Рішення

від 26.10.2022 по справі 914/1999/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2022 Справа № 914/1999/22

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНІРІНГ-АНАЛІТИКА»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНА ЕНЕРГОСЕРВІСНА КОМПАНІЯ»

про: стягнення 300 000,00 грн.,

представники

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

26.08.2022р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНІРІНГ-АНАЛІТИКА» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНА ЕНЕРГОСЕРВІСНА КОМПАНІЯ» про стягнення 300 000,00 грн.

31.08.2022р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження; судове засідання призначити на 21.09.2022р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнано обов`язковою.

21.09.2022р. на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№19496/22.

У судове засідання 21.09.2022р. відповідач не забезпечив участь повноважного представника, суд постановив розгляд справи відкласти на 05.10.2022р.

Ухвалою від 21.09.2022р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області повідомляв позивача у цій справі про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою від 21.09.2022р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав відповідача у цій справі та повідомляв про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судове засідання 05.10.2022р. відповідач не забезпечив участь повноважного представника, суд постановив розгляд справи відкласти на 26.10.2022р.

Ухвалою від 06.10.2022р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області повідомляв позивача у цій справі про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвалою від 06.10.2022р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав відповідача у цій справі та повідомляв про дату, час та місце проведення судового засідання.

21.10.2022р. на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника, за наявними в матеріалах справи документами, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№21850/22.

У судове засідання 26.10.2022р. відповідач не забезпечив участь повноважного представника.

Відзиву від відповідача не надходило.

У свою чергу, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 31.08.2022 року про відкриття провадження у справі №914/21999/22 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 7901414616170.

Проте, зазначене відправлення з трек-номером 7901414616170 вручене відповідачу не було, про що свідчить Довідка Укрпошти про причини повернення/досилання Ф.20 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси сторін є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, про розгляд Господарським судом Львівської області справи № 914/1999/22 відповідач вважається повідомленим належним чином.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» слідує, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Суть спору: Спір у справі виник внаслідок неповернення відповідачем, як стверджує позивач, помилково перерахованих коштів.

Позиція позивача:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перерахування відповідачу коштів у сумі 300 000,00 грн. відбулося помилково, оскільки між позивачем та відповідачем не було укладено договору №2104-1 від 21.04.2021р., відтак, відповідачем грошові кошти набуті без правових підстав.

Позиція відповідача:

Відповідач, повідомлений належним чином про відкриття даного судового провадження, стосовно заявлених вимог не заперечив, доказів на спростування викладених позивачем обставин, відзиву чи пояснень не подав.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

21.04.2021р. позивачем відповідачу було перераховано 300 000,00 грн. з призначенням платежу: «Надання поворотної безвідсоткової допомоги згідно договору №2104-1 від 21.04.2021р. без ПДВ»., що підтверджується платіжним дорученням №9661.

08.07.2022р. позивачем було направлено відповідачу вимогу про повернення зазначених коштів, однак дана вимога повернута відділенням зв`язку у зв`язку із спливом строку зберігання для вручення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Позивач покликається на те, що грошові кошти на рахунок відповідача були перераховані помилково.

На підставі п.1.24. ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», помилковий переказ це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

За змістом пункту 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 року №22, помилковим списанням/зарахуванням коштів є списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. Неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Відповідно до п.3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Призначенням платежу, виходячи з долученого до матеріалів справи платіжного доручення №9661 від 21.04.2021 року, вказано: «Надання поворотної безвідсоткової допомоги згідно договору №2104-1 від 21.04.2021р. без ПДВ».

Таким чином, зміст платіжного доручення №9661 від 21.04.2021 року, за яким здійснено перерахування коштів на рахунок відповідача, містить покликання на реквізити укладеного між позивачем та відповідачем договору.

При цьому, відповідач не подав, а матеріали справи не містять доказів існування між позивачем та відповідачем, вказаного у призначенні платежу у платіжному дорученні №9661 від 21.04.2021 року, договору №2104-1 від 21.04.2021р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Аналогічні положення встановлені і в ст. ст. 173, 175 Господарського кодексу України.

В свою чергу, договір, як підстава для виникнення кореспондуючих прав та обов`язків його сторін, може бути кваліфікований, як такий, за умов його укладання у розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.180 Господарського кодексу України, через досягнення у встановленій формі згоди щодо всіх істотних умов.

Оскільки матеріалами справи не містять доказів укладення між позивачем та відповідачем будь яких договорів на спірну суму, суд дійшов висновку щодо відсутності, як юридичного факту договірних відносин між сторонами, на виконання яких у позивача виник би обов`язок перераховувати відповідачеві суму 300 000,00 грн.

Інших доказів, які б в установленому порядку спростовували викладені позивачем обставини, відповідачем не представлено та судом не встановлено.

В силу ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, підставою для виникнення зобов`язання за вищенаведеною нормою права є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.

Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Судом встановлено, що грошові кошти були перераховані із рахунку позивача помилково, без правової підстави, у зв`язку з чим відповідач є неналежним отримувачем цих коштів.

Таким чином, беручи до уваги викладені вище обставини, грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн., які перераховані позивачем згідно платіжного доручення №9661 від 21.04.2021року на рахунок відповідача, у розумінні ст.1212 Цивільного кодексу України є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню позивачу.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст.76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №13826 від 22.06.2022р. на суму 5 773,73 грн.

Водночас, суд звертає увагу позивача, що згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене вище, а також те, що відповідно до положень ГПК України та Закону України «Про судовий збір», за подання позову у цій справі позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 500,00 грн, то переплачена сума судового збору за подання позовної заяви у цій справі становить 1 273,73 грн., проте, враховуючи те, що позивачем, станом на момент ухвалення рішення у цій справі не подано, передбаченого ст.7 Закону України «Про судовий збір», клопотання, питання про повернення 1 273,73 грн. судового збору судом не вирішується.

З підстав наведеного, розподілу між сторонами підлягає 4 500,00 грн., сплаченого позивачем судового збору.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 24 970,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової допомоги з додатком;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;

- ордер;

- платіжне доручення;

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Судом враховано те, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, є визначеним (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19 та від 20.01.2021р. у справі № 357/11023/18).

Велика Палата Верховного Суду в п.21 додаткової постанови від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи те, що предмет спору в цій справі не є складним, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив значний час, відсутня велика кількість документів, з котрими адвокат звертався до суду, вирішення справи судом без участі адвоката в судових засіданнях, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Суд вважає, що співмірними за таких обставин є 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, котрі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13,73-74,76-79,86,129, 236, 238, 240-241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЗАЛЕЖНА ЕНЕРГОСЕРВІСНА КОМПАНІЯ» (код ЄДР 43213069, 79024, м. Львів, вул. Хмельницького Б., буд.200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖЕНІРІНГ-АНАЛІТИКА» (код ЄДР 41522192, 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.21, приміщення 201) 300 000,00 грн., помилково перерахованих коштів, 4 500,00 грн. судового збору та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 31.10.2022 р.

Суддя Король М.Р.