Рішення

від 31.10.2022 по справі 910/7958/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.10.2022Справа № 910/7958/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Паперова Зірка», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Друк», м. Київ

про стягнення 159 662,50 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паперова Зірка» (далі - ТзОВ «Паперова Зірка»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Друк» (далі - ТзОВ «Новий Друк»/відповідач) про стягнення 159 662,50 грн заборгованості за поставлений товар.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.08.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.09.2022, 05.10.2022 та 12.10.2022 до канцелярії суду від ТзОВ «Новий Друк» надійшли клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 83 162,50 грн.

Так, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ТзОВ «Новий Друк» частково погасило заборгованість в сумі 83 162,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №2142 від 25.08.2022 на суму 10 000,00 грн, № 2185 від 30.08.2022 на суму 18 562,50 грн, №2236 від 02.09.2022 на суму 12 600,00 грн, №2262 від 07.09.2022 на суму 10 000,00 грн, №2521 від 27.09.2022 на суму 12 000,00 грн, № 2564 від 30.09.2022 на суму 10 000,00 грн, №2595 від 04.10.2022 на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з цим позовом звернувся до суду 18.08.2022, при цьому заборгованість в сумі 83 162,50 грн сплачена відповідачем у період з 25.08.2022 по 04.10.2022, тобто після відкриття провадження у справі, внаслідок чого суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги ТзОВ «Паперова Зірка» до ТзОВ «Новий Друк» в частині стягнення заборгованості у розмірі 76 500,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 06.12.2021 по 16.02.2022 ТзОВ «Паперова Зірка» поставило, а ТзОВ «Новий Друк» прийняло товар на загальну суму 186 600,00 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними:

№28 від 06.12.2021 на суму 55 500,00 грн;

№4 від 17.01.2022 на суму 12 600,00 грн;

№6 від 20.01.2022 на суму 42 000,00 грн;

№14 від 16.02.2022 на суму 76 500,00 грн.

Як стверджує у позовній заяві ТзОВ «Паперова Зірка», відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у ТзОВ «Новий Друк» утворилась заборгованість в сумі 159 662,50 грн.

19.07.2022 позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. №19/7 щодо сплати заборгованості у розмірі 159 662,50 грн.

У період з 25.08.2022 по 04.10.2022 відповідач погасив заборгованість на загальну суму 83 162,50 грн, що підтверджується видатковими накладними №2142 від 25.08.2022 на суму 10 000,00 грн, №2185 від 30.08.2022 на суму 18 562,50 грн, №2236 від 02.09.2022 на суму 12 600,00 грн, №2262 від 07.09.2022 на суму 10 000,00 грн, №2521 від 27.09.2022 на суму 12 000,00 грн, №2564 від 30.09.2022 на суму 10 000,00 грн, №2595 від 04.10.2022 на суму 10 000,00 грн.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням ТзОВ «Новий Друк» зобов`язань з оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення заборгованості.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб, шляхом поставки позивачем та прийняття відповідачем товару згідно видаткових накладних.

Отже, дослідивши матеріали справи, зокрема, видаткові накладні, приймаючи до уваги поставку товару позивачем та часткову його оплату відповідачем, у тому числі під час провадження, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже, судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 186 600,00 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними: №28 від 06.12.2021 на суму 55 500,00 грн; №4 від 17.01.2022 на суму 12 600,00 грн; №6 від 20.01.2022 на суму 42 000,00 грн; №14 від 16.02.2022 на суму 76 500,00 грн.

Судом також встановлено, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у ТзОВ «Новий Друк» утворилась заборгованість в сумі 76 500,00 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження оплати за поставлений товар у повному обсязі, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Новий Друк» порушило положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення позовних вимог ТзОВ «Паперова Зірка» про стягнення заборгованості у розмірі 76 500,00 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з позовних матеріалів, ТзОВ «Паперова Зірка» заявлено до стягнення 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Зокрема, на підтвердження понесення цих витрат, позивачем надано: договір про надання послуг правової допомоги №16/08 від 16.08.2022, укладений між адвокатом Войтюк Д.В. та ТзОВ «Паперова Зірка» .

Так, відповідно до п. 4.4. договору за надання адвокатом послуг правової допомоги клієнту за цим договором, сплачується гонорар у розмірі 10 000,00 грн (без ПДВ) на підставі акту наданих послуг правової допомоги.

Виплата гонорару здійснюється шляхом перерахування суми, вказаної у п. 4.4. цього договору, на розрахунковий рахунок адвоката, вказаний в акті наданих послуг правової допомоги протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання клієнтом акту наданих послуг правової допомоги та рахунку-фактури.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, зокрема акт наданих послуг правової допомоги та рахунок-фактура, внаслідок чого суд відмовляє у стягненні цих витрат.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в частині стягнення заборгованості у розмірі 76 500,00 грн покладаються на відповідача.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Водночас, згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки позивачем не подано до суду будь-яких заяв щодо відшкодування судових витрат за рахунок відповідача або повернення сплаченої суми позивачу внаслідок закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 83 162,50 грн, суд унеможливлений вирішити питання щодо повернення судового збору. При цьому, суд одночасно повідомляє ТзОВ «Паперова Зірка», що останнє не позбавлене права звернутися до суду із відповідним клопотанням.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паперова Зірка» в частині стягнення основного боргу у розмірі 83 162,50 грн - закрити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Паперова Зірка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Друк» про стягнення заборгованості в сумі 76 500,00 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Друк» (02660, місто Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1; ідентифікаційний код 22891092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паперова Зірка» (03047, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код 44108257) заборгованість у розмірі 76 500 (сімдесят шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп. та 1 188 (одну тисячу сто вісмдесят вісім) грн 74 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук