Рішення

від 31.10.2022 по справі 910/7939/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2022Справа № 910/7939/22Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Флексолайф"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Бонеко"

про стягнення 71 764,18 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного підприємства "Флексолайф" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бонеко" про стягнення 71 764,18 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №Є74 від 29.11.2021 позивачем поставлено 30.11.2021 поліграфічну продукцію на загальну суму 130 198,08 грн., яку частково було сплачено відповідачем в розмірі 80 000,00 грн.

У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 50 198,08 грн., пеню в розмірі 10 286,65 грн., інфляційні втрати в розмірі 10 146,16 грн. та 3% річних в розмірі 1 133,29 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 92786124 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.08.2022 року, а саме: 02099, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 7.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 29.08.2022 р. повернута до суду у зв`язку з: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/7939/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

29.11.2021 між приватним підприємством "Флексолайф" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Бонеко" (покупець) укладено договір поставки №Є74.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору за завданням замовника виконавець виготовляє поліграфічну продукцію, а замовник приймає продукцію і оплачує виконані роботи відповідно до умов договору.

Найменування, кількість та ціна за одиницю продукції затверджується сторонами у накладних, які є специфікацією, підписаною в односторонньому порядку (п.1.2 договору).

Найменування і кількість продукції обумовлюється у заявці, яка складається замовником на кожну поставку продукції. Кожна накладна, що посвідчує передачу продукції замовнику, посвідчує надання заявки замовнику (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.1 договору виконавець виготовляє продукцію власними засобами. Продукція виготовляється партіями.

Днем виконання зобов`язання виконавця по виготовленню продукції вважається дата надходження продукції замовника (п.2.3 договору).

Згідно з п.4.1 договору виготовлена виконавцем і надана до приймання продукція приймається (підписуються накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей) замовника протягом 1 календарного дня згідно п.2.3 договору.

Вартість виготовленої продукції відображається в рахунках і є незмінною протягом терміну виготовлення продукції. Вартість продукції включає в себе: вартість матеріалів, упаковки, маркування, витрат на виготовлення продукції, витрат на доставку продукції замовнику (п.5.1 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, та діє протягом 12 місяців. Договір автоматично пролонгується на кожен календарний рік, якщо жодна із сторін не повідомила про зміну або розірвання договору в письмовій формі за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії даного договору (п.9.1 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено продукцію на загальну суму 130 198,08 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №ЄВ396-01 від 30.11.2021.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.2 договору оплата продукції проводиться замовником в гривнях на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з дня поставки продукції і підписання накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей.

Підставою виникнення платіжних зобов`язань замовника за цим договором є накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей виконавця (п.5.3 договору).

За приписами статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, з урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України та п.5.2 договору, останнім днем оплати по поставленому товару є 30.12.2021, а першим днем прострочення - 31.12.2021 року;

Відповідачем здійснено частково оплату на загальну суму 80 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- №167 від 18.01.2022 на суму 10 000,00 грн.,

- №172 від 25.01.2022 на суму 15 000,00 грн.,

- №181 від 07.02.2022 на суму 50 000,00 грн.,

- №268 від 04.08.2022 на суму 5 000,00 грн.

Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 50 198,08 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростовано відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача станом на 04.08.2022 пеню в розмірі 10 286,65 грн. 3% річних в розмірі 1 133,29 грн. та інфляційні втрати в розмірі 10 146,16 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.3 договору при порушенні термінів оплати за виконані роботи, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за весь період прострочення (кожен день прострочення) не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд зазначає, що перерахунок здійснюється на суми, які визначено позивачем тільки за вірний період.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення105 198,0031.12.2021 - 20.01.2022219,000.0491 089,45105 198,0021.01.2022 - 01.02.20221210,000.055691,7155 198,0002.02.2022 - 02.06.202212110,000.0553 659,7055 198,0003.06.2022 - 01.07.20222925,000.1372 192,80За перерахунком суду загальний розмірі пені становить 7 633,66 грн. та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 2 652,99 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 31/12/2021 до 01/02/2022 105 198,00 x 3 % x 33 : 365 : 10033285,33 грн.з 02/02/2022 до 04/08/2022 55 198,00 x 3 % x 184 : 365 : 100184834,78 грн.За перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 1 120,11 грн. та підлягає задоволенню.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 13,18 грн. відмовити.

За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 10 594,00 грн., а саме:1 367,57 грн. (31.12.2021-01.02.2022) та 9 226,43 грн. (з 02.02.2022-04.08.2022), як і зазначено позивачем в розрахунку.

Проте, оскільки в позовній заяві та в її прохальній частині позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 10 146,16 грн., то вони підлягають задоволенню саме в цьому розмірі.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129,ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бонеко" (02099, м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок 7; ідентифікаційний код 43970182) на користь приватного підприємства "Флексолайф" (69118, Запорізька обл.., м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, будинок 8, квартира 103; ідентифікаційний код 44016931) основний борг в розмірі 50 198 (п`ятдесят тисяч сто дев`яносто вісім) грн. 08 коп., пеню в розмірі 7 633 (сім тисяч шістсот тридцять три) грн. 66 коп., три проценти річних в розмірі 1 120 (одна тисяча сто двадцять) грн. 11 коп., інфляційне збільшення в розмірі 10 146 (десять тисяч сто сорок шість) грн. 16 коп. та судовий збір в розмірі 2 388 (дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 71 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий