Рішення

від 18.10.2022 по справі 918/698/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/698/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючий суддя Торчинюк В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Моріон Сервіс Плюс"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сорочук Ольга Вікторівна

про стягнення в сумі 132 413 грн 63 коп.

Сторони не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання

Описова частина:

В вересні 2022 року Приватне підприємство "Моріон Сервіс Плюс" звернулося у Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Сорочук Ольга Вікторівна про стягнення в сумі 132 413 грн 63 коп.

Ухвалою суду від 12 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/698/22 за позовною заявою Приватне підприємство "Моріон Сервіс Плюс" до відповідача Фізичної особи-підприємця Сорочук Ольга Вікторівна про стягнення в сумі 132 413 грн 63 коп. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27 вересня 2022 року.

Ухвалою суду від 27 вересня 2021 року відкладено розгляд справи по суті на 18 жовтня 2022 року.

В судове засідання 18 жовтня 2022 року позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представника хоча, про місце, дату та час судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень.

Також суд зазначає, відповідач у жодне судове засідання з`явився, ухвали суду від 27 вересня 2022 року та від 18 жовтня 2022 року, повернулися на адресу суду із зазначенням на конверті причини повернення: "інші причини що не дали змоги виконати обов`язку щодо пересилання поштового відправлення", "адресат відсутній за вказаною адресою", "по даній адресі не зазначається".

Суд зазначає, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами статті 10 зазначеного Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Фізичної особи підприємця - підприємця Сорочук Ольги Вікторівни є: АДРЕСА_1 ).

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, а також про відкладення розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Мотивувальна частина:

02 серпня 2016 року між Малим приватним підприємством «МОРІОН» та Приватним підприємством «Моріон Сервіс Плюс» (надалі - Позивач/Підприємство) було укладено договір про співробітництво, згідно якого Підприємство зобов`язалося надавати послуги з обслуговування ринку «Моріон» (м. Рівне, вул. Шевченка), оператором якого є МПП «МОРІОН», а також укладати з орендарями торговельних місць на Ринку договори про надання послуг з обслуговування Ринку.

15 червня 2020 р. між Позивачем та Фізичною особою-підприємцем Сорочук Ольгою Вікторівною (надалі - Відповідач), було укладено договір про надання послуг з обслуговування ринку № 343/20с від 15.06.2020 (надалі -Договір) строком дії до 31 липня 2021 року, який надалі було продовжено додатковими угодами до Договору до 31 січня 2022 року включно.

Згідно пункту 1.1. Договору Виконавець зобов`язався надати Замовнику послуги обслуговування ринку «Моріон» (м. Рівне, вул. Шевченка, 7) зокрема, торговельного місця № 343, а Замовник зобов`язався приймати та оплачувати вказані послуги у передбачені Договором строки та порядку.

До складу послуг обслуговування входило: підтримання адміністративного порядку на ринку; забезпечення виконання графіку роботи ринку; забезпечення охорони ринку; забезпечення своєчасного прибирання сміття та/або снігу (у зимовий період); утримання ринку із дотриманням санітарних правил утримання територій громадських місць.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що за послуги обслуговування торговельного місця №343 Замовник щомісяця сплачує Виконавцю кошти в сумі 8 400 (вісім тисяч чотириста) грн 00 коп.

У день підписання Договору Замовник зобов`язався сплатити Виконавцю наперед плату за перший та останній повні календарні місяці надання послуг згідно пункту 5.1. Договору. У подальшому плата за послуги мала вноситись наперед, - до 20 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата. Сторонами погоджено, що оплата за послуги сплачується незалежно від результатів провадження господарської діяльності Замовником.

Відповідно до п. 3.2. Договору факт надання послуг Виконавцем підтверджується Актом приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг), який складається щомісячно.

Як свідчать матеріали справи підприємством належним чином виконувались зобов`язання по Договору - послуги з обслуговування торговельного місця надавались у повному обсязі. Жодних претензій щодо якості та обсягів наданих послуг зі сторони Відповідача на адресу Підприємства не надходило.

Згідно із п. 2.2.1. Договору Замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату наданих послуг Виконавцем незалежно від результатів провадження господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, у порушення умов Договору Відповідачем не виконані зобов`язання щодо оплати наданих Позивачем послуг на суму 100 247 (сто тисяч двісті сорок сім) грн. 85 коп., послуги були надані Підприємством у повному обсязі та прийняті Відповідачем, що підтверджується підписаними Сторонами Актами надання послуг за відповідні місяці, а також Актом звірки взаєморозрахунків за період 01.06.2020 - 08.08.2022, належним чином копії яких долучені до матеріалів справи.

Вбачається, 08 серпня 2022 року Відповідачу було надіслано вимогу про погашення боргу згідно Договору за вих. №03/22, що підтверджується поштовим фіскальним чеком.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на зазначену вище вимогу про сплату боргу позивача, також відповідачем не надано доказів сплати боргу, або інших доказів, які б вказували на безпідставність позову.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо надання послуг. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не оплатив отримані послуги, заборгованість останнього складає 100 247 грн 85 коп. Дана обставина відповідачем не спростована.

Тому, суд задовольняє позов в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 100 247 грн 85 коп. з Фізичної особи-підприємця Сорочук Ольга Вікторівна на користь Приватного підприємства "Моріон Сервіс Плюс", як доведений та обґрунтований.

Окрім того, позивач через неналежне виконання зобов`язань за договором відповідачем, нарахував останньому інфляційні втрати за період з 21.08.2020 по 10.08.2022 в сумі 27 422,26 грн та три відсотка річних за період з 21.08.2020 по 05.09.2022 в розмірі 4 743,52 грн.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за порушення умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування 3% відсотків та інфляційних втрат, погоджується з ними повністю.

При цьому, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування заявленого боргу.

Контррозрахунку нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідачем не подано.

За вказаних обставин, суд задовольняє позов в частині стягнення трьох відсотків річних від суми боргу за період з 21.08.2020 по 05.09.2022 - 4 743 грн 52 коп. та інфляційних втрати за період з 21.08.2020 по 10.08.2022 - 27 422 грн 26 коп.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 100 247 грн 85 коп. основної суми боргу, 4 743 грн 52 коп. 3% річних та 27 422 грн 26 коп. інфляційних втрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сорочук Ольги Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Моріон Сервіс Плюс» (33028, м. Рівне, вул. Шевченка, буд. 7, код ЄДРПОУ 40383114) заборгованість за Договором про надання послуг з обслуговування ринку № 343/20с від 15.06.2020 заборгованість: плата по Договору за послуги з обслуговування торговельного місця -100 247 (сто тисяч двісті сорок сім) грн 85 коп., сума трьох відсотків річних - 4 743 (чотири тисячі сімсот сорок три) грн 52 коп., інфляційні втрати - 27 422 (двадцять сім тисячі чотириста двадцять дві) грн 26 коп. та судовий збір - 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 28 жовтня 2022 року.

Суддя Вадим Торчинюк

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33028, місто Рівне, вул. Шевченка, буд 7);

3 - відповідачу рекомендованим (АДРЕСА_1).