Рішення

від 17.08.2022 по справі 752/2379/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/2379/22

Провадження № 2/752/5362/22

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 серпня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.

розглянувши в місті Києві в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ліко-Вет»</a>, треті особи: відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрація, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ліко-Вет»</a> (далі по тексту - відповідач, ТОВ НВП «Ліко-Вет», Товариство) про визнання припиненими трудових відносин між ним, як Директором, та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Ліко-Вет» за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та зобов`язати відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням загальних зборів учасників Товариства від 01.02.2008 позивача було обрано на посаду директора ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Ліко-Вет». Того ж дня було видано наказ № 01/02-П, згідно з яким позивач приступив з 04.02.2008 року до виконання обов`язків директора Товариства. Також з ним було укладено відповідний трудовий контракт № 01/02 від 04.02.200, а відомості про позивача, як керівника були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 26 травня 2021 року позивач надіслав за юридичною адресою відповідача заяву про звільнення з посади директора Товариства за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП з 09 червня 2021 року. Учасниками товариства є: ОСОБА_4 (розмір частки у статутному капіталі 50%) та ТОВ «Територіальне міжгосподарче об`єднання «Ліко-Холдінг» (розмір частки - 50%). З ініціативи позивача, як виконавчого органу товариства, на 23 серпня 2021 року були скликані загальні збори учасників товариства, про що були направлені повідомлення учасникам товариства від 28.07.2021 року. Загальні збори не відбулись по причині відсутності кворуму, а тому позивачем було повторно скликано загальні збори учасників Товариства на 8 листопада 2021 року, які теж не відбулись.

У зв`язку з тим, що рішення про звільнення керівника належить до компетенції загальних зборів цього Товариства, які не відбулися, нового керівника не призначено, у позивача відсутня можливість надати державному реєстратору документи, що визначені у ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

За вказаних обставин, а також посилаючись на порушення своїх трудових прав, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 квітня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Сторонам було визначено строк на подання відзиву, пояснень, відповіді на відзив та заперечень (а.с. 59-60).

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час, та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем про причини неявки суд повідомлено не було, відзив на позов не надано.

Треті особи пояснення на позовну заяву позивача не подали.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Протоколом зборів засновників № 1 від 25 березня 2003 року було затверджено нову редакцію Статуту Товариства та новий Установчий договір про продовження діяльності ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Ліко-Вет», які були зареєстровані 18.04.2003 Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією за № 1489 (а.с. 16-20, 21-32).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Ліко-Вет» зареєстровано 06.12.2001 року, дата запису 28.09.2004, № 1 068 120 0000 001237. Місцезнаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 88. Містяться відомості про засновників (учасників) юридичної особи - ТОВ «Територіальне міжгосподарче об`єднання «Ліко-Холдінг», кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та позивача як керівника та підписанта ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Ліко-Вет». Місцезнаходження реєстраційної справи - Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація (а.с 14-15).

Згідно з протоколом Загальних зборів учасників ТОВ НВП «Ліко-Вет» від 01.02.2008 року № 01/02 ОСОБА_1 було обрано на посаду директора Товариства з правом підпису фінансових документів (а.с. 33).

Того ж дня, видано наказ № 01/02-П, відповідно до якого позивач приступив до виконання обов`язків з 04.02.2008 року (а.с. 34).

Установлено також, що з директором ОСОБА_1 був укладений трудовий контракт № 01/02 від 04.02.2008.

26 травня 2021 року позивач надіслав на юридичну адресу відповідача заяву про звільнення його з посади директора ТОВ НВП «Ліко-Вет» за власним бажанням з 09.06.2021 (а.с. 35-37). Як зазначає позивач, дана заява була зумовлена тривалим припиненням здійснення відповідачем будь-якої господарської діяльності (починаючи з 2011 року), збори учасників Товариства не скликались, учасники самоусунулись від діяльності суб`єкта господарювання.

Пунктом 8.1. Розділу 8 Статуту ТОВ НВП «Ліко-Вет» визначено, що вищим органом товариства є збори учасників. Відповідно до підп. г пункту 8.6. до виключної компетенції зборів учасників належить, зокрема, обрання та відкликання Директора Товариства.

Пунктом 8.12, 8.15 Розділу 8 Статуту визначено, що збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються по телефону або письмово з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менше ніж за 30 днів до скликання загальних зборів.

Зазначене відповідає приписам статті 61 Закону України «Про господарські товариства», за змістом якої скликання та проведення загальних зборів товариства відноситься до виключної компетенції голови товариства, його виконавчого органу та учасників товариства, як носіїв відповідних корпоративних прав.

Відповідно до пункту 9.1. Розділу 9 Статуту у товаристві створюється одноособовий виконавчий орган: директор.

Оскільки вищий орган управління та жоден з учасників Товариства ніяк не відреагували на заяву позивача від 26.05.2021 року, у відповідності до ст.ст. 58-61 Закону України «Про господарські товариства» та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», з ініціативи позивача директора Андрієвського В.Л. були скликані Загальні Збори Учасників ТОВ НВП «Ліко-Вет», датою проведення визначено 23.08.2021 р. о 14:00 год.

Згідно з надісланими учасникам товариства повідомленнями, порядком денного Зборів було питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства згідно поданої заяви.

Загальні збори учасників, скликані на 23 серпня 2021 року, не відбулися по причині відсутності кворуму, що підтверджується Реєстром присутніх на загальних зборах, Актом про відсутність кворуму та Протоколом від 23.08.2021 року про те, що загальні збори не відбулися (а.с. 42-44).

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав учасникам ТОВ «Територіальне міжгосподарче об`єднання «Ліко-Холдінг» та ОСОБА_4 повідомлення від 28.07.2021 р. за вих. №№ 28/07-21-1 та 28/07-21-2 про скликання (проведення) Загальних зборів Учасників ТОВ НВП «Ліко-Вет» (а.с. 38). Факт направлення листів сторонам підтверджується рекомендованими листами з описом вкладення та поштовими чеками (а.с. 27, 28).

Повторні Загальні збори Учасників товариства, призначені на 08 листопада 2021 року, про що учасники Товариства повідомлені листами від 29 вересня 2021 року №№ 29/09-1, 29/09-2 (а.с. 45-48), теж не відбулись, на підтверження чого позивач надав Реєстр присутніх на загальних зборах, Акт про відсутність кворуму та Протокол від 08.11.2021 року (а.с. 49-51).

Згідно зі статтями 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату. За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до пункту четвертого частини першої cтатті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Частиною першою статті 38 КЗпП України передбачене право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ініціювання позивачем проведення загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, надсилання вказаної заяви усім учасникам товариства, свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для розгляду питання про звільнення з посади, директору із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям "приватне життя".

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

За правилами, встановленими частинами третьою та шостою статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що його не звільнили з займаної посади за власним бажанням, оскільки ініційовані ним Загальні збори ТОВ НВП «Ліко-Вет» на 23.08.2021 та 08.11.2021 не відбулись у зв`язку з відсутністю кворуму.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана.

Тож, ТОВ НВП «Ліко-Вет» допустило протиправну бездіяльність, оскільки не вчинила юридично значимих дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора Товариства та оформлення припинення трудових відносин, що свідчить про порушення вимог трудового законодавства і обмеження трудових прав позивача щодо можливості вільно обирати працю, як це передбачено вказаною статтею 43 Конституції України.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудових відносин, обраний ним спосіб захисту судом направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України. Відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин з ТОВ НВП «Ліко-Вет» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Така позиція узгоджується з Постановами Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив зобов`язати відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства. Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Відповідно до ст. 25 Закону державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Зазначена вимога задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду про визнання трудових відносин припиненими після набрання законної сили є підставою для виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про керівника (директора) ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Ліко-Вет» Андрієвського В.Л.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У відповідності до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Позивачем разом із заявою було подано наступні докази: копія договору № 04/01/22 про надання правової допомоги від 04.01.2022 року (а.с. 52), калькуляція вартості послуг (а.с. 52 зв.), акт приймання-передачі виконаних робіт від (а.с. 54), копії документів на підтвердження повноважень адвоката.

Однак, позивачем належним чином не обґрунтована і не доведена сума понесених на виконання Договору витрат у розмірі 4 000 грн, а тому сума заявлених витрат відшкодуванню не підлягає.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 77-83, 89, 95, 141, 259, 263-265, 268, 353-355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ліко-Вет»</a>, треті особи: відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрація, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Припинити трудові відносини ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) та товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ліко-Вет»</a> (ідентифікаційний код 31811504, юридична адреса: 03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, 88) у зв`язку зі звільненням його з посади Директора за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ліко-Вет»</a> (ідентифікаційний код 31811504, юридична адреса: 03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, 88) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

В решті задоволення позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк