Рішення

від 09.05.2022 по справі 300/2667/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2022 р. справа № 300/2667/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання Мельник О.Я.,

представника позивача - Тепак Л.П.,

представника відповідача - Бабій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомора» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування наказу №1695 від 18.12.2020 та податкових повідомлень - рішень №000628/0701 і №000629/0701 від 03.02.2021,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екомора» (надалі, також - позивач, ТОВ «Екомора»), в інтересах якого діє адвокат Тепак Лілія Петрівна, 07.06.2021 звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ДПС в івано-Франківській області) про визнання протиправними дій головних державних ревізорів-інспекторів управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Шиян Ірини Тимофіївни та Чернецької Мар`яни Ярославівни щодо підписання запитів та проведення документальної позапланової перевірки, визнання протиправними та скасування наказу №1695 від 18.12.2020 та податкових повідомлень-рішень №000628/0701 і №000629/0701 від 03.02.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за відсутності законних та фактичних підстав, з порушенням встановлених законом вимог щодо порядку проведення перевірки платника податків. На думку позивача, контролюючим органом не дотримано порядку проведення перевірки згідно наказу на проведення перевірки від 18.12.2020 за №1695, який, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з не зазначенням періоду, що охоплюється контрольним заходом, а тому платник перебуває у стані правової невизначеності, в тому числі і стосовно надання первинних документів у розрізі періоду здійсненя діяльності. Крім того, позивач із незалежних від нього причин, фактично був позбавлений права своєчасно подати заперечення до акта перевірки, оскільки його копію представником позивача отримано після винесених та надісланих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень. Відтак, дії посадових осіб відповідача, які вийшли за межі предмета перевірки, а також як неуповноважені особи підписали запити від 22.12.2020 №1, від 22.12.2020 №2, від 28.12.2020 №2 є протиправними та такими, що здійсненні з перевищенням приписів Конституції України та Податкового кодексу України (надалі, також - ПК України). За таких обставин, винесені на підставі безпідставних, необгрунтованих жодними належними доказами, висновків акта перевірки від 11.01.2021 за №29/09-19-07-01/41627475 оскаржувані податкові-повідомлення рішення №000628/0701 і №000629/0701 від 03.02.2021 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

30.06.2021 відповідач подав суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити (том І, а.с.202-209).

27.07.2021 представник позивача подала суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій звернула увагу суду на те, що податковим органом при оформленні листів-вимог від 22.12.2020 №№,1,2 та від 28.12.2020 №2 грубо порушено приписи Податкового кодексу України щодо їх оформлення, а саме: відсутня печатка. Відтак, безпідставними є посилання відповідача щодо підписання запитів уповноваженими особами, які були підписані неуповноваженим особами та не були скріплені печаткою контролюючого органу. Також зазначила, що у спірному випадку відсутні будь-які операції, що не є господарською діяльністю, та, відповідно, могли стати підставою для нарахування податкових зобов`язань на підставі абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, оскільки позивачем не складались акти про нестачу матеріальних цінностей у розумінні зазначеної правової норми. Крім того, у спірному наказі відповідачем серед іншого зазначено: «щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах». З огляду на вказане, для позивача незрозумілим залишається конкретний період діяльності, окрім жовтня 2020 року, який підлягав перевірці. Додатково зазначає, що до перевірки представлено усі первинні документи, які підтверджують факт придбання позивачем товару та реальне вчинення господарської операції, а також документи на підтвердження подальшого використання товару у господарській діяльності. У постанові Верховного Суду від 08.08.2019 по справі №823/1358/13-а зазначено, що надання документів платником податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом, не зобов`язує платника надавати документи тільки до письмових заперечень. Отже, доводи відповідача про ненадання у ході проведення перевірки копії документів не заслуговують на увагу з огляду на вищевказану позицію Верховного Суду щодо застосування положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України та права позивача долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу. Щодо реальності господарських операцій, Верховний Суд неодноразово зазначав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій (постанова від 27.02.2020 справа №813/7081/14, постанова від 27.02.2020 №814/120/15, постанова від 03.10.2019 справа №813/4079/15, постанова від 10.09.2019 справа №814/2412/17, постанова від 02.04.2020 справа №160/93/19, постанова від 13.08.2020 справа №520/4829/19. Щодо доводів контролюючого органу про відсутність на дату проведення інвентаризації автомобілів, позивачем надано докази щодо передачі в оренду вказаних авто, а в подальшому - з метою отримання доходу було реалізовано. Вказані господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, тобто зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, про які відомо відповідачу. Вказані обставини підтверджують наявність змін в структурі активів, зобов`язань, власному капіталі, та не спростовані доводами відповідача. Таким чином, винесені податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправними та підлягають скасуванню (а.с.1-5).

Представником позивача 04.10.2021 подано клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових доказів, а саме копію адвокатського запиту від 01.10.2021 (а.с.116-120).

04.10.2021 представником відповідача через канцелярію суду подано пояснення щодо неналежного відповідача (а.с.123).

Представником позивача скеровано на адресу суду 15.10.2021 клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових письмових пояснень та доказів (а.с.147-151).

28.03.2022 представником позивача надано суду заяву про визнання доказів неналежними та недопустимими (а.с.197а-197б).

26.04.2022 представником позивача подано до суду письмові пояснення (а.с.203-205).

Представником відповідача 28.04.2022 надано суду додаткові пояснення по справі (а.с.208-215).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

На підставі направлень від 21.12.2020 року № 621, № 622 виданих ГУ ДПС в Івано- Франківській області, головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Шиян Іриною Тимофіївною, головним державним ревізором-інспектором відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Чернецькою Мар`яною Ярославівною, та наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 18.12.2020 №1695 (а.с.18), виданого на підставі п.п.191. 1.6 п. 191.1 ст. 191, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Екомора» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 16.11.2020 № 9302170656 від`ємного значення з податку на додану вартість. З направленнями на проведення перевірки ознайомлено платника податків під підпис 21.12.2020 з наданням копії наказу про проведення перевірки директору ТОВ «Екомора» Сергенюку Сергію Ярославовичу . Перевірку проведено з відома директора ТОВ «Екомора» Сергенюка Ярославовича та в присутності головного бухгалтера Семців Сергія Петровича. Журнал реєстрації перевірок ТОВ «Екомора» не надано.

За результатами перевірки контролюючим органом сформовано акт від 11.01.2021 №29/09-19-07-01/41627475 (а.с.25-42), згідно висновків якого перевіркою встановлено наступні порушення:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пп.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України-VI (із змінами та дповненнями), оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 135 690 грн;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пп.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України-VI (із змінами та дповненнями), оскільки ним занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати на суму 181 813 грн.

Листом від 12.03.2021 за №2185/6/09-19-07-01-19 позивачу направлено копії матеріалів перевірки (а.с.46).

03.02.2021 податковим органом на підставі висновків акта від 11.01.2021 №29/09-19-07-01/41627475 винесено податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №000628/0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 227 066 грн, в тому числі збільшення за податковим зобов`язанням 18 813 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 45 453 грн (а.с.51-52);

- форми «В4» №000629/0701, яким застосовано суму штрафних фінансових санкцій 135 690 грн з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с.53-54).

Листом від 04.02.2021 за №707/6/09-19-07-01-20 позивачу направлено наведені податкові повідомлення-рішення (а.с.49).

В подальшому, керуючись статтею 56 Податкового кодексу України ТОВ «Екомора» подало скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 11.05.2021 №10481/6/99-00-06-01-05-06 про результати розгляду скарги подану платником податків, скаргу - залишено без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся в суд за захистом свого порушеного права, з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.02.2021 №000628/0701, №000629/0701, щодо визнання протиправними дій головних податкових ревізорів інспекторів управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Чернецької М.Я., Шиян І.Т., визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 18 грудня 2020 року №1695.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Щодо доводів позивача про відсутність підстав для проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою для проведення перевірки позивача є пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України.

Документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України).

Наведене дає підстави для висновку про існування трьох окремих підстав для проведення позапланової перевірки:

- якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу;

- якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу та з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;

- якщо платником подано декларацію з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Серед підстав для позапланової перевірки визначених в пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України є подання платником податків декларації з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2020 року, в рядку 21 якої зазначено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (а.с.78-79).

Із змісту акту перевірки та наказу про проведення перевірки, вбачається, що така проводилася щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Тобто перевірка проведена з передбаченої законодавством підстави.

Отже, суд не встановив, а позивач не обґрунтував протиправності призначення проведення перевірки позивача, а спірний наказ прийнятий за наявності правових підстав для проведення позапланової перевірки, передбачених в пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, питання перевірки, визначені наказом відповідають питанням перевірки передбаченим пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, відтак правова позиція позивача ґрунтується на помилковому тлумаченні норм спеціального законодавства.

Щодо доводів позивача про не зазначення відповідачем у наказі періоду, що охоплюється контрольним заходом та свідчить про перебування платника у стані правової невизначеності, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року за №21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, затверджено форми та порядок заповнення податкової звітності з ПДВ (далі - Наказ № 21).

Відповідно до п. 6 розділу III зазначеного Наказу № 21, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Згідно приписів наказу №21, у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

Тобто, виходячи з наведеного рядок 17 форми містить від`ємне значення, сформоване у попередніх податкових періодах, оскільки у формуванні показників даного рядка бере участь рядок 16.1 декларації, в який переноситься значення рядка 21 декларації - сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) - розшифровується у додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (далі - додаток 2) - Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) . Отже додаток 2 - містить деталізацію від`ємного значення з урахуванням періодів його виникнення.

У додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість Розрахунок суми бюджетного відшкодування в таблиці 2 розшифровуються/розкриваються суми податку, фактично сплаченого у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, у розрізі постачальників та періодів виникнення від`ємного значення.

Отже, з аналізу змісту наведених рядків податкової декларації з податку на додану вартість випливає, що на формування суми бюджетного відшкодування, впливають показники сум податкового кредиту минулих періодів.

Більше того, законодавцем в наказі №21 не встановлено обмежувальних критеріїв формування рядків декларації, з прив`язкою до одного періоду - місяця. Натомість додатки 2 і 3 до податкової декларації з податку на додану вартість містять деталізовану розшифровку показників/критеріїв періодів-місяців, на підставі яких контролюючим органом перевіряється законність декларування платником податків заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість.

Тому, враховуючи специфіку перевірок згідно з пунктом 78.1 статті 78 ПК України при проведенні позапланових перевірок щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за відповідний звітний період (місяць) від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, перевіряється правильність/законність визначення та декларування податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітні періоди коли виникло таке від`ємне значення, та відповідно визначається сума грошових зобов`язань на підставі податкових повідомлень-рішень, за результатами проведеної перевірки.

Щодо доводів позивача про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 18 грудня 2020 року №1695 суд зазначає про наступне.

Як уже зазначалось судом, позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Екомора» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, проводилась з 21.12.2020 року по 30.12.2020 року на підставі направлень від 21.12.2020 року №621, №622 виданих ГУ ДПС в Івано-Франківській області та наказів ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 18.12.2020 №1695 і наказу на продовження від 28.12.2020 №1751.

За результатами перевірки складено Акт від 11.01.2021 № 29/09-19-07-01/41627475, який отримано позивачем по справі.

Тобто, позивачем було допущено працівників відповідача по справі до перевірки.

Дана обставина не заперечується позивачем, та визнається сторонами по даній судовій справі, що як наслідок свідчить про дотримання контролюючим органом вимог ПК України щодо проведення даної перевірки.

Крім того суд погоджується з позицією відповідача, який зазначає про те, що враховуючи факт допуску працівників ГУ ДПС вІвано-Франківській області до перевірки, акт індивідуальної дії - наказ на проведення перевірки реалізовано, а тому факт скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Аналогічний висновок зроблений 17 колегією суддів Великої Палати Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року по справі № 816/228/17.

Зокрема, колегією суддів Великої Палати Верховного Суду у постанові зазначено, що : «пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

З огляду на встановлені обставини, норми ПК України, суд констатує дотримання відповідачем підстав призначення і порядку проведення перевірки.»

Тобто, вимога позивача про визнання недійсним/незаконним наказу є необгрунтованою та безпідставною, тому не підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача про протиправність дій посадових осіб контролюючого органу в частині підписання запитів від 22.12.2020 №1, від 22.12.2020 №2, від 28.12.2020 №2 не уповноваженими особами суд зазначає про наступне.

Права контролюючого органу про вимогу надання пояснень та копій документів передбачені статтею 20 ПК України, у даному випадку запит надавався у процесі проведення перевірки ревізором, якого наказом про проведення перевірки уповноважено вчиняти усі дії щодо предмету перевірки, про що і зазначено у самих запитах. Зокрема пп.20.1.6 передбачене право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п 73.3 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Аналізуючи дану норму ПК України, суд зазаначає, що дана норма поширюється на правовідносини, які виникають під час здійснення контролюючим органом до перевірочного аналізу, оскільки саме не надання платником податків пояснення та документального підтвердження на запит контролюючого органу є підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Суд зазначає, що позивачем в ході проведення перевірки отримувалися запити на надання документів, проведення інвентаризації, до того ж посадовими особами позивача жодним чином не заперечувався факт підписання запитів не уповноваженими особами.

Принагідно зауважити, що саме на виконання вимог запиту від 22.12.2020 №2 видано наказ №1 від 24.12.2020 року на проведення інвентаризації, що не заперечується позивачем по справі, під час проведення якої встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей.

Щодо порушень встановлених в ході проведення перевірки суд зазначає наступне.

Перевіркою зроблено висновок, що ТОВ «ЕКОМОРА» порушено вимоги 185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п. 187.1, п.187.8 ст.187, п. 189.1 ст. 189, п.198.2, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки підприємством завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, на суму 135 690 грн та занижено податкове зобов`язання з ПДВ до сплати на суму 181 813 грн, зокрема :

1.Занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 21 667 гривень.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру МВС, наданих Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Івано-Франківській області (лист від 14.12.2020 №31/9/2073 - вх. №23697/10 від 15.12.2020) встановлено, що ТОВ «ЕКОМОРА» 30.10.2020 здійснено перереєстрацію легкового автомобіля - марка «VOLKSWAGEN», модель «TOURAN», ідентифікаційний номер (VIN)- НОМЕР_1 , який був у використанні, на нового власника ОСОБА_2 , без відповідного відображення в бухгалтерському обліку (оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями і замовниками», 281 «Товари на складі»).

Вартість продажу за договором купівлі продажу від 30.10.2020 складає 130 000 гривень.

Таким чином, ТОВ «Екомора» в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 21 667 гривень.

Зазначені зобов`язання позивач повинен був відобразити у декларації за жовтень 2020 року, чого не було зроблено.

2. Занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 8 817 гривень.

ТОВ «Екомора» імпортувало ряд товарно-матеріальні цінностей (надалі, також - ТМЦ) відповідно до вантажно-митних декларацій (надалі, також - ВМД) №6719 від 27.03.2020, №6906 від 31.03.2020, №6953 від 02.04.2020, №7347 від 14.04.2020, №7452 від 16.04.2020, №7629 від 22.04.2020 з відповідним відображенням ПДВ в складі податкового кредиту в поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Однак, в бухгалтерському обліку (оборотно-сальдова відомість по рахунку 28 «Товари», 10 «Основні засоби») в період березень-жовтень 2020 року ТМЦ, згідно з номенклатурою по зазначених ВМД, відсутні.

В ході проведення інвентаризації, відповідно до наказу ТОВ «Екомора» від 24.12.2020 №1, не встановлено залишків вищенаведених ТМЦ, а також не надано відомостей про їх місця зберігання - не надано жодних документів на оренду приміщень з відповідними площами для зберігання вищезазначених ТМЦ.

Таким чином, в результаті вищезазначеного та в порушення п. 188.1 ст. 188, пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Екомора» занижено податкові зобов`язання всього в сумі 8 817 грн, в тому числі: березень 2020 року - 5 423 грн, квітень 2020 року - 3 394 гривень.

Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Екомора» не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, не складених на дату виникнення податкових зобов`язань у березні 2020 року на загальну суму 32 538 грн, в тому числі ПДВ 5 423 грн та в квітні 2020 року на загальну суму 20 364 грн, в тому числі ПДВ 3 394 грн.

3. Занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 193 380 гривень.

В ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 105 «Транспортні засоби» та 281 «Товари на складі» за жовтень 2020 року та станом на 28.12.2020 з врахуванням проведеної інвентаризації (наказ на проведення інвентаризації від 24.12.2020, інвентарні описи від 28.12.2020) залишок ТМЦ становить 2 373 891 грн (автомобілі, екскаватор, причіп та автомобільні шини).

На підставі наказу директора ТОВ «Екомора» Сергенюка С.Я від 24.12.2020 №1, комісією в складі: голова комісії - директор Сергенюк С.Я., члени комісії: адміністратор бази даних Цапко В.В. і головний бухгалтер Семців С.П. та в присутності головного державного ревізора-інспектора Шиян І.Т. та головного державного ревізора-інспектора Чернецької М.Я., проведено інвентаризацію залишків ТМЦ та основних засобів станом на 28.12.2020. За результатами проведеної інвентаризації встановлено розбіжність між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю залишків, а саме відсутність чотирьох транспортних засобів (про що складено акт від 29.12.2020 №262/09-19-07-01-41627475):

- легковий автомобіль марки «RENAULT», модель «KANGOO EXPRESS», номер кузова - НОМЕР_2 , обладнаний електричним двигуном - балансовою вартістю 101 420,33 гривень;

- легковий автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «GOLF», ідентифікаційний номер (VIN)- НОМЕР_3 , тип двигуна бензиновий - балансовою вартістю 66 772,03 гривень;

- легковий автомобіль марка «SKODA», модель «FABIA», ідентифікаційний номер (VIN)- НОМЕР_4 , тип двигуна бензиновий - балансовою вартістю 55 457,53 гривень;

- легковий автомобіль марки «AUDI», модель «Q7», ідентифікаційний номер (VIN)- НОМЕР_5 , тип двигуна дизельний - балансовою вартістю 743 249,00 гривень.

Тобто, в ході проведеної інвентаризації не підтверджено фактичну наявність товарно - матеріальних цінностей, що була відображена позивачем за даними бухгалтерського обліку по рахунку 105 «Транспортні засоби» та 281 «Товари на складі» станом на 31.10.2020 та станом на 28.12.2020 в кількості 4 шт. балансовою вартістю 966 899 гривень.

Суд зазначає, що Інвентаризація проводилася за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Крихівецька 2В.

ТОВ «Екомора» ні на письмові вимоги ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 22.12.2020 №1-2, від 28.12.2020 №2 ні на момент проведення інвентаризації, ні до завершення перевірки не надано документального підтвердження місць зберігання відсутніх ТМЦ, документи на внутрішнє переміщення ТМЦ.

До перевірки не надано підтверджуючих документів стосовно реалізації, використання в господарській діяльності товариства, не надано відомостей про їх місця зберігання.

В результаті опрацювання даних з єдиного державного реєстру податкових накладних, не встановлено факту реєстрації ТОВ «Екомора» податкових накладних на реалізацію чи інше відчуження (списання, використання у негосподарській діяльності, інше) відсутніх ТМЦ.

За фактом встановленої нестачі транспортних засобів, складено акт від 29.12.2020 №262/09-19-07-01-41627475. Пояснення чи додаткові документи, щодо встановлених порушень в ході проведення перевірки посадовими особами не надавались.

Таким чином, такі ТМЦ використані не в господарській діяльності платника податку, у зв`язку з чим ТОВ «ЕКОМОРА» відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України необхідно нарахувати податкові зобов`язання всього в сумі 193 380 грн (966 899 грн * 20%).

Крім того, в порушення вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Екомора» не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, не складених на дату виникнення податкових зобов`язань у в жовтні 2020 року на загальну суму 1 160 279 грн, в тому числі ПДВ 193 380 гривень.

4. Занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 12 016 гривень.

В ході проведення перевірки встановлено відсутність нарахування податкових зобов`язань ТОВ «Екомора» по деклараціях з ПДВ за відповідні звітні періоди, від реалізації, списання чи іншого відчуження ТМЦ (автомобільні шини, диски, акумулятори, ін.), що станом на 31.10.2020 обліковувалися за даними бухгалтерського обліку (оборотно-сальдова відомість по рахунку 281) всього в сумі 60 078,38 грн з врахуванням проведеної інвентаризації та даних ЄРПН за період з 01.11.2020 по 11.01.2021.

В ході проведення інвентаризації, відповідно до наказу ТОВ «Екомора» від 24.12.2020 №1, не встановлено залишків вищенаведених ТМЦ, а також не надано відомостей про їх місця зберігання - не надано жодних документів на оренду приміщень з відповідними площами для зберігання вищезазначених ТМЦ.

Таким чином, в результаті вищезазначеного та в порушення п.188.1 ст.188, пп. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «Екомора» занижено податкові зобов`язання за жовтень 2020 року всього в сумі 12 016 гривень.

Крім того, в порушення вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Екомора» не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, не складених на дату виникнення податкових зобов`язань у жовтні 2020 року на загальну суму 60 078,38 грн, в тому числі ПДВ 12 015,68 грн.

5. Завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 81 623 гривні.

Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації): встановлено її завищення на 81 623 грн, що призвело до завищення показника рядка 19 Декларації за жовтень 2020 року (додатку 3 до акта перевірки).

Оскільки, було завищено показник у рядку 11.1 (колонка Б) Декларації на

81 623 грн внаслідок віднесення суми ПДВ по ВМД за травень-червень 2020 року до складу податкового кредиту за липень 2020 року всупереч ст.198.1 та п.198.2 ст.198 ПК України.

Відповідно до Податкового кодексу України:

Згідно з пунктом 201.12 статті 201 Кодексу документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі ввезення товарів на митну територію України, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення - п.187.8 ст.187 Кодексу.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Кодексу - п.198.2 ст.198 Кодексу;

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Екомора» віднесено до складу податкового кредиту по декларації за липень 2020 року суми сплаченого ПДВ до бюджету на підставі вантажно-митних декларацій за травень-червень 2020 року, а саме: ВМД № 9116 від 26.05.2020 року - сума ПДВ складає 19 956,96 грн, ВМД № 9933 від 11.06.2020 року - сума ПДВ складає 61 492,19 грн та на суму ПДВ 174 грн документальне підтвердження відсутнє.

Тобто в порушення п.187.8 ст.187, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) ТОВ «Екомора» завищено податковий кредит за липень 2020 року в сумі 81 623 грн.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з пп.20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, мають право, зокрема, вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Згідно з пп. «а» і «б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення, електричної енергії ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно з п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.187.8 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з п.189.1. ст.189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Верховний Суд, у постанові від 04.11.2019 у справі №818/785/15, зазначив, що за змістом пп.14.1.36 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, платник ПДВ зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (п. 189.1, п. 198.5 ПКУ).

Відтак, враховуючи, що при проведенні перевірки встановлено відсутність залишків товарів, у зв`язку з чим вони не можуть бути використані позивачем у межах господарської діяльності, останній повинен здійснити нарахування податкових зобов`язань з ПДВ.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Щодо застосування норми права пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України Верховним Судом сформована стала судова практика що висвітлена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №808/3769/16; від 27липня 2018 року у справі №810/2775/17; від 19 серпня 2021 року у справі № 400/1462/20; від 28 серпня 2021 року у справі №815/919/18; від 28 серпня 2021 року у справі № 808/1268/18, відповідно до якої що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Крім того суд зазначає про обов`язок платника податків надати на вимогу контролюючого органу усі первинні документи, що пов`язані з перевіркою, який випливає з норми пункту 85.2 статті 85 ПК України, зокрема платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Щодо обов`язку надання документів на вимогу контролюючого органу, а саме застосування норми пункту 85.2 статті 85 ПК України сформована стала практика Верховного Суду, відповідно до якої платник податків зобов`язаний надати на вимогу контролюючого органу усі первинні документи, що пов`язані з перевіркою, у випадку не надання - такі документи вважаються що були відсутні. Дана позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 240/4947/18; від 07 липня 2021 року у справі № 815/3618/16; від 06 липня 2021 року у справі № 822/554/17; від 16 червня 2021 року у справі №1.380.2019.006008; від 15 червня 2021 року у справі №812/946/15; від 23 квітня 2021 року у справі № 460/742/19; від 05 березня 2021 року у справі № 826/23914/15.

Суд наголошує на тому, що ТОВ «Екомора» не зверталось до податкового органу в ході проведення перевірки із проханням її зупинення чи неможливістю надання первинних документів у зв`язку з їх втратою чи вилученням. Відтак, в ході проведення перевірки позивач не надав уповноваженим особам контролюючого органу підтвердження фактичної наявності запасів, що стало підставою до висновку останнього про відсутність таких.

Консультативна рада європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41) у Висновку № 11 (2008), серед іншого, звернула увагу на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформованою, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Отже, обов`язок суду мотивувати прийняте ним рішення не можна сприймати буквально як необхідність відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що при винесенні оспорюваних податкових повідомлень - рішень від 03.02.2021 №000628/0701, №000629/0701, наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 18 грудня 2020 року №1695 та вчиненні дій головних податкових ревізорів інспекторів управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Чернецької М.Я., Шиян І.Т. щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Екомора" відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Доводи позивача не спростовують правомірності прийняття вказаних рішень і дій та не дають суду підстав для визнання їх протиправним.

Відтак у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Зважаючи на висновок суду про безпідставність позовних вимог в силу норм статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Екомора» (вул. Польова, буд. 6, м. Івано-Франківськ, 76005, код ЄДРПОУ - 41627475);

відповідач - Головне управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ ВП - 43968084).

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 16 травня 2022 р.