Ухвала

від 19.10.2022 по справі 757/27691/22-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27691/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2,

за участю сторін кримінального провадження:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГОАЛ» про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від від 13.09.2022 р. у справі №757/24392/22-к в рамках кримінального провадження №42022000000001038 від 03.08.2021, на майно, -

В С Т А Н О В И В :

05.10.2022 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГОАЛ» про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від від 13.09.2022 р. у справі №757/24392/22-к в рамках кримінального провадження №42022000000001038 від 03.08.2021 , на майно.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує, на необґрунтованість та безпідставність накладення арешту на майно, а відтак наявні підстави для скасування арешту майна.

Адвокат з`явився до суду та подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність.

Прокурор ОСОБА_4 з`явився до суду та подав заяву, з якої слідує, що сторона обвинувачення просить розглянути клопотання за його відсутності та щодо задоволення клопотання прокурор заперечує щодо скасування арешту на згадане майно, оскільки арешт слідчим суддею було накладено обґрунтовано, підстав для його скасування не вбачається. Арештоване майно є речовим доказом. Окрім того, зазначив, що допитана як свідок головний бухгалтер ТОВ «МЕДІА ІМПАКТ», яке мало взаємовідносини із ТОВ «ФК «ГОАЛ» (перерахування грошових коштів у якості фінансової допомоги), будь-яких операцій не вчиняла, а її кваліфікований електронний підпис був протиправно використаний невідомими їй особами.

Частиною 2 статті 174 КПК України передбачено, що про час та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора розслідується кримінальне провадження № 42022000000001038 від 03.08.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.03.2021 р. задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на грошові кошти, окрім іншого ТОВ «ФК «ГОАЛ» (код ЄДРПОУ 44175412), розміщені на рахунках, відкритих у відповідних банківських установах.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідної до якої речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 13.09.2022 р. задовольняючи клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно, суд виходив з того, що арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів, враховуючи при цьому, що органом досудового розслідуванням винесена постанова про визнання речовими доказами майна на скасуванні арешту якого наполягає прокурор.

Окрім іншого, під час судового розгляду клопотання про скасування арешту встановлено, що допитана як свідок головний бухгалтер ТОВ «МЕДІА ІМПАКТ», яке мало взаємовідносини із ТОВ «ФК «ГОАЛ» (перерахування грошових коштів у якості фінансової допомоги), будь-яких операцій не вчиняла, а її кваліфікований електронний підпис був протиправно використаний невідомими їй особами.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов`язки.

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки заявником в клопотанні жодним чином не спростовано доводи наведені в ухвалі слідчого судді про арешт майна, як і не долучено доказів, які б могли переконати вільного спостерігача у доводах викладених у клопотанні.

За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, доводи клопотання про скасування арешту слід визнати як безпідставні, такі що не базуються на об`єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 22, 26, 106, 92, 98, 167, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГОАЛ» про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від від 13.09.2022 р. у справі №757/24392/22-к в рамках кримінального провадження №42022000000001038 від 03.08.2021, на майно, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1