Постанова

від 14.09.2022 по справі 304/1371/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 304/1371/20

провадження № 61-5735св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Перечинська міська рада Закарпатської області,

третя особа - Перечинська районна державна адміністрація Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Перечинської міської ради Закарпатської області на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2021 року у складі судді Чепурнова В. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Перечинської міської ради про вселення.

Обґрунтовуючи позов, вказував, що рішенням виконавчого комітету Перечинської міської ради від 08 червня 2012 року № 25 у порядку приватизації йому, його дружині ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 було передано

у приватну спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 .

У 2001 році він мав намір відчужити цю квартиру через Перечинську районну державну адміністрацію Закарпатської області (далі - Перечинська РДА, РДА) громадянам, які постраждали від повені, за ціною 18 000,00 грн, оскільки він збудував власне окреме житло.

Із цією метою він передав відповідній комісії РДА правовстановлювальні документи на спірну квартиру та ключі від неї, однак договір купівлі-продажі

не укладено і квартира продана не була.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_2

03 вересня 2020 року він та його син ОСОБА_3 як спадкоємці

ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких вони є власниками цієї квартири по 1/6 частці кожен.

Згодом він дізнався, що РДА передала документи і ключі від спірної квартири міському голові, який у 2001 році вселив до неї ОСОБА_4 разом з дочкою ОСОБА_5 .

У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 померла, а її дочка ОСОБА_5 тривалий час перебувала на лікуванні у прихоневрологічному інтернаті,

за розпорядженням міського голови від 26 вересня 2019 року № 151/02-04 Комунальне підприємство «Комунальник» опечатало спірну квартиру, а ключі

від неї передало міському голові.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 також померла.

Посилаючись на незаконність дій міської ради, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати Перечинську міську раду Закарпатської області скласти акт передання йому квартири АДРЕСА_2 , віддати ключі від вхідних дверей та вселити його в цю квартиру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, позов задоволено.

Зобов`язано Перечинську міську раду Закарпатської області скласти акт передання ОСОБА_1 квартири

АДРЕСА_2 , віддати ключі від вхідних дверей та вселити ОСОБА_1 у цю квартиру.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,

що власниками спірної квартири є позивач ОСОБА_1 та його син ОСОБА_3 , а відповідач не надав доказів на підтвердження укладення між сторонами договору купівлі-продажу та зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання у вказаній квартирі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У червні 2022 року Перечинська міська рада Закарпатської області подала

до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2021 року

та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року

і передати справу на новий розгляд.

У касаційній скарзі Перечинська міська рада вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права

та порушення норм процесуального права і посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 серпня

2018 року у справі № 910/19865/17, від 25 червня 2020 року у справі

№ 924/233/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц,

від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17.

Зазначає, що суди не врахували, що ОСОБА_1 01 червня 2001 року уклав із Перечинською районною державною адміністрацією договір купівлі-продажу № 600 вказаної квартири, а отже втратив право власності на неї. Суд при розгляді справи не витребував з архіву та не дослідив копії договору, а тому дійшов помилкового висновку про те, що позивач є власником спірної квартири.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує про безпідставність

її доводів, вважає, що вони зводяться до переоцінки доказів у справ. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Перечинського районного суду Закарпатської області.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року справу призначено

до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого на підставі розпорядження (наказу) Фонду комунального майна Перечинського району Закарпатської області від 24 березня 1994 року № 7, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Розпорядженням голови Перечинської РДА від 30 травня 2001 року № 145 «Про придбання житла» було вирішено придбати у ОСОБА_1 зазначену квартиру для сім`ї ОСОБА_4 за рахунок одержаної з обласного бюджету субвенції у розмірі 18 000,00 грн.

01 червня 2001 року між продавцями ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) та покупцем (Перечинська районна державна адміністрація) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом Перечинської державної нотаріальної контори Ганчак Е. О., зареєстрований

в реєстрі за № 600 (копія міститься у матеріалах справи). Відповідно до пункту 1 цього договору продавці продали, а покупець купив квартиру

АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта без дати його складення і дати затвердження першим заступником голови РДА комісія у складі представників РДА передала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 і ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина позивача і співвласник спірної квартири згідно з розпорядженням (наказом) Фонду комунального майна Перечинського району Закарпатської області від 24 березня 1994 року № 7, ОСОБА_2

11 грудня 2012 року ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Перечинської міської ради від 08 червня 2012 року № 25 видано дублікат свідоцтва на нерухоме майно - квартиру

АДРЕСА_1 , в якому вказано, що квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2

03 вересня 2020 року позивач та його син ОСОБА_3 як спадкоємці першої черги за законом після ОСОБА_2 одержали свідоцтва про право

на спадщину за законом на належну їй 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

З повідомлення начальника КП «Комунальник» від 19 серпня 2020 року № 350 відомо, що квартира АДРЕСА_2 опечатана

на підставі розпорядження Перечинського міського голови від 26 вересня

2019 року № 151/02-04.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 06 листопада 2020 року співвласниками квартири

АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі Верховного Суду від 30 червня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню

з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Розглядаючи позов, вимогами якого є захист права власності, головною обставиною, яка підлягає встановленню судами на підставі поданих сторонами доказів, є вирішення питання щодо належного власника спірного майна.

Як було встановлено судами 01 червня 2001 року між продавцями

( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) та покупцем (Перечинська районна державна адміністрація) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом Перечинської державної нотаріальної контори Ганчак Е. О., зареєстрований в реєстрі за № 600 (копія міститься

у матеріалах справи). Відповідно до пункту 1 цього договору продавці продали,

а покупець купив квартиру АДРЕСА_1 .

Частиною першою статті 128 ЦК УРСР 1963 року, чинного на час укладення цього договору, передбачено, що для виникнення права власності у набувача майна

за договором вимагається передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, а угода щодо розпорядження нерухомим майном

є дійсною з моменту її нотаріального посвідчення.

Отже, укладений 01 червня 2001 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Перечинською РДА договір купівлі-продажу спірної квартири є дійсним і ніким не оспорювався. На підставі цього договору

у Перечинської РДА виникло право власності на спірну квартиру і Перечинська РДА є власником квартири АДРЕСА_1 .

Разом з тим слід зазначити, що чинними та ніким не оспореними є і свідоцтва про право на спадщину, видані на ім`я позивача та його сина. Оскільки свідоцтва про право на спадщину, видані на ім`я ОСОБА_1 і ОСОБА_3 ,

не скасовані, то вони мають право на безперешкодний доступ до спірної квартири.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном. На зміст права власності

не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності

є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права

чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України регламентовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

З висновками ж судів попередніх інстанцій про задоволення вимоги

про зобов`язання міської ради скласти акт передання ОСОБА_1 квартири колегія суддів погодитись не може, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не відповідає статтям 15, 16 ЦК України. Задовольняючи таку вимогу, суди не встановили та не зазначили у судових рішеннях, ефективним засобом для відновлення якого саме порушеного права позивача слугує саме цей спосіб захисту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Перечинської міської ради Закарпатської області залишити без задоволення.

Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого

2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов