Постанова

від 21.09.2022 по справі 27/47

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2022 р. Справа№ 27/47

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Безрук Д.Д.

за участю представників:

від стягувача: Грищенко О.М. (Північний апеляційний господарський суд);

від боржника: не з`явився;

від органу ДВС: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021

у справі № 24/47 (суддя Грєхова О.А.)

винесену за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

про відшкодування судових витрат

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальності "Компанія "Ніко-Тайс"

на бездіяльність державного виконавця

у справі №27/47

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго"

до Фізичної особи - підприємця Вагіної Наталії Іванівни

про стягнення 6 158,52 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваної ухвали

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про відшкодування судових витрат відмовлено повністю.

Ухвала мотивована тим, що отримання чи неотримання стягувачем постанови про відкриття виконавчого провадження, жодним чином не вплинуло на подальше виконання наказу суду, та винесення державним виконавцем одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження 16.09.2021, постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, та отримання відповіді від Пенсійного фонду України на запит № 114454762 від 16.09.2021, тобто державним виконавцем вчинялись дії з метою виконання наказу суду, та як наслідок 10.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 66819916 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. В свою чергу, враховуючи заявлені представником ДВС заперечення, оскільки фактичне подання скарги до суду із єдиним обґрунтуванням - неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження, спрямоване на заявлення в подальшому витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 530,00 грн., суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок ДВС відповідно до положень ст.344 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати скаржника були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою. З урахуванням вищевикладеного, із наданих заявником документів не вбачається, що заявлені витрати мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат ДВС). З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду скаржником документів, їх значення для вирішення скарги та сутність самої скарги, перелік вчинених ДВС виконавчих дій, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не має характеру необхідних, а її розмір не є розумним та виправданим, в зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про відшкодування судових витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі № 27/47 до розгляду, апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі № 27/47 задовольнити, ухвалу скасувати, прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Деснянський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244, 344 ГПК України задовольнити, стягнути з Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34972294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (код ЄДРПОУ 38039872) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9 530,00 грн згідно із договором № 10-09-2021/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.09.2021.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає про те, що відповідно до змісту та сутності ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі № 27/47, судом, по-перше, повторно здійснено розгляд вимог скарги вих. № 30-7/09 від 30.09.2021, по-друге, повторно надано оцінку матеріалам справи, в частні доводів скарги та наявністю порушення Деснянським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) положення мстатті 26 та 28 Закону України "Про виконавче провадження", по-трете, суд під час вирішення питання щодо здійснення розподілу судових витрат вдався до аналізу та дослідженню вжитих Деснянським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) заходів примусового виконання під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 27/47 від 10.11.2011.

На думку скаржника, господарським судом першої інстанції, в частині прийняття рішення щодо розподілу та стягнення розміру судових витрат безпідставно здійснено відступлення від висновків та правових позицій Верховного Суду, про які, зокрема, було зазначено скаржником, та не враховано відповідних доводів, які були винесені Верховним Судом за результатами розгляду аналогічного роду касаційних скарг із врахуванням рішень Європейського Суду з прав людини. Господарським судом першої інстанції не зазначено та не наведено (окрім власного суб`єктивного пояснення/припущення) жодного належного та допустимого обґрунтування та правового підтвердження, які б надавали можливість встановити, допустити, припустити та стверджувати те, що вказані вимоги заяви є необґрунтованими та неправомірними, а правові підстави відмови у здійсненні розподілу судових витрат зазначено не положення ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244, 344 ГПК України, а положення статей 18, 36, 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Виходячи із матеріалів даної справи, скаржник вважає, що господарський суд першої інстанції безпідставно вдався до застосування "правового пуризму" надмірної процесуальної формальності, не здійснивши при цьому дотримання статті 238 ГПК України та застосування приписів норм ГПК, які, зокрема, містяться в ст.ст. 74-77, 86, 129, 232, 233, 240, 244 ГПК України.

Скаржник зазначає, що в розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Однак, від Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) до Господарського суду міста Києва жодних клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не надходило, а фактично у відзиві на заяву просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на факти здійснення останнім заходів примусового виконання.

Скаржник зазначає та просить врахувати те, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 27/47 від 19.10.2021 набрала законної сили, є чинною та не скасована відповідним компетентним органом. Господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу, в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, посилались не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішенні саме такі норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Узагальнені доводи заперечень на апеляційну скаргу

Представник органу ДВС у клопотанні, поданому до Північного апеляційного господарського суду 13.01.2022, просив відмовити в задоволенні заяви про стягнення на користь позивача понесені додаткові судові витрати на професійну правничу допомогу та зазначив, зокрема, про те, що 10.11.2021 державним виконавцем, керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а постанова направлена сторонам виконавчого провадження.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 27/47 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі № 27/47 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі № 27/47 у розмірі 2 270,00 грн.

13.12.2021 від скаржника через відділ документального забезпечення надійшла заява про усунення недоліків у справі № 27/47, до якої додано платіжне доручення № 341 від 11.12.2021 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 270,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі № 27/47. Призначено справу № 27/47 до розгляду у судовому засіданні 20.01.2022.

20.01.2022 від ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" надійшло повідомлення про неможливість прибути до суду та взяти участь у судовому засіданні 20.01.2022.

На підставі ст. 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі № 27/47 на 10.02.2022.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Гаврилюка О.М. з 03.02.2022 по 17.02.2022, судове засідання, призначене на 10.02.2022, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 розгляд справи №27/47 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 призначено на 31.03.2022.

Проте, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Отже, судове засідання у справі №27/47, призначене на 31.03.2022 не відбулося.

Водночас від початку квітня суди, що розташовані у Києві, розпочали діяльність із розгляду справ, зокрема в судових засіданнях за участю сторін, дотримуючись заходів безпеки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021у справі № 27/47 на 26.05.2022.

Представники сторін у судове засідання 26.05.2022 не з`явились.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі № 27/47 на 11.07.2022.

Розпорядженням керівника апарату суду від 08.07.2022, у зв`язку з перебуванням суддів Коротун О.М., Майданевича А.Г. з 11.07.2022 у відпустці відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №27/47.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Ткаченко Б.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 прийнято справу № 27/47 до провадження за апеляційною скаргою Товариства Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Ткаченко Б.О., Зубець Л.П. Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №27/47 на 21.09.2022.

20.07.2022 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" подано до Північного апеляційного господарського суду супровідний лист до якого надано, зокрема, оригінал доказу відправлення на адресу реєстрації ФОП Вагіної Наталії Іванівни, оригіналу письмового повідомлення вих. № 19-12/07 від 19.07.202 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про дату, час та місце проведення судового засідання у справі № 27/47 за апеляційною скаргою вих. № 23-4/11 від 23.11.2021 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі № 27/47, разом із примірниками відповідних ухвал.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, подання скаржником 20.01.2022 повідомлення про неможливість прибути до суду та взяти участь у судовому засіданні та надання представнику скаржника можливості взяти участь у засіданні суду, тимчасові непрацездатності суддів, введення воєнного стану в Україні, відсутність доказів належного повідомлення учасників справи про дату та час судового засідання, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 27/47 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 27/47 від 10 листопада 2011 року, зобов`язано державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальності "Компанія "Ніко-Тайс" постанови Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ), винесену за результатами розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №27/47 від 10 листопада 2011 року із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

22.10.2021 представником скаржника подано заяву про покладення на Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) додаткових судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 530,00 грн.

Обґрунтовуючи подану заяву, заявник зазначає, що поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 530,00 грн., в підтвердження чого надав: Договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 10-09-2021/1 від 10.09.2021, Акт прийому-передачі документів від 10.09.2021, Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 20.10.2021 на суму 9 530,00 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2021 Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) отримано за вх. № 29027 заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва № 27.47 від 10.11.2011.

16.09.2021 державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66819916, та згідно супровідного листа від 16.09.2021 направлено її на адресу сторін виконавчого провадження, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, яка згідно супровідного листа від 16.09.2021 направлена на адресу сторін виконавчого провадження, постанову про арешт коштів боржника, яка згідно супровідного листа від 16.09.2021 направлена на адресу сторін виконавчого провадження.

Також, 16.09.2021 державним виконавцем отримано відповідь від Пенсійного фонду України на запит № 114454762 від 16.09.2021.

01.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка згідно супровідного листа від 01.11.2021 направлена на адресу сторін виконавчого провадження.

10.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 66819916 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, станом на момент розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про відшкодування судових витрат, наказ Господарського суду міста Києва № 27/47 від 10.11.2011 виконано у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо наявності підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у даній справі та часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що підстави для відмови у задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" відсутні, враховуючи підтвердження отримання ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" правничої допомоги, натомість, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із сумою витрат на правничу допомогу у розмірі 9 530,00 грн, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, враховуючи викладене та наступне.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`Аязаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Тобто доводи скаржника про те, що зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги безпосередньо пов`язане з наявністю клопотання, є неправильними, оскільки перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Як вбачається із матеріалів справи, заявлена ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" сума витрат на професійну правничу допомогу (9 530,00 грн) значно перевищує розмір основного боргу (5 886,25 грн), витрат зі сплати державного мита (97,50 грн) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (225,58 грн), які мали бути сплачені Фізичною особою - підприємцем Вагіною Наталією Іванівною на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2011.

Звернення зі скаргою є правом особи, однак, як вже зазначалось, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У даному випадку, отримання чи неотримання стягувачем постанови про відкриття виконавчого провадження, жодним чином не вплинуло на подальше виконання наказу суду, та винесення державним виконавцем одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження 16.09.2021, постанов про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, та отримання відповіді від Пенсійного фонду України на запит № 114454762 від 16.09.2021, враховуючи також те, що 10.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 66819916 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує те, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суди перших інстанцій постановили ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ "Ніко-Тайс" у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1 980,00 грн до 10 000,00 грн та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ "Ніко-Тайс" зверталось до суду.

В переважній більшості справ, у яких ТОВ "Ніко-Тайс" зверталось до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців, його наступними діями було стягнення з відділів ДВС витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведена стягувачем у акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) сума адвокатських послуг є завищеним та нерозумним, оскільки у цьому випадку судом не вирішувався спір по суті, а лише надавалась оцінка діям/бездіяльності виконавчої служби під час виконання судового наказу, що не потребувати вчинення тих чи інших процесуальних дій, як під час розгляду спору по суті.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду враховує те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9 530,00 грн, є надмірним, особливо в умовах скорочення фінансування державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, у звязку із невідповідністю заявлених ТОВ "Ніко-Тайс" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 530,00 грн вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та для запобігання зловживанням ТОВ "Ніко-Тайс" правом на компенсацію правничої допомоги, дійшла висновку про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу на 90%.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд неповно дослідив обставини справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про відшкодування судових витрат.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі № 24/47 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про відшкодування судових витрат.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі № 24/47 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 126, 129, 267-270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі № 24/47 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі № 27/47 скасувати.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому ст.ст. 123, 126, 124, 129, 244, 344 ГПК України задовольнити частково.

4. Стягнути з Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (02232, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, будинок 64 (2 поверх); код ЄДРПОУ 34972294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872) 953,00 грн судових витрат на правничу допомогу, згідно із договором № 10-09-2021/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.09.2021.

5. Стягнути з Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (02232, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, будинок 64 (2 поверх); код ЄДРПОУ 34972294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872) 2 270,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Справу № 27/47 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 31.10.2022, у звязку із тимчасовою непрацездатністю суддів Зубець Л.П. та Ткаченко Б.О., та у перший робочий день, після відпустки, судді Гаврилюка О.М.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Л.П. Зубець

Б.О. Ткаченко