Постанова

від 22.07.2010 по справі 2-а-2826/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

22 липня 2010 р.           Справа № 2-а-2826/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,

при секретарі судового засідання:   Котюжанській Тетяні Олександрівні  

за участю представників сторін:

позивача      :   Жученко Т.П. - представник за дорученням;

відповідача :   Бялик Н.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів    

до:   Колективного виробниче - торгівельного підприємства побутового обслуговування населення "Барвінок"  

про: стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ :

В липні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Колективного виробниче – торгівельного підприємства побутового обслуговування населення «Барвінок»  (далі – КВТППОН "Барвінок"), в якому позивач просить стягнути з підприємства адміністративно-господарські санкції в сумі 1388 грн. 24 коп. та пеню в сумі 34 грн. 02 коп. за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, розраховану відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики від 15.05.2007 №233, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.

Позов мотивовано тим, що в порушення ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в зв’язку з чим зобов’язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі встановленому чинним законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини  викладені в позові, просила його  задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на позов не надав, хоча його представник в судовому засіданні позов не визнала, мотивуючи, зокрема, це тим, що КВТППОН "Барвінок" у 2009 році подавало до районного центру зайнятості звіт про наявність вакансій (форми 3-ПН) від 21 січня 2009 року, у якому безпосередньо вказувалась потреба у працівниках-інвалідах для заняття вакантних робочих місць, створених спеціально для даної категорії населення. Натомість, що стосується питання щомісячного подання до центру зайнятості згаданих звітів, то керівник підприємства до моменту розгляду справи у суді, не вважав таку процедуру обов’язковою, оскільки раніше, центр зайнятості не висував до відповідача з приводу цієї необхідності своїх вимог. З огляду на викладені обставини та враховуючи те, що на даний час підприємство не має змоги сплатити санкції та пеню через відсутність вільних обігових коштів, представник КВТППОН "Барвінок" просила суд відмовити у задоволені позовних вимог.   

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" (далі - Закон №875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -  у  кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Частиною 5 ст. 19 Закону № 875-XII встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 20 Закону № 875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Як вбачається із поданого КВТППОН "Барвінок" звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік форми №10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві в 2009 році становила 34 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0.  Середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача за 2009 рік становила 1388,23 грн. Кількість інвалідів–штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях та яка самостійно розрахована відповідачем - становить 1 особа (а.с.4).

Таким чином, в 2009 році у відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав - 1 робоче місце та відповідно останнім в 2009 році не дотримано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця і як наслідок цього, відповідач самостійно розрахував адміністративно - господарські санкції в сумі 1388 грн. 23 коп.

Статтею 18 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, поміж іншого,  зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу положень ст.ст. 19, 20 Закону №875-XII вбачається, що на суб’єктів господарювання покладено обов’язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, законодавець зобов’язує підприємства надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування  інвалідів роботодавці подають  (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових  внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за  формою, затвердженою Мінпраці  за  погодженням  з Держкомстатом.

Судом встановлено, що на запит позивача - Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за №01-08/539 від 20.04.2010 року (а.с. 6) щодо надання інформації про наявність вільних робочих місць, Барський районний центр зайнятості  надав відповідь за №04-06/1453 від 12.05.2010 року (а.с. 7), згідно якої слідує, що КВТППОН "Барвінок" 21 січня 2009 року надало до центру зайнятості звіт 3-ПН про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів. При цьому, направлення на працевлаштування не видавались та прийом інвалідів  не здійснювався.

Так, дійсно, відповідачем 21.01.2009 року (а.с.8) подавався звіт форми  №3-ПН з інформацією про наявність вакансій  на посади: кравця та взуттєвика.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично ж відповідачем подано звіт форми 3-ПН тільки у січні 2009 року. В подальшому, підтвердження вакансій відбувалось кожного місяця, станом на перше число в телефонному режимі по травень 2009 року включно.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення зобов’язання.

Так, адміністративно-господарська відповідальність, передбачена ст. 20 Закону №875-XII, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч. 1 ст. 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем нозології для працевлаштування.

Відповідно до абз. 1, 2 Інструкції  щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 за № 1534/11814, підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

При цьому, згідно п. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства,  установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про  наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН містять вичерпну  інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування  інвалідів протягом звітного періоду та є єдиним документом, передбаченим чинним законодавством, що підтверджує відповідну інформацію.

Натомість, КВТППОН "Барвінок" лише 21 січня 2009 року повідомляло центр зайнятості про створені робочі місця  для інвалідів, а отже суд не вважає, що останнім здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені, передбачених Законом № 875-XII, відносно відповідача наявні.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" передбачено, що спори, які виникають із правовідносин за ст.ст. 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України також передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.  

Доказів, які б спростовували доводи позивача та доказів проведення розрахунків відповідач суду не надав.

За сукупністю наведених обставин, враховуючи те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не проінформував у порядку встановленому законодавством центр зайнятості, самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строки встановлені Законом, суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.  

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю.

Стягнути з Колективного виробниче – торгівельного підприємства побутового обслуговування населення "Барвінок"  (23000, Вінницька область, Барський район, м. Бар, пл. Пам`яті, буд. 19, код ЄДРПОУ 13315828, банківські реквізити: р/р №260053017056, ВФ ВАТ "ВТБ банк", МФО 302559) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Барський район, р/р 31216230700011, код ЄДРПОУ 34701146, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "Платежі до Фонду  соціального захисту інвалідів за 2009 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 1388,24 грн. (одна тисяча триста вісімдесят вісім гривень, двадцять чотири копійки), та пеню в розмірі 34,02 грн. (тридцять чотири гривні дві копійки).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   27.07.10  

Суддя                                          Чернюк Алла Юріївна