Рішення

від 31.10.2022 по справі 371/720/22

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 371/720/22

Номер провадження № 2/371/534/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2022 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Каневського В. О.,

за участю секретаря судового засідання Семерей Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Миронівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позову посилалася на ту обставину, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстрований колишній чоловік - ОСОБА_2 , який з червня 2020 року за вказаною адресою не проживає. Оскільки його реєстрація перешкоджає позивачу користуватися своїм майном, тому остання просила визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком у зв`язку з відсутністю за місцем реєстрації протягом більше одного року. Також просила стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити; проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, відзиву не надав, клопотань не заявляв. На підставі ст.280 ЦПК України суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилалася, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що за договором дарування від 23.04.2020, посвідченого приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В. В., ОСОБА_2 передав у власність (подарував), а ОСОБА_1 прийняла у власність (в дарунок) житловий будинок з відповідними надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (один) (а. с. 27-28).

За договором дарування земельної ділянки від 23.04.2020 посвідченого приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В. В., ОСОБА_2 передав у власність (подарував), а ОСОБА_1 прийняла у власність (в дарунок) земельну ділянку площею 0,0751 га, кадастровий номер: 3222910100:01:334:0008, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (один) (а. с. 15).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №207920655 від 30.04.2020, ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок та земельна ділянка площею 0,0751 га, кадастровий номер: 3222910100:01:334:0008, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (один) (а. с. 26, 29).

Відповідно до рішення Миронівського районного суду Київської області від 03.06.2020 у справі №371/402/20, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 11-13).

Згідно з актами обстеження від 05.11.2021, 07.05.2021, 07.09.2022, 08.12.2021, 05.01.2022, 07.02.2022, 07.03.2022, 05.04.2022, 06.05.2022, 08.06.2022, 08.07.2022, 08.08.2022, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає (а. с. 16-24, 36-38).

З урахуванням наданих суду доказів, при вирішенні вказаного спору суд застосував до спірних правовідносин норми статей 319, 395, 406 ЦК України.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст.405 ЦК України, про що суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Нормами статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З наданих доказів слідує, що позивач та відповідач припинили шлюбні відносини, спільне господарство не ведуть та не пов`язані спільним побутом. Шлюб між останніми розірвано, отже в розумінні ст.3 СК України сторони не складають сім`ю, тому до вказаних відносин не підлягає застосуванню ст.405 СК України.

Тому при вирішення вказаного спору суд оцінив дійсну сутність відповідних позовних вимог, виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань позивачем прохальної частини позову, яка може бути недосконалою.

У спорі між власником та колишнім членом його сім`ї з приводу захисту права власності на житлове приміщення, можуть бути застосовані норми ст.406 ЦК України, за умови наявності таких підстав - якщо сервітут був встановлений, але потім припинився.

Частиною першою статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

За положеннями ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

У постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 753/481/15-ц (провадження № 6-13113цс16), від 09 жовтня 2019 року у справі № 695/2427/16-ц, (провадження № 61-29520св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 523/12186/13-ц (провадження № 61-17372св18) зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Разом з тим, при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, суд враховував як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і той факт, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Суд встановив, що позивач є власником житлового будинку, відповідач спільно з власником у житловому будинку не проживає, спільним побутом не пов`язаний; є колишнім подружжям; вибув із зазначеного житлового будинку; не здійснює заходи щодо утримання майна; достатніх та триваючих зв`язків у відповідача із спірним житлом не встановлено, оскільки будь які його особисті речі у будинку відсутні. Разом з тим, позивач зазначала, що факт реєстрації відповідача порушує її право на вільне розпорядження і користування майном. Тому, інтереси позивача, як власника житла та користувача цим житлом, перевищують інтереси колишнього члена сім`ї, у якого припинилися правові підстави користування чужим майном. За таких обставин право відповідача на користування чужим майном (житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України, а відтак позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення суми судових витрат, суд виходив з того, що ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із квитанції №15 від 12.08.2022 позивач при подачі позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яності дві гривні 40 копійок). Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, суд стягує з відповідача суму судових витрат у вказаному розмірі.

Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 76, 81, 89, 141, 263, 273, 280-289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.

Припинити право ОСОБА_2 користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору та становлять 992,40 грн (дев`ятсот дев`яності дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя В. О. Каневський