кількості 323 шт, згідно яких авто послуги здійснювались вантажними автомобілями у кількості 34 шт, однак згідно даних інформаційних баз ГУ ДПС на балансі ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА» рахуютьс офіс, склад та лише 5 автомобілів. При цьому, згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних (далі ЄРПН), підприємво не отримувало податкових накладних щодо оренди автомобілів та послуг перевезення.

Відтак, реальність отримання вищезазначених послуг не підтверджена, оскільки, враховуючи відстань між об`єктами, на яких виконано роботи, кiлькiсть витрачених людино - часів, обсяги витрачених машино-часів, встановлено, що ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА», немає достатньої кількості трудових ресурсів та необхідних основних засобів, зокрема транспортних засобів, для виконання зазначеного в первинних документах обсягу робіт.

Щодо податкового кредиту з податку на додану вартість ГУ ДПС зазначає, що встановлено завищення задекларованих показників у загальному розмірі 1 369 133 грн щодо взаємовідносин між ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» та ТОВ «БУАПРОД» за листопад 2020 року, які регулються Договором поставки №11/10-20 від 11.10.2020, на виконання умов якого ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» оформлено видаткові накладні. На підтвердження перевезення придбаних сипких матеріалів до перевірки надано ТТН у кількості 323 шт, перевізником у яких зазначено ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА».

Отже, аналізом даних інформаційних баз ГУ ДПС неможливо підтвердити факт надання ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА». Послуг перевезення сипких матеріалів у значних обсягах, які згідно наданих до перевірки документів, були реалізовані ТОВ «БУАПРОД» на адресу ТОВ «МЕРКУРІЙ-1».

Таким чином, відповідач зазначає, що реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у постачальників ТОВ «БУАПРОД» та ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА» вiдсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, що зумовлює відсутність у ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» підстав для податкового обліку вказаних операцій.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позов, а представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» є юридичною особою та зареєстроване 27.12.2002 року, основним видом діяльності діяльності якого є 42.11 Будівництво доріг і автострад, також здійснює діяльність 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

На підставі направлень, виданих ГУ ДПС від 09.12.2021 №16871/15-32-07-04, №16884/15-32-07-04, №16891/15-32-07-04, №16899/15-32-07-04, №16899/15-32-07-04, №16901/15-32-07-04, №16903/15-32-07-04, №16904/15-32-07-04, №16906/15-32-07-04 та наказу від 25.11.2021 року №568-п, виданого на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2019 по 30.09.2021.

За наслідками перевірки складено Акт №154/15-32-07-04/21030548 від 10.01.2022 року (далі - Акт), висновками якого установлено порушення позивачем:

1. п.44.1, п.44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ з наступними змінами та доповненнями, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, п.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІУ, п.2 ст.З, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996- ХІУ, із змінами та доповненнями, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, із змінами та доповненнями, п.5, 6, 7, 8, п.п.9.4 п.9, 10, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за №27/4248, із змінами та доповненнями, п. 14 ПСБО 7 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за №288/4509, п. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІУ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 586 170 грн, у тому числі: за 2020 рік в сумі 586 170 грн;

2. п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 - VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 369 133 грн., у т.ч. по періодам: листопад 2020 року - на суму 1 369 133 грн;

3. ст.51, п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755- VI, зі змінами та доповненнями, Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за N 111/2655) в наслідок подання з помилками у ІІ-ІІІ кв. 2019 року, І - IV кв. 2020 року, І-ІІІ кв. 2021 року, з урахуванням п. 521 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ із змінами та доповненнями.

4. п. 1 частини другої ст.6, ст.7, ч. 2 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у звіті за вересень 2021 року платником не відображено відпускні нараховані ОСОБА_1 чим занижено базу нарахування на загальну суму 2756,72 грн. на яку нараховується єдиний внесок;

5. пп.1 частини другої ст.6, п.1 частини першої ст.7, ч. 2 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платником занижено єдиний внесок за вересень 2021 рік у розмірі 22% на суму 606,48 грн (а.с.25-63 т.1).

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС 31.01.2022 прийнято ППР №0018390704 , яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 711 416 грн - штрафних санкцій з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 342 283 грн (а.с.23-24) та №0018330704, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 586 170 грн (а.с.23-24).

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначений у пункті 200.5 статті 200 ПК України. Зокрема, це особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник податку на додану вартість може зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі у тексті - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, відповідно до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом пункту 200.4 цієї статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У спірних правовідносинах податковий орган висновками, викладеними у актах перевірки, поставив під сумнів факт реальності господарських операцій ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» із його контрагентами ТОВ «БУАПРОД» та ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «БУАПРОД» та ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА» позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «БУАПРОД» та ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА».

Між ТОВ «БАУПРОД» (далі Постачальник) та ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» (далі Покупець) укладено Договір поставки №11/10-20 від 11.10.2020, за умовами якого, Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупцю щебінь, відсів та інші будівельні матеріали (далі - «Товар»), а Покупець зобов`язується приймати у власність і оплачувати Товар відповідно до умов цього Договору. Кількість, ціна, асортимент Товару відображаються у відповідних заявках Покупця, рахунках та видаткових накладних. Видаткові накладні після підписання їх Сторонами набувають юридичну сигу специфікацій в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України. Товар поставляється Покупцю згідно його заявки. Свідченням прийняття заявки Покупця до виконання є повідомлення-підтвердження Постачальника про прийняття заявки або виставлений рахунок. Заявка та повідомлення-підтвердження можуть передаватися іншій Стороні за договором факсом, телефоном (в усній формі), електронною поштою або вручатися особисто уповноваженій особі відповідної Сторони цього договору (а.с.104-106 т.1).

Згідно із заявками потачальнику №16/11-20п від 12.11.2020, №17/11-20п від 13.11.2020, №18/11-20п від 16.11.2020, №19/11-20п від 17.11.2020, №20/11-20п від 18.11.2020, №23/11-20п від 19.11.2020, №24/11-20п від 20.11.2020, №25/11-20п від 23.11.2020, №26/11-20п від 24.11.2020, №27/11-20п від 25.11.2020, №30/11-20п від 26.11.2020, №26/11-20п від 24.11.2020 ТОВ «БУАПРОД» прийняла на себе зобов`язання передавати у власність товар (щебінь, відсів) за маршрутом: пункт завантаження вантажу: с. Бондарівка, Коросетецький район, Житомирська область, 11562; пункт призначенна вантажу: комплекс будівель та споруд №1, с. Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832 (а.с.110, 144, 181, 217 т.1, а.с. 3, 39, 77, 115, 150, 181, 211 т.2).

Саме вказаними заявками сторонами були визначені якісні показники, асортимент, номенклатура, кількість, якість, ціна, умови та строки поставки товару, місце прийому-передачі, строки оплати послуг.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки №11/10-20 від 11.10.2020 ціна Товару - договірна, визначається згідно п.1.2. договору. Загальна сума договору не обмежується Сторонами і відповідатиме сумі всіх підписаних Сторонами і відповідно оплачених Покупцем видаткових накладних протягом всього терміну дії цього Договору.

Матеріалами справи підтверджується складенн видаткових накладних №1241 від 16.11.2020, №1242 від 17.11.2020, №1243 від 18.11.2020, №1244 від 19.11.2020, №1245 від 20.11.2020, №1246 від 23.11.2020, №1247 від 24.11.2020, №1248 від 25.11.2020, №1249 від 26.11.2020, №1250 від 27.11.2020, №1251 від 30.11.2020 (а.с.109, 143, 179, 215 т.1, а.с. 1, 37, 75, 113, 149, 179, 209 т.2).

Податковим органом не заперечується факт оплати за товар та дійсність платіжних доручень №1370 від 18.12.2020, №1372 від 21.12.2020, №1565 від 19.01.2021 та №1568 від 21.01.2021 щодо оплати ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» полуг, поставлених ТОВ «БУАПРОД» товарів (а.с.83-86 т.6).

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 зі змінами та доповненнями, товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Матеріалами справи підтверджується факт транспортування товару згідно товарно-транспортних накладних на виконання умов договору поставки №11/10-20 від 11.10.2020, які були поставлені ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА» договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №12/11 від 12.11.2020 №12/11 від 12.11.2020 згідно із поданими заявками перевізнику (а.с. 24-54, 58-88, 93-124, 129-160, 165-196, 201-234, 239-250 т.3, а.с. 1-22, 27-58, 63-88, 93-118, 123-146 т.4). ТТН використовуються для обліку товарно-матеріальних цінностей та є документом первинного обліку відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1990 р. №996-ХІV, то на виконання приписів закону та договірних домовленостей між сторонами щодо поставки товару, що зафіксовані в договорі поставки, були складені ТТН.

Податкова накладна надається постачальником в електронному вигляді в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

На підтвердження сум сплаченого ПДВ складено податкові накладні.

На підтвердження сплати сум податку на додану вартість у складі ціни Товару, зазначеного у вищезазначених заявках на виконання умов договору №11/10-20 від 11.10.2020 ТОВ «БУАПРОД» складено для ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» податкові накладні на загальну суму 916 833,34 грн, в т.ч. ПДВ 183 366,668 грн (а.с.89-102 т.6).

Відповідно до вимог чинного податкового законодавства, вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується відповідачем.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин «МЕРКУРІЙ-1» з ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА».

Між ТОВ ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» та ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА» укладено Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №12/11 від 12.11.2020, відповідно до якого: ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА» (Перевізник) за умовами даного Договору зобов`язується власними силами та засобами приймати і доставляти до пунктів призначення за маршрутом, визначеним на підставі погоджених Сторонами заявок, вантаж, який ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» (Замовник) та/або за його вказівкою інший вантажовідправник надає Перевізнику до перевезення, а Замовник зобов`язується сплачувати Перевізнику провізну плату у розмірі та порядку, визначеному даним Договором.

Відповідно до п.1.2. вказаного договору Перевізник здійснює перевезення на підставі погоджених Сторонами заявок, які Замовник узгоджує із Перевізником по телефону та/або надсилає Перевізнику, електронною поштою, факсом, Заявка повинна містити пункт завантаження вантажу та дані про вантажовідправника, пункт призначення вантажу та дані про вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, строк надання транспортних засобів під завантаження, строк доставки вантажу та інші умови, погоджені Сторонами (а.с.12-15 т.4).

Згідно із заявками перевізнику №16/11-20п від 12.11.2020, №17/11-20п від 13.11.2020, №18/11-20п від 16.11.2020, №19/11-20п від 17.11.2020, №20/11-20п від 18.11.2020, №23/11-20п від 19.11.2020, №24/11-20п від 20.11.2020, №25/11-20п від 23.11.2020, №26/11-20п від 24.11.2020, №27/11-20п від 25.11.2020, №30/11-20п від 26.11.2020, №26/11-20п від 24.11.2020 ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА» прийняла на себе зобов`язання приймати і доставляти товар (щебінь, відсів), який постачається згідно договору поставки №11/10-20 від 11.10.2020 за маршрутом: пункт завантаження вантажу: с. Бондарівка, Коросетецький район, Житомирська область, 11562; пункт призначенна вантажу: комплекс будівель та споруд №1, с. Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832 (а.с.21, 56, 90, 127, 163, 199, 237 т.3, а.с. 25, 61, 91, 121 т.4).

Саме вказаними заявками сторонами були визначені якісні показники, асортимент, номенклатура, кількість, якість, ціна, умови та строки поставки товару, місце прийому-передачі, строки оплати послуг.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. Договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №12/11 від 12.11.2020 перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснюється за договірними цінами. Вартість послуг які надає Перевізник Замовнику (провізна плата), вказується у рахунках та в актах виконаних робіт (наданих послуг). За вимогою будь-якої зі Сторін чи додаткового погодження передбачено підписання специфікацій/додатків в іншій прийнятній формі із зазначенням договірних цін. У всіх інших випадках підтвердженням згоди Замовника з цінами Перевізника є оплата виставленого рахунку та надання вантажу до перевезення з подальшим підписанням актів виконаних робіт (наданих послуг).

Суми податку на додану вартість, згідно з зареєстрованими податковими накладними, отриманими від ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА», які вказані в таблиці, ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» включено до податкового кредиту (а.с.147-148, 159-160 т.4).

Податковим органом не заперечується факт оплати за товар та дійсність платіжних доручень №1354 та №1355 від 15.12.2020 щодо оплати ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» полуг, наданих ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА» (а.с.18-19 т.3).

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 зі змінами та доповненнями, товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Матеріалами справи підтверджується факт транспортування товару підтверджується згідно товарно-транспортних накладних на виконання умов договору №12/11 від 12.11.2020 згідно із поданими заявками перевізнику (а.с. 24-54, 58-88, 93-124, 129-160, 165-196, 201-234, 239-250 т.3, а.с. 1-22, 27-58, 63-88, 93-118, 123-146 т.4). ТТН використовуються для обліку товарно-матеріальних цінностей та є документом первинного обліку відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1990 р. №996-ХІV, то на виконання приписів закону та договірних домовленостей між сторонами щодо поставки товару, що зафіксовані в договорі поставки, були складені ТТН.

Податкова накладна надається постачальником в електронному вигляді в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

На підтвердження сум сплаченого ПДВ складено податкові накладні.

На підтвердження сплати сум податку на додану вартість у складі ціни Товару, зазначеного у вищезазначених заявках на виконання умов договору №12/11 від 12.11.2020 ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА» складено для ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» податкові накладні на загальну суму 3 256 500 грн, в т.ч. ПДВ 651 300 грн (а.с.149-158, 161-172 т.4).

Відповідно до вимог чинного податкового законодавства, вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а)враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б)або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в)та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

По взаємовідносинах з ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» та контрагентами ТОВ «УСПІШНА ЛОГІСТИКА», ТОВ «БУАПРОД» було здійснено попередню оплату згідно Договорів, що підтверджується платіжними дорученнями.

Таким чином, від`ємне значення сформовано у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що, відповідач не стверджує про невірність здійснених розрахунків податкового кредиту, а у наслідку, розрахунку від`ємного значення з податку на додану вартість, помилки (описки), а лише не погоджується зі сформованим позивачем податковим кредитом внаслідок нереальних та сумнівних, на думку відповідача, господарських операцій позивача з його контрагентами.

Суд зазначає, що всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом у України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Реальність операцій підтверджується також рядом супутних договірних відносин ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» з іншими господарськими суб`єктами. ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» для належного здійснення вище вказаних господарських операцій та налагодження здійснення такої господарської діяльності було укладено ряд договорів із різними товариствами та підприємствами з метою реалізації поставленої продукції, а саме:

ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» було укладено договір поставки №1-06-01 від 01.06.2017 з ТОВ «ПРОГРЕСДОРБУД», за яким ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» звято на себе зобов`язання поставити і передати у власніть ТОВ «ПРОГРЕСДОРБУД», а останній зобов`язується прийняти й оплатити матеріал: суміш асфальтобетонну (а.с.173-174 т.4);

ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» було укладено договір №20/11 від 01.11.2020 з ТОВ «ДБК ДОРСЕРВІС», за яким ТОВ «ДБК ДОРСЕРВІС» зобов`язується на асфальтозмішувальній установці ДС-1683 виготовити власними силами з матеріалів ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» бетонно-асфальтну суміш (з подальшому «асфальт»), а ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» зобов`язаний оплатити виконані роботи (а.с.164-166 т.5);

ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» було укладено договір поставки №03-02 від 03.02.2020 з ТОВ «ЮГ СТРОЙ КОМПАНІ», за яким ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» зобов`язується поставляти та передавати у власність ТОВ «ЮГ СТРОЙ КОМПАНІ» продукцю (асфальтобетонні суміші) та/або матеріали (в подальшому «товар»), вказаний у замовленні та накладних, а також надавати заготівельно-складські послуги та послуги поставки, а ТОВ «ЮГ СТРОЙ КОМПАНІ» зобов`язується приймати Товар та оплачувати ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» його вартість, а також заготівельно-складські послуги та послуги поставки в порядку та в строки, передбачені цим Договором (а.с.80-81 т.10).

Відтак, ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» були належним чином виконані усім вимоги вище зазначених договорів, про що свідчать ряд документів, в тому числі відповідні ТТН, видаткові накладні, рахунки на оплату, акти звірки, платіжні доручення.

Крім того, суд вважає, що податковий орган безпідставно посилається на отриману податкову інформацію щодо порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства.

Так, законодавство передбачає можливість використання податковим органом інформаційних баз контролюючих органів з метою виконання покладених на останніх функцій та завдань. Разом з тим, наявна у інформаційних базах ДПС інформація не може в розумінні процесуального закону бути доказом стосовно реальності або нереальності господарських операцій.

Відповідно до п.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2020 у справі № 804/1984/16 дійшов висновку, що контролюючим органом всупереч вимог КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої, та злагодженості дій між ними. Крім того, колегія суддів зазначила, що висновки про відсутність у контрагентів по ланцюгу постачання трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Суд також ураховує позицію Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №П/811/3228/14. У вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема, посилання контролюючого органу на наявність актів як критерію оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки під час складення таких актів жодні первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У постанові від 13.10.2020 у справі №0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі № 826/16601/18 зазначив, що не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів слід відмітити, що відсутність у підприємства матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Чинним законодавством України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Також норми ПК України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар (послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Верховниий Суд у постанові від 14.03.2018 року у справі №803/1198/16 дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також якщо були дотримані умови його формування, визначені нормами Податкового кодексу України та не позбавляє права такого платника податків на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Невстановлення податковим органом місцезнаходження постачальників не є підставою для позбавлення права покупця на бюджетне відшкодування, оскільки останній не відповідає за можливу недостовірність відомостей про контрагентів, включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців..

Разом з тим, податкова інформація не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

Варто вказати, що встановлено рух активів між позивачем і його контрагентами (як продавцями, так і покупцями) та зміни у майновому стані позивача, а саме - понесення витрат на придбання товару, його оприбуткування та подальше використання у власній діяльності чи для подальшого продажу третім особам, отримання прибутку від продажу товарів контрагентам.

Верховний Суд у постанові від 26.10.2021 по справі №2а-19251/11/2670 сформував правовий висновок, що необхідно враховувати, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Крім того, хоч з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. Слід враховувати, що у разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин.

На думку Верховного Суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Матеріалами даної справи підтверджується реальність господарської операції, з урахуванням того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому, суд враховує, що ГУ ДПС не встановив та не довів, що відомості, які містяться в поданих позивачем під час перевірки документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, що є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сумнівність господарських операцій позивача обґрунтована податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу не може слугувати підтвердженням нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників (покупців), без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.04.2020 по справі №810/3443/18, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників. Відповідно, Суд констатував факт порушення статті 1 Протоколу №1, якою гарантується право на мирне володіння майном. Право на податковий кредит фактично прирівнюється до права власності на майно платника податків, відшкодування якого останній правомірно очікує від податкового органу.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковим органом таких доказів не наведено, а реальність виконання господарських операцій, на підставі яких підприємством сформовано податковий кредит, не спростовано.

Не подано ГУ належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок ТОВ «МЕРКУРІЙ-1» та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи, докази визнання установчих докуменів недійсними в судовому поряду не надавались суду.

З огляду на викладене податкові повідомлення-рішення від 31.01.2022 року №0018330704 та №0018390704 є протиправними та підлягають скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 24810,00 грн (а.с.20 т.1).

Таким чином суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 24810,00 грн.

У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача суду судових витрат у розмірі 65 810,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача заявив про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки вважає їх необґрунтованими та такими що є неспівмірними з категорією справи.

Відповідно до ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи представником позивача надані копія договору про надання правової допомоги №07/08-2019 від 07.08.2019 року, додаток №3 від 04.01.2022 до договору про надання правової допомоги №07/08-2019 від 07.08.2019 року на суму 41000,00 грн, акт виконаних робіт від 03.02.2022 за договором про надання правової допомоги №07/08-2019 від 07.08.2019 року на суму 26 000,00 грн, платіжне доручення №51 від 03.02.2022 на суму 26000,00 грн та попередній (орієнтовний розрахунок) суми судових витрат від 03.02.2022 на суму 65 810,00 грн, а саме: 24 810,00 сплачений судовий збір, 41 000,00 витрати пов`язані з розглядом справи: на професійну правничу допомогу (а.с.64-68 т.1).

При цьому, згідно опису робіт (наданих послуг, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, викладеному у попередньому (орієнтовному розрахунку) суми судових витрат від 03.02.2022: зустріч, попередня консультація з клієнтом склала 2 години вартістю 2 000,00 грн, правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав вартує 14 000,00 грн, підготовка позовної заяви 10 000,00 грн, представництво інтересів в суді першої інстанції з врахуванням часу прибуття до Одеського адміністративного суду (клопотань, заяв, відзивів, заперечень) 15 000,00 (а.с.68).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послу.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Суд критично ставиться до посилання адвоката, що підготовка адміністративного позову у вказаній зайняла у нього 4 години робочого часу та вартість такої роботи становить 10 000,00 грн. Дана адміністративна справи є типовою справою. Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, то представником позивача здійснюється велика кількість посилань на нормативно-правові акти, висновки Європейського суду з прав людини, Верховного суду України, з урахуванням того, що існує судова практика у цій категорії справи, і такі посилання додають лише кількісного обсягу позовній заяві.

Суд вважає необґрунтованим розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оскільки сума витрат на складання позовної заяви у розмірі 10 000,00, не є обґрунтованою у контексті дослідження обсягу таких послуг із урахуванням складності справи, а зазначені у Акті витрати на їх виконання є явно завищеними.

Вказане свідчить про те, що заявлені до відшкодування витрати на правову (правничу) допомогу є неспівмірним із обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та ціною позову.

При цьому, суд вважає, що правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав обхоплються консультацією з клієнтом.

Враховуючи задоволення позовних вимог, клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 41 000,00 грн є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підставі вищезазначеного, враховуючи задоволення по суті спору позовних вимог позивача, а також надані представником позивача докази на підтвердження здійснення відповідних витрат, суд вважає, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 3 000,00 грн, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 139, 241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ-1» (Комплекс будівель і споруд, 1, с. Великодолинське, Овідіопольський район, Одеська область, 67832, код ЄДРПОУ 21030548) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 31.01.2022 року №0018330704 та №0018390704.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ-1» витрати зі сплати судового збору в розмірі 24 810,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2022 року.

Суддя О.О. Хурса