Постанова

від 21.09.2022 по справі 910/16537/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2022 р. Справа№ 910/16537/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Безрук Д.Д.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Мороз А.С. (Північний апеляційний господарський суд);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: представник - Війтєва Я.В. (Північний апеляційний господарський суд);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Летронс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 (дата складання та підписання повного тексту рішення: 28.01.2022)

у справі № 910/16537/21 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Підприємства "Управління справами Товариства "Знання" України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Летронс"

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного вищого навчального закладу "Університет сучасних знань"

про усунення перешкод в реалізації права на володіння

За результатами розгляду апеляційних скарг Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про усунення перешкод в реалізації права на володіння Підприємством "Управління справами Товариства "Знання" України" (далі - позивач) нежитловими приміщеннями загальною площею 45,0 кв.м, що знаходяться за адресою:03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 57-61/3, літера А, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Летронс" (далі - відповідач) з указаних нежитлових приміщень.

Вимоги позову мотивовані тим, що строк договору оренди № 01/04/2020-2 від 01.04.2020, на підставі якого позивач передав у оренду відповідачу приміщення закінчився і позивач звернуся із письмовою вимогою до відповідача у якій повідомив про відсутність наміру продовжувати дію договору та просив звільнити орендоване приміщення, однак відповідач не звільнив орендоване приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 позов задоволено повністю. Усунуто перешкоди в реалізації права на володіння Підприємством "Управління справами Товариства "Знання" України" нежитловими приміщеннями загальною площею 45,0 кв.м, що знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 57-61/3, літера А, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Летронс" з указаних нежитлових приміщень. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Летронс" на користь Підприємства "Управління справами Товариства "Знання" України" 2 270,00 грн судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позивач своїм листом №5 від 24.02.2021, направленим на адресу відповідача, повідомив останнього про відсутність наміру укладати з ним новий договір оренди на таких самих умовах і стосовного того ж об`єкту оренди та попросив після закінчення строку дії договору повернути орендовані за договором приміщення. Разом з тим, даний лист повернувся не врученим відповідачу із відміткою на конверті "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується долученими до справи копіями відповідних листа, опису вкладення у цінний лист та копії конверту із довідкою ф.20. Однак, за умовами п. 13.1 договору у разі якщо орендар ухиляється від отримання повідомлень та у разі повернення повідомлень направлених орендарю у зв`язку із закінченням строку зберігання та/або відсутності адресата за вказаною адресою, повідомлення вважається врученим належним чином з моменту його відправлення. Враховуючи погоджені сторонами умови п. 13.1 Договору надісланий відповідачу лист №5 від 24.02.2021 вважається врученим, тому, строк дії договору закінчився 01.04.2021 про що зазначено у п. 2.1 договору, однак відповідач не повернув орендовані приміщення позивачу та без законних підстав займає орендовані приміщення, що жодними доказами не спростовано з боку відповідача. Враховуючи положення ст. 396 ЦК України Підприємство "Управління справами Товариства "Знання" України", як особа яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і щодо об`єкту оренди за Договором та є належним позивачем у даному спорі. Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги щодо виселення відповідача з об`єкту оренди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Летронс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/16537/21, прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає про те, що він не вважає Підприємство "Знання" належним позивачем, оскільки останній не надав, а суд не вимагав підтвердження права розпорядження майном, яке перебуває у позивача у володінні. Наявність Інформаційної довідки не містить перелік повноважень позивача щодо майна, зокрема, права передачі його в оренду чи суборенду. За таких обставин, відповідач вважає Підприємство "Знання" неналежним позивачем, оскільки у нього відсутнє право вимоги.

Також скаржник зазначає про те, що згідно із Інформаційної довідки, долученої до позову, в ній міститься інформація, щодо права володіння та розпорядження майном, передачі його в оренду та суборенду. Крім того, вказана довідка датована 02.09.2020, а позов поданий у жовтні 2021р., таким чином, позивачем не надано жодного доказу причетності до майна станом на час подання позову. Інших документів, які б надавали право на звернення з вказаним позовом, матеріали справи не містять.

Скаржник вважає, що факт знаходження майна на балансі особи сам по собі не є доказом права власності чи законного володіння. Таким чином, позивачем не доведено право розпорядження майном, право володіння майном, а додані до справи документи підтверджують лише право користування.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, третя особа у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до Північного апеляційного господарського суду, вказує на те, що договір оренди з позивачем був підписаний відповідачем, останній використовував майно, не виконував своїх обов`язків зі сплати орендної плати перед контрагентом - позивачем, і виключно після подання позивачем позову про виселення, відповідач зайняв позицію, що начебто особа, з якою сам же відповідач підписав договір, не є належним позивачем, що спростовується доказами які є у матеріалах справи, зокрема, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 222359200) та вчергове свідчить про не добропорядний характер дій відповідача, ігнорування відповідачем законодавства - інституту захисту права власності, правил ділового обороту та моральних засад суспільства.

Таким чином, позивач як суб`єкт речового права та володілець майна, уповноважений власником здійснювати від його імені ефективне управління, в тому числі укладати договір оренди, оскільки це право зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та діє до 30.09.2025 і саме в силу цього права було укладено договір оренди, сторонами якого є позивач та відповідач.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/16537/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Летронс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/16537/21 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 910/16537/21 у розмірі 3 405,00 грн.

16.05.2022 від відповідача через відділ канцелярії суду надійшло клопотання до якого додано докази сплати судового збору (квитанція №4 від 06.05.2022).

Представником відповідача подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/16537/21, у зв`язку з тим, що станом на день подання апеляційної скарги відповідач ще не отримав копію рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/16537/21, а лише ознайомився на сайті "Судова влада України".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Летронс" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/16537/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Летронс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/16537/21. Призначено справу № 910/16537/21 до розгляду у судовому засіданні 11.07.2022.

Розпорядженням керівника апарату суду від 08.07.2022, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. з 11.07.2022 у відпустці відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16537/21.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Ткаченко Б.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 прийнято справу № 910/16537/21 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Летронс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Ткаченко Б.О., Зубець Л.П.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 відкладено розгляд Товариства з обмеженою відповідальністю "Летронс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі №910/16537/21 на 21.09.2022.

30.08.2022 позивачем надано докази надсилання відповідачу копії ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 (оригінал опису, квитанції та накладної, а також роздруківки з сайту Укрпошта про те, що 12.08.2022 відправлену позивачем поштову кореспонденцію повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що судочинство продовжує здійснюватися в умовах воєнного стану. Судді працюють, справи розглядаються, адже навіть в умовах воєнного стану робота судів не може бути припинена задля недопущення обмеження конституційного права особи на судовий захист.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

01.06.2006 набрав чинності Закон України "Про доступ до судових рішень", у ст. 2 якого зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Особам, які беруть (брали) участь у справі, забезпечується доступ до судових рішень у їхній справі в порядку, встановленому процесуальним законом.

Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. До Реєстру включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції (ч. 1, 3 ст. 3 вищевказаного Закону).

Таким чином, вищезазначеним Законом та процесуальним законодавством скаржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Летронс" надано право бути обізнаним про прийняті в його справі судові рішення та можливість його реалізувати шляхом вільного доступу до відповідного реєстру.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, скаржник, який добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язаний слідкувати за перебігом розгляду своєї апеляційної скарги, крім того, зобов`язаний утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, зокрема, через або шляхом ознайомлення з матеріалами справи.

Так, зокрема, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі № 910/16537/21 оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 13.07.2022.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Летронс" повідомлене належним чином про розгляд справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, введення воєнного стану в Україні, перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/16537/21 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представники відповідача у судове засідання 21.09.2022 не з`явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2022 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/16537/21 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник третьої особи у судовому засіданні 21.09.2022 надав додаткові пояснення по суті справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.04.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 01/04/2020-2 від 01.04.2020 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач, за договором орендодавець, передає, а відповідач, за договором орендар, приймає в оренду на весь строк оренди, який зазначений у розділі 2 частину приміщень (упорядкованих площ) загальною площею 45,0 кв.м, що знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 57-61/3, літера А (далі - "об`єкт оренди/орендоване приміщення") для цілодобового використання.

Згідно із п. 1.2 договору об`єкт оренди складається з приміщень (упорядкованих площ) площею 45,0 кв.м, що розміщені на першому поверсі адміністративно-виробничого корпусу будівлі.

Сторонами погоджено у п. 2.1 договору, що строк оренди за даним договором, починається з 01.04.2020 та діє до 31.03.2021.

Відповідно до п. 2.2 договору позивач передає об`єкт оренди відповідачу протягом п`яти робочих днів з моменту підписання даного договору, про що складається Акт приймання-передання об`єкту оренди, який підписується повноважними представниками сторін. Строк передачі об`єкта оренди може бути продовжений у разі затримки повернення приміщень, що входять до об`єкту оренди, попередніми орендарями.

На виконання умов договору між сторонами 01.04.2020 підписано акт приймання-передачі до договору оренди нежитлового приміщення № 01/04/2020-2 від 01.04.2020 яким сторони підтвердили, що позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування приміщення загальною площею 45,0 кв. м, що знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 57-61/3, літера А.

Згідно із п. 2.3 договору після закінчення або дострокового припинення строку оренди відповідач повертає позивачу об`єкт оренди за актом приймання-передавання (повернення) у стані, не гіршому від того, в якому об`єкт оренди перебував на дату їх отримання у користування відповідачем, враховуючи нормальний знос, протягом 10 календарних днів. Позивач та відповідач спільно перевіряють об`єкт оренди на предмет будь-якого пошкодження, заподіяного не внаслідок нормального зносу. З моменту підписання сторонами акту приймання-передання (повернення) об`єкту оренди припиняється нарахування плати за оренду та інших платежів.

Після закінчення строку дії договору або у разі його дострокового розірвання відповідач зобов`язаний повернути позивачу об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на дату отримання їх від позивача, з врахуванням нормального зносу (п. 6.1.10 договору).

Так, позивач зазначає, що ним було направлено на адресу відповідача лист-повідомлення № 05 від 24.02.2021 у якому він повідомив відповідача, що не має наміру укладати новий договір оренди на таких саме умовах і стосовно того самого орендованого приміщення та просив відповідача 01.04.2021 повернути та звільнити орендовані приміщення у зв`язку із припиненням дії договору.

Однак відповідний лист повернувся до позивача не врученим із відміткою на конверті "за закінченням терміну зберігання".

Пізніше, позивач звернувся до відповідача із листом-повідомленням про виселення № 18 від 19.07.2021 у якому вимагав звільнити незаконно займане приміщення загальною площею 45,0 кв.м, що знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 57-61/3, літера А, оскільки строк договору на підставі якого було передано в оренду вказані приміщення закінчився 01.04.2021. Зазначений лист було вручено представнику відповідача та направлено на його поштову адресу, однак конверт з листом повернулися не врученими "за закінченням терміну зберігання".

Наведені вище обставини підтверджуються наданими до позовної заяви копіями згаданих листів з доказами про їх направлення на адресу відповідача, а також про повернення їх не врученими.

Позивач вказує, що відповідач продовжує неправомірно користуватися об`єктом оренди після закінчення дії договору, незважаючи на лист-повідомлення від 24.02.2021, що порушує право позивача на користування майном та стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, стверджує, що власником приміщень є Приватний навчальний заклад "Університет сучасних знань", а отже позивач не є власником чи володільцем орендованих приміщень та відповідно його права відповідачем не порушуються. Відповідач вважає, що Підприємство "Управління справами Товариства "Знання" України" не є належним позивачем у даній справі.

Натомість, третя особа зазначає, що нею як власником майна (об`єкт оренди) було уповноважено позивача здійснювати ефективне управління цим майном та закріплено за ним право користування (найму (оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами на строк до 30.09.2025, інформація про це підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 222359200, копія якої додана із позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 759 ЦК України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що сторони погодили у п. 2.1 договору строк його дії до 31.03.2021 та у п. 7.1 договору, що даний договір припиняє чинність за наявності хоча б однієї з наступних обставин: закінчення терміну дії Договору оренди (п. 7.1.1 договору).

Як вже зазначалось, позивач своїм листом № 5 від 24.02.2021, направленим на адресу відповідача, повідомив останнього про відсутність наміру укладати з ним новий договір оренди на таких самих умовах і стосовного того ж об`єкту оренди та попросив після закінчення строку дії договору повернути орендовані за договором приміщення.

Разом з тим, даний лист повернувся не врученим відповідачу із відміткою на конверті "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується долученими до справи копіями відповідних листа, опису вкладення у цінний лист та копії конверту із довідкою ф.20.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що неотримання відповідачем листа позивача від 24.02.2021 № 5 не залежало від волі відправника, а тому не спростовує факту надсилання позивачем такого листа відповідачу.

Крім того, за умовами п. 13.1 договору у разі якщо відповідач ухиляється від отримання повідомлень та у разі повернення повідомлень направлених відповідачу у зв`язку із закінченням строку зберігання та/або відсутності адресата за вказаною адресою, повідомлення вважається врученим належним чином з моменту його відправлення.

Таким чином, надісланий відповідачу позивачем лист № 5 від 24.02.2021 вважається врученим.

Відповідно до п. 6.1.10 договору після закінчення строку дії договору або у разі його дострокового розірвання відповідач зобов`язаний повернути позивачу об`єкт оренди у належному стані, не гіршому, ніж на дату отримання їх від позивача, з врахуванням нормального зносу.

Строк дії договору закінчився 01.04.2021 про що зазначено у п. 2.1 Договору, однак відповідач не повернув орендовані приміщення позивачу та без законних підстав займає орендовані приміщення, що жодними доказами не спростовано відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

У статті 396 ЦК України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Щодо твердження відповідача про неналежність позивача у даному спорі, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що із відомостей з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 222359200 вбачається та не заперечується третьою особою, позивач є наймачем об`єкта оренди, якому надано право користування (найму (оренди) нерухомим майном, що знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська (попередня назва Червоноармійська/Фізкультури), 57-61/3, літера А на строк до 30.09.2025, у зв`язку із чим, враховуючи положення ст. 396 ЦК України, Підприємство "Управління справами Товариства "Знання" України", як особа яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і щодо об`єкту оренди за договором та є належним позивачем у даному спорі.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про виселення відповідача з об`єкту оренди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, та вважає, що позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та те, що позивач як суб`єкт речового права та володілець майна, уповноважений власником здійснювати від його імені ефективне управління, в тому числі укладати договір оренди, оскільки це право зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та діє до 30.09.2025 і саме в силу цього права було укладено договір оренди, сторонами якого є позивач та відповідач.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Летронс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/16537/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/16537/21 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Летронс" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/16537/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/16537/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/16537/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 31.10.2022, у звязку із тимчасовою непрацездатністю суддів Зубець Л.П. та Ткаченко Б.О., та у перший робочий день, після відпустки, судді Гаврилюка О.М.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Л.П. Зубець

Б.О. Ткаченко