Рішення

від 31.10.2022 по справі 640/33338/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2022 року м. Київ № 640/33338/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Держпраці у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Буд-Проект» про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Держпраці у Київській області (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Буд-Проект» (далі - відповідач або ТОВ «Тех-Буд-Проект»), у якому просить суд:

- застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Буд-Проект» заходи реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинки робіт, за адресою: вул. Смирнова Ласточкіна, буд. 3/5, м. Київ, а саме відсторонити працівників підприємства від виконання робіт до проходження навчання ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході проведення перевірки підприємства відповідача були встановлені порушення нормативно-правових актів з охорони праці, які створюють загрозу життю та здоров`ю працюючих з устаткуванням підвищеної небезпеки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що позивачем як суб`єктом владних повноважень не доведено обґрунтованість такого заходу, як зупинення робіт за адресою: АДРЕСА_1 , а саме відсторонення працівників підприємства від виконання робіт до проходження навчання ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ). Зокрема, відповідач вказує, що всі вимоги припису, які підлягали і могли бути усунуті, були виконані відповідачем у строк, натомість, ті вимоги, які не були виконані, за своїм змістом не можуть вважатися порушеннями. За наведеного, відповідач вважає, що обставин, які стали підставою для звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування не існували на момент перевірки.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тех-Буд-Проект» (ідентифікаційний код 38872495, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Смирнова Ласточкіна, будинок 3/5) зареєстровано в якості юридичної особи 06.09.2013, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 29.05.2020 по 05.06.2020 головним державним інспектором відділу нагляду за об`єктами котлонагляду та підйомними спорудами управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Київській області ОСОБА_9 було проведено планову перевірку ТОВ «Тех-Буд-Проект», що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , в частині дотримання законодавчих вимог та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

За результатами перевірки складений акт від 05.06.2020 № 5.2./2383/189А (далі - акт перевірки), у якому зафіксовані порушення вимог законодавства з питань промислової безпеки та охорони праці, зокрема:

п.6 - статті 18 Закону України «Про охорону праці»: роботодавець, директор ТОВ «Тех-Буд-Проект» не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме: Роботодавцем не організовано і не здійснено проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів працівників згідно наданого штатного розкладу підприємства, чим порушено п. 6.1, 3.18 НПАОП 0.00-4.12-05;

п.14 - статті 18 Закону України «Про охорону праці»: роботодавець, директор ТОВ «Тех-Буд-Проект» не організував здійснення навчання та перевірку знань працівників з питань охорони праці, але допускає їх до виконання робіт, а саме: працівники ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) не пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії, чим порушено вимоги п. 3.1. НПАОП 0.00-4.12-05;

п. 15 - статті 18 Закону України «Про охорону праці»: роботодавець, директор ТОВ «Тех-Буд-Проект» не організував здійснення навчання та перевірку знань працівників з питань охорони праці, але допускає їх до виконання робіт, а саме: працівники ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) не пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їхніх функціональних обов`язків, а саме: по НПАОП 0.00-1.15-07, НПАОП 0.00-1.71-13, чим порущено пункти 3.6, 3.8, 3.16 НПАОП 0.00.-4.12-05;

п.16 - статті 18 Закону України «Про охорону праці»: Роботодавець, директор ТОВ «Тех-Буд-Проект» не організував здійснення навчання працівників з питань охорони праці, але допустив їх до виконання робіт ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), чим порушено п. 3.18 НПАОП 0.00-4.12-05;

п. 26 - статті 18 Закону України «Про охорону праці»: Роботодавцем, директором ТОВ «Тех-Буд-Проект» допущені до роботи з електроінструментом працівники ТОВ «Тех-Буд-Проект» ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), які не пройшли навчання і перевірку знань щодо безпечного виконання робіт з застосуванням електроінструменту, чим порушено п. 6.7.6 НПАОП 40.1.-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів».

Приписом від 05.06.2020 №5.2/2383/189П встановлено строк відповідачу для усунення виявлених порушень вимог діючого законодавства України.

З метою перевірки виконання вимог вказаного припису, наказом Головного управління Держпраці у Київській області від 07.10.2020 № 3182 призначено позапланову перевірку ТОВ «Тех-Буд-Проект» у період з 12.10.2020 по 16.10.2020 та видано направлення від 12.10.2020 № 5.2/451.

13.10.2020 посадовими особами Головного управління було складено акт № 14 від 13.10.2020 про недопуск до здійснення перевірки ТОВ «Тех-Буд-Проект» за адресою: м. Київ, вул. Смирнова Ласточкіна, буд. 3/5.

Враховуючи наведене вище, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинки робіт, за адресою: АДРЕСА_1 шляхом відсторонення працівників підприємства від виконання робіт до проходження навчання ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ).

Виявлення вказаних порушень відповідачем вимог законодавства у сфері охорони праці та промислової безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації крана автомобільний реєстр. №16597, експлуатації автонавантажувача, який знаходиться на балансі, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 №2694-ХІІ державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі-Закон №877, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 1 Закону №877 встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону №877 підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Згідно з частиною сьомою статті 7 Закону №877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Частиною 5 статті 4 Закону №877 передбачено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

При цьому передумовою прийняття такого рішення є встановлення факту (фактів) виконання робіт (надання послуг) суб`єктами господарювання та порушень вимог законодавства під час їх виконання.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 26.06.2019 року у справі №819/348/17.

Як зазначено вище, за результатами планової перевірки ТОВ «Тех-Буд-Проект», встановлено, зокрема, п`ять окремих порушень відповідачем вимог законодавства у сфері охорони праці та промислової безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Щодо порушення відповідачем п. 6.1, 3.18 НПАОП 0.00-4.12-05 (п.6, п. 16 акта).

Пунктом 6.1 НПАОП 0.00-4.12-05 визначено, що працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці (далі - інструктажі) поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий (пункт 6.2).

Відповідно до пункту 3.18 НПАОП 0.00-4.12-05 відповідальність за організацію і здійснення інструктажів, навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці покладається на роботодавця.

На підтвердження усунення вказаних порушень відповідачем долучено до матеріалів справи копію журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, копію журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці, копію журналу реєстрації інструктажів з питань цивільного захисту пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях, що свідчать про організацію функціонування на підприємстві системи управління охороною праці, зокрема в частині проведення інструктажів.

Також наказом директора ТОВ «Тех-Буд-Проект» від 24.02.2020 № 2-02-20 створено комісію по перевірці знань з питань охорони праці, пожежної безпеки.

Щодо порушення відповідачем п. 3.1, 3.6, 3.8, 3.16 НПАОП 0.00-4.12-05 (п.14, п. 15 акта).

Відповідно до пункту 3.1 НПАОП 0.00-4.12-05 працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи, а також учні, курсанти, слухачі та студенти під час трудового і професійного навчання проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії.

Відповідно до пункту 3.6 НПАОП 0.00-4.12-05 встановлено, що особи, які суміщують професії, проходять навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці як з їхніх основних професій, так і за професіями, що суміщуються.

Згідно з пунктом 3.8 НПАОП 0.00-4.12-05 перевірка знань працівників з питань охорони праці проводиться за нормативно-правовими актами з охорони праці, додержання яких входить до їхніх функціональних обов`язків.

Відповідно до пункту 3.16 НПАОП 0.00-4.12-05 не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці.

На підтвердження усунення вказаних порушень відповідач послався на те, що працівники ТОВ «Тех-Буд-Проект» пройшли курс навчання з охорони праці та пожежної безпеки в спеціалізованому Навчально-Виробничому центрі «Професійна безпека», що підтверджується відповідними посвідченнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, відповідачем організовано навчання та перевірку знань по НПАОП 0.00-1.15-07 щодо правил безпеки під час робіт на висоті лише тих працівників, які виконують безпосередньо роботи на висоті, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , на підтвердження чого відповідачем надано відповідні витяги та посвідчення.

Відповідач також наголосив, що не зобов`язаний навчати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 по НПАОП 0.00-1.71-13, бо вони не працюють з електроінструментом.

Щодо порушення відповідачем п. 6.7.6 НПАОП 40.1.-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» (п.26 акта).

Пунктом п. 6.7.6 НПАОП 40.1.-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» установлено, що працівники, допущені до роботи з електроінструментом, повинні спочатку пройти навчання і перевірку знань щодо безпечного виконання робіт з застосуванням електроінструменту. До роботи з електроінструментом класу І в приміщеннях з підвищеною небезпекою та поза приміщеннями допускаються працівники з ІІ групою електробезпеки. До роботи з електроінструментом ІІ і ІІІ класу достатньо І групи з електробезпеки.

На спростування вказаного порушення відповідач зазначив, що працівники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , не використовують у своїй роботі електроінструмент. Натомість, працівник ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які використовують електроінструмент пройшли відповідне навчання та перевірку знань щодо безпечного виконання робіт з електроінструментом, що підтверджується копіями витягів та посвідчень.

Таким чином, викладені вище обставини дають суду підстави для висновку, що на теперішній час внаслідок дій відповідача та, що підтверджується наданими документами, доказами та поясненнями, були усунуті обставини, які слугували підставою подання позову, зворотнього Головним управлінням Держпраці у Київській області під час розгляду справи - не доведено.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

З огляду на те, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення виконання робіт (виробництва) є крайнім заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, однак позивачем належним чином не доведено можливості настання таких наслідків, з урахуванням наданих відповідачем пояснень та доказів, суд приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 194, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Головного управління Держпраці у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех-Буд-Проект» відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Т.П. Балась