Рішення

від 31.10.2022 по справі 904/2439/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2022м. ДніпроСправа № 904/2439/22

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Фещенко Ю.В., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" (м. Київ)

про ухвалення додаткового рішення

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомбуднагляд" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 36365466 від 02.01.2020 в загальному розмірі 661 906 грн. 36 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомбуднагляд" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 36365466 від 02.01.2020 в загальному розмірі 661 906 грн. 36 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2022 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомбуднагляд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" - 470 076 грн. 50 коп. - основного боргу, 117 519 грн. 13 коп. - штрафу та 8 813 грн. 93 коп. частину витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 34816/22 від 18.10.2022), в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 81 390 грн. 64 коп.

Ухвалою суду від 19.10.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" про ухвалення додаткового рішення було прийнято до розгляду, вирішено здійснювати розгляд клопотання без виклику сторін за наявними матеріалами; роз`яснено учасникам судового процесу, що відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Крім того, вказаною ухвалою суду запропоновано відповідачу в строк до 26.10.2022 надати відзив на подану позивачем заяву про розподіл судових витрат.

Позивач та відповідач повідомлені про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" про ухвалення додаткового рішення до розгляду шляхом направлення на їх електронні пошти ухвали суду від 19.10.2022, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено Довідки про доставку електронного листа (а.с. 117-118), згідно з якими вказаний документ доставлено до електронних скриньок позивача та відповідача 20.10.2022.

Крім того, зважаючи на скорочені строки розгляду заяви, судом було повідомлено позивача та відповідача про розгляд заяви, шляхом передачі телефонограми, яку отримано представниками позивача та відповідача 19.10.2022 (а.с. 119).

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомбуднагляд" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 36365466 від 02.01.2020 в загальному розмірі 661 906 грн. 36 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2022 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомбуднагляд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" - 470 076 грн. 50 коп. - основного боргу, 117 519 грн. 13 коп. - штрафу та 8 813 грн. 93 коп. частину витрат по сплаті судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вказаних положень, позивачем було подано заяву про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги, в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 81 390 грн. 64 коп.

З приводу заяви суд зазначає таке.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2022 між адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги (далі - договір, а.с. 101) за умовами пункту 1 договору адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, які узгоджуються сторонами у письмовій формі.

Відповідно до пункту 11 договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 3-х років. Цей договір може бути розірваний згідно з вимогами чинного законодавства України

Згідно з пунктом 2 договору адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування, в тому числі правоохоронних органах з приводу вирішення справ про стягнення боргу з ТОВ "Атомбуднагляд" в сумі 470 076 грн. 50 коп.

Пунктом 6 договору передбачено, що гонорар сплачується авансом або після надання адвокатом звіту про виконання доручення в порядку, визначеному договором.

Відповідно до пункту 7 договору гонорар адвоката визначається з розрахунку 1 900 грн. 00 коп. за годину роботи. У випадку успішного виконання доручення клієнт сплачує на користь адвоката додатковий гонорар у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої адвокатом правової допомоги.

На визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. При визначені обґрунтованого розміру гонорару враховується обсяг правової допомоги, залежно від якого розмір гонорару може бути змінений (пункт 8 договору).

За умовами пункту 9 договору у разі збільшення або зменшення позивачем в процесі розгляду справи позову або зміни обсягу правової допомоги, і якщо такі зміни вимагають від адвоката додаткового часу, сторони зобов`язуються переглянути умови оплати змінених вимог, враховуючи час витрачений адвокатом на підготовку до справи, при цьому розмір гонорару визначається сторонами у окремому доручені та може бути змінений тільки за погодженням сторін.

Якщо протягом 10-ти днів після відправлення звіту про виконання доручення на адресу клієнта або іншу адресу, вказану клієнтом, не одержані мотивовані заперечення у прийнятті виконаного доручення, воно вважається виконаним та підлягає оплаті (пункт 10 договору).

У подальшому, 28.09.2022 сторонами договору був підписаний Звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги (далі - звіт про виконання доручення, а.с. 102), за умовами якого, відповідно до договору про надання правової допомоги від 05.08.2022, за період ведення справи № 904/2439/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомбуднагляд" про стягнення 661 906 грн. 36 коп. в Господарському суді Дніпропетровської області адвокатом були виконані наступні роботи:

- аналіз документів, що регулюють взаємовідносин сторін, збирання та систематизація доказів (3 години);

-підготовка позовної заяви та систематизація позовних матеріалів (4,5 години);

-підготовка та подання (розсилка) позовних матеріалів і процесуальних документів (0,5 години).

Відповідно до умов звіту про виконання доручення, сторонами визначено наступне:

- всього виконано робіт об`ємом 8 годин;

- згідно з пунктом 7 договору про надання правової допомоги, гонорар адвоката визначається з розрахунку 1 900 грн. 00 коп. за годину роботи;

- загальна вартість наданої правової допомоги склала 15 200 грн. 00 коп. (8 годин х 1 900 грн.).

Крім того, на підтвердження оплати наданих послуг правничої допомоги позивачем додано до матеріалів заяви видатковий касовий ордер від 28.09.2022 на суму 15 200 грн. 00 коп. (а.с. 102).

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є необґрунтованим, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 81 390 грн. 64 коп., в той час, як:

- частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

- у своїй першій заяві по суті справи - позовній заяві позивач вказав, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу адвоката орієнтовно 15 000 грн. 00 коп.;

- в подальшому позивачем подано заяву про стягнення судових витрат в загальній сумі 81 390 грн. 60 коп., яка включає 66 190 грн. 64 коп. - 10% від суми позовних вимог позивача;

- відповідно до частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку;

- позивачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено неможливість передбачення, зокрема, витрат, що становлять 10% від суми задоволених позовних вимог, при цьому, відповідні положення містяться в договору про надання правової допомоги від 05.08.2022 (пункт 7 договору), а позовну заяву підписано 09.08.2022;

- предметом спору у даній справі була заборгованість за договором поставки, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- справа є малозначною та не є складною по своїй суті та за обсягом документів; справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, який призначений для розгляду справ незначної складності;

- з аналізу звіту про виконання доручення також вбачається, що адвокатом була підготовлена лише позовна заява, іншу частину часу адвокатом було витрачено на аналіз документів, збирання та систематизацію доказів, а також надсилання позовних матеріалів відповідачу;

- справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами;

- серед заяв по суті справи позивачем подано лише позовну заяву.

Враховуючи все вище наведене та обставини справи в їх сукупності, врахувавши положення частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (щодо вимог про стягнення 10% задоволених позовних вимог), проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в звіті про виконання доручення від 28.09.2022, суд відзначає, що з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 13 315 грн. 98 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 68 074 грн. 66 коп. покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомбуднагляд" (49000, м.Дніпро, вулиця Грушевського Михайла, будинок 6; ідентифікаційний код 36365466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Лекора" (01011, м. Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 11, офіс 2-9; ідентифікаційний код 43317636) - 13 315 грн. 98 коп. частину витрат на правничу допомогу.

В іншій частині заяви про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення підписаний 31.10.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко