Постанова

від 22.08.2006 по справі ас-04/330-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-04/330-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "22" серпня 2006 р.  о 11:15              Справа № АС-04/330-06

вх. № 6994/1-04

Суддя господарського суду Харківської області Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання Дородіна І.А.

представників сторін

позивача - Шебаніц Н.М. - дор.

відповідача - не з"явився

прокурор- Серопян Р.С. - посв.

по справі за позовом  Прокуратура Орджонікідзевського р-ну., м. Х-в в інтересах держави в особіХарківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в  

до  ТОВ "Медтехніка", м. Х-в  

про стягнення 6589,47 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Прокуратура Орджонікідзевського р-ну., м.Харків в інтересах держави вособіХарківське обласне відділення Фонду  соціального захисту інвалідів м. Харків, суб'єкт владних повноважень звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача ТОВ "Медтехніка", м. Харків 6589,47 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2005 р. 1 робоче місце для працевлаштування, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. не було працевлаштовано жодного інваліда, тобто відповідачем не виконаний норматив по 1 робочому місцю. У зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві  суму у розмірі 6589,47 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. Поважні причини неявки не встановлені, повістками з поштовими повідомленнями про час та місце розгляду справи повідомлявся за офіційним місцем знаходження згідно довідки органів статистики.

Згідно ст. 35 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання.  

Суд застосовує законодавство , яке діяло на момент спірних відносин.

Матеріалами справи встановлено, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 92 від 18.07.1991 р.

Відповідно до даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. (середньооблікова чисельність та фонд оплати праці)  середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника складає  у 2005 р.  6589,47  грн.

Статтею  19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для   підприємств   (об'єднань),   установ і організацій  незалежно  від  форми  власності і   господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  розмірі  чотирьох  відсотків   від загальної чисельності   працюючих,   а   якщо  працює  від  8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.  

Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  підприємства (об'єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань),  установ  і організацій незалежно від форми власності та  господарювання,  на  яких  працює  від  8  до  15 осіб, розмір штрафних   санкцій   за   робоче   місце,  не  зайняте  інвалідом, визначається  в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.  Згідно ч.3 ст.20 наведеного Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів, якій він здав до позивача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 19 осіб, відповідно до ст. 19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р.  повинен був створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів – штатних працівників на підприємстві становить 0 інвалід.

Однак суд зазначає, що згідно наведеної норми, суми яки просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Згідно ст. 18 наведеного закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування,   громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок                    працевлаштування інвалідів „ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості,  органами  Мінсоцзахисту,  місцевими  Радами  народних депутатів,  громадськими  організаціями  інвалідів  з  урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не створював вакансій для працевлаштування інвалідів.

Суд зазначає, що відповідач не звертався до компетентних органів з проханням про працевлаштування інвалідів у 2005 р. - в матеріалах справи відсутні (не надані відповідачем) звіти про наявність вільних робочих місць(вакантних посад) та потребу в працівниках який відповідач би здавав в 2005 р..

          Обов'язок інформування компетентних органів про можливість в працевлаштуванні інвалідів випливає з Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні”, ст. 20 Закону України „Про зайнятість”, Постанови Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р., п. 2.1  Інструкції  щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і N 4-ПН "Звіт про вивільнення  працівників" затвердженої Наказом Державного комітету статистики України  від 06.07.98 р. №244.

Враховуючи наведене, відповідач не виконав обов'язку щодо інформування компетентних органів про наявність можливості працевлаштувати інвалідів.

   Факт того, що відповідач у 2005 р. не інформував компетентні органи про можливість працевлаштування інвалідів унеможливлює виконання компетентними органами вимог ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Таким чином відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.  

Враховуючи наведене  позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями   4, 8, 86, 94, 160 - 163 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

          Стягнути з ТОВ "Медтехніка", (м.Харків, вул.17-го Партз"їзду,38-А , код ЄДРПОУ 31232392) на користь Харківського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (м. Харків, Держпром, 1-й під'їзд, 1-й поверх, кімната 16,  код ЄДРПОУ 24134567)  6589,47 грн. штрафних санкцій.  

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                            Григоров А.М.