Рішення

від 26.10.2022 по справі 914/1416/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2022 Справа № 914/1416/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оселя-ІФ Девелопмент", м. Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамбуд", с. Галичани, Городоцького району Львівської області

про розірвання договору купівлі продажу та стягнення коштів в розмірі 2 185 651,64 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бартків А.Я. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ІФ № 001114

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Оселя-ІФ Девелопмент" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамбуд" про розірвання договору купівлі продажу та стягнення коштів в розмірі 2 185 651,64 грн.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.07.2022 р. постановлено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оселя-ІФ Девелопмент" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамбуд" про розірвання договору купівлі продажу та стягнення коштів в розмірі 2 185 651,64 грн. залишити без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

11.07.2022 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 06.07.2022 р. про залишення позовної заяви без руху, подано на адресу суду заяву в систему "Електронний суд" за вх. № 14738/22.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.07.2022 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 17.08.2022 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 р. Підготовче засідання у даній справі відкладено на 14.09.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.09.2022 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/1416/22 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12.10.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 р. розгляд справи по суті призначено на 26.10.2022 р.

Рух справи та причини відкладення її розгляду відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

26.10.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях.

26.10.2022 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 18.07.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі направлялась відповідачу на адресу - 81523, Львівська область, Городоцький район, с. Галичани, вул. Цвітна, 34 .

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу судом також на його електронну адресу.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2022 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 20927/22. Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 914/1416/22 в Господарському суді Львівської області.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1416/22.

В судовому засіданні 26.10.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що Між ТзОВ «КЕРАМБУД», як Продавцем та ТзОВ «ОСЕЛЯ-ІФ ДЕВЕЛОПМЕНТ», як Покупцем, 26 червня 2019 року було укладено договір № 445 купівлі-продажу, предметом якого згідно п.1.1. Договору є керамічна цегла. За умовами п. 2.3. Договору, Покупець зобов`язується провести попередню оплату за товар протягом трьох банківських днів із моменту отримання рахунку на оплату, виставленого Продавцем. На виконання умов Договору, Покупцем проведено попередню оплату за товар (цеглу) згідно виставлених рахунків-фактур № СФ-0000675 від 30.11.2021 та СФ-0000676 від 30.11.2021, що підтверджується банківськими платіжними дорученнями № 2317 від 01.12.2021, № 2323 від 02.12.2021, № 2327 від 03.12.2021, № 2336 від 06.12.2021, № 2341 від 07.12.2021 на загальну суму 2 185 651,64 грн. Акт звірки взаєморозрахунків підписаний представниками сторін та засвідчений підписами юридичних осіб, долучено позивачем до матеріалів справи. Згідно п. 4.1. Договору, товар передається Продавцем Покупцю на протязі трьох банківських днів від дня поступлення попередньої оплати. Як зазначає позивач, в порушення умов Договору, зі спливом фактично вже понад півроку після здійснення Покупцем попередньої оплати, відповідний товар по даний час Продавцем так і не передано, що вказує на істотне порушення умов Договору, адже покупець, вступаючи в договірні відносини з відповідачем, мав на меті отримати необхідний йому товар у конкретні строки, а тому перерахувавши відповідачу всю суму попередньої оплати, правомірно розраховував на належне і своєчасне виконання умов договору зі сторони відповідача, та відповідно своєчасну передачу товару останнім. Порушення відповідачем строків передачі товару становить більше півроку, це на думку позивача, є істотним порушенням та підставою для розірвання такого договору в судовому порядку. Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору, відповідачу надіслано лист з пропозицією добровільно виконати зобов`язання за Договором шляхом передачі товару, або повернення коштів. Однак відповідні пропозиції відповідачем не виконано, що і стало підставою для подачі позивачем позовної заяви до суду. На підставі наведеного, позивач просить стягнути з відповідача 2 185 651,64 грн. попередньої оплати та розірвати договір № 445 від 26.06.2019 р. купівлі-продажу. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та сплачений заявником судовий збір.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 18.07.2022 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі направлялась відповідачу на адресу - 81523, Львівська область, Городоцький район, с. Галичани, вул. Цвітна, 34.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу судом також на його електронну адресу.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2022 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи за вх. № 20927/22. Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 914/1416/22 в Господарському суді Львівської області.

Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Однак, відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, в т.ч. оригіналів, суд встановив наступне.

26 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керамбуд" (за договором продавець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оселя-ІФ Девелопмент" ( за договором покупець, позивач у справі) укладено договір № 445 купівлі-продажу (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця цеглу керамічну рядову марки М-125 (надалі-товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його на умовах цього Договору.

За умовами п. 2.3. Договору, покупець зобов`язується провести попередню оплату за товар протягом трьох банківських днів із моменту отримання рахунку на оплату, виставленого продавцем.

На виконання умов укладеного Договору, позивачем проведено попередню оплату за товар (цеглу) згідно виставлених рахунку-фактури № СФ-0000675 від 30.11.2021 р. на суму 765 513,50 грн. та рахунку-фактури СФ-0000676 від 30.11.2021 р. на суму 1 420 138,14 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи, а саме: платіжне доручення № 2317 від 01.12.2021 р. на суму 191 378,38 грн., платіжне доручення № 2323 від 02.12.2021 р. на суму 574 135,12 грн., платіжне доручення № 2327 від 03.12.2021 р. на суму 436 550,40 грн., платіжне доручення № 2336 від 06.12.2021 р. на суму 694 512,00 грн., платіжне доручення № 2341 від 07.12.2021 р. на суму 289 075,74 грн. Відтак, позивачем на умовах передоплати згідно Договору, оплачено відповідачу згідно долучених платіжних доручень коштів на загальну суму 2 185 651,64 грн.

Згідно п. 4.1. Договору, товар передається Продавцем Покупцю на протязі трьох банківських днів від дня поступлення попередньої оплати. Днем поступлення оплати вважається день зарахування коштів на банківський рахунок продавця.

Позивачем долучено до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків за період грудень 2021 року-травень 2022 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 185 651,64 грн.

Вказаний Акт звірки підписаний повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією від 31.05.2022 року з проханням передати оплачений товар або повернути кошти. Проте відповіді на претензію позивачем від відповідача не отримано.

Проте, в порушення умов укладеного Договору, відповідачем товар не передано позивачу, що і слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Висновки суду.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір купівлі-продажу № 445 від 26.06.2019 р., який укладений між позивачем та відповідачем.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору, позивачем проведено попередню оплату за товар (цеглу) згідно виставлених рахунку-фактури № СФ-0000675 від 30.11.2021 р. на суму 765 513,50 грн. та рахунку-фактури СФ-0000676 від 30.11.2021 р. на суму 1 420 138,14 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: платіжне доручення № 2317 від 01.12.2021 р. на суму 191 378,38 грн., платіжне доручення № 2323 від 02.12.2021 р. на суму 574 135,12 грн., платіжне доручення № 2327 від 03.12.2021 р. на суму 436 550,40 грн., платіжне доручення № 2336 від 06.12.2021 р. на суму 694 512,00 грн., платіжне доручення № 2341 від 07.12.2021 р. на суму 289 075,74 грн.

Відтак, позивачем оплачено відповідачу згідно долучених платіжних доручень коштів на загальну суму 2 185 651,64 грн.

Згідно п. 4.1. Договору, товар передається Продавцем Покупцю на протязі трьох банківських днів від дня поступлення попередньої оплати. Днем поступлення оплати вважається день зарахування коштів на банківський рахунок продавця.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зазначена сума оплаченого, але не переданого позивачеві товару в розмірі 2 185 651,64 грн. також підтверджена сторонами в підписаному між ними Акті звірки взаємних розрахунків за період грудень 2021 року-травень 2022 року, який долучений позивачем до матеріалів справи. Вказаний Акт звірки станом на 31.05.2022 рік підписаний повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач повністю виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті товару. Відповідач позивачу товар не поставив, попередньої оплати в розмірі 2 185 651,64 грн. позивачу не повернув.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин від сторін не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак заборгованість відповідача перед позивачем із проведеної передоплати позивачем, на час ухвалення рішення у даній справі становить 2 185 651,64 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача в зазначеному розмірі.

Щодо позовної вимоги позивача про розірвання договору купівлі продажу № 445 від 26.06.2019 р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керамбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оселя-ІФ Девелопмент", суд зазначає наступне.

Згідно із приписами статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено, що відповідачем були порушені всі строки обумовлені сторонами в п.4.1 Договору купівлі продажу № 445 від 26.06.2019 р., щодо поставки товару позивачу.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією від 31.05.2022 року з проханням передати оплачений товар або повернути кошти. Проте відповіді на претензію позивачем не отримано.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов`язання у встановлені Договором купівлі продажу № 445 від 26.06.2019 р. строки без поважних причин, невиконання договору триває понад десять місяців, поставка товару або повернення коштів шляхом пред`явлення письмової претензії не відбулось. Відтак, позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні вказаного Договору купівлі продажу № 445 від 26.06.2019 р., а саме права отримати оплачений товар, що є істотним порушенням умов договору.

Частинами 3, 4, 5 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідач належних доказів на спростування зазначених обставин не подав, доказів поставки товару чи повернення коштів позивачу відповідач не надав, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, відповідач не подав.

На час ухвалення рішення у даній справі, доказів, що даний договір визнавався недійсним чи неукладеним, учасниками справи не подано.

З огляду на викладене, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення є вимога позивача про розірвання договору купівлі продажу № 445 від 26.06.2019 р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керамбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оселя-ІФ Девелопмент".

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, сплачено судовий збір в загальному розмірі 35 265, 78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2957 від 28.06.2022 р. на суму 32 784,78 грн. та платіжним дорученням № 2994 від 06.07.2022 р. на суму 2 481,00 грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 35 265,78 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У поданій позовній заяві за вх. № 1551 від 01.07.2022 р., позивач просить суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Слід зазначити, що відповідачем у справі - ТзОВ "Керамбуд" не заявлено клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Позивачем долучено до матеріалів справи, як докази понесення витрат на професійну правничу допомогу наступні документи, а саме: договір про надання правової допомоги б/н від 20.06.2022 р., акт прийому-передачі виконаних робіт від 22.06.2022 р. на суму 5 000,00 грн.,рахунок на оплату № 22/06 від 22.06.2022 р. на суму 5 000,00 грн., який виставлений Адвокатським об`єднанням «Прикарпатська юридична компанія», платіжне доручення № 2958 від 28.06.2022 р. на суму 5 000,00 грн. про оплату ТзОВ "Оселя-ІФ Девелопмент" Адвокатському об`єднанню «Прикарпатська юридична компанія» 5 000,00 грн. за надання правничої допомоги згідно рахунку № 22/06 від 22.06.2022 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001114 від 25.11.2016 р., витяг Національної асоціації адвокатів України серії АТ № 000462 стосовно адвоката Бартківа Андрія Ярославовича .

Як встановлено з матеріалів справи, 20 червня 2022 року, між ТзОВ "Оселя-ІФ Девелопмент" (за договором клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Прикарпатська юридична компанія» (за договором Адвокатське об`єднання), було укладено договір про надання правової допомоги.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що предметом даної угоди є те, клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором.

Пунктом 3.2. договору сторонами також погоджено, за надання правової допомоги, клієнт зобов`язується сплачувати винагороду Адвокатському об`єднанню за фактично надані послуги у випадках, передбачених даним договором. Розмір такої винагороди визначається у відповідних додаткових договорах, актах виконаних робіт та рахунках, що виставляються Адвокатським об`єднанням.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивача у даній справі представляв адвокат Бартків А.Я.

Повноваження адвоката Бартків А.Я. підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001114 від 25.11.2016 р., виданого адвокату Бартків А.Я., яке долучено до матеріалів справи.

Слід зазначити, що саме з вини відповідача спір доведено до суду, його поведінка не сприяла вирішенню спору у позасудовому порядку, у зв`язку з чим позивач змушений був скористатись послугами адвоката. Виконана адвокатами робота повинна бути оплачена, порядок нарахування суми витрат на професійну правничу допомогу прозорий та зрозумілий.

Суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме умови договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірною із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, розмір витрат підтверджено поданими у справі доказами.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ст.ст. 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамбуд" (81523, Львівська область, Городоцький район, с. Галичани, вул. Цвітна, 34; ідентифікаційний код 31829585) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оселя-ІФ Девелопмент" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 15-А; ідентифікаційний код 42140498) 2 185 651,64 грн. - сплаченої заборгованості як попередньої оплати за товар, 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 35 265, 78 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Розірвати договір купівлі продажу № 445 від 26.06.2019 р., який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керамбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оселя-ІФ Девелопмент".

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 31.10.2022 р.

Суддя Долінська О.З.